Різдвяна проповідь на Пастирці 2015 року Божого
...Люди полягали зі своїми думками. Хворі думали про здоров'я. Голодні думали про хліб насущний. "Землю Юдейську нічка вкриває..." І в тому сні, дорогі браття і сестри, перебували також пастирі. Саме так, як співається в коляді: "Чудуються, що ся діє: чи свитає, чи видніє..." Не розуміючи цього явища, вони будять один одного й питають: "Що то є? День чи ніч? Що відбувається з нами і навколо нас?" Зрозуміли тільки тоді, дорогі браття і сестри, коли Ангел, післанець з Неба, з'явився і сказав до них: "Не бійтеся! Я вам звіщаю велику радість: у місті Давида, в місті Вифлеємі, народився Спаситель Світу. Ідіть скоро до Вифлиєма й там побачите в яслах на сіні новонародженого Месію, Спасителя Христа"!
Всі встали скоренько і бігли один поперед одного, щоб побачити ту новонароджену Дитину. Дорогі, браття і сестри! І ми цієї Вифлеємської ночі також не лягли спати, але подібно до тих пастирів прийшли до святині, щоб побачити новонароджене Дитятко, Його матір - Марію і опікуна Святого Йосифа. І так само, як Ангел мовив пастирям тієї темної ночі "Христос вам народився, Спаситель світу!", я вас вітаю сьогодні, цієї святої вифлеємської благословенної ночі: "Христо ся Раждає!"
Дорогі мої! Скільки в цих словах надії, скільки радості, скільки потіхи, скільки в них тепла і спокою! Це велике свято - свято нашої надії. Ми йдемо сюди, до цієї вифлеємської ґроти, ми йдемо до цієї шопки, подібно як ішли пастирі, щоб відкрити перед цією Божою Дитиною своє серце і душу. І хоч бачимо там Немовлятко, але ми знаємо, що це Месія, правдивий Бог і правдивий чоловік. Так багато маємо сказати Йому цієї святої Вифлеємської ночі! Так багато маємо за що Його перепросити, Йому подякувати, а ще більше маємо чого в Нього просити в ці нелегкі часи випробування для нашого народу. Сьогоднішню проповідь ми розпочали піснею: "Не було місця для Тебе..."
Дорогі мої! Можливо, ми не все так гостро відчуваємо сьогодні (ні я, ні ви), бо маємо помешкання, маємо теплу хату, різдвяну ялинку... У нас все це є, тож немає причин нарікати. Хто більшою, хто меншою мірою, зміст цих слів розуміють ті, які позбавлені рідної оселі, які втратили дах над головою, які змушені були втікати, залишивши свої помешкання, господарки, квартири. Таких немало в нашій Україні сьогодні - їх сотні тисяч, а може, й мільйон. А скількох переманила Росія! Вони думали, що їм дадуть Крим, і вони будуть там мешкати. Але їм було запропоновано Алтайський край, Хабаровськ... Туди поїхали наші люди, які спокусилися на обіцянку Росії. Бідні вони, бідні!
Так, дорогі мої: немає нічого гіршого, як залишитися без даху, не мати де прихилити голову, не мати куди прийти з роботи і де їсти зварити, зняти брудний одяг і попрати його. Вони позбавлені цього. Не раз міняють третій, четвертий раз помешкання за кілька місяців. Не стало місця на нашій землі для них, не стало місця в Луганську, Донецьку, в Криму... Вони, як біженці, - втікали. Втікали, як Пречиста Діва Марія зі святим Йосифом і з Дитятком- Ісусом. А від кого вони втікали? Від злого Ірода. А від кого втікали ті наші люди? Хто вночі, хто зранку - втікали від злого Ірода, який нищить нашу землю, палить наші села і руйнує цілі міста. Так, дорогі мої, ці слова нині такі актуальні: "Не було місця для Тебе..." Для них також не стало місця на рідній землі, і це дуже боляче, дуже прикро... Ідучи до цієї стаєнки, до шопки, ми бачимо Того, для Якого також забракло місця. Бачимо Того, Котрого людина не прийняла, Господа не прийняла, навіть заїзд не прийняв. Одні цькували собаками, а інші відвертались, побачивши, що не матимуть від нещасних жодної користі. Убога свита на Марії, убогий Святий Йосиф, а ще жінка в блаженному стані. А як народить у хаті, що тоді буде? Нові клопоти? Нові проблеми? А кому вони нині потрібні? Легше закрити, легше збрехати, легше сказати: "У нас немає місця. Ідіть деінде..." Спихнути на когось - на сусіда, на знайомого, на крайню хату. Але є інша колядка, в якій співається: "Якби була знала, що Мати з Ісусом, була б постелила біленьким обрусом. Якби була знала, що то Мати Божа, була б постелила до своєго ложа". Тобто уступила б своє місце, віддала б свою постіль, якби знала, що то Мати Божа. А як Христос нас навчав? Що Христос нам казав? "Все, що ви зробили одному з найменших братів, ви Мені зробили".
Не дивися, хто то стукає до твоїх дверей, до твоєї хати: чорний, білий - це людина, це дитина Божа, створена на образ і подобу Божу. Вона простягає руку, бо хоче хліба. Невже ти відвернешся від неї? Невже збрешеш? Чи, може, скажеш: "Не маю часу нині, прийди завтра"? А завтра може бути пізно. Не було місця для тебе, Христе. Забракло для Тебе місця. Так часто є сьогодні не тільки на Донбасі, а так часто є в наших родинах. Забракло місця в наших родинах - для мами, бабці, дідуся. Забракло місця для чоловіка, хоч він будував ту каменицю, але він пияк, він став непотрібним, його треба викинути на сміття, бо трапився інший, який має джип, він молодший, цікавіший, багатший...
Забракло місця. Забракло любові, співчуття. Забракло сили нести свій родинний хрест. Краще той хрест зняти, скинути, порізати. Забракло місця, забракло терпеливості, забракло любові. Дорогі мої! Всі ми маємо немочі, всі ми маємо вади, кожен з нас. І тому ми прийшли до стаєнки, щоби просити: "Дитино Божа, Ти знаєш мої вади. Ти знаєш мої гріхи, занедбання, упущення. Прошу Тебе: доповни Своєю благодаттю те, чого мені бракує у цьому житті - терпеливості до чоловіка, розуміння до мами, час для бабці, вміння її вислухати, завести до лікаря, а може, просто розрадити, поцілувати, подякувати за смачний обід чи вечерю. А часто цього немає, немає елементарної шляхетності, людської вдячності, немає простоти, з якої б випливали любов, розуміння до іншої людини. І тому ми йдемо до цієї вифлеємської шопки, бо хочемо стати кращими, хочемо стати добрішими, милосерднішими. Хочемо, щоб Він доповнив те, чого нам бракує у нашому житті, щоб більше нікому на цій чудовій Землі, яку створив Господь Бог, ні в Азії, ні в Африці не забракло місця. Щоб не було тих страшних бід та воєн, які сьогодні переживає світ. Нині ми, дорогі мої, зрозуміли й оцінили, що таке мир. Господь приносить мир. Бо коли Христос народився, тієї святої вифлеємської ночі, Ангели співали: "Слава во вишніх Богу, а на Землі мир людям доброї волі!"
Так, ми сьогодні нарешті взнали ціну миру. Сьогодні наш народ пі- знав, що таке мир і яка його ціна. А ціна миру дуже висока. Тисячі вбитих, десятки тисяч поранених, сотні полонених, зниклих безвісті... Молоді воїни-юнаки у трунах... Скільки сліз, скільки болю, скільки материнського горя на нашій землі! І ми нині прийшли до Тебе, Ісусе, ми просимо і благаємо від щирого серця й душі: Подателю миру, поглянь на людські сльози, на людське терпіння, на тяжкі рани нашого народу, наших матерів, батьків, на сиріт, дітей, переселенців... Народилась дитинка, яка ніколи не побачить рідного батька, не обніме його, не пригорнеться до нього... Це страшно.
Прагнемо миру, бо сумний нинішній Святий вечір. Хіба можна радіти, знаючи про тисячі вбитих співвітчизників, твоїх братів і сестер? Хіба можна повноцінно радіти, знаючи, що багато людей плачуть, страждають, що комусь тяжко й боляче?.. Але, дорогі мої, ми не повинні впадати в розпач, відчай, розпуку. Ми маємо йти до нашого Подателя миру, просити Його і благати. Не маємо провести ці свята в суцільних забавах. Так, відвідуймо один одного, тішмося, веселімося. Але завжди не забуваймо навіть на кожній гостині, при сніданку, вечері чи обіді помолитися за тих, кому тяжко - "Отче наш", "Богородице Діво".
Якби кожен з нас поводився так у своїй хаті, в родині, скільки б ми принесли духовної потіхи тим, які сьогодні плачуть і страждають! Тому хай буде більше в ці Різдвяні свята в наших оселях щирих молитов. Так, людські можливості обмежені. Людина не завжди може все осягнути, всіх обійти, всіх відвідати. Але пам'ятаймо слова святої Фаустини Ковальської, апостолки Божого Милосердя: "Зате своєю молитвою я можу огорнути цілий світ, своїми думками, своїм серцем я можу полетіти на край світу".
І ти своїм "Отче наш" і "Богородице Діво" полети туди, на Донбас, подивись на наших українських військових, як вони мерзнуть на вітрі й морозі, в яких вони обставинах перебувають, в яких умовах живуть... А то все діти нашого народу. То наші брати, які воюють за нас і нас охороняють. І тому прошу вас, дорогі мої, благаю вас у цю велику урочистість: не забувайте про наших військових, не забувайте, бо хтось перебуває в полоні, а його мама плаче день і ніч, зі сльозами лягає і встає, кожен день її починається з болю. Плаче жінка, плаче дитина... Деякі родини не знають, де їхній син, батько, брат, племінник - живий він чи неживий? За кого мають молитися? Який розпач, відчай, яка розпука. Так, дорогі мої... І тому ми маємо йти до цієї шопки, до цього Ісусика й просити: "Божий Сину, Сину Марії, Ти хоч дитинка, але Ти Правдивий Бог і Чоловік. Прошу Тебе, благаю: зглянься над моїм народом, зглянься над тими, яким сьогодні важко, зміни нашу тяжку долю, дай нам єдність, поверни нам свою любов! Подателю миру, приспіши мир на нашій рідній землі!" Будьте певні, дорогі мої: якщо б кожен з нас щиро молився і заносив свої молитви, мир би не забарився. Христос виразно сказав: "Шукайте і знайдете, стукайте, і вам відчинять, просіть, і буде вам дано". Хочу спрямувати святкування нашого Різдва в молитовне русло, щоб це свято набрало молитовного характеру, щоб ми більше молилися, більше вірили, щоб були непохитні і стійкі в молитві, щоб ми не тільки прийшли на Пастирку та на другий день до церкви, а потім вже забули про Службу Божу і молитву. Щоб ми щонеділі і в свята в ці тяжкі часи йшли до нашого Господа і просили в Нього порятунку, захисту...
Сьогодні ми дивимося на цю шопку, на цю щасливу Дитину, щасливу маму і Йосифа-Опікуна. Та шопка була стайнею, там стояв сморід, там було павутиння, було неприбрано. Але нині вона заясніла, засяяла таким блиском, таким теплом, такою любов'ю! Дорогі мої, хто приносить ту любов, хто освятив ту шопку? - Пресвята Родина з Назарета. А чи сяють ваші родини? Чи сяють наші родини сьогодні, дорогі мої, отим теплом, отою любов'ю, отою доброзичливістю? Чи сяє ваша хата? Чи ви випромінюєте те добро, ту пошану? Так часто хвалимося набутками, будуємо хороми... Богу дякувати. Але чи є у вашій господі та ясність, той мир, взаємна любов і пошана? Нема... А чому нема? Запитай себе сьогодні: чому все є, а немає любові? Можливо, ви віддалилися від Бога, можливо, забули про Бога, можливо, в твоїй хаті немає молитви, дотримання заповідей Божих. Здається, все є, але чогось бракує... Бога бракує! Божого благословення бракує, бракує, щоб ти шлюб взяв і жив по-Божому, бракує того, щоб ти щонеділі і в свята ходив до церкви, часто сповідався, причащався, творив добро, шанував тата й маму, любив жінку, чоловіка. І Бог буде з вами. І твоя світлиця буде ясною, чистою, прозорою, і в твоїй хаті настане мир, любов, згода. Повернімося лицем до Бога, шукаймо за Богом, хай наше серце і душа будуть відкритими для Бога, і Бог прийде до нас, і Бог розжене всякі погані думки, і Бог вселить у нас свою благодать, своє світло і свою надію.
Дорогі мої, як би я хотів, щоб кожна наша душа була чиста і ясна, як ця вифлеємська ґрота, ця стаєнка, щоб наше серце палало любов'ю, щоб частіше до нашої душі приходив Ісус у Пресвятій Євхаристії і знайшов там тепле помешкання. Якщо будеш так робити, будеш по-справжньому щасливим. Ти зрозумієш суть щастя у твоєму житті, зрозумієш, Хто його може тобі дати. Ти, бідний, кинувся на заробітки, бо думав, що там, в Ізраїлі, Іспанії чи Італії, доробишся, будеш мати достаток, а сталося все навпаки - біль, страждання, розчарування... А як добре, коли родина разом! Отут ми бачимо Пресвяту Родину: Ісуса, Йосифа і Марію. Це правда: стайня є стайня, шопа є шопа, але любов - понад усе, повага, пошана зробили свою справу, і шопа заясніла найбільшою ясністю і сяє нам по сьогодні.
Дорогі мої, ідімо до тої стаєнки, не біймося Ісуса! Поки триватимуть свята - поспішаймо до цієї шопки, клякаймо, як ті убогі пастушки, скажімо все Ісусові, не стидаймося, не біймося. Побудьмо якийсь час на адорації перед Божою Дитиною, відкриймо Їй своє серце, скажімо, чого бажаємо, чого прагнемо... Ти перебуваєш у пошуках праці, не знаєш, як прогодувати родину, тебе лякає майбутнє? Іди до святого Йосифа - він тобі скаже, він тобі підкаже, він тобі допоможе в пошуках праці, бо він є допомогою для тих, які тяжко працюють або втратили працю. Може, ти втрачаєш віру? Може, через усі ті негаразди й проблеми ти опустив руки і кажеш: нема Бога, якби був Бог, Він би знав мої проб- леми, Він би прийшов мені на допомогу. А ти подивися на Пресвяту Родину: хіба їм було легко? Подивися, мамо: Марія є біженкою. Уяви собі: не мати навіть пеленки, хустку з голови зняла, постелила в ясла, в жолоб поклала дитину. Народився, можна сказати по-нинішньому, як бомж. Найвищий Бог, якому в небі ангели адорували, співали, закриваючи своє обличчя: "Свят, свят, свят Господь Бог!"! А тут приходить до нас у найбільшому приниженні, в найбільшій погорді. А чому? Бо хотів показати, мої дорогі, в чому справж- нє щастя: не тільки в багатстві, не тільки в добробуті, але хотів і хоче показати нам дорогу іншого життя, інших цінностей, щоб ми почали чесно жити, щоб ми почали чесно працювати як народ, щоб ми були сумлінні й старанні й побудували свою повноцінну державу.
Сьогодні зійшла втіха з небес для тих, які плачуть, для тих, які в розпачі, чиї загинули діти, а може, хто втратив своїх батьків, хтось відійшов передчасно до вічності. Коляда нам голосить: "Ликуй, чоловіче, з Рождества того, Христос бо від аду спас душ много і від неволі вражої". Чуєте? Він спасає з аду, Він виводить з чистилища! Ликуй, радій і веселися, навіть коли тобі важко, бо оплакуєш смерть своїх рідних, але Він народився, і тому йди до шопки, проси за своїх померлих, щоб Він дарував їм Царство Боже. О благословенна ніч! О єдина ніч у році! Що там той Новий рік у порівнянні з цією святою, благословенною ніччю! Наше серце наповнюється радістю, а наші уста хочуть колядувати, прославляти Божу Дитину. Скільки, дорогі мої, ентузіазму, скільки сили! Хоч багато ви напрацювалися, готуючись до Свят, особливо жінки - прибирали свої помешкання і поралися біля кухні, щоб все було як слід - але нині ви тут, ми всі нині тут з нашими маленькими діточками. Як то любо, як то мило, бо добре нам з Ним, добре нам з Ісусом! Дай Боже, щоб завжди було добре! І завжди має бути добре, якщо ви будете взивати Його помочі: Дитятко Боже, Божа Дитино! Будьте певні, ті, що стоїте посередині церкви, ті, які на хорах, ті, що там, у кутку, і ті, що надворі - Бог знає вас, Він знає ваші проблеми, тому, душе, розказуй, співай, радій, веселися, молися! Може, тобі тяжко, може, тебе там стиснули з усіх сторін і тобі некомфортно, невигідно і т. д. - то нічого, ще трохи і повернешся додому. Але перебуваючи тут, використай час: проси, плач, молися, радій, відкрий своє серце перед Ісусом, відкрий направду так, як перед великим скарбом. Тішся нині так, нібито ти виграв у лотерею тисячу чи мільйон доларів. Тішся, радій, бо це більше за гроші, це найбільший скарб, до якого ми сьогодні прийшли, бо Він є Царем Всесвіту, Він тримає в своїх руках цілий світ, цілий космос, у Нього безмежно більше багатств, ніж ми собі можемо уявити. І тому, дорогі мої, будьмо бадьорі, будьмо радісні, відкриймо своє серце. Просіть, благайте, моліться у цій Святій Літургії, у цій урочистій Пастирці, щоб ми випросили великих ласк і щоб сказали: "Боже, який Ти направду добрий і милосердний! Дякуємо Тобі ще і ще раз і неустанно будемо дякувати за цю святу Вифлеємську ніч, за твій прихід до нас на землю!" Бог народився, Бог з нами! І тому радійте, і ви, хворі, і ви, які перебуваєте на чужині, і ви, немічні, паралізовані, і ті, які єднаєтеся з нами через Інтернет у спільній нашій молитві. Знаємо, що і в Європі, і навіть в Америці слухають нас сьогодні, ми єднаємося з вами і тішимося, і молимося, і просимо єдиним серцем і устами: "Подателю миру, влий свого миру в моє серце, бо, якщо матиму мир у своєму серці, я буду нести його до свого сусіда, на своє робоче місце, до свого ближнього, я нестиму його всюди, де тільки буду. Я буду людиною миру. Дай нам Свого миру, Господи! Ти Сам сказав: "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться". Якщо ми випросимо миру, якщо будемо мати мир у себе, в кожній хаті і родині, ми здобудемо для нашої землі. Благослови на це нас, Дитятко Боже! Амінь.
Во імя Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь. Христос ся Раждає!
