Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.
Христос ся Раждає!
Переживаємо, дорогі браття і сестри, другий день Різдвяних свят - Йосифа і Марії, або свято Пресвятої Родини. Нинішня Св. Літургія, в якій беремо участь, відправляється в інтенції наших родин. Родина - це щось найцінніше в очах Творця, бо сотворивши Адама, Бог побачив, що він самітній. А бути чоловікові самому - недобре, каже Слово Боже. Тому Господь Бог сотворив для нього помічницю - жінку Єву. І ця перша родина була благословенна Господом Богом в Едемі. У чому полягало те благословення? - "Плодіть, множіться, наповняйте землю"; "Це Я вам даю землю, як мій подарунок для вас". Бог поблагословив сім'ю, родину. Родина отримала від Господа Бога неоціненний дар, але бачимо, що сім'я не встоялася. Те випробування для неї, так виглядає, було важким, хоч насправді воно було легке. Що найважливіше було в тих стосунках між людиною і Богом? Довіра до Господа Бога. Людина мала повірити Богові. Що є найціннішим у християнській родині в усі часи? - Довіра. Довіра чоловіка до жінки, жінки до чоловіка. Ми бачимо, в який гріх попала перша родина через брак довіри: вони зруйнували власне щастя, те правдиве щастя, яким жили, яке було в їхньому серці, в їхній душі - були втрачена родина, родинне щастя і радість...
Дорогі мої! Як важливо вистояти в час проби! А знаємо, що кожна християнська родина проходить через певну пробу у своєму житті. Ті випробування бувають різними, не раз досить тяжкими, коли сім'я не в силі встояти, коли вона падає під тими випробуваннями, вважаючи, що вони їй не під силу. Так, як колись Адам і Єва, отримавши випробування, не встояли перед ним. Єва спокусилася на заборонений плід. Так само й кожна християнська сім'я має досить випробувань: хтось не має дітей, хтось має їх, але ті діти замість радості приносять біль, сльози, терпіння; хтось має випробування на самому початку - не можуть притерпітися один до одного, зрозуміти. Байдужість, легковажність, відсутність радості в родинному житті... Хтось має випробування у старості: жили для дітей, старалися, виховували і - залишилися самі, покинуті, забуті, непотрібні... Отже, немає християнської родини, в якій би не було випробування. Як вистояти в тих випробуваннях, як знайти в собі сили, щоб їх подолати і зберегти, всупереч усьому, святість родинного життя? Це не легко, але не неможливо. Завжди можливо. Сьогодні ми відзначаємо свято Пресвятої Родини, яка також мала дуже великі випробування від Отця Небесного. Ми бачимо тут шопу, шопу-стаєнку, бо не було пристойного, теплого місця для них у людській хаті. Уявімо собі, що робилося в серці Св. Йосифа, коли він шукав місця для Ісуса й Марії, ходив від хати до хати - стукав, просив, благав... Св. Йосиф, мабуть, страждав через те, що не міг зарадити, не міг забезпечити надійний затишок своїм найближчим, своїм найріднішим. Напевне, його це мучило, можливо, йому навіть було соромно перед Марією, що він недобрий опікун, недобрий чоловік, не може собі дати ради. Але як поводиться в цій ситуації Марія? Чи Вона дорікає Святому Йосифові - чому ти наперед не пішов, чому ми не маємо грошей, чому не можемо собі дати ради, чому маємо йти в стайню? Ні, Марія ніколи не дорікала Св. Йосифові, Вона дуже добре розуміла потребу Св. Йосифа, бачила й цінувала його старання, бачила любов його серця. Вона розуміла, що йому нелегко, що він переживає, і щоб не пригнічувати його, Вона, мабуть, мовчала, а, може, ще й навпаки, підтримувала й розраджувала його. Вона йому казала: "Йосифе, нічого. Бог буде опікуватися нами, здаймося на Божу волю". У своєму великому випробуванні ані Йосиф, ані Марія не нарікають на Бога. Вони покірно, спокійно і з гідністю приймають Божу волю. Вони віддаються цілковито в опіку Божого Провидіння.
Дорогі мої! Що потрібно для того, аби в наших родинах було так само: щоб чоловік розумів жінку, а жінка розуміла чоловіка, як Св. Йосиф розумів Марію, а Марія розуміла Св. Йосифа? Потрібно мати віру, віра має бути! Як у жінки, так і в чоловіка. Тому так важливо, особливо в молодих родинах, коли хлопець вибирає дівчину, а дівчина вибирає хлопця. Так, вподобання, якісь загальні риси характеру і так далі - це важливо, але найважливішим у житті християнської родини є віра. Якщо немає віри у хлопця і дівчини, якщо ви не зможете ніколи клякнути спільно до молитви, якщо ви по-різному будете дивитися на церкву, на молитву, на віру - пам'ятайте, буде дуже важко, хтось мусить уступити. Яка сторона уступить - віруюча чи невіруюча - важко сказати, бувають різні випадки. Буває, що людина одружується, бере шлюб, ходить до церкви, як мама її навчила, вона ті цінності отримала в батьківській родині, але під впливом щоденного життя безбожного чоловіка чи жінки її віра згасає, людина стає літепла, а опісля байдужа і втрачає дар віри, і це дуже страшно, дорогі мої. Але буває і навпаки. Коли невіруюча людина бачить вчинки свого чоловіка чи жінки, бачить, що церква добре вчить, що молитва має силу, тоді й вона пристає до віри, по-різному буває. Але коли віруюча людина бере собі за чоловіка чи жінку людину невіруючу - це дуже велика небезпека, небезпека втрати віри, небезпека втрати родинних цінностей, небезпека християнського виховання ваших дітей. Ти змінюєш віру або твоя віра під загрозою, вона в небезпеці, ти можеш втратити віру. Ти не будеш мати права виховати своїх дітей так, як тебе виховувала церква, мама, твоя хата і твоя родина... А це дуже багато, дорогі мої. У цьому дуже велика помилка наших християнських родин. Згадаймо, Єва в раю мала дуже багато всяких плодів, але їй сподобався саме той цвіт - цвіт забороненого дерева. Так часто молодим хлопцям чи дівчатам подобається отой плід. Так часто зводить диявол людей віруючих. І донька каже до мами: "Я кохаю його. Він - той, без кого я не можу жити". Часто батьки мають рацію, коли радять своїй дитині: "Дитино, того цвіту - півсвіту. Заспокійся, почекай, не роби поспішних висновків, то не на один день, то на все життя". Але ми хочемо саме того цвіту, який, можливо, не є твоїм або він - той заборонений плід в Едемі, плід пізнання добра і зла. Спокушуються молоді люди, і тоді стаються дуже великі трагедії родинного життя. Що робити, щоб оминути ті трагедії, як маємо поводитися? Кожна дівчина, кожен хлопець, який думає про супружий стан, має молитися, щодня просити Бога: "Боже, дай мені доброго супруга, добру жінку. Дай мені таку жінку, яка б розуміла мене, а я її. Дай мені такого чоловіка, який би був підпорою в моєму житті. Дай таку, щоб я створив родину, яка би подобалася Тобі, Боже, на взір християнської родини в Назареті". Це дуже важливий момент. Так само й батьки мають молитися за своїх дітей, за їхню добру долю, за добрий вибір стану. Родина - найцінніший дар від Господа Бога. Це Богові наймиліше і найлюбіше.
Нині, дорогі мої, існує велика небезпека для родини. Проти неї сьогодні повстало, ніби ціле - насамперед, суспільство, держава, в якій живемо, і держави в цілому світі, навіть християнські не стають в обороні родини, не пропагується вірність, святість родинного життя. Що не візьміть - Інтернет, місце праці, літературу, фільми - все ніби спрямоване на руйнування родини. Практично в кожному фільмі ми завжди будемо бачити зраду, коханця чи коханку і так далі. Оглядаючи таке, всі звикають до аморальності. В молодої людини закладається розуміння того, що це - нормальне явище, так весь світ живе, так всі живуть, то чому ми не маємо так жити... І це небезпека.
Так званий свій простір. Сьогодні існує небезпека власного простору. "Не входь! Це мій простір! Ти не маєш права порушувати його". Стоп! Хто він для тебе? Він твій чоловік. Хто вона для тебе? Вона твоя жінка. А хто ви обоє? Одне тіло. У чий вона зайшла простір - до сусіда? Вона зайшла в мобільний телефон чоловіка, вона має право ввійти в нього, як до свого, бо ти її чоловік, і ти також маєш право ввійти на її пошту так, як до своєї, бо вона твоя жінка. Намагаючись вибороти власний простір, ти таким чином відгороджуєшся від родини. У тому твоєму просторі вже немає родини, немає сім'ї, бо той твій простір свідчить про що? Що ти чогось боїшся, що ти щось приховуєш від своєї жінки, від свого чоловіка. Не існує мого простору - в сім'ї все спільне. У християнській родині не повинно бути ніяких бар'єрів. Обходячи помешкання з йорданською водою, я подекуди навіть бачив на дверях дитячої кімнати вивіску: "Стоп". Що це означає? Якщо тобі немає 18 років, мама, тато не мають права ввійти до твоєї кімнати й подивитися, що ти робиш? Ви вчите зле! Ті батьки, які позволяють на таке, отруюють своїх дітей. Вони вважають, що таким чином виховують індивідуальність, право на самобутність дитини, право самій вибирати. Пам'ятайте, що є добрий ангел і злий, є ангел світла й ангел темряви, і якщо ти, мамо, тату, не добре виховуватимеш своїх дітей, якщо ти упустиш їхнє виховання, то злий ангел їм завжди буде показувати дорогу, яка веде до зла, до гріха. Тому, розважаючи про християнські родини, ми обов'язково побачимо ті великі небезпеки, які в них є, бо часто ви, батьки, губите своїх дітей. Ви привчаєте їх вже від маленького бути окремо: то є твій простір, ніхто не має права втручатися до тебе, входити і так далі. Потім та дитина одружується чи виходить заміж і так само буде поводитися у своїй новоствореній сім'ї, бо вона так звикла. То є моє, я маю право на особисте життя. Якщо ти хочеш мати право на особисте життя, тоді не треба виходити заміж, будь собі самотньою все життя. Навіщо виходиш заміж? Навіщо женишся, якщо не хочеш, аби жінка мала права, будь кавалєром до смерті. Але, якщо ти взяв шлюб, якщо ви присягнули: "Обіцяю тобі любов, вірність по всі дні, аж до самої смерті", тоді ви стаєте одним тілом. Апостол Павло каже про одне тіло, не про два тіла. Згодом діти, які виховуються в таких родинах, скажуть: "Тато жив своїм життям, а мама жила своїм життям. А чому я так не маю жити?" І коли сходяться двоє таких осіб, тобто діти такого "окремого" виховання, тоді вони, одружившись, не розуміють одне одного, і починаються скандали. Що ти лізеш у моє життя, що ти риєшся у моєму сумлінні? А хто має ритися, хто має тобі допомогти, як не твоя жінка, не твій чоловік?
Тут ми бачимо важливість християнського виховання для родини, важливість віри в Бога, яка є цементом, яка дає світло. У тій вифлеємській шопі, тій гроті ми бачимо єдність, ми бачимо радість. Сьогодні ми часто скаржимося, дорогі браття і сестри, на своє матеріальне становище, брак грошей для родини і т. д. Це все неправда. Я знаю родини, бідні родини, але в них панує любов і довіра. Я знав родини, де жінка була хвора, важкохвора, а чоловік був вірний їй все життя. Все залежить від нашого внутрішнього налаштування, від нашого виховання, від нашого розуміння, що таке присяга, для чого треба дотримуватися тієї присяги - тільки тоді через неї Бог благословляє сім'ю, дітей, онуків, правнуків. Тому сьогодні, переживаючи це свято Пресвятої Родини, дорогі браття і сестри, ми маємо глибоко усвідомити, що кожна християнська родина переживає проби, переживає терпіння й випробування. І немає таких проблем у християнській родині, коли б Господь Бог нас залишив і сказав: "Робіть собі, що хочете, я до вас не втручаюся". Ні, коли Бог бачить єдність християнської родини в найтяжчих ситуаціях, Він завжди поблагословить її. Коли Він буде бачити вашу добру волю, буде бачити, що ви хочете зберегти присягу і вірність своїй сім'ї, Він не полишить вас.
Дорогі мої, сьогодні наші родини переживають справді складні часи. Це найскладніші часи для зберігання віри, для доброго християнського виховання в наших родинах, для плекання взаємної любові. Пам'ятаймо, я постійно про це кажу: шлюб - це той момент, коли ви запалюєте вогонь. Є дрова - ви запалюєте той вогонь, і він горить. Але якщо дров не підкидати, то вогонь дуже скоро загасне. Родинне життя треба плекати. Частіше пригадуйте собі ту любов, яка вела Вас до престолу, до вівтаря, той момент, коли ви складали присягу, ті радісні хвилини. Часто ви будуєте своє життя виключно на образах: мені те сказали, мене обманули і так далі. Коли в нашому серці живуть тільки негативні спогади родинного життя, це пригнічує, це руйнує родину, але коли ми згадуємо приємні моменти, ті гарні хвилини, тоді навпаки - це дає сили для християнської родини іти вперед, рухатися вперед, щоб тішитися дітьми. Так, родинне життя вимагає жертв, інколи здається, що то завелика жертва. Я беру від себе, я когось покохав, я зустріла іншого і так далі, чого я маю мучитися - приходять великі спокуси диявола. Диявол спокушає, він хоче тобі показати, що ти нещасна, бідна і лише марнуєш життя. Спитай себе: а скільки того життя? Хіба ми можемо знати, я чи кожен з нас, скільки ми проживемо? Ніхто не знає. А може треба терпіти всього-на-всього рік і зберегти святість родини. Скільки знаю старших, які кажуть: "Задля дітей, отче, задля дітей терпіла чоловікові, бо хотіла, щоб вони мали тата". І те терпіння оправдалося, оправдалося те терпіння, і діти мали тата, діти мали маму, бабцю, дідуся, і все було добре. Диявол дуже хитрий, він вибирає такий момент, коли ти вже, здається, не маєш сил. Все, край, не можу більше терпіти, це понад мої сили, хай все валиться... Але треба мати віру. Чому віра така важлива? Бо в такій безвиході, знаєте, коли є випробування для родини, людина без віри не встоїться, вона не має до кого прийти. Прийде до мами, тата, скаже, ті насварять, вона не має де дітися, вона вважає, що її проблеми тільки з нею, вона нікому не потрібна. І людина без віри ламається, впадає у розпач, зневіру. Людина віри завжди просить для себе захисту, підтримки, надії, потіхи в Господа Бога. Вона молиться і просить: "Боже, допоможи той хрест знести, дай перенести ті труднощі родинного життя, дай якось пережити ці страшні хвилини". І благодать Божа дає сили, дає наснагу, й ти тоді вже, можливо, іншими очима дивишся на свого чоловіка, на свою жінку. Молімося за наші родини сьогодні, просімо у Пресвятої Родини з Назарета, в Ісуса, Йосифа і Марії, щоб вони дали нашим родинам зберегти святість родинного життя, щоб вони дали нашим родинам сили, мужності, витривалості подолати ті труднощі, які зустрічаються на їхньому спільному шляху життя. Молімося о витривалість наших родин, о святість наших родин, родинного життя, о спільну молитву. Знаю чимало родин, які спільно моляться щодня. Це неоціненний дар - молитва сім'ї, родини. Кажуть, є такі моменти страшні, деколи ненависть у серці і злоба, але, кажуть, йдемо, примушуючи себе, молитися, хоч не хочеться, але не пропускають молитви. І багато розповідають мені, що після того, як встають від молитви, їм ніби камінь з плечей спадає, і народжується якась нова, інша думка в тій чорній безнадії, народжується надія, відроджується любов. Я б радив усім молодим, старшим родинам по можливості частіше ставати до спільної молитви. Спільна молитва, дорогі мої, спільна молитва чоловіка, жінки й дітей приносить світло, що розганяє темні хмари, проганяє диявола від родини, і тоді приходить Ангел-Хоронитель до сім'ї. Будете спільно молитися - будете бачити великі, обильні плоди для своїх християнських родин.
Сьогодні, як ніколи, ми бачимо в нашому краю кризу родинного життя: чоловік чи жінка поїхали на заробітки, запанував хаос, родина наша слабка і бідна. Молімося за молоді сім'ї, які не мають потомства і просять о дітей, молімося за сім'ї, в яких панують алкоголь, наркотики і різні біди-нещастя, просімо Пресвяту Родину, щоб вона допомогла нашим родинам стати шляхетними, добрими, сильними. Не забувайте, родини, - чоловік жінці, а жінка чоловікові - частіше нагадувати, що ви потрібні одне одному, що ви любите одне одного, що ви поважаєте одне одного. Про це треба часто нагадувати. Не потрібно цього соромитися, бо любов єднає, додає сили перебороти труднощі. Не раз стається, що те вогнище родинного життя у вас згасає. Навіть, якщо якась сторона відійшла, попала в тяжкий гріх, вмійте простити, вмійте вибачити, вмійте забути, перегорнути ту сумну сторінку. Перегорни сторінку і йди далі, дивися вперед... Якщо будете будувати з Богом наші родини, то будете бачити, що Божа опіка й Боже благословення буде над вами, і Божа любов завжди буде тим правдивим живим вогнищем, яке додаватиме вам сили, наснаги і мужності. Тому молімося за родини, бо ж родина - найдорожчий скарб, який ви маєте. Плід сім'ї - діти, а ми знаємо, що немає нічого найдорожчого за тата і за маму. Ви для своїх дітей стаєте найріднішими, і певно, що для них є великий біль і страждання, коли вони когось втрачають - тата або маму. Ким би той тато не був, якою б та мама не була. Але ніхто у світі ніколи не замінить їх. Це єдине, чого не можна замінити, купити, придбати. Тому не допускайте сирітства своїх дітей, а старайтеся пережити всі труднощі, всі випробування, щоб зберегти святість кожної християнської родини.
