Згода з Божою волею

Яку користь приносить згода з Божою волею?
Катехизмова частина

Коли прагнемо того, чого хоче Бог, тоді бажаємо найбільшого на­шого добра. Бо Бог, безперечно, не бажає нічого іншого, як тільки того, що для нас найкорисніше. Св. Він­кентій а Паульо так говорив: "Згода з Божою волею є найбільшим скар­бом християнина, а також ліками проти будь-якого зла, бо містить у собі зречення самого себе, єдність з Богом і всі чесноти". Саме в такому підході міститься вся досконалість: "Господи, що хочеш, щоб я вчинив?" Св. Тереза пише: "Хто не шукає ні­чого іншого, крім подобатися своє­му Любому, є задоволений зі всього, що Його задовольняє. Таку силу має любов, яка є досконала: чинить, що особа забуває про власну вигоду і приємність, а всі свої думки звертає на те, щоб подобатися своєму Лю­бому, а також шукає способи, яки­ми сама або через інших може про­славити Його. Коли б ми намагалися наближатися до Тебе, то швидко ді­йшли б до мети, але часто падаємо і тисячу разів спотикаємося, і навіть блудимо, не йдучи уважно правди­вою дорогою". Ось що повинно бути єдиною метою усіх наших думок, вчинків, бажань і молитов - подоба­тися Богові. Саме це повинно стати нашою дорогою до досконалості - слідування за Божою волею. Наша згода з Божою волею повинна бути повна, без застережень, незмін­на, без нарікань. Той любить Ісуса Христа всім своїм серцем, хто щиро звертається до Нього словами Апос­тола: "Що мені, Господи, робити?" (Ді. 22, 10). Господи, дай мені піз­нати, чого від мене вимагаєш, бо все це хочу виконати!

Багато з нас дійсно говорять: "Господи, віддаю Тобі всю мою волю, не бажаю нічого іншого, як тільки того, чого Ти бажаєш". Але коли приходять випробування, не вміємо спокійно погодитися з Бо­жою волею, а потім нарікаємо на злу долю і говоримо, що непокоять нас різні прикрощі, а все наше життя вважаємо нещасливим.

"Завжди і всюди віддаючись Бо­жій волі, - каже св. Фаустина, - у всіх випадках і обставинах життя, ми віддаємо Богу велику хвалу; таке підпорядкування себе Божій волі має більшу вагу в Його очах, ніж до­вгі пости, умертвлення і найсуворіші покути. О, яка велика нагорода за один акт любовного віддання себе волі Бога. Яким же спокоєм вже тут, на землі, тішиться душа".

Яким щасливим є той, хто живе у повній єдності і підкоренні Божій волі. Не гордиться успіхами, ані не втрачає духу в невдачах, знаючи, що все приходить з Божих рук. Тіль­ки Божа воля є основним правилом його волі, тому не робить нічого ін­шого, як тільки те, чого бажає Бог, ані не бажає нічого іншого, як тільки те, що є Божим ділом. Вище ставить найменші обов'язки свого стану по­над вчинки величні і славні, знаючи, що можуть бути забарвлені само­любством, а ті, котрі випливають з обов'язку, з певністю будуть згідні з Божою волею. Тільки тоді будемо щасливі, коли приймемо від Бога, в досконалій згоді з Його волею, все, що Він приготував, не зважаючи на те, чи це приємне, чи суперечливе нашій волі.

Хто сповняє Божу волю, той сво­бідний від найбільшого лиха - гріха. Св. Бернард каже: "Усунь зі світу власну волю - і згасне пекло". Фі­зичні нещастя тому є нещастями, що ми їх не хочемо. Якби ми їх бажали, вони перестали би бути нещастями. Переслідування, тортури для муче­ників були бажаними, вони раділи терпінням. Св. Йоан Золотоустий навчає: "Переніс ти нещастя? Воно вже не є нещастям, якщо ти його ба­жаєш. Дякуй Богові за це. Зло пере­міниться тобі в добро". Якщо наша воля є завжди поєднана з Божою волею, то нас не стріне нещастя, противне нашій волі. Св. Василій Великий каже так: "Ми повинні всім своїм життям, у здоров'ї і слабості, виконувати і ставити собі за мету Божу волю. У здоров'ї - виявляти труд любові ревністю у Божих ді­лах; у слабості - мати терпеливість і витривалість з радістю. Хто так не постановив виконувати Божої волі, живе в подвійній небезпеці. Перша і найбільша та, що відмовляється від Христа і тратить право називатися братом Христовим, бо не виконує Його волі; друга - що не сміє, як недостойний, брати участі в тім, що лиш для достойних приготоване".

Згода з Божою волею, найпер­ше, приносить славу Богові. Бо якщо людина піддає свою волю волі Бо­жій, Господь Бог сповняє свій задум і осягає мету, яку мав щодо тої чи іншої людини. Саме в цьому лежить слава Божа. Тому Святі не мали ін­шого бажання, лише аби пізнати і виконати Божу волю, знаючи, що тільки в цьому є правдива велич і тільки те найбільше звеличує Бога, чого вимагає Божа воля. "Я волів би бути черв'ячком, якщо би цього хотів Бог, - каже бл. Генріх Сузо, - аніж серафимом з власної волі". "Все, що робимо, - каже св. Франциск Сале­зій, - бере свою вартість зі згоди з Божою волею, так, що коли їм чи за­бавляюся, якщо це чиню тому, що така є Божа воля, більше прослав­ляю Бога і більше маю заслуг, аніж коли би віддав себе на мучеництво без Божої волі". У своєму "Щоден­нику" св. Фаустина пише: "Під час роздумування я почула такі слова: Дочко моя, віддаєш Мені найбільшу хвалу через терпеливе віддаван­ня себе Моїй волі, а собі заробляєш таку велику заслугу, що ні постами, ні жодними умертвленнями не осяг­нула б того. Знай про це, дочко Моя, що коли свою волю підпорядкову­єш Моїй волі, стягаєш на себе Мою велику прихильність. Та пожертва Мені люба та повна насолоди, вона подобається Мені, вона має силу".

Св. Тома Кемпійський навчає: Господи, коли воно вийде Тобі на честь, нехай воно станеться в ім'я Твоє. Господи, коли бачиш, що воно для мене спасенне, і знаєш, що до­поможе мені, то дозволь мені вжи­вати його на Твою славу. Але коли знаєш, що воно зашкодить мені й ніскільки не прислужиться для спа­сення моєї душі, відверни від мене таке бажання. Тому треба завжди зі страхом Божим і з покорою в серці бажати чогось і просити, коли щось бажане прийде на думку; а перш за все ти мусиш зі самозреченням по­кластися на Бога і сказати: "Господи, Ти знаєш, що ліпше: нехай ста­неться це або те, як Ти хочеш! Дай, що хочеш, скільки хочеш і коли хо­чеш. Роби зі мною, як Сам знаєш і як Тобі більше подобається, і від чого Тобі більше честі буде. Постав мене, де Сам хочеш, і вільно Тобі робити зі мною все. Я ж у Твоїх руках, обертай і повертай мною по своїй волі. Ось я, Твій слуга, готовий до всякої послу­ги, бо я не бажаю для себе жити, а для Тебе, аби лиш достойно та пра­ведно".

По-друге, та єдність людської волі з волею Божою вшановує і вели­чає Бога, бо є тріумфом і архітвором Його ласки і жертвою з цього, що дуже цінує сам Господь Бог. Св. Василій Великий каже: "Той величає і прославляє Бога, хто виконує Його волю, а зневажає, хто порушує Його закон". Бог довершив подвійного з'єднання, яке нескінченно мудре і святе - з'єднання Божої природи з людською природою в одній Осо­бі Предвічного Слова, тобто в Божій Особі Ісуса Христа і з'єднання мате­ринства з недоторканою невинністю в особі Пресвятої Діви, і після тих двох шедеврів немає на світі речі, яка би більше прославляла Бога і робила людину подібнішою до Сина Божого, як з'єднання людської волі з Божою волею. Бо як в таємниці Вті­лення людська природа не діє сама зі себе, а лише через Особу Слова, яка через неї діє, так і людська воля, коли досконало єднається з Божою волею, не діє сама через себе, лише Бог через неї діє. А як чоловіцтво Ісуса Христа через це поєднання з Його Божою Особою, є безконечно мудре, святе і сильне, так і людська воля, коли почасти переміниться у волю Божу, стає святою, бо з'єднана зі самою Святістю, стає сильною, бо з'єднана зі Всемогучістю, стає до­сконалою, бо з'єднана з безмежною Добротою. І саме в цьому є слава Бога і велич людини. Св. Фаустина каже: "О мій Ісусе, знаю, що про ве­лич людини свідчать її вчинки, а не слова чи почуття, - справи, які з нас випливли, говоритимуть про нас. Мій Ісусе, не дозволяй мені мріяти, але дай мені відвагу і силу виконати Твою святу волю. Ісусе, якщо хочеш залишити мене у непевності навіть і до кінця життя, хай буде у цьому Твоє Ім'я благословенне".

Згода з Божою волею запевнює нам великі добра:

а) з неї випливає свята свобода, бо хто піддається волі Божій, тим самим визволяє себе з неволі світу і власної любові, а повертає собі волю Божих синів. А ще більше, робить він завжди те, чого хоче, а це тому, що його воля з'єднана з волею Божою, а воля Божа завжди сповняється, отже, і його воля теж. Тут можна за­стосувати слова Ісуса Христа: "Хто своє життя погубить задля мене, той його знайде" (Мт. 10, 39). Св. Ав­густин говорить: "Люби і роби, що хочеш". Хто дійсно любить Бога, не шукає нічого іншого, а тільки Божої волі, й у сповненні її знаходить та­кож і своє уподобання. Сповни Божу волю, і здобудеш справжню свободу духа, що тріумфує над гріхом і при­страстями. "У тій святій відданості, - говорила св. Тереза, - народжуєть­ся прекрасна свобода духу, в якій беруть участь досконалі душі, при­носячи їм найбільше щастя, якого в тому житті можна лише бачити, бо нічого не боячись, нічого не бажа­ючи, ані нічого не жадаючи з речей цього світу, мають усе".

б) з неї випливає сила і відвага, бо якщо ідеш за волею Божою, зна­єш, що Бог тобі допоможе. А маючи Божу поміч, чого маєш боятися? Мо­жеш тоді сказати з пророком: "Гос­подь - мій пастир: Нічого мені не бракуватиме" (Пс. 23, 1). "Тужить моє серце за Богом, - каже св. Фа­устина, - відчуваю усю ницість ви­гнання. Іду відважно - хоча раню ноги - до своєї батьківщини, а в тій дорозі живлюся волею Божою. Вона мені служить поживою. Хоч навколо страшна пустеля, однак іду з піднятою головою і дивлюсь на сон­це - милосердне Ісусове Серце". Св. Йоан Золотоустий, незадовго пе­ред своїм вигнанням, так промовив до народу: "Христос є зі мною, кого ж маю боятися? Навіть коли би ці­лий океан йшов навпроти мене, за ніщо буду це вважати, бо моїм гас­лом є: "Господи, нехай станеться Твоя воля". Не те, що той чи інший хоче, лише те, що Ти хочеш, нехай станеться. Твоя воля є моєю кріпос­тю, моєю скелею, моєю підпорою".

в) з неї випливає непохитний спокій. Що ж може захитати того, який все, що його зустрічає, приймає охоче, знаючи, що все походить з наймудрішої і наймилосерднішої волі Божої? Товариші св. Вінкентія а Па­ульо так говорили про нього ще за життя: "Пан Вінкентій завжди Він­кентій". Тим хотіли сказати, що він у кожній ситуації, складній чи про­стій, завжди був однаковим, збері­гаючи спокійний вигляд. "Так хоче Бог", - безустанно повторює душа, яка згідна з Божою волею. Той один вислів зберігає її у святому спокої, бо як сказав св. Лев Великий, спо­кій полягає на тому, аби не відлуча­тися від Божої волі і тішитися тільки тим, що провадить до Бога. Св. До­ротей говорив, що прийняття всього з Божих рук, незалежно, що б це не було, є найкращим способом, який дозволяє зберегти постійний спо­кій серця. Розповідає він, що давніх Отців пустелі ніхто ніколи не бачив розгніваними і сумними, бо що б не трапилося, вони завжди приймали радісно з Божих рук.

Один турист, перебуваючи до­вший час у Тіролі в Альпах, в Ав­стрії, бачив, як старенька жінка що­дня виходила на високу гору, щоб дістатися на другу сторону до не­великого містечка. За кожним разом мала вона на плечах досить тяжкий клунок. Виглядає, що вона дещо несла на продаж зі свого господар­ства. При тому вона завжди була привітна і усміхнена. Ніколи не на­рікала. Одного разу турист питає її про причину такого спокійного на­строю. А вона йому каже: "Я маю коротку молитву, що мені допома­гає усе переносити". "Що ж це за молитва?" - питає він. "Думаю про Господа, - відповідає вона, - як Він ніс свій хрест на Голгофту, і все собі кажу: Хай буде так, як Бог хоче. Чи гарна погода, чи дощ - хай діється воля Божа! І так завжди і в усім: Хай діється воля Божа! І це є таємниця мого спокою і радості".

Як немовля безпечно і спокійно засинає в обіймах матері, так вільно і спокійно спочиває душа на руках Божої волі. Коли одного разу св. Іг­натій Лойола плив морем, то рапто­во зірвалася буря, зломила щогла і зірвала вітрила, так, що кораблю грозило розбиття. Всі впали в роз­пач, тільки один св. Ігнатій не па­дав духом, лише спокійно сказав: "Бог є моїм Паном: якщо хоче, аби я загинув у хвилях, то нехай так ста­неться, охоче піддаюся Його волі і довіряю Його доброті". Невдовзі всі безпечно прибули до пристані. Так і ти в бурях життя шукай притулку в пристані Божої волі. Якщо наша воля є завжди поєднана з Божою волею, то нас не стріне нещастя, противне нашій волі. Св. Єфрем каже: "Спо­внення Божої волі дає мир душі". Праведники мали мир у душі, бо на землі вони шукали сповнення Божої волі.

г) з неї випливає тривале щастя, бо згода з Божою волею осолоджує прикрість і лагіднить біль. "Моєю ме­тою є Бог... - каже св. Фаустина. - А моїм щастям є виконання Божої волі, і ніщо у світі того щастя скаламутити не здолає, жодна сила, жодна міць". Той, хто завжди єднається з волею Господа, зазнає повного і тривалого щастя: повного, бо він має все, чого бажає, а тривалого, бо цього щастя ніхто не в силі забрати йому, тому що ніхто не зможе перешкодити здійсненню Божої волі. Сам Спаси­тель обіцяв своїм апостолам радість повну і тривалу: "І ніхто ваших ра­дощів від вас не відбере... Щоб ра­дощів ваших було вщерть" (Йо. 16, 22-24). Чому люди відчувають себе нещасливими? Зазвичай тому, що або хочуть те, чого Бог не хоче, або не хочуть того, що хоче Бог. Чи ви думали коли над тим, як твориться хрест? Він повстає з двох куснів де­рева. Коли ті два кусні поставити по­біч себе, то з них ніколи не постане хрест. Коли коротша частина дерева йде поперек довшої частини, то ви­никає дерев'яний хрест, і так само духовний хрест найчастіше має тоді початок, коли людська воля проти­виться Божій волі. А хто, навпаки, згоджується з Божою волею, той уникає багато хрестів або майже не чує їх тягаря, такому саме терпіння стає добродійствами. Він знаходить рай на землі, наскільки можна його знайти. Пророк говорить: "Глибокий мир тим, що закон твій люблять, - вони не спіткнуться" (Пс. 119, 165). "Чого ж, отже, шукаєш, нужденний чоловіче, поза Богом? - кличе св. Августин. Старайся знайти Бога, з'єднайся з Ним, привласни собі Його святу волю, а будеш щасливий і в цьому, і в майбутньому житті". Не віриш у це? Глянь на Святих. Їхнє життя було пасмом трудів і терпінь, а однак з їхніх душ ніколи не зни­кала свобода, а зі серця - радість. "Не буде смутку в серці, - каже св. Фаустина, - яке любить волю Госпо­да". Св. Катерина Сієнська каже, що праведні є подібні до Христа. Бо як Він, хоч був мужем болю, однак ні­коли не був без радості в душі, так і Святі, незважаючи на пересліду­вання і терпіння, ніколи не тратять того благословення, яке товаришить з'єднанню з Божою волею, так, що в них завжди мешкає радість і свя­те щастя, яке випливає з виконання Божої волі. "Благословенні, - каже св. Августин, - хто виконує Божу волю й у всьому піддається її найму­дрішим присудам. Це є життя, в яко­му Бог все благословить і все вико­нує, чого людина бажає, бо і людина виконує те, чого Бог вимагає. Це є життя, яке справді наповнене солод­кістю і радістю, будучи, якби перед­смаком вічного життя, немов Небом поза Небом". Св. Тереза сказала чудові слова: "В Небі Бог сповнить мою волю, бо на землі я не сповняла своєї волі".

Підготували
Традиційні сестри-монахині ЧСВВ
Провінції Божого Милосердя