Вступ
Найсвятіша Євхаристія є Тайною, в якій Ісус Христос перебуває між нами та уділяється у Святому Причасті. Однак, Найсвятіша Євхаристія є тією самою жертвою, яку приніс Ісус Христос на Голгофі лише з тією різницею, що на Голгофі Він приніс себе у кривавий спосіб, а тут – у безкровний. Це діється в часі Служби Божої. І про цю Службу Божу, як безкровну жертву, будемо нині розважати за благодаттю Найсвятішого Серця Христового, утаєного у Найсвятішій Тайні Євхаристії, за заступництвом Непорочно Зачатої Діви Марії, за молитвами св. Йосифа Обручника, за молитвами всіх святих у Небі, за молитвами душ у чистилищі й за вашими молитвами.
Кривава жертва Ісуса Христа на хресті
Ісус Христос Сам приніс жертву на хресті. Кати й розпинателі були тільки знаряддям. Христос добровільно приніс жертву, бо якби не хотів, то ніхто не зміг би нічого вдіяти. А в Оливному городі на одне Його слово «Я є» жовніри попадали безсильні на землю. Отже, якби Христос не хотів бути розп’ятим, то жодна сила не змогла би Його розіп’яти на хресті. Треба нам зрозуміти, що Ісус Христос приніс самого себе на хресті в жертву.
Та сама, тільки безкровна, жертва під час Служби Божої
Те саме діється в часі Служби Божої лише з тією різницею, що ця жертва відбувається у безкровний спосіб. Під час Служби Божої Сам Ісус Христос приносить жертву, послуговуючись священиком. Бо ж, зважте, коли вимовляє слова: «Їжте, це є Моє Тіло, пийте, це є Моя Кров», то не дає свого власного тіла споживати, Христос лише послуговується священиком і говорить: «Їжте, це є Моє Тіло, пийте, це є Моя Кров». Відтак Ісус Христос приносить у жертву Самого Себе, бо приносить Своє Тіло і Свою Кров, і тим самим цілого Себе, адже, де є Тіло і Кров, там є й Душа, там і є Його Божество, як це ми пізнали в одній із попередніх наук. Отже, Служба Божа є тією самою жертвою, тільки відбувається безкровним чином, тому що Ісус Христос, як воскреслий, не підлягає вже більше терпінням, мукам і звичайній смерті. Тут, У Службі Божій, є представлена смерть Ісуса Христа духовним, або, як богослови кажуть, містичним чином, а саме через те, що осібно освячується, перетворюється хліб у Тіло, а вино – у Кров. А це означає смерть, бо в часі звичайної смерті кров відокремлюється від тіла.
Чому Ісус Христос приніс жертву на хресті?
Чому Ісус Христос приніс криваву жертву, давши себе розіп’яти на хресті? Найперше, тому, щоб прославити Бога-Отця Небесного, щоб зазначити, що один Бог є паном життя і смерті, і що Йому Єдиному належить найвища хвала і слава. І тому Ісус Христос, як чоловік, як створіння, через свою смерть зазначив повну залежність від Бога Творця.
Відтак, Ісус Христос приніс жертву на хресті, щоб зазначити, що все від Бога походить, що всім завдячуємо Йому, отже, щоб здійснити найвищий акт подяки.
Далі, Ісус Христос приніс себе в жертву на хресті, щоб здобути Божу справедливість за людські гріхи. Те повернення Божої справедливості було можливим тільки через криваву жертву Ісуса Христа, бо Ісус Христос є не тільки чоловіком, але й Богом, отже Його жертва має безконечну вартість і тому є достатньою для перепрошення і надолуження безмежно і безконечно розгніваній Божій справедливості за гріхи цього світу і всіх можливих світів.
Врешті, Ісус Христос приніс себе у криваву жертву на хресті, щоб здобути для нас усі ласки й дари, необхідні для нашого спасіння, для нашого освячення і дочасного добра. Отже, Ісус Христос приніс себе у криваву жертву на хресті, щоб прославити Бога, щоб скласти Богові найвищий акт подяки, щоб переблагати Бога і надолужити за людські гріхи й здобути для нас наше спасіння та хвалу в Небі, як і все необхідне для нашого вічного й дочасного добра.
За які справи приносить себе Ісус Христос у безкровній жертві під час Служби Божої?
Для тих самих справ, з тих самих причин приносить себе Ісус Христос безкровним способом у часі Служби Божої. І тому вся відправа Служби Божої є виявом безкровної жертви й тих усіх справ, задля яких відбувається та безкровна жертва. Отже, підноситься слава Богу, потім складається уклінна подяка Богу, відтак, перепрошується або проситься Бога про все необхідне. На початку священик виголошує: «Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа і нині, і присно, і во віки віков». Те саме висловлюють майже усі виголоси, як: «Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння і нині…». Перед освяченням священик взиває: «Благодарім Господу», тобто дякуймо Господеві, і відтак тихо відмовляє молитву, в якій дякує за всі добродійства, за всі ласки, уділені людському родові. Звідси пішла назва «Євхаристія» – грецьке слово, яке означає уклінну подяку. В єктеніях знову молимося про відпущення гріхів і про всякі дари для нашого душевного і тілесного добра, для добра вічного й дочасного. Одне слово, уся відправа Служби Божої є актом прославлення Бога, подяки, переблагання і прохання.
Чому безкровна жертва відбувається і поновлюється, якщо кривава жертва була достатньою?
Тепер виникає запитання: навіщо потрібна безкровна жертва, якщо за всіх людей вистачало кривавої жертви на Голгофі? На це така відповідь. Ми зобов’язані приносити від себе жертву Господу Богу, тобто всіма проявами нашого життя маємо обов’язок прославляти Бога, дякувати, перепрошувати і приносити Йому надолуження за наші гріхи, а також просити і благати про все, що потрібне для нашого вічного й дочасного добра.
Ми, однак, як створіння – обмежені, не можемо так гідно прославляти Бога, Йому дякувати, Його перепрошувати і просити, як цього вимагає безмежна Божа велич. Тому Ісус Христос відновлює і продовжує свою криваву жертву під час Служби Божої безкровним чином, щоб ми у злуці із Його жертвою, яка має необмежену і безконечну вартість, могли виконати ті чотири справи, які здійснюються через Христову жертву.
Отже, Ісус Христос від нашого імені за нас тут приносить безкровну жертву і хоче, бажає, щоб і ми разом з Ним цю жертву приносили.
Як маємо брати участь у Службі Божій?
Це нам треба добре розуміти, бо тоді зрозуміємо, яку вартість має для нас Служба Божа і якою має бути наша участь у ній. Найперше маємо з’єднати наші наміри із намірами Ісуса Христа під час Служби Божої. У своєму серці маємо розбудити прагнення жертвувати себе разом із жертвою Ісуса Христа, виявляючи це такими словами: «Господи Ісусе, всі мої наміри лучу із Твоїми намірами, а себе цілком жертвую із Твоєю жертвою». Опісля побожно молимось, беручи участь у відправі Служби Божої.
Церква наказує під гріхом вислухати Службу Божу в неділю і свято
Церква наказує в неділю і свято побожно вислухати Службу Божу, а її пропуск є тяжким гріхом. Таким чином, Церква спонукає людей, аби вони бодай у неділю і свято пригадали собі про жертву, яку мають від себе принести Богові, нагадує, щоб вони не надавали надмірного значення праці будніх днів, а в недільні та святкові дні піднеслися духовно. Через Церкву Господь нагадує людям, що вони не є волами і кіньми, призначеними тільки для звичайної праці, що їхнім обов’язком бодай у недільні та святкові дні пригадати собі своє вище призначення та щоб разом із безкровною жертвою Ісуса Христа віддавати хвалу Богові, Йому дякувати за все отримане добро, Його перепрошувати за всі гріхи і просити про подальшу допомогу та благословення. Тому хай ніхто не каже, що Бог є всюди, отже всюди можна Богу помолитися в неділю і свята, і не обов’язково в церкві. Це правда, що Бог є всюди і всюди можна Богу помолитися, але Ісус Христос не всюди приносить себе в жертву, а тільки в церкві. І тому саме тут вірні повинні зібратися, щоб брати участь у безкровній жертві і разом із Ісусом повинні жертвувати й себе.
Незбагненна всемогутність, мудрість і любов Ісуса Христа
Ми подивляємо незбагненну всемогутність, мудрість і любов Ісуса Христа до нас: ця безкровна жертва відбувається по всьому світі й нема години або хвилини, в якій би не правилась Служба Божа. Як небо засіяне зорями, так і земля покрита вівтарями. І коли в одній частині землі закінчується час відправи Служби Божої, то в іншій починається. Коли у нас полудень, то на іншій частині землі – ранок. І так у кожній хвилині, у кожній годині на безлічі вівтарях приноситься безкровна жертва, на безлічі вівтарях Ісус Христос від імені людей, за людей та з людьми прославляє Бога Отця, складає подяку, перепрошує і випрошує всі щедроти й дари для людського роду.
Службі Божій дякуємо за всі ласки й дари
Коли правиться Служба Божа, тоді Небо радіє, душі в чистилищі отримують пільги та втіхи, на землю, немов роса, спадають добродійства Божі, а пекло тремтить у своєму проклятті. Доки правиться Служба Божа, доти світ стоїть. Коли відправиться остання Служба Божа, коли не стане Найсвятішої Євхаристії на землі, тоді прийде кінець світу, тоді настане страшний суд над усіма людьми на землі. Бо в кожній Службі Божій Ісус Христос молиться, славить, дякує і перепрошує розгнівану справедливість Божу та виєднує нам Милосердя Господнє.
Стримання кари Божої справедливості
Коли, однак, не стане Ісуса Христа в Найсвятішій Євхаристії, коли вже не буде відправлятися Служба Божа, тоді не буде кому гідно молитися за людський рід і приносити жертву, тоді закінчиться Боже Милосердя й настане суд справедливості.
В одній церкві, у Живний Четвер, під час Служби Божої, після освячення, одна монахиня вибухнула голосним плачем так, що серед людей почалося велике замішання. Після Служби Божої її покликав Єпископ (саме тоді він відправляв Службу Божу) для того, щоб вона дала пояснення такої поведінки. Вона відповіла: «Преосвященний Отче, прошу простити, що я спричинила замішання під час Служби Божої, але від того, що я побачила, не могла стриматися від голосного плачу. Відразу після освячення я побачила Ісуса Христа, розп’ятого на хресті. Я не помиляюся, я добре бачила. З-під терня на Його голові спливали краплі крові по лиці, з Його ран спливала кров, тіло Його зранене, далі я почула такі слова: «Отче, Отче, пощади народ мій! І хоча гріхи того народу викликають Твій гнів, однак, споглянь на мої рани і через ті мої рани пощади мій народ!» Коли я це бачила і чула, то не могла стриматися від голосного плачу, бо відчула ту невичерпну доброту, милосердя і любов Ісуса Христа до людей і те, як люди завдячують Ісусові Христу».
Насправді, це діється під час кожної Служби Божої, і коли б ми були гідні, то ми б те саме бачили і чули, як ця свята монахиня. І ми теж не могли би втриматися від плачу, бо пізнали б і відчули, чим завдячуємо кожній Службі Божій.
