Згода з Божою волею щодо наших талантів і дарів
Катехизмова частина
Кожен із нас повинен завжди погоджуватись із Божою волею щодо талантів і дарів, які нам поручає Отець наш небесний, великий Податель добра, який роздає свої дари з великої своєї мудрості. Ті дари і таланти, якими наділив нас Бог, призначені саме нам, і саме ці, а не інші – і це є знаком того, що мудрість Божа саме ці, а не інші дари призначила для кожного з нас. Адже деякі створіння не мають буття, тож вони і не достойні цих дарів. Якщо деякі дари відбираються від створіння, то це не є для них виявом справедливості, а лише виявом Божого Милосердя. Тому ти, людино, не можеш вимагати чогось від Бога, бо Бог тобі нічим не зобов'язаний. Врешті, Бог тебе найбільше любить і найбільше прагне твого щастя, ніж ти сама, людино, тому й дає тобі те, що тебе може допровадити до правдивого щастя, хоч ти цього і не розумієш.
Зроби тепер висновок: якщо ти не маєш права на ці дари Божі, якщо ті, які маєш, обрала мудрість Божа, а любов Божа їх тобі подала – чи можеш нарікати, що тобі не да- но чогось іншого? Радше дякуй за отримане. Але звідкіля походить це нарікання? З наших думок, з нашої гордині, бо ми завжди хочемо бути вищими, ніж є. Бо ще там, в раю, нашим прародичам сатана-диявол шептав: Будете, як боги – і з того часу людина, як шалена, пнеться на висоти, щоб стати більшою, ніж вона є, а навіть хоче бути на рівні з Богом. Це прагнення дуже згубне, бо воно кинуло Люцифера в пекло, а наших прародичів позбавило раю. Пам’ятаймо, що правдива вищість полягає у досконалому сповненні волі Божої, а чим досконаліше її сповнимо, тим вищу отримаємо похвалу. Хто більше отримав, – говорить автор книги «Наслідування Христа» (ІІІ, ХХІІ, 2), – не повинен вихвалятися своїми заслугами, ні понад іншими вивищуватися чи зневажати тих, хто менше дістав. Бо той справді більший та ліпший, хто собі якнайменше приписує…
Не прагни чогось вищого, ніж маєш, і не заздри тим, що мають якісь «кращі» таланти (світову славу, гострий розум та ін.), – це напевно принесло би тобі лише згубу, а не користь, бо Бог вчинив тобі велике добро, позбавивши лиха і клопотів. Остерігайся й інших прагнень, наприклад: якби я мав те чи інше, то служив би краще Богові; якби був здоровий, то більше постив би; якби не мав стількох перешкод, то як багато б молився. Це все пастки злого духа, який за допомогою подібних забаганок хоче тебе знеохотити до виконання обов’язків і праці. Роби лише те, чого від тебе в даний момент вимагає Господь Бог, і таким чином догодиш Богу та зробиш поступ в досконалості.
Не падай духом, якщо не зможеш побороти своєї волі й спокус, бо таким чином Бог прагне твого підкорення Його волі. Він тому й дає тобі сили, щоб боротися зі злом, і в такий спосіб показати свою відданість Його волі, бо так Йому подобається. Коли Бог прагне, щоб ти прожив життя в укритті, відсторонено від людей, то піддайся спокійно Його волі, наслідуючи життя Божого Сина в Назареті. Врешті, якщо ти каліка, некрасивий, бідний чи безталанний, прийми це з покорою, терпеливо в переконанні, що цього вимагає Божа слава, добро і спасіння твоєї душі. Бо якби ти пізнав плани Божі, то не мав би сумнівів.
У XVI ст. до монастиря чину Найсвятішого Ізбавителя прагнув вступити один юнак на ім’я Франциск, але йому відмовили, бо він був сліпий на одне око. Після довгих прохань і благань юнака настоятель дозволив йому переступити поріг монастиря, якщо він погодиться поїхати з отцями Чину на місії до Бразилії. В дорозі на них напали розбійники і з великою ненавистю до Католицької Церкви – бо були єретиками – всіх монахів-отців жорстоко повбивали, а серед них і юнака Франциска. Поглянь, які є незбагненні шляхи Господні і як діяло Провидіння Боже, яке забрало в нього не тільки одне око, а й життя, а в нагороду дало йому пальму мучеництва. Такою є воля Божа щодо кожного з нас, і тому ми повинні бути їй завжди послушні. Все походить від Тебе – отак нам потрібно говорити із великим Учителем – тому й належить у всьому Тебе вихваляти. Ти знаєш, кому що треба дати; чому – тому менше, а тому більше дано? Не нам про це міркувати, а Тобі. Бо Ти в кінці оцінюєш заслуги кожного («Наслідування Христа», ІІІ, ХХІІ, 3).
Згода з волею Божою щодо стану і про середники до пізнання волі Божої
Згоджуйся з волею Божою також щодо свого стану і місця. Різні є стани і різними є місця, бо цієї різниці вимагає лад і гармонія у світі. Одні є яскравими в очах світу, а інші взагалі невідомими, але всі в очах Божих мають свою ціну, залежать від чеснот, які людина здобуває у житті, бо «Бог не дивиться на особу». Для акторів у комедії немає значення, яку роль грати: короля чи жебрака, багатого чи бідного, для них головне – участь. Подібно відбувається і в світі: хтось – глядач, а хтось – актор; Бог не дивиться, яку сторону ми представляємо, але як ми відіграли роль свого життя. (А. Родріґес, «Про поступ у досконалості», І, VIII, ХV).
Той стан, до якого тебе покликав Бог, приймай з великою охотою і з підкоренням волі Божій, яким би низьким і тяжким він не був, не прагни його змінити, бо Бог вирішує, на скільки часу тобі його дано, чи, можливо, це буде на все життя. Бог найкраще знає, що тобі потрібно і для чого ти краще придатний. Він тому кожному дає такий стан, в якому кожен працював би на більшу прославу й хвалу Божу, для свого спасіння і для добра ближніх (св. Тереза від Дит. Ісус). Бути задоволеним тим станом так довго, як цього хоче Бог, і ні на крок не відступати, бо це буде поступом у чесноті (св. Вікентій від Павла). Святі також не поривалися вверх, поки їх не покликав сам Бог, ні не нарікали на свій стан, а жили спокійно і щасливо там, де їх покликала і поставила премудрість Божа. Де б мене Бог і Отець мій, – сказав св. Едмунд Кампіон, мученик за віру, – не використав для того, щоб годувати Його цуценят, ким я є, щоб противитись волі Божій?
Навпаки, душі недосконалі завжди незадоволені своїм станом і неустанно прагнуть чогось кращого і більшого, тому й уявляють себе кращими та досконалішими в іншому стані, нібито вони могли б краще і ревніше служити Богові в іншому стані, але це лише диявольські спокуси. Коли сатана, – каже св. Ігнатій, – не може відірвати душу від того стану, який вона собі обрала, щоб служити Богові, одним із його підступів є: поставити душу перед іншим станом, яким він є добрим і щасливим, правдиво святим, віддаленим від терпінь; або: цілковито іншим від її стану, щоб захоплення новизною схилило душу до зміни і щоб вона уявила радість нового життя, залишила той стан, в якому перебуває, в якому її хоче мати Господь Бог, і який є найкращим для неї.
Справді, буває також і натхнення Св. Духа до зміни стану, як це гарно представ- лено в житті святих: св. Антоній з Падуї, св. Йоан з Дуклі, та ін., поки цього не представить Провидіння Боже. Поки ми не пізнаємо волі Божої, мусимо керуватись пересторогами св. Франциска Салезія: Не прагни займатись чимось іншим, а лише тим, до чого тебе покликав Бог. Не засівай своїх прагнень в уявному саду, а спочатку упорядкуй той сад, який є зараз у твоєму житті. Не прагни бути тим, чим ти не є. Розмірковуй лише про те, щоб чим раз, тим далі робити поступ у досконалості в тому стані, в якому ти зараз є, щоб якнайкраще нести той хрест, який маєш. Пам’ятай також про Христові слова: У небі є помешкань багато і про те, що Церква на землі схожа на великий сад, в якому є велика кількість квітів, що мають різний вигляд і запах.
Якщо ти думаєш про вибір стану чи про його зміну, то найкращим порадником для тебе має бути Божа воля; тож старайся пізнати, чого для тебе хоче Бог. Бо Він ще від сотворення світу вибрав той стан і ту дорогу, якими краще дійти до Нього, і приготував на ній різні ласки для тебе. Якщо добре і правильно підеш тією дорогою, то отримаєш підтримку й поміч Божу у всьому. Якщо спокусишся й ступиш на іншу дорогу життя, то не знайдеш помочі Божої, і можеш зовсім зійти з доброї дороги на все життя. Кожна душа є немовби окремою думкою Божою, котру Бог покликав з часу сотворення світу, і яку Він з плином часу покликав з небуття до буття у потрібний час. Тій душі він призначив певне завдання і дав певні середники для їх виконання, а це завдання – прослава Бога і вічне щастя душі, яким і є покликання душі до того чи іншого стану.
Різними є покликання, як і різними є лиця людей. Залежить також і від різниці стану, чи то подружній, чи то монаший, чи то священичий. Щоб добре відповісти на покликання, треба бути добрим християнином у тому стані, в якому ти перебуваєш. Щоб відповідати покликанню, треба належно вибрати той стан, який не підлягав би зміні, а якщо була б змога зміни, то працювати в ньому належним чином. У самому виборі стану передусім треба керуватися Божою волею, бо як Господь Бог любить кожну душу особливою любов’ю, так само й особливою дорогою Він провадить цю душу до Себе.
Але як пізнати цю волю Божу? Часом Бог когось кличе особливим способом, а навіть чудесним, як, наприклад, покликав святого Павла та інших святих. Але це стається рідко, і цього ніхто не може вимагати або чекати. Найчастіше Бог промовляє через внутрішнє натхнення, а рідше через зовнішні ознаки, або промовляє часом настільки голосно, що душа сама чітко розуміє і чує голос Божий, або дуже тихо, що бідна душа довше вагається і стоїть на роздоріжжі. Часом Господь сам дає світло, а часом спонукає до молитви про просвітлення й пізнання Його волі. Буває і так, що Бог дає душі якийсь внутрішній потяг, який зростає тим сильніше, чим більше душа молиться про світло згори.
Якщо хочеш пізнати волю Божу щодо вибору стану, дотримуйся наступних правил. Найперше стережись легковажного ставлення до справ і догоджання своїй чуттєвості. Ніколи не вибирай стану життя без розважливості. Ніколи не обирай того стану, до якого не маєш жодного навику й потягу, до якого не маєш ніякої здатності, ані того, з якого мали б велику користь твої лінивство і прожерливість, у протилежному випадку Бог може тяжко покарати тебе за твоє зухвальство, бо замість щастя й духовного задоволення ти отримаєш хіба що лише розчарування й неустанне нарікання. І навпаки: як і в кожній речі, завжди шукай поради й помочі у волі Божі та завжди вибирай те, що тобі доручить Бог. І хай твоя душа буде в руках Божих, як грудка воску, готова прийняти все, що Бог на ній вирізьбить, і хай з великою радістю піддається Його волі (св. Франциск Салезій).
По-друге: молись гаряче, щоб Бог показав тобі свою волю, просячи з пророком Давидом: Дай мені пізнати дорогу Твою, Боже, і навчи мене Твоїх стежок! (Пс. 25,4). Часто молись до Духа Святого і до Матері Божої Доброї Ради, яка вже не одній душі випросила небесного світла. Так, наприклад, св. Филип Беніційський довгими ночами молився до Матері Божої, просячи натхнення, як він має служити Господу Богу. І врешті однієї ночі мав видіння. Немовби він стоїть посеред великого поля, де з кожним наступним кроком загрожували йому різні небезпеки: то величезні провалля, то величезні скали падали на нього, то в’язкі багна поглинали його повністю, то страшні величезні змії й потвори хотіли його проковтнути. В тих всіх постатях і образах він упізнав світ зі всіма його спокусами – й це його дуже налякало. Опісля появилась йому Мати Божа, сидячи у пишній кареті, в оточенні великої кількості ангелів і святих, і сказала до нього такі слова: Филипе, підійди й сідай біля мене! Одночасно дала йому зрозуміти, що ця карета – монаший чин, в якому його хоче бачити Господь Бог. В який він незабаром вступив.
У світлі ласки Божої й розуму будь дуже уважним щодо вибору стану, дивись на свої талант, здібність, прагнення, а навіть на свої зовнішні стосунки з ближніми, застановляйся і розважай часто, чи зможеш ти виконувати обов’язки того стану, до якого прагнеш, і чи спасеш там свою безсмертну душу. Також старайся шукати поради в людей, які мають Божого духа, а особливо поради в свого сповідника. Ніколи не зважай на поради тих людей, які радше шукають земної потіхи, різного роду насолод і які не зважають на нахил твого серця і добро твоєї душі. І таким чином твій Небесний Отець рано чи пізно вкаже тобі на твій стан, в якому хоче тебе бачити.
Вибравши свій стан, належним чином приготуйся до нього, а потім свято й ревно виконуй його обов’язки, як поручає нам Апостол: Благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано... (Еф 4,1). Покликання само нікого не освятить. Навпаки, Саул був покликаний Богом на царя, Юда на апостола, проте як один, так і другий самі себе погубили, бо не жили за покликанням. Тому, якщо ти вибрав стан без Божого покликання, керуючись радше людськими засадами, то в покорі серця перепроси за це Господа Бога й проси Його Благословення, а потім, після віднови духа, приступай до праці, щоб виправити те, що зі своєї недбалості зіпсував.
Не тільки у виборі стану шукай Божої поради, але в кожній найбільшій справі, як радить св. Ігнатій. Найперше жертвуй Господу Богові ту справу й проси ласки пізнання та виконання волі Божої, сам же зберігай спокій серця, не прагнучи, щоб збулась твоя воля, але щоб вона завжди лучилася з Божою волею. А потім, упокорившись перед Богом, жертвуй себе на інші справи чи лише на якусь одну, і завжди запитуй Господа Бога: «Чого Ти хочеш, Боже, щоб я зробив чи як повівся у цій справі?».
При цьому також зважай на внутрішній голос свого серця щодо тієї чи іншої справи, перебуваючи перед Богом у глибокому мовчанні й тиші серця, щоб почути виразний голос Божий. Якщо відчуєш більший потяг до однієї справи, ніж до декількох, то застановись і розваж, чи це точно походить від Бога. Але якщо не почуєш жодного порушення щодо тої чи іншої справи, тоді про все розваж перед обличчям Божим, зваж усе на терезах вічності, відкинувши всякого роду земні почуття, жертвуючи себе Господу Богу на сповнення й підкорення себе волі Божій; зробивши так, запитай себе: як би в даному випадку вчинив Ісус Христос. Після виконання вибору постав себе перед цілим небом, перед троном Пресвятої Тройці й визнай, що зробив свій вибір для прослави Божої і для спасіння своєї душі. Опісля жертвуй свій вибір Матері Божій, а через Неї Господу Ісусу, просячи Їх, щоб були свідками твого вибору і щоб його поблагословили. Призивай також усіх святих, щоб вони разом з тобою складали подяку Отцю Небесному за те, що Він дав тобі, немічному сотворінню, пізнати Його святу волю. Проси їх, щоб випросили тобі потрібну поміч до її вірного виконання, й вибери собі з-поміж тієї великої кількості святого, який буде твоїм опікуном (св. Ігнатій).
