Які чудові слова цієї пісні, і як гарно вони відповідають сьогоднішній великій урочистості Першого Святого Причастя!
Радіє Ангел-хоронитель: прийшов до мене Сам Спаситель!
Радіє вся моя родина: я маю в серці Бога-Сина!
Що ж це за гість, який дарує нам таку велику радість? – Це сам Бог. Лише Він може дарувати людині справжню радість. «Ваш смуток обернеться в радість, і цієї радості ніхто від вас не відійме». «Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» – так навчає наш Господь. А чи може бути більша радість для людського серця, коли до нього завітає Сам Творець і Податель життя, Сама радість і потіха? «Хто буде їсти Моє Тіло і пити Мою Кров, буде мати вічне життя…»
Але хто ж в силі до кінця зрозуміти присутність Бога в серці людини у Святому Причастії? Священик? Хтось із вірних? А може сам ангел з неба? Хто в силі помістити в маленьке відерце великий океан? Ніхто! Ми не можемо цього збагнути. Але ми можемо дякувати. Неустанно дякувати за це велике Боже Серце, велику Божу доброту й голосити після Святого Причастя на весь світ молитву подяки:
Добрий Боже, Ти, що сотворив ангелів небесних і весь невидимий і видимий світ – Ти тут, у моєму серці.
Боже, Ти, що сотворив світ і все що в ньому – Ти тут.
Господи, Ти, що сотворив людину на свій образ і подобу – Ти тут.
Ти, що промовляв до Ноя, до Авраама; Ти, що дав 10 Заповідей Божих на горі Синай; Ти, що годував свій народ небесною манною – Ти тут.
Боже, Ти, що народився від Пречистої Богородиці в убогій Вифлеємській стаєнці – Ти тут, в убогих яслах мого серця.
Ісусе, Ти, що укрито жив у Назареті тридцять років; Ти, що три роки проповідував Боже Слово, лікував хворих і терплячих, воскрешав померлих і відкривав очі сліпим – Ти тут, у мені.
Господи Ісусе, Ти, що віддав Своє Життя і в тяжких муках на Хресті пролив всю Свою кров за наше спасіння – Ти тут зараз присутній.
Христе, Ти, що воскрес із мертвих, вознісся на небо, живеш у вічній Славі в небі – Ти тут.
Ісусе, Ти, що прийдеш колись судити живих і мертвих і віддаси кожному по його ділах – Ти тут, у моєму серці, утаєний під убогими видами хліба і вина.
Дякую Тобі за все!
Свята Тереза від Дитятка- Ісуса каже: «Ми в небі, а ви на землі маємо того самого Бога. Ми у повноті Його краси і величі, а ви на землі – в повноті Пресвятої Тайни Євхаристії…»
Той самий Бог, котрий у небі, тут, на землі, криється в шматочку пшеничного хліба й у краплі вина.
Дорога душе християнська, чи ти розумієш, що таке Святе Причастіє? Чи ти розумієш, який важкий тернистий шлях мусив пройти Ісус, щоб дійти до місця Свого призначення – до твого серця? Це не п’ять днів дороги з Назарета до Вифлеєма, це не місяць дороги, коли втікав до Єгипту. Ця подорож тривала 6000 років: від першої глави Святого Письма і аж до Тайної Вечері, під час якої Господь взяв хліб у Свої руки, підніс угору й урочисто, з повною повагою і величчю прорік: «ЦЕ Є ТІЛО МОЄ…», потім узяв чашу з вином і промовив: «ЦЕ Є КРОВ МОЯ, що проливається за вас на відпущення гріхів». І тому можна сміливо сказати:
Господи, Ти прийшов з неба до Вифлеєма, з Вифлеєма на Голгофту, з Голгофти на престіл, а з престолу – у моє серце. Ось Твій шлях і Твоя дорога.
«Бог бо так полюбив світ…». Але кого найбільше полюбив за життя Ісус і кого найбільше любить по сьогодні? – Дітей! За їхнє чисте, невинне й покірне серце. «Не бороніть дітям приходити до мене, бо таких є Царство небесне…» – так навчав Ісус.
І ось завітав Ісус цього року й до наших дітей на парафію Східної України, в село Запаро-Мар’ївка Донецької області. У величний празник Пресвятої Євхаристії до Святого Причастя приступило п’ятеро діточок: троє дівчаток і двоє хлопчиків. Підготували їх до Святого Причастія наші традиційні сестри- василіанки, які провадили в них катехизу. Сестра Тадея і сестра Михаїла за дуже короткий час зуміли прищепити дітям любов до Бога, любов до молитви, а особливо до Святої Вервиці. Можу щиро сказати так, що сестри зробили найкращий Євхаристійний престіл у дитячому серці.
День Пресвятої Євхаристії
Метушня. Діти збирають по полях квіти, а старші готують чотири Євхаристійних престоли в різних куточках села. Звичайно, наші престоли тут, на Сході, можливо, не такі великі, як на традиційних парафіях Західної України, але з певністю можу сказати, що вони були зроблені зі щирим серцем. Люди виносили з дому свої килими, образи, фігурки, ставили квіти. Навіть з великої парасолі й тюлі зробили Господу Богові балдахин. Тільки й чути було: я принесу вази, а я фігурку Матері Божої, а я постелю доріжку перед Святими Тайнами... Хтось нарвав колосків і квітів, а хтось приніс підручні інструменти, щоб прикріпити обруси й т. д. Хтось скаже: нічого, мовляв, особливого. Можливо, але не тут. Тут все було по-особливому. Все було так, немов люди чекають на якогось великого й почесного гостя. Пригадується, як ми під ліхтарик вночі прикрашали пшеницею, виноградом і стрічками хрест. Надворі ніч, комарі безпощадно кусають, а додому ніхто не рветься. Кожен має роботу.
У суботу ввечері діти вперше в своєму житті приступили до Святої Сповіді. А наступного дня після пісні «Святе причастя урочисте…» живий Бог вступив у чисті дитячі серця. Наприкінці Служби Божої діти декламували вірші й співали пісні до Пресвятої Євхаристії. Потім Євхаристійна процесія рушила селом до чотирьох престолів. У Службі Божій і Євхаристійній процесії взяло участь понад сорок людей, з яких майже двадцятеро – діти. Діти в процесії сипали квіти, а вірні співали пісні до Євхаристійного Ісуса. А добрий наш Господь із неба благословив нам рясним сонечком – з самого ранку стояла спека в понад 35 градусів. Після процесії всім дітям приготували солодкий стіл.
Так минає наше життя на Сході. Дякую Богові за всі ласки. Кожного дня о дев’ятій годині зранку в нашому селі в домашній капличці правиться Служба Божа, в якій беруть участь до десяти дітей. Сестри навчили їх чудово працювати з молитовником, і вони вміло дякують на Службі Божій. Дівчата прикрашають престіл живими квітами, а хлопці напереміну прислуговують: запалюють свічки, дзвонять, читають «Апостола», поливають водою руки священикові і т. д. Після Святого Причастя всі співають пісню, моляться вервицю до Божого Милосердя… І так кожного дня. Що більше потрібно?
Дякую Богові за всі ласки, а вірним – за їхнє розуміння, велику підтримку і поміч.
