Погляньмо на Голгофту, де серед моря терпінь, злості і ненависті народу в Серці Бога не було ані краплини гніву, а щонайбільше – Він молиться за своїх розпинателів. У притчі про блудного сина ми бачимо Боже милосердя і Божу доброту. Хто ж розгнівав Христа в Єрусалимській святині? Його розгнівали ті, які перетворили Божий дім на місце торгів. Така зневага нашого дому гострим мечем ранила Серце Ісуса. Він не міг спокійно дивитися на це, тому сам виганяє торговців з храму. Цей приклад показує нам, яким болючим ударом для Серця Христового є наша зневага Божого дому, навчає нас, як маємо поводитися в церкві. У храмі Бог бажає роздати якнайбільше ласк, а людина, часто засліплена гордістю, не в змозі їх прийняти. Не один християнин іде до церкви лише з примусу, немов на страту. До земних справ беремось із задоволенням, а до справ спасіння душі ставимось легковажно і байдуже. Задумаймось: якби нам випала нагода йти до короля, як би поводились перед ним – з пошаною і скромністю чи з погордою і зневагою?
Що ж відбувається в церкві перед Царем неба і землі, чи розуміємо, куди йдемо і до кого йдемо? Щоразу переступаючи поріг храму, стаємо перед всемогутнім Богом, перед тим, який нас полюбив і помер на хресті з любові до нас – саме про це маємо пам’ятати кожного разу, коли збираємося йти до церкви. Часто впродовж недільного ранку ми клопочемось про марні земні справи, замість того, щоб докласти всіх зусиль аби подобатись Богові.
Св. Амврозій одного разу зустрів дівчину у розкішному вбранні і запитав її, куди вона прямує? Дівчина відповіла: «До церкви». Святий відповів, що судячи із її зовнішнього вигляду, виглядає, що вона зібралася на танці, але аж ніяк не до храму Божого: «Грішна істото, оплакуй свої гріхи! Повернись додому і вдягни скромний одяг аби ще більше не зневажати покірного Спасителя». Скільки молодих осіб приходять до святині, щоб привернути до себе увагу. Проте справжній християн повинен пам’ятати, що під час Богослужіння вся увага має бути звернена на престіл, де перебуває Христос. Божий храм – не є місцем демонстрації одягу, принад тіла чи інших примх. Одяг повинен бути скромним, чистим та акуратним. Жінці не личить іти в штанах, коротких спідницях чи в прозорому одязі. Заміжня жінка заходить в храм з покритою головою в знак скромності і покори. Жінки малюють уста помадою, а не задумуються, де вона залишається, коли цілуємо розп’яття, образ на тетраподі чи Євангеліє? Ідучи до Божого дому, жінці не варто наносити яскравий макіяж, а чоловіки повинні стриматися від куріння і вживання спиртних напоїв.
Часто вірні, запізнюючись, приходять на Святу Літургію, коли священик голосить науку. Багато людей є лінивими: не беруть участі у Службі Божій чи в інших набоженствах, натомість їх цікавлять марні земні справи, і ніхто ані на мить не замислюється про потреби своєї душі. Часто Боже Слово не зворушує наших сердець, бо ми радо слідкуємо за всіма, хто прийшов до церкви, замість слухати науку.
В одній історії йдеться про чоловіка, який бачив, як під час Служби Божої біля нього диявол записував гріхи, які були поповнені в церкві, бо саме такі гріхи найбільше ображають Бога. При вході до церкви часто бачимо свячену воду, яка нагадує нам, що маємо бути чистими, але коли нашу душу обтяжують гріхи, ми повинні їх оплакувати і якнайшвидше поспішати до Св. Тайни Покаяння. На тетраподі бачимо хрест, з якого сам Христос промовляє до нас: «Подивіться, яким страшним злом є гріх і якою великою є моя любов до вас. Ось Моє поранене тіло, ось Моя голова, увінчана терновим вінцем – це моя безмірна любов до вас привела Мене на хрест, а ви далі не перестаєте Мене засмучувати».
Щоразу, слухаючи науку священика, ми чуємо про велике Боже Милосердя, яке сповниться на нас, як тільки ми виберемо дорогу покаяння. Душе християнська, не намагайся втекти від Бога у своєму житті! Отець Небесний прагне пригорнути тебе до себе, а ти, як блудний син, все більше віддаляєшся від Нього і потрапляєш у страшну неволю диявола. Престіл, на якому щоденно відбувається велика жертва – це нові ясла, це нова Голгофта. Тут Христос знову народжується і знову помирає. Вічна лампа, яка горить, нагадує нам, що Христос кожної миті чекає на нас. Образи святих у храмі покликані щоразу навертати нас на думку про присутність Божу, про покору і терпеливість, про небо. Так само, як дим кадила підіймається догори, так наші думки повинні прагнути неба. Перед тим, як іти до храму, ми обов’язково повинні примиритися з тим, на кого маємо гнів.
До церкви маємо заходити зі страхом Божим, побожно, з вірою, покорою і сокрушенним серцем. На Службу Божу потрібно приходити завчасно, щоб мати можливість приватно помолитися. Як тільки заходимо до Божого храму, маємо віддати поклін перед Євхаристійним Ісусом. Під час Богослуження в жодному разі не можна коментувати слів священика чи його науки. Кожен повинен мати молитовник і брати активну участь у Службі Божій, а не приватно собі відмовляти особисті молитви. Знак святого хреста маємо робити уважно і без поспіху. Найважливіша частина Св. Літургії – Євхаристійний канон – тут на слова священика хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Спасителя, вірні мають духовно єднатися зі священиком і жертвувати Тіло і Кров Божого Сина Небесному Отцю як перепрошення за свої гріхи і за свої намірення, які хочемо випросити у Бога. До Св. Причастя вірні приступають навколішки, відбувши перед тим Св. Сповідь, або перебуваючи у стані освячаючої ласки. Після Св. Причастя потрібно відмовити молитви подяки.
Викорінюймо звичку запізнюватись на Службу Божу. Батьки, навчайте і виховуйте ваших дітей у пошані до храму і побожним вислуховуванням Служби Божої. Навчайте дітей не тільки словами, але й прикладом власного життя. Впродовж усього життя вчімося любові до Бога, наслідуймо чесноти Марії: скромність, покору, дух молитви, і тоді відвідування храму в неділю і свято не буде ніколи для нас тягарем. Якщо будемо усвідомлювати, до кого йдемо, тоді будемо поспішати туди з любов’ю і надією на Боже Милосердя.
