Катехизмова частина
За часів пророка Іллі ізраїльський народ відчував наслідки порушення Божого Закону. Три роки небо було зачинене й не давало ані дощу, ані життєдайної роси. Джерела повисихали, земля від нестерпної спеки перестала родити, люди гинули з голоду та спраги. Доведені до відчаю, вони постійно дивилися на небо, надіючись на Боже Милосердя. Нарешті на небі з’явилась маленька хмаринка – і линув дощ: земля віджила, джерела наповнились водою, поля і дерева зазеленіли, усе живе зітхнуло спокійно.
Така ж духовна посуха панувала перед приходом Христа Спасителя. Духовне небо було зачинене і спадало обмаль Божої роси. Навпаки ж, сонце Божого гніву пекло розжареним вогнем, внаслідок чого людські душі, наче безводна пустеля, породжували мало добрих зернин, та й ті заростали численними гріховними бур’янами та колючками нещастя. Безталанне людство благально підносило свої руки вгору й волало: «Розлийте небеса згори росою правду, і нехай хмари дощем її виллють!...». Врешті решт, у небі з’явилась хмаринка – і зросила землю рясним дощем. Що це за хмаринка? Це – Марія, яка породила Спасителя світу – Ісуса Христа. О світе, встань з гріховної неволі, бо до тебе через Марію прийшло спасіння; підіймись, втомлений світе, бо через Марію прийшла радість; підіймись, розпачливий світе, бо через Марію до тебе прийшла надія. Євангелисти нічого не розповідають нам про народження Пресвятої Діви, бо мали на меті розповісти лише те, що стосувалося таємниці Воплочення. Зі старовинного передання, із перших століть існування Церкви ми дізнаємось, що батьками Марії були Йоаким з королівського роду Давида та Анна з роду Аарона. Вони проживали в Назареті й володіли великим майном. Батьки Марії вели богоугодне життя, але їх засмучувало те, що в них не було дітей. Лише після тривалих молитов у літньому віці ці праведники отримали від Господнього посланця обітницю, що Бог пошле їм Доньку, народження Котрої розвеселить небо і землю й усі народи прославлятимуть Її. Згідно об’явлень Анни–Катерини Еммеріх, Марія народилась 8 вересня у Назареті. Інше передання розповідає про старовинний будинок батьків Марії в Єрусалимі. Сьогодні там знаходиться Церква Св. Анни.
Встань у духовний спосіб навколішки перед колискою цієї святої Дитини і віддай свою глибоку шану Тій, Яка стала Матір’ю Воплоченого Слова, а також твоєю Матір’ю, Опікункою, Вчителькою і Царицею.
Старовинне передання стверджує, що ім’я Марія було об’явлене св. Анні у видінні, єврейською воно означає «звеличена», «піднесена», «наче море терпінь», «наче зоря»; це велика таємниця, а Її ім’я гідне похвали, бо це ім’я Непорочної Дівиці і Пресвятої Родительки Божого Сина. Воно миле в очах Пресвятої Трійці, як й ім’я Ісус. Йому складають глибоку шану Ангели і люди. Це – найсолодше ім’я, бо це ім’я нашої найкращої Мами, а хто замінить Маму? Це – могутнє ім’я, бо це ім’я Пречудної Цариці Неба і землі, Володарки чистилища, Переможниці пекла, Скарбниці Ласк; бо це ім’я нашої Посередниці. Цим іменем випрошують ласки і спасіння. Правду каже св. Петро: «… бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися», лише ім’я Ісус; але саме Марія принесла нам Ісуса та Його ласки, тому доречно Її ім’я називають Скарбницею Ласк і Ключем до неба. Воно допомагає нам у всіх наших духовних і земних потребах, потішає нас у терпіннях. За словами св. Бернарда, Воно – правдива радість серця, мед на устах, мелодія для вуха. Св. Анзельм каже, що наші прохання частіше бувають вислухані іменем Марії аніж молитовним чуванням до Христа. Це тому, що Пресвята Діва Марія до наших численних молитов докладає і свої прохання. Невже Господь відмовить Їй?
Це ім’я рятує нас у різних спокусах, бо Марія не тільки перемогла пекельного змія, але також і для своїх земних дітей випрошує силу й мужність у боротьбі з ним. Вона також об’явила св. Бригіді, що диявол відступить навіть від найбільшого грішника, якщо він буде палко благати в Її ім’я, з непохитною постановою вже ніколи не грішити. Якщо бажаєш у цьому переконатись, то шануй, люби, наслідуй Марію, щоб вона стала твоєю провідною Зорею, яка освітлює всі стежки твого земного життя. Завжди з довірою проси в Неї допомоги. До цього заохочує і св. Бернард: «Коли тобі здається, що ти потопаєш у розбурханих хвилях житейського моря, не маючи міцного ґрунту під ногами, тоді поглянь на цю яскраву Зорю, яка порятує від загибелі. Коли тебе захопить вихор спокус, коли ти натрапиш на скелі непереборних труднощів, тоді поглянь на зорю, закликаючи ім’я Марії. Коли тобою оволодівають хмари пихи, осуду, заздрості, бундючності, тоді дивись на Зорю, взиваючи ім’я Марії. Коли човном твоєї душі затрусить злоба, хтивість чи тілесна пожадливість, подивись на Марію. Коли тебе лякають думки нечистого сумління, туги і розпачу, тоді розмірковуй про Марію. У небезпеках, переслідуваннях, сумнівах пригадай Марію, проси у Неї заступництва. Завжди вимовляй Її ім’я та зберігай у своєму серці. Завжди крокуй Її слідами – і тоді відчуєш Її могутнє заступництво. Йдучи за Нею, ти ніколи не заблукаєш; благаючи у Неї допомоги, ніколи не впадеш у відчай; роздумуючи про Неї, ніколи не схибиш. Коли Вона тебе підтримає, ніколи не впадеш; коли Вона огорне тебе своєю опікою, тривога покине тебе; коли Вона буде поруч з тобою, ніколи не відчуєш втоми; за Її ласкавим заступництвом щасливо досягнеш своєї мети; втім, переконаєшся на власному досвіді, адже , як написано, «Ім’я Діви – Марія».
У 1683 році величезне 300-тисячне турецько-татарське військо оточило Відень і стало загрозою для всього християнського світу. Вдень і вночі ворог безупинно обстрілював місто. Одна з ворожих куль потрапила в будівлю костелу оо. Бенедиктинів, який знаходився поблизу порохової вежі, і лише завдячуючи чудесній опіці Пресвятої Діви, місто не злетіло в повітря. Згодом на допомогу віденцям прибув польський король Ян ІІІ Собєський. Він поєднав своє військо з 24-тисячним військом німецьких лицарів. Польський король вступив у битву за проханням імператора Леопольда І і Папи Інокентія ХІ. У день битви, 12 вересня, король Ян ІІІ, вислухавши св. Літургію, прийнявши св. Причастя, поручив себе, своє військо і весь світ опіці Марії, поблагословив всіх вервицею і вирушив у бій. Він не сумнівався, що Марія порятує і випросить перемогу християнському світу над ордою. Отримавши перемогу над ворогами, король пише до Папи: «Ми повернулись, побачили, що Бог переміг». На честь тієї перемоги у першу неділю після Різдва Матері Божої Рим установлює свято Імені Марії.
