Катехизмова частина
Шляхи набуття терпеливості
У попередніх частинах теми ми розглянули багато видів терпінь. Небесний Господар, а власне, Предвічна Мудрість, щедро посадили на цьому полі болючі й важкі хрести, котрі ми, сини й доньки Адама, несемо впродовж усього свого життя. Дорога християнська душе, ти, мабуть, також переносиш чи, вірніше кажучи, переживаєш важкі, болючі допусти Божого Провидіння. Яким чином можна оберегтися від підступної душевної корозії та набути справжньої чесноти терпеливості? Передусім, треба благати у Господа ласки святої терпеливості, яка ґрунтувалася б на Божій Любові, яка б охопила всі інші терпіння й хрести. Така терпеливість справді гідна подиву, згодом вона досягає рівня чесноти, чесноти великої і дивної, яку святі Отці доречно називали «матір’ю і короною мучеників, мірилом віри, приятелькою любові, королевою усього сущого». Вона – цінний Божий Дар. Св. Людовік казав: «Я дякую Богу за дар терпеливості, який Він подарував мені під час мого перебування у неволі. Навіть коли б я забув сарацинський край, то ця радість зовсім би не зменшилася», тому благай у Господа саме такої терпеливості, а втім, Він сам тебе спонукає до цього: «І клич до мене за лихої години, я визволю тебе, і ти мене прославиш!» (Пс. 51, 15). Спаситель Ісус Христос навчає нас власним прикладом, святий Матей пише: «І почав скорбіти та тужити», йдучи на молитовне чування.
По-друге, уважно роздумуй про страждання і терпеливість царя мучеників – Ісуса, та цариці мучеників – Марії, і всіх вірних почитателів Господніх страстей. Коли на твою долю випаде важкий хрест – страждання, не зволікай, а в духовний спосіб поклади його побіч Хреста Господнього, що на горі Голгофі, і тоді він стане для тебе легким і приємним. Так чинили святі, наприклад: св. Франциск Ксаверій, упоєний любов’ю до свого Творця, гаряче молився: «Господи, ще більше труду, ще більше страждань». Коли тобі не до снагинести власний хрест, то поглянь на терпіння твого Спасителя, на його терпіння, як Він із великою любов’ю двигає свій важкий хрест, а що у цьому хресті? Та це ж твої гріхи Він несе на Голгофу. Коли важка недуга скувала своїми лещатами нестерпного болю твоє тіло, то подумай, які жахливі болі переносив твій учитель і Спаситель на тому дереві ганьби. Ти – убогий наче жебрак, але Ісус з любові до тебе став жебраком. Тобі не поталанило у житті, і ти втратив усе своє майно, але з Ісуса здерли останню одіж. Від тебе відреклись приятелі, але Ісуса – один зрадив, інший – став недругом, а всі решта повтікали. Тебе – зганьбили, але те ж саме вчинили й Божому Синові. Тебе переслідують і дорікають тим, що ти не такий, як інші, але в тебе поки що не відбирають право на життя. Коли св. Юлію катували й бичували, то вона молилася: «Мій Спасителю, будь благословенний на віки, за ласку, яку ти виєднав своїй бідній слугині. Коли б я могла бути співучасницею Твоєї болючої муки. Яка разюча відмінність! Тебе коронували терновим вінцем, а я втратила лише кілька волосин на своїй голові. Твоє Найсвятіше тіло шматували залізними бичами, а мені завдають неважкі удари. Мене ображають, наче жартома, а Тебе кривдили численними насмішками та докорами». Такі роздуми зміцнювали людську немічну природу святої мучениці.
Пам’ятай, що в житті кожної людини трапляються всілякі хрести- страждання, навіть якщо вона наслідує у всьому Пречисту Діву Марію. Ці різного роду терпіння є наче Господня відплата за нашу гріховність. Той, хто має болючу і небезпечну рану, не боїться вогню і заліза. Так само і той, хто переносить душевні рани через свої гріхи, терпеливо переносить ніж і вогонь болючих страждань. Кожне страждання, це радше Господня доброчинність, аніж покарання, бо кожен із нас заслужив цього. Справді, який Господь милостивий, коли незначним терпінням охороняє мене від вічної муки чи вогню чистилища! Коли помирала свята Маргарета, королева, то її повідомили про те, що вбитві з ворогом загинув її чоловік та син Едвард. Почувши ту сумну новину, вона піднесла очі до неба і промовила: «Дякую Тобі Боже, що Ти посилаєш у годині мого скону таку сумну вістку, бо це справедлива кара за мої провини».
Пам’ятай також, що страждання проминає швидко, наче літня гроза чи бурхливий гірський потік. Господь Ісус не дає тобі надмірно важких терпінь, бо Він добре знає, що тобі до снаги їх перенести. Прикметою душевного розпачу є слабке уповання на Божу допомогу.
Пам’ятай, що усе походить від Господа, як талан, так і недоля. Коли твоя чаша терпінь здається надмірно гіркою, пригадай, що це Господній допуст і промов: «Так хоче Бог». «Але по-справжньому терпелива людина не зважає, хто є причиною її терпінь: чи старший за чином, чи рівня, чи хтось нижчий, чи добрий і праведний чоловік, чи лукавий і ледащо. Для неї немає значення хто, де і як робить їй прикрість, вона все вдячно приймає з рук Божих і вважає великою користю для себе» (Наслідування Христа).
Пам’ятай також, що тебе завжди зміцнює ласка твого Найсвятішого Спасителя, бо саме Він допомагає тобі нести важкі хрести – страждання. Святий мученик Юрій, переносячи жахливе катування, несподівано почув голос з Неба: «Юрію, нічого не бійся, бо я з тобою». Святий також побачив якогось гарного чоловіка, одягненого у білі, яскраві, наче сонце, шати. Він обійняв святого мученика і спонукав мужньо переносити тортури. Так само і до тебе, терпляча душе, промовляє Господь: «Не бійся, я завжди поруч». Найяскравішим доказом твоєї любові до Господа Бога, є терпеливе двигання життєвих хрестів, це усвідомлення того, що Він з любові до нас терпів і помер. Святий Йоан від Хреста доречно називає терпіння – донькою Любові.
Пам’ятай, що терпіння для нас є великим захистом, яке робить нас подібними до терплячого царя, яким є Христос, а також є і великою користю для нас, бо є немовби коштовним камінням, яке прикрашає корону царя, а ту корону, той святий вінець перемоги, Спаситель покладе на нашу голову після нашої смерті, якщо ми заслужимо таку ласку, звичайно, через свої терпіння. Коли св. Агапітові після довгих тортур було висипано на голову розжарене вугілля, то він скрикнув сильним голосом: «Хай горить голова, яку Господь після смерті укоронує вінцем слави. О, якою ж прекрасною буде моя корона, за ті всі перенесені терпіння, як же ж ясно буде блищати та діадема на моїй голові, за ті перенесені терпіння задля Христа!» Таку корону готує Господь і для тебе, якщо витриваєш під хрестом до кінця.
Кожного разу під час молитви жертвуй себе Господеві на терпіння, яке кожної миті може на тебе зійти з ласки Божої, щоб коли злегка придавить тебе хрест, ти був до цього готовим. А прикладом хай завжди для тебе буде твій Спаситель, який знав про свої терпіння і був готовий їх понести задля спасіння твоєї душі. Коли мовиш молитву «Отче наш», то глибоко застановляйся над словами: «да будет воля Твоя». Бо, що тільки зробиш зі мною, бо що тільки мені зішлеш, то за все і завжди будь благословенний навіки. Але тільки не шукай собі сам хреста, а терпеливо чекай на той святий хрест від Господа, бо ти є слабий тілом і духом, щоб нести чужий хрест, бо кожен із нас має нести той хрест, на який заслуговує.
Пам’ятай, врешті, що кожне терпіння тратить свою важкість і прикрість, якщо його нести з любов’ю; але стає ще важчим, якщо у своїй немочі ми нарікаємо. По-друге, пам’ятай також і про те, що наша уява представляє нам те терпіння, як перебільшене зло, проте воно не є таким насправді, бо сказано: «Що кожен є настільки нещасливим, наскільки він собі це уявляє».
Поглянь на це все оком розуму, яке освічене вірою, тому зноси спокійно й тихо ті маленькі прикрості, щоб якнайкраще загартуватись у майбутньому до більших терпінь. Старайся завжди бути в стані ласки, щоб мати із терпіння заслугу на життя вічне. Якщо твій хрест тебе дуже гнітить, і ти відчуваєш велику спрагу, то негайно спіши за потіхою й розрадою до Спасителя, бо Він, як навчає св. Бонавентура, є «виноградним гроном, стиснутим під пресом хреста, аби з нього виплило солодке вино потіхи». Шукай допомоги також в утішительки терплячих – Марії, бо «Вона є прохолодною хмаринкою, яка закриває нас перед пекучим сонцем терпінь», шукай у молитві, шукай у Св. Причасті, бо вони є «Хлібом сильних» і манною солодкої потіхи.
