Проповідь виголошена під час відпустової Святої Літургії на Храмовий празник парафіїї Святих Макавейських Мучеників (с. Ліс, Яворівщина, 14 серпня 2017 р. Б.)
Всечесніші отці, преподобні сестри-монахині, семінаристи, дорогі брати і сестри, дорогі прочани, всі вірні, які сьогодні зібралися на цей урочистий відпуст у храмі Святих Макавейських Мучеників, а також на святкування столітнього ювілею з дня об’явлень Матері Божої у Фатімі. Наша триденна проща йшла під гаслом: «Царице миру, випроси ласку миру для наших родин, для нашої Батьківщини і для цілого світу». Під час об’явлення 100 років тому дівчинка Луція спитала Матір Божу: «Хто ти є?» Мати Божа відповіла: «Я – Цариця миру, Цариця Вервиці Святої».
Дорогі брати і сестри, проблема миру ‒ надзвичайно актуальна і велика, вона була, є і буде. Ми чули зворушливу розповідь з Книги Макавеїв. Антіох хотів поставити на коліна жидівський народ, схилити його до зради єдиного правдивого Бога через переступ закону Божого. Ми бачимо тих дітей, найменший трирічний хлопчик дає свідоцтво віри своїх батьків, він вибирає смерть, щоб не зрадити віри. Антіох думав, що мечем, вогнем, насильством можна здобути мир, можна стати великим і могутнім імператором. Так думали всі тирани, так думав Нерон, Сталін, Гітлер, так думають сьогодні, вважаючи, що владою, силою, терором можна поставити інші народи на коліна, можна стати великим.
Але, дорогі мої, ми сьогодні говоримо про мир, і того миру хотів також ізраїльський народ. І коли в часі Ісуса Христа, у Велику страсну п’ятницю Каяфа сказав: «Краще хай вмре Він один і не бунтує народу, тоді настане мир і спокій в Ізраїлі». А Христос всього лиш говорив правду, правду Божої науки. Але первосвященик вважав, що якщо вони вб’ють Ісуса Христа, настане мир. Синедріон вважав, коли побачать Ісуса на хресті, то Ізраїль буде щасливий.
Але ми бачимо наслідки: воскреслий Спаситель звертається до своїх учнів і вітає їх тими словами: «Мир вам! Не той мир, який вам дає світ, Я даю вам мир від Подателя миру, від Бога Отця. Мир Вам!» Так, дорогі брати і сестри, спустошена була святиня, знищений Ізраїль і 2000 років жиди не мали своєї держави. А як то є в наших сім’ях? До чого кличе Мати Божа Фатімська, Та, яка сказала: «Я Цариця миру»? До чого кличе? До чого взиває Ангел дітей? «Терпеливо зносіть всі страждання, жертвуйте найменші терпіння Отцю Небесному, бо людство страшно зневажає Господа Бога, жертвуйте за перепрошення Найсвятіших Сердець Ісуса і Марії», ‒ навчав їх небесний Післанець. Мати Божа у Фатімі просить: «Жертвуйте свої страждання за навернення бідних грішників».
А як то є в нашій хаті, в нашій сім’ї і родині? Ти так хотіла доньку видати заміж, ти не питала, не дивилася, з якої родини твій майбутній зять, які там коріння, яка його поведінка? Ні, тебе це не турбувало, треба було видати заміж, щоби донька не «засиділася в дівках». Ти дивилася, яку ти приймаєш невістку, там є гарна вілла, добре місце. Але чи там є християнський дух, чи там є молитва? Ні, ти на це не дивилася! Ви йшли до шлюбу, і священик у притворі вас питав: «Чи маєш добру і непримушену волю взяти собі його за чоловіка, за жінку?» Ти приємно казала «так». Ви складали присягу, і священик промовляв: «І я, властію, даною мені Католицькою Церквою, скріплюю ваше подружнє життя. Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь. Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає!»
І пройшов час, ти подивилася, що той чоловік не до життя, що та жінка не господиня, не до життя, що той надуживає алкоголем, немає миру, спокою в сім’ї, в хаті. І ти у всьому звинувачуєш свою доньку: «Кого ти мені привела? Викинь того пияка з хати, не хочу його бачити, або він, або я». І ти кажеш, що ти є християнка, і ти приступаєш до Святої Сповіді і Святого Причастя, і ти кажеш, що любиш Бога?! А присяга?! А Євангеліє?! А знак Святого Хреста?! Диявол каже так: «Не терпи, не страждай, покинь, потопчи, знайдеш собі ще не такого Івана, Петра, Марію, Катерину», а Мати Божа у Фатімі каже: «Терпеливо зносіть всі свої страждання і жертвуйте їх за навернення бідних грішників». Кого ти слухаєш? Кого ти чуєш? Диявола, який каже: «Зруйнуй те, що Бог побудував, знищ!», а Марія каже: «Моліться, терпеливо зносіть свої страждання і жертвуйте за навернення бідних грішників».
Ти вибрала хрест, добровільно і свідомо, а нині ти ріжеш той хрест, нині ти викидаєш той хрест зі своєї хати і кажеш: «Ми будемо щасливі!»
Я згадую, як мені розповідав світлої пам’яті о. Антоній із церкви Св. Андрія. Прийшла до нього одна пані із Малехова, така гонорова, бо мала товстий гаманець. А отець жив у тому селі в сестри в час підпілля і всіх знав. Ну, вона говорить різне про своє життя, а потім каже: «Ой, прошу отця, отепер ми живемо, вже того зятя пияка немає, дочка купила собі авто, всюди мене возить: на базар, з городу». І так довго хвалиться. А старушок (а був він простий і безпосередній) слухає і каже: «Дурна ти, бабо, дурна, і де вона тебе після того базару завезе, хіба до пекла. Та ти свій хрест викинула з хати, обрізала його. І ти нині тішишся, що твоя дочка зруйнувала присягу, і ти в нинішній день така щаслива. Плакати над тим треба!»
Мир у хаті, мир у сім’ї, в родині, дорогі брати і сестри, треба вимолювати в Господа Бога, випрошувати того миру. Мати Божа сказала, що Вона Цариця Святої Вервиці. А чи молишся ти, мамо, тату, діти, онуки? Чи відмовляєш щодня вервицю, щоб Бог прогнав отого духа злоби, пияцтва, наркоманіїі із твоєї хати і твоєї сім’ї? А то має бути неустанна молитва. «Жертвуйте найменші терпіння за навернення бідних грішників!» А ми цього не хочемо робити. Ні! Або трішечки помолимося ‒ і все, ми не маємо більше сили. І нам здається, що ми служимо Богові. Так! Бо церква Св. Юрія все розв’яже. Можливо ‒ все, можливо ‒ ні, не знаю. Але як на це дивиться Господь Бог. За мир у хаті, за мир у родині треба молитися, треба просити, благати Бога. Не треба викидати хреста з хати! Нині діти мають гнів на тата, на маму. Як ви не боїтеся Бога!? «Шануй тата і маму» ‒ читаємо в заповіді Божій. Не сказано, що маєш шанувати тата багатого, розумного, але того пияка, який є твоїм татом не шануй. Ти не маєш півслова сказати образливого, зневажливого. Бо «добре тобі буде і ти довго будеш жити на землі», якщо будеш шанувати батьків. Молодим не подобається бабця і дідусь, вони такі ‒ сякі, все, щоб вони не говорили ‒ пусте і нікому не потрібне. Отак говорить нинішня молодь. Ви розумієте, що молоді стягують не благословення, а прокляття! І часто ви тішитеся тим, ви маєте гонор. Над тим треба плакати і рятувати ті душі. Що говорить Мати Божа у Фатімі? «Зносіть терпеливо найменші страждання», ‒ просить Марія. Але сьогодні ніхто не хоче страждати, сьогодні ніхто не хоче брати хреста. А без хреста нема Неба, без хреста нема Царства небесного. І для того Мати Божа явилася 100 років тому, щоб нам ще раз відкрити Євангеліє і пригадати: «Будете багато страждати, ‒ каже Христос, ‒ але радійте, бо Я переміг світ». Якби Христос не страждав, якби Христос не прийняв тих мук в оливному городі, а відтак велика Страсна П’ятниця, чи були б ми в Небі, чи отримати б Царство небесне і щасливу вічність? Ніколи! Через страждання, через терпіння, через хрест і муки нам було відкрито Небо. І Христос каже: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за Мною».
Запитай сьогодні себе, дорогий брате і сестро, чи у своєму житті ви не обрізали хреста, чи не потоптали його? Як ставишся до старенької мами чи бабці, чи прививаєш своїм дітям ту любов до старості?
Я мав випадок минулого тижня: їхав тролейбусом до семінарії (мав реколекції). Зайшла бабця, можливо, вона бездомна і жебракує, я не знаю, але так була одягнена. Було вільне місце, вона сіла. Дивлюся, одна молода особа, десь років 18, фиркнула і встала, за нею інша, місця навколо неї спорожніли. Думаю, чому вони встали, може мають виходити на цій зупинці, але ні. І коли я виходив, то дійсно відчув неприємний запах від тієї особи (може хвора, може бездомна, може немає можливості помитися), але я можу посидіти, і те маленьке терпіння можу пожертвувати за прощення моїх гріхів, або за бездомних. А можу демонстративно обійти і тим показати, що ти є ніщо, ти нечиста, немита, я бриджуся тобою. А Христос не бридився прокаженими, каліками, хворими, немічними? А як ви виховуєте дітей? А де є та пошана, а де є та любов? А де є виконання твого обов’язку? Кого ви виховуєте? Хіба Христос так чинив?
Мати Божа каже: «Зносіть терпеливо найменші терпіння і жертвуйте за навернення грішників».
Отже, якщо ми молимося в тій прощі за мир і спокій у сім’ї, то не принесуть спокій і мир в сім’ю ні гроші, ні влада, ні насильство, а тільки Боже благословення.
Дорогі родини, якщо маєте той неспокій, тривогу в сім’ях, тривогу, рятуйте себе, а тим порятунком є вервиця, спільна молитва у вашій хаті, у вашій родині. «Рятуйте душі» ‒ це слова Матері Божої, це слова Ісуса. А ми, замість рятувати ті душі, проклинаємо і посилаємо до пекла. Чи може християнин так робити? Ніколи.
Пам’ятаю ту подію, оглядав дуже добре, як відкривалися Кремлівські двері, гордо йшов Путін, представники Криму – анексія Криму. Так слухаю, що відбувається по сьогоднішній день, бідний народ, бо він схожий на Антіоха, це він проливає кров на Донбасі, це він зробив мільйони людей біженцями, нещасливими, винищив тисячі людей. Він думає, що побудує велику імперію і буде імператором зла. Вже були такі, що так думали ‒ Сталін, Гітлер, Нерон і багато інших диктаторів. Мені шкода і його, і народу. За нашої пам’яті, чи ні, але все це розпадеться, розпадеться Росія, бо Бог все ставить на свої місця.
Мати Божа у Фатімі сказала: «Я – Цариця миру, Я – Цариця Святої Вервиці!»
Вервиця ‒ це шнурок, це дорога до Неба. Молімося, і хай Бог нам всім благословить!
Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.
Слава Ісусу Христу!