«Терпеливо зносіть всі свої страждання і жертвуйте найменші терпіння Отцеві Небесному»

Проповідь виголошена під час відпустової Святої Літургії на Храмовий празник парафіїї Святих Макавейських Мучеників (с. Ліс, Яворівщина, 14 серпня 2017 р. Б.)

Всечесніші отці, преподобні се­стри-монахині, семінаристи, дорогі брати і сестри, дорогі прочани, всі вірні, які сьогодні зібралися на цей урочистий відпуст у храмі Святих Макавейських Мучеників, а також на святкування столітнього ювілею з дня об’явлень Матері Божої у Фа­тімі. Наша триденна проща йшла під гаслом: «Царице миру, випроси ла­ску миру для наших родин, для на­шої Батьківщини і для цілого світу». Під час об’явлення 100 років тому дівчинка Луція спитала Матір Божу: «Хто ти є?» Мати Божа відповіла: «Я – Цариця миру, Цариця Вервиці Святої».

Дорогі брати і сестри, проблема миру ‒ надзвичайно актуальна і ве­лика, вона була, є і буде. Ми чули зворушливу розповідь з Книги Мака­веїв. Антіох хотів поставити на колі­на жидівський народ, схилити його до зради єдиного правдивого Бога через переступ закону Божого. Ми бачимо тих дітей, найменший три­річний хлопчик дає свідоцтво віри своїх батьків, він вибирає смерть, щоб не зрадити віри. Антіох думав, що мечем, вогнем, насильством мож­на здобути мир, можна стати вели­ким і могутнім імператором. Так ду­мали всі тирани, так думав Нерон, Сталін, Гітлер, так думають сьогодні, вважаючи, що владою, силою, теро­ром можна поставити інші народи на коліна, можна стати великим.

Але, дорогі мої, ми сьогодні го­воримо про мир, і того миру хотів також ізраїльський народ. І коли в часі Ісуса Христа, у Велику страсну п’ятницю Каяфа сказав: «Краще хай вмре Він один і не бунтує народу, тоді настане мир і спокій в Ізраїлі». А Христос всього лиш говорив правду, правду Божої науки. Але первосвя­щеник вважав, що якщо вони вб’ють Ісуса Христа, настане мир. Синедрі­он вважав, коли побачать Ісуса на хресті, то Ізраїль буде щасливий.

Але ми бачимо наслідки: во­скреслий Спаситель звертається до своїх учнів і вітає їх тими словами: «Мир вам! Не той мир, який вам дає світ, Я даю вам мир від Подателя миру, від Бога Отця. Мир Вам!» Так, дорогі брати і сестри, спустошена була святиня, знищений Ізраїль і 2000 років жиди не мали своєї дер­жави. А як то є в наших сім’ях? До чого кличе Мати Божа Фатімська, Та, яка сказала: «Я Цариця миру»? До чого кличе? До чого взиває Ангел дітей? «Терпеливо зносіть всі страждання, жертвуйте найменші терпіння Отцю Небесному, бо людство страшно зне­важає Господа Бога, жертвуйте за перепрошення Найсвятіших Сердець Ісуса і Марії», ‒ навчав їх небесний Післанець. Мати Божа у Фатімі про­сить: «Жертвуйте свої страждання за навернення бідних грішників».

А як то є в нашій хаті, в нашій сім’ї і родині? Ти так хотіла доньку видати заміж, ти не питала, не ди­вилася, з якої родини твій майбут­ній зять, які там коріння, яка його поведінка? Ні, тебе це не турбува­ло, треба було видати заміж, щоби донька не «засиділася в дівках». Ти дивилася, яку ти приймаєш невістку, там є гарна вілла, добре місце. Але чи там є християнський дух, чи там є молитва? Ні, ти на це не дивила­ся! Ви йшли до шлюбу, і священик у притворі вас питав: «Чи маєш добру і непримушену волю взяти собі його за чоловіка, за жінку?» Ти приємно казала «так». Ви складали присягу, і священик промовляв: «І я, властію, даною мені Католицькою Церквою, скріплюю ваше подружнє життя. Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь. Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає!»

І пройшов час, ти подивилася, що той чоловік не до життя, що та жінка не господиня, не до життя, що той надуживає алкоголем, немає миру, спокою в сім’ї, в хаті. І ти у всьому звинувачуєш свою доньку: «Кого ти мені привела? Викинь того пияка з хати, не хочу його бачити, або він, або я». І ти кажеш, що ти є християнка, і ти приступаєш до Святої Сповіді і Святого Причастя, і ти кажеш, що любиш Бога?! А при­сяга?! А Євангеліє?! А знак Святого Хреста?! Диявол каже так: «Не тер­пи, не страждай, покинь, потопчи, знайдеш собі ще не такого Івана, Пе­тра, Марію, Катерину», а Мати Божа у Фатімі каже: «Терпеливо зносіть всі свої страждання і жертвуйте їх за навернення бідних грішників». Кого ти слухаєш? Кого ти чуєш? Диявола, який каже: «Зруйнуй те, що Бог по­будував, знищ!», а Марія каже: «Мо­літься, терпеливо зносіть свої страж­дання і жертвуйте за навернення бідних грішників».

Ти вибрала хрест, добровільно і свідомо, а нині ти ріжеш той хрест, нині ти викидаєш той хрест зі своєї хати і кажеш: «Ми будемо щасливі!»

Я згадую, як мені розповідав світлої пам’яті о. Антоній із церкви Св. Андрія. Прийшла до нього одна пані із Малехова, така гонорова, бо мала товстий гаманець. А отець жив у тому селі в сестри в час підпілля і всіх знав. Ну, вона говорить різне про своє життя, а потім каже: «Ой, прошу отця, отепер ми живемо, вже того зятя пияка немає, дочка купи­ла собі авто, всюди мене возить: на базар, з городу». І так довго хва­литься. А старушок (а був він про­стий і безпосередній) слухає і каже: «Дурна ти, бабо, дурна, і де вона тебе після того базару завезе, хіба до пекла. Та ти свій хрест викину­ла з хати, обрізала його. І ти нині тішишся, що твоя дочка зруйнувала присягу, і ти в нинішній день така щаслива. Плакати над тим треба!»

Мир у хаті, мир у сім’ї, в родині, дорогі брати і сестри, треба вимолю­вати в Господа Бога, випрошувати того миру. Мати Божа сказала, що Вона Цариця Святої Вервиці. А чи молишся ти, мамо, тату, діти, онуки? Чи відмовляєш щодня вервицю, щоб Бог прогнав отого духа злоби, пияц­тва, наркоманіїі із твоєї хати і твоєї сім’ї? А то має бути неустанна молит­ва. «Жертвуйте найменші терпіння за навернення бідних грішників!» А ми цього не хочемо робити. Ні! Або трішечки помолимося ‒ і все, ми не маємо більше сили. І нам здається, що ми служимо Богові. Так! Бо цер­ква Св. Юрія все розв’яже. Можливо ‒ все, можливо ‒ ні, не знаю. Але як на це дивиться Господь Бог. За мир у хаті, за мир у родині треба молити­ся, треба просити, благати Бога. Не треба викидати хреста з хати! Нині діти мають гнів на тата, на маму. Як ви не боїтеся Бога!? «Шануй тата і маму» ‒ читаємо в заповіді Божій. Не сказано, що маєш шанувати тата багатого, розумного, але того пияка, який є твоїм татом не шануй. Ти не маєш півслова сказати образливого, зневажливого. Бо «добре тобі буде і ти довго будеш жити на землі», якщо будеш шанувати батьків. Мо­лодим не подобається бабця і діду­сь, вони такі ‒ сякі, все, щоб вони не говорили ‒ пусте і нікому не потріб­не. Отак говорить нинішня молодь. Ви розумієте, що молоді стягують не благословення, а прокляття! І ча­сто ви тішитеся тим, ви маєте гонор. Над тим треба плакати і рятувати ті душі. Що говорить Мати Божа у Фа­тімі? «Зносіть терпеливо найменші страждання», ‒ просить Марія. Але сьогодні ніхто не хоче страждати, сьогодні ніхто не хоче брати хреста. А без хреста нема Неба, без хреста нема Царства небесного. І для того Мати Божа явилася 100 років тому, щоб нам ще раз відкрити Євангеліє і пригадати: «Будете багато страж­дати, ‒ каже Христос, ‒ але радійте, бо Я переміг світ». Якби Христос не страждав, якби Христос не прийняв тих мук в оливному городі, а відтак велика Страсна П’ятниця, чи були б ми в Небі, чи отримати б Царство небесне і щасливу вічність? Ніколи! Через страждання, через терпіння, через хрест і муки нам було відкри­то Небо. І Христос каже: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за Мною».

Запитай сьогодні себе, дорогий брате і сестро, чи у своєму житті ви не обрізали хреста, чи не потопта­ли його? Як ставишся до старенької мами чи бабці, чи прививаєш своїм дітям ту любов до старості?

Я мав випадок минулого тижня: їхав тролейбусом до семінарії (мав реколекції). Зайшла бабця, можли­во, вона бездомна і жебракує, я не знаю, але так була одягнена. Було вільне місце, вона сіла. Дивлюся, одна молода особа, десь років 18, фиркнула і встала, за нею інша, міс­ця навколо неї спорожніли. Думаю, чому вони встали, може мають вихо­дити на цій зупинці, але ні. І коли я виходив, то дійсно відчув неприєм­ний запах від тієї особи (може хвора, може бездомна, може немає можли­вості помитися), але я можу посиді­ти, і те маленьке терпіння можу по­жертвувати за прощення моїх гріхів, або за бездомних. А можу демон­стративно обійти і тим показати, що ти є ніщо, ти нечиста, немита, я бри­джуся тобою. А Христос не бридився прокаженими, каліками, хворими, немічними? А як ви виховуєте дітей? А де є та пошана, а де є та любов? А де є виконання твого обов’язку? Кого ви виховуєте? Хіба Христос так чинив?

Мати Божа каже: «Зносіть терпе­ливо найменші терпіння і жертвуйте за навернення грішників».

Отже, якщо ми молимося в тій прощі за мир і спокій у сім’ї, то не принесуть спокій і мир в сім’ю ні гро­ші, ні влада, ні насильство, а тільки Боже благословення.

Дорогі родини, якщо маєте той неспокій, тривогу в сім’ях, триво­гу, рятуйте себе, а тим порятунком є вервиця, спільна молитва у вашій хаті, у вашій родині. «Рятуйте душі» ‒ це слова Матері Божої, це слова Ісуса. А ми, замість рятувати ті душі, проклинаємо і посилаємо до пекла. Чи може християнин так робити? Ні­коли.

Пам’ятаю ту подію, оглядав дуже добре, як відкривалися Кремлівські двері, гордо йшов Путін, представ­ники Криму – анексія Криму. Так слухаю, що відбувається по сьогод­нішній день, бідний народ, бо він схожий на Антіоха, це він проли­ває кров на Донбасі, це він зробив мільйони людей біженцями, нещас­ливими, винищив тисячі людей. Він думає, що побудує велику імперію і буде імператором зла. Вже були такі, що так думали ‒ Сталін, Гіт­лер, Нерон і багато інших диктато­рів. Мені шкода і його, і народу. За нашої пам’яті, чи ні, але все це роз­падеться, розпадеться Росія, бо Бог все ставить на свої місця.

Мати Божа у Фатімі сказала: «Я – Цариця миру, Я – Цариця Святої Вервиці!»

Вервиця ‒ це шнурок, це дорога до Неба. Молімося, і хай Бог нам всім благословить!

Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Генеральний настоятель, СБССЙ
о. Василь Ковпак