Катехизмова частина
Пречиста Діва Марія – приклад і Вчителька віри
Пресвята Діва Марія навчає нас віри і випрошує її для нас за натхненням Святого Духа в Господа. Ця надприродна чеснота допомагає нам визнавати за правду усе те, що Бог об’явив, а свята Католицька Церква подає до вірування. Це наслідок потуги Божої Ласки, науки Церкви й нашої праці. Наскільки така віра є необхідною, об’явив нам сам Христос Господь: «Хто увірує і охреститься, той буде спасенний» і проголосив словами апостолів: «Без віри неможливо подобатись Богу». «Хто вірує в Сина – живе життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, – гнів же Божий над таким перебуває». Віра Пресвятої Діви Марії була великою упродовж всього Її життя, проте найбільшою вона була у мить Благовіщення. «Ось зачнеш у лоні й породиш сина, й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься». Таку ось новину благовістує Архангел покірній Дівиці Марії. Справді, це дивні і незрозумілі речі; бо тяжко повірити, що Дівиця зачне і породить сина, залишаючись Дівою, і що цей син буде Божим Сином і сином Дівиці; що Вічний стане смертним, Безмежний – немовлятком; Творець – створінням; Бог – людиною. Марія, повіривши, що це справжнє Боже післаництво, а не якась омана, не вагається ні на мить, і хоч не розуміє, проте вірить. Вона не запитує, чи це можливо, не досліджує, як це відбудеться, не піддає сумніву Божі таємниці, не вимагає дивовижних прикмет, як вимагав цього король Ахаз. Її хвилює лише одне – дівоцтво. Коли Вона почула, що зачне від Святого Духа без шкоди своєму дівоцтву, відповідає з покірною простотою: «Ось, я Господня слугиня, і хай мені станеться по твоєму слову. Я вірю, Ангеле, у все те, що Бог через тебе мені об’явив, бо я знаю, що Він може виконати більше, ніж я розумію, і що в Господа не існує нічого неможливого».
Подібний випадок трапився й у Старому Завіті: в Авраама теж була міцна віра, бо коли він підносив меч на погубу Ісаака, то не сумнівався у тому, що Господня обітниця справдиться, а з покоління цього сина вийде Очікуваний всіх народів. Віра Марії була більшою і покірнішою, бо Господь об’явив Їй незрівнянно глибші і важчі до розуміння таємниці. Архангел приходить і до нас з посланням, котре вимагає віри, і цей Архангел – свята Церква. Але наша віра вимагає від нас знач но менших зусиль, бо ця свята Церква сяє більшим блиском від Архангела, надміром див, пророкувань і Ласк подарованих світу, мужньо пережитих переслідувань. Вона скарбниця великих доробків численних свідоцтв, нагромаджених впродовж 20-ти століть. Свята мати Церква отримала від Бога дар непомильності, голосячи об’явлені правди, тому кожний із нас може разом з Апостолом відважно сказати: «Дяку складаю тому, хто мені дав силу…». Хай же і твоя віра буде покірна, і не запитуй з віроломними євреями, чи це можливо, не запитуй з дияволом, чому так а не інакше, чи Бог це вчинив або приказав; не досліджуй зухвало Божих таємниць і вироків, ставлячи Господа Бога на судище власного розуму; але, як оці Серафими, яких бачив пророк Ісая, що двома крилами літали, а двома закривали свої обличчя. Так і тобі треба простягати серце мов крила і підноситися до Бога вчинками любові, і водночас принижувати свій розум глибокою і покірною вірою. Простоті віри не стане на заваді її глибше пізнання, бо Найвища Мудрість каже про себе: «Усі ті, що мене роз’яснюють, отримають вічне життя». Крім вивчення Божого Слова існують інші засоби, як от: духовне читання і розважання, палка любов до Господа Бога. Бо вона сприяє зросту душі і не раз випрошує в Бога неймовірне освячення, яке не можуть дати ані гострий розум, ані велика вченість. Із джерела любові черпали це глибоке знання про Божі речі неосвічені люди: св. Франциск з Асижу, св. Пасхалій, св. Дидак… Навіть визначні богослови дивувались цьому. Саме з цього джерела черпали надприродну мудрість деякі невісти, ця мудрість пронизує писання св. Мехтильди, св. Бригіди, св. Катерини Сієнської, св. Терези й інших.
Марія не тільки повірила, але віддано виконала усе те, в що повірила: «Ось я Господня слугиня, і хай мені буде по твоєму слову», – говорить Вона у мить Благовіщення і повторює впродовж усього життя. Марія усвідомлювала, що бути Матір’ю Спасителя – означає брати участь у Його працях, приниженнях і болях. Бо сказала: «Хай мені станеться…», Вона не цурається трудів, не тремтить перед упокоренням, не втікає від болю, Її прагнення – любити Бога, освячуватися і спасати людей. Отже, віра Марії була живою, і ця віра принесла світові життя. І ти май живу віру, тобто віру оживлену любов’ю, яка проявляється в добрих вчинках. За прикладом Марії невпинно повторюй у своєму житті: «Ось, я Господня слугиня, хай мені станеться за твоїм словом»; віддано виконуй Божу Волю, йди вслід за Христом і незважаючи на труди, впокорення і болі, намагайся завжди думати, бажати, розмовляти, працювати, терпіти, як цього навчає тебе св. Віра. Повіривши в мить Благовіщення, Марія ніколи не сумнівалася, хоча в Її житті було чимало суворих випробувань, які пронизували все життя, почавши від Вифлеєма, Єгипту і Назарета, аж до Голгофи.
Одне слово, живи з вірою. Хай і твоя віра буде міцна і витривала, щоб її не захитали життєві негаразди, людське глузування, гострі ікла диких звірів, принади світу... Можливо, Бог не вимагає від тебе покласти на вівтар Правди своє життя, однак не сумнівайся у тому, що випробувань буде чимало. Випробування – це, передусім, спокуси супроти св. Віри, тобто недовірливі думки, які підсуває диявол або людська гординя. Такі докори можна зустріти в розмовах, у книгах і часописах. Що ж робити? Найперше, ті нашіптування проти віри треба долати актами любові, а не ставати до гри з дияволом; погану книжку, часопис слід відкинути – кинути в огонь наче ядовиту гадюку; втікати від пустих бесід, а коли нема можливості це зробити, то треба захищати св. Віру у відповідний спосіб. Передусім, остерігайся підлої малодушності до неприятелів святої Церкви і священиків, коли людина мовчить від страху, то наслідує, за словами Пророка, німих, боязких собак: «пси німі, гавкати не можуть…», або ще гірше, коли людина відрікається від своїх переконань. Сам Господь Христос попереджує: «Хто ж Мене зречеться перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Моїм Небесним». Також остерігайся пристрасті, особливо пихатості і розбещеності, бо вони дуже швидко гасять світло віри, і в душі випалюють усе те, що шляхетне, чудове, Боже.
Марія своєю вірою врятувала наші душі. Один із Вчителів Церкви, звертаючись до Богородиці, каже: «О, Маріє, Твоя віра врятувала не тільки Тебе, але й увесь рід людський. Щаслива та, що повірила». Благословення, яке принесла віра Марії, не закінчилося і ніколи не закінчаться. Марія ще за життя зміцнювала віру Апостолів і випрошувала для них у свого Сина світла Святого Духа, що вимагало чимало зусиль. І сьогодні, сидячи на троні Слави, Вона не перестає благати, щоб усі пізнали Небесного Отця і Того, Якого Він прислав у світ – Ісуса Христа. Святий Кирило доречно звертається до Пресвятої Діви: «Ти – жезл справжньої віри, перед Тобою схиляється Пресвята Трійця, і Святий Хрест шанований у всьому світі». Хто в стані розповісти про численні, інколи навіть чудесні, навернення поган, євреїв, недовірків і єретиків за посередництвом Марії.
Ти також усіма силами намагайся поширювати святу Віру. Допомагай священикам у їхній апостольській праці, хоча у тебе інший фах, а місіонарям – фінансовою підтримкою; навчай катехизи дітей і простачків; роздавай духовну літературу і часто благай: «О Мати, Світло світу, змилосердися над душами, які затьмарені гріховними пороками, випроси у Найсвятішого Серця Твого Сина для них Ласку світла святої Віри, щоб вони повірили в єдину Правду і ходили у світлості Божій.
У 17 ст. жив дуже шанобливий і в богословських науках досвідчений священик Іван Олієр. Юнаком він перечитав багато книг. Найбільший вплив до набуття живої і надприродної віри мало на нього щоденне побожне відмовляння молитви «Богородице Діво». Він відмовляв її кожного разу, коли щось перечитував і знаходив там для себе незрозуміле.
В Італії один чоловік втратив віру, вступивши до поганого товариства. Він також вступив у масонську ложу, де впродовж 30 років ревно працював проти Католицької Церкви. Купивши в Римі великий будинок, переселився туди зі своєю родиною. Поруч з його будинком була Церква Матері Божої Любові. Він інколи відвідував храм, але не для того, щоб молитись, а щоб поглузувати з простачків. Одного разу чолов’яга спіткнувся й у трьох місцях зламав ногу. Ця подія прикувала його надовго до лікарняного ліжка. Саме тоді йому приснився сон. Він входить до святині Пречистої Діви і бачить перед брамою напрочуд гарну невісту, яка промовила до нього: «Я бачу, що ти хочеш увійти у святиню, однак твоя кульгавість не дозволяє тобі зробити це. Відкинь милиці – і стань здоровим». У цю мить чоловік прокинувся і розповів своїй дружині про чудернацький сон. Жінка була практикуючою християнкою і ревною почитателькою Богородиці, тому заохочувала його благати в Неї допомоги. Чоловік спробував підвестися з ліжка: його подиву не було меж, коли він помітив, що від обтяжливого каліцтва не залишилось і сліду. Це видиме чудо навернуло його до Бога, й у 1896 році він публічно виявив свої помилки, покинув секту і побожно приступив до Св. Причастя. Письмову згадку свого одужання він залишив у Церкві Пресвятої Діви.
