Жертвування Святої Літургії – найбагатший скарб на землі
Передмова
Вранці, 23 листопада 1751 р., двоє францисканських монахів ішли дорогою із Казе Нуове (Case Nuove) до міста Фоліньйо (Foligno), яке розташоване в Центральній Італії. Один із них був у священичому одязі, народний місіонер, як тоді було заведено називати «проповідник покаяння (покути)». Йому було вже 75 років, а другий монах францисканець, брат без сану, був вірним супутником священика в його місіонерських подорожах. Терплячи значні труднощі та недуги через свій похилий вік, побожний священик щойно закінчив плідну місію в єпархії Болоньї і повертався до свого римського монастиря.
Він цілком знесилився, тому брат, який його супроводжував цього разу, був би радий знати напевно, чи зможе допомоги хворому священику дістатися живим до Вічного Міста.
Коли вони, нарешті, дісталися до Фоліньйо, найважливішою справою для отця-проповідника було відслужити Святу Літургію. Брат, зважаючи на те, що отець ледве тримається на ногах, попросив його хоча б у той день пропустити Службу Божу. Праведний старенький ієрей відповів: «Братику, одна-єдина Літургія переважає своєю цінністю скарби всього світу!»
Отець-монах відслужив Святу Літургію до самого кінця, щоправда, лише завдяки неймовірній силі волі, докладаючи останніх зусиль.
Знаємо також, що отець Леонардо таки дійшов до Риму з величезними труднощами, де вже через кілька годин помер. Він – великий святий Жертвування Святої Літургії. Нижче подані його власні думки з цього приводу.
Передмова святого Леонарда із Порто Мауріціо
Читачу! Якими б великими і коштовними не були деякі скарби, їх не цінують, поки не дізнаються про їхнє існування. Любий читачу, хіба Жертвування Літургії не є тим прихованим скарбом, що відомий лише небагатьом, які пізнали його? Цей скарб – найбільший, він прославляє і збагачує Церкву Божу, однак, багато хто неналежно оцінює цей скарб. О, коли б усі дізналися про цю райську коштовність! Тоді б кожен віддав свій маєток, щоб заволодіти цією коштовністю, і неможливо було б почути такі богохульні і зухвалі вислови, як: «Однією Літургією більше, однією Літургією менше – однаково!» Навпаки, ми повинні наслідувати євангельського купця, котрий віддав усе своє майно, щоб стати власником коштовного скарбу: «Знайшовши одну коштовну перлину, пішов, продав усе, що мав, і придбав її» (Мт. 13, 46).
Щоб навчати тих, котрі не знають або не розуміють цієї пресвятої тайни, написаний цей невеликий твір.
Знайдеться, мабуть, не один критик, котрий із першого ж погляду вважатиме цю працю або зайвою, або самовпевненою, бо вже багато праць подібної тематики надруковано. Ці праці навчають, як належить слухати Святу Літургію, тому нема потреби в нових творах; той же критик вважатиме цю працю самовпевненою, оскільки потрібні вищі зусилля і здібності, щоб пояснити перевагу такої поважної тайни, яка перевищує навіть розуміння серафимів. «Так, – відповідаю я, – вони мають рацію, і я не маю аргументів, щоб їм заперечити. І ці дві причини тривалий час стримували мене від того, щоб узятися за цю працю. Я відчував внутрішній спротив до того, щоб починати працю, котру очікував відкритий осуд, оскільки ця праця видається зайвою і перевищує мої сили. Але два мотиви помогли мені подолати спротив. По-перше, я дослухався поради іншої людини, ця порада стала для мене наказом, адже її дала людина, котрій я повинен був з різних причин підкоритися. Другим мотивом для написання праці була надія, що ця праця принесе чимало користі тим, кого я навчатиму в часі місії».
Найважливішою перевагою народних місій є збільшення пошани до Бога і до Євхаристії, бо проповідник намагається розпалити в душах вірних священну ревність, збуджуючи в них бажання частого прийняття Святого Причастя «ангельського хліба» для духовного підкріплення і почесного супроводу Святих Дарів, коли їх приносять хворим у якості святого супроводу (Viaticum)1. Найважливішою турботою проповідника є те, щоб рекомендувати всім щоденно брати участь у Святій Літургії.
Для осягнення такої шляхетної мети людям багато допомагають маленькі книжечки, написані доступною і зрозумілою мовою, яка співпадає з їхнім сприйняттям. Ці книжечки усувають будь-які перешкоди, подаючи просвітлення для розуму і тепло для серця, сприяючи в такий спосіб зростанню пошани до Бога. Буває й так, що ці книжечки дають більше користі, ніж проповіді. Адже слово, почуте, забувається, а істини, записані, завжди залишаться перед очима.
Якби ця маленька праця принесла користь хоча б одній душі, то вона написана недаремно. Щоб зробити цю працю популярнішою і зрозумілішою, вона поділена на три розділи. У першому подано коротке повчання про перевагу, потребу і користь Святої Літургії, у другому подається порада щодо шанобливої участі у Святій Літургії; в третьому розділі йдеться про деякі приклади, котрі заохочують людей усіх станів до щоденної участі у Святій Літургії.
Я покажу читачеві «прихований скарб»: якщо Ви зумієте його здобути, то він збагатить Вас усякими благами за життя і після смерті, як у даний час, так і у вічності.
З Богом!
І. ВЕЛИКІ ПЕРЕВАГИ СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ
1. Свята Літургія – сонце християнства.
2. Жертва, якої вимагає справедливість.
3. Агнець заколений.
4. Ісус, вічний первосвященик.
5. Священство віруючого народу.
6. Чудо над чудами.
7. Ісус, наша жертва відкуплення, на вівтарі.
8. Відкуплення гріхів у Крові Ісуса.
9. Чотирикратний обов’язок: перший обов’язок – поклоніння.
10. Другий обов’язок – Satisfactio2, задоситьучинення.
11. Чим глибша пошана – тим більше плодів.
12. Третій обов’язок – подяка.
13. Невичерпний скарб.
14. Четвертий обов’язок.
15. Ключ до Царства Небесного.
16. Божественна скарбниця.
17. Свята Літургія за душі в чистилищі.
18. Поради.
19. Допоможи собі сам у смертну годину і на тому світі.
1. Свята Літургія – сонце християнства
Слід бути дуже терпеливим, щоб вислуховувати шкідливе базікання легковажних людей. Вони час від часу висловлюють вкрай безглузді твердження, богохульні й отруйні для вірних:
«Одна Літургія більше, одна менше – однаково!»
«Хіба не досить, що я беру в ній участь у свята?»
«Літургія того священика – це Літургія страстей Христових Страсного тижня. Якщо це особливо наближає до вівтаря, я піду»3.
Той, хто так говорить, дає зрозуміти, що має недостатньо або зовсім не має пошани до Святого Жертвоприношення Літургії. Чи знаєте ви, що таке Свята Літургія? Вона є сонцем християнства, душею нашої віри, центром католицької релігії, до якої спрямовані всі обряди, всі церемонії, всі Таїнства. Стисло кажучи, Свята Літургія – це сукупність всіх благ, всього прекрасного, що лише можна знайти в Церкві Божій.
2. Жертва, якої вимагає справедливість
Є незаперечною правдою те, що будь-яка релігія, що існувала від початку світу, завжди містила в собі якусь жертву, як основоположну частину поклоніння, якого вимагає пошана до Бога. Але через те, що статути фальшивих релігій були даремними і недосконалими, також їхні жертви були непотрібними і нікчемними. Цілком даремними були жертви ідолопоклонників, і про них навіть не варто згадувати. Недосконалими були й жертви євреїв, які свого часу мали істинну релігію, але жертви їх були недосконалими. Ці жертви не могли спокутувати гріхів, ні надати благодаті. Єдине жертвоприношення, яке є в нашій святій релігії, – Жертвоприношення Святої Літургії, котре є святим і в усіх відношеннях досконалим, ідеальним жертвоприношенням. Цим жертвоприношенням вірні складають глибоку честь Богові, водночас визнаючи власну нікчемність і найвірнішу владу Бога над ними. Тому Давид називає це жертвоприношення «жертвою справедливості» (див. Пс 4, 6)4.
Так, справді, це жертва справедливості, бо ж вона містить найправеднішого із праведних, найсвятішого зі святих, вона містить саму праведність і святість. Вона освячує душу даруванням благодаті і численними дарами, що їх надає. Ця жертва безмірно все свята, гідна пошани і є переважаючою. Коротко пояснимо деякі її переваги, щоб ви могли правильно зрозуміти, наскільки великий цей скарб, бо повністю усвідомити це наш слабий розум не спроможний.
3. Агнець заколений
Найціннішою дією у святому Жертвоприношенні Літургії є те, що фактично і реально жертвує той, хто пожертвував себе на хресті. Відмінність усього лиш у тому, що Жертвоприношення на дереві хреста сповнилося кривавим способом і лише один раз, оскільки Христос один раз і назавжди сповнив відкуплення за всі гріхи світу; Жертвоприношення, повторюване незліченну кількість разів, було встановлене (Ним напередодні Його смерті – Прим. Ред.), щоб застосовувати конкретно те відкуплення, котре сповнив Христос на Голгофті. Кривава жертва – засіб відкуплення, безкровна жертва дає змогу здобути цей засіб відкуплення. Перша жертва відкриває скарбницю заслуг нашого Господа Ісуса Христа, друга дає можливість здобути її. Тому зрозумійте, що у Святій Літургії знаходимо не лише простий показ чи просто пам’ять про Страждання і смерть нашого Відкупителя, але певним чином відбувається та сама священна подія, котра відбулася на Голгофті. Можна висловитися цілком правдиво і сказати, що в кожній Святій Літургії наш Відкупитель приходить знову, щоб умерти таїнственним чином, без реального помирання. Він живий і немовби помер. «І я подивився, і ось, посередині... стояв Агнець мовби заколений...» (Одкр. 5, 6). На свято Різдва Церква представляє народження Христа, але насправді Христос не народжується у цей день. На свято Вознесіння представляється вознесіння Його на небо, і на свято П’ятидесятниці представляється Зіслання Святого Духа, однак Христос не в той день вознесеться на небо чи Дух Святий зійде на землю.
Проте цього не можна сказати про тайну Жертвоприношення Літургії, оскільки тут немає звичайного представлення, а, навпаки, сповнюється та ж сама жертва не кривавим способом, котра сповнилася на Хресті проливанням крові. Адже це той самий Ісус, котрий і тепер жертвує себе у Святій Літургії. «Справа нашого відкуплення сповнюється», – каже про це Свята Церква5.
Так, насправді, вона здійснюється, сповнюється ідентично та сама жертва, що й на хресті. О, яка дивовижна річ!
Тепер скажіть, ви докладно розумієте, йдучи до Церкви вислухати Святу Літургію, що ви піднімаєтесь на Голгофту, щоб бути присутніми, коли сповнюється жертва відкуплення? Ви наважились би там поводитись так непристойно і з’являтись у такому одязі? Якби Магдалина вийшла на Голгофту і стояла там, прикрашена коштовностями, розмальована і напарфумлена, щоб ви про неї сказали? Що треба тепер сказати про деяких жінок, котрі приходять на Святу Літургію, ніби на розваги, танці. Як страшно було б опоганювати (паплюжити) цю священну дію маханням руками, сміхом, базіканням і всякого роду нешанобливістю. Я стверджую, що погана поведінка ніколи і ніде не виправдана. Але щодо гріхів, які скоюються біля вівтаря, то вони провокують засуд Божий: «Проклятий, хто справу Господню сповняє недбало...» (Єр. 48, 10).
1 Передсмертне Причастя називається в латинському обряді Viaticum, тобто святий супровід, напуття.
2 Satisfactio – винагорода.
3 Йдеться про Літургію негідного священика чи священика-противника.
4 За Вульгатою св. Ієроніма: «Sacrificate Sacrificium Justitiac... – приносіть жертву справедливості» (Пс. 4, 6), за синодальним перекладом: «Приносіть жертви правди...»
5 Див.: Дев’ята неділя після П’ятидесятниці, тиха молитва: «Молимо Тебе, Господи, даруй нам гідно причащатися цих тайн; бо кожного разу, коли сповнюється згадка про цю жертву, сповнюється справа нашого відкуплення» – «opus – nostrae redemptionis exercetur».
