«Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли» (Йо. 15, 16). Священики мають від Спасителя світу мандат навчати і представляти Небесного Архипастиря в християнських громадах. Святий Павло пише: «Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас» (ІІ Кр. 5, 20). У цьому криється велика гідність Христового священика.
Отці Вселенської Христової Церкви з найбільшою пошаною висловлюються про священство. Святий Йоан Золотоустий, довідавшись, що церковна влада наміряє висвятити його на священика, утік із міста і написав чудовий твір Про священство, де є такі слова: «Наскільки душа перевищує тіло, настільки священство вище понад усяку владу». «Уста, що через них говорить Бог, це уста Божі».
Світ цінує науку, – чи може бути ліпша наука, ніж непомильне Боже слово, що його проповідує Христовий священик? Євангельське слово має більше мудрости, ніж усі бібліотеки на нашій планеті.
Світ поважає славних лікарів, – священик є лікарем, який оздоровляє і гоїть рани безсмертних людських душ.
Світ має в пошані вишколених юристів, адвокатів, – священик є юристом, адвокатом, який стає в обороні душ, котрим загрожує вічна кара від справедливого Судді.
Світ цінує визначних архітекторів, – священик є архітектором і художником, який молитвою, проповіддю Божого слова і Святими Тайнами розбудовує нерукотворні храми святості в душах, відкуплених Кров’ю непорочного Агнця Божого, і відтворює образ Сина Божого на канві віруючих душ.
Світ цінує багатство, – священик завідує скарбами заслуг Крови і смерти Богочоловіка – непорочного Божого Агнця.
Світ чваниться перемогами, – священик Божою ласкою здобуває душі для Неба, а одна душа перед Богом цінніша за всі скарби видимого світу.
Велич і гідність Христового священика головно в тому, що він приносить Трисвятому Богові Безкровну Жертву Божественної Літургії, уділяє вірним Святі Тайни і так продовжує на землі діло Христового відкуплення. Як усі нащадки грішного Адама, священик – немічна людина, створена із земного пороху, але він є тим порохом у руках Спасителя, що відкриває очі сліпцеві. Він є краєм Христової одежі, яка спроваджує цілющу силу на всіх тих, що шукають оздоровлення.
Священик є післанцем Сина Божого. Священичі чинності спрямовані до душ, відкуплених Кров’ю непорочного Агнця. Новозавітній священик – це післанець і слуга Христовий. «Як Мене послав Отець, так Я посилаю вас» (Йо. 20, 21). «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Мт. 28, 19). «Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли» (Йо. 15, 16).
З гідності і величі священства у священичих душах має розгорятися ревність у виконуванні священичих обов’язків, у вірних же пошана, всестороння допомога священикам у місійній діяльності, в якій вони працюють, для духовного добра вірних, для спасіння людських душ. Вірні також мають обов’язок молитви, духовної підтримки своїх пастирів, молитви за святих священиків, монахів і монахинь, за святі покликання.
Тими днями Бог звеселив наші серця духовною радістю, бо у Священиче Братство Святого Священномученика Йосафата прибули робітники на Господню ниву, воїни Христового війська.
30 травня в семінарській каплиці Непорочного Серця Матері Божої Фатімської семінаристи Богдан Витрикуш (1984 р. н.) та Юрій Вовк (1993 р. н.) прийняли з рук єпископа Бернарда Феллє (Священиче Братство Св. Пія Х) піддияконські свячення.
1 травня у храмі Свв. Верх. Апп. Петра і Павла (Львів, Рясне-І) з рук єпископа Бернарда Феллє згадані семінаристи прийняли дияконські свячення та диякон Микола Білоус прийняв священичі свячення.
6 травня у храмі Свв. Верх. Апп. Петра й Павла (Львів, Рясне-І) відбулася приміційна Св. Літургія отця-приміціанта Миколи Білоуса. Нововисвяченого священика зустрічали Братство та вірні біля хреста, що в центрі Рясне, малі діти у вишиванках взяли отця-приміціанта у сплетений віночок і провадили до церкви. Сплетений вінок, малі невинні діти – це своєрідний у нашій традиції символ чистоти і відреченості світу, оскільки отець-приміціант целібат, тобто він відмовився мати родину, одружуватися, а взамін цілком до кінця життя вирішив служити Богові. Перед Службою Божою відбулося публічне облечення в священичі ризи отця-приміціанта. Божественну Літургію разом з отцем-приміціантом Миколою відслужили о. Євстахій Галаник і о. Мирон Гнип. Отець Василь Ковпак мав проповідь про потребу священиків та важливість молитви за святі покликання до духовного стану.
Молімося щиро, щоб Господь Бог і Мати Божа, якій присвячено місяць май, спомагали їх на дорозі священичого служіння, подавали їм ревності, витривалості в чеснотах і покликанню, любові до Господа Бога і до людських душ, для спасіння яких вони мають працювати. Молімося, щоб Бог покликав на свої жнива багато святих священиків для духовного відродження України.
Господи, дай нам священиків!
Господи, дай нам святих священиків!
Господи, дай нам багато святих священиків!
