Йдемо до Тебе, Мати Божа Фатімська

Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.

Христос Воскрес!

Дорогі браття і сестри, подіб­но як тому дві тисячі літ Архангел Гавриїл злетів з Неба і привітав Ді­вицю із Назарета: «Аве, Марія!» – Радуйся, Маріє, витай, Маріє, так і ми, в нинішній день об’явлень Матері Божої у Фатімі трьом дітям – Франциску, Якинті і Луції, віта­ємо ту Небесну Дівицю. Архангел вітає Її, Царицю, Матір, Опікунку Нашу, словами: «Аве Марія! Ви­тай, Маріє! Радуйся, Маріє! Радуй­ся, наша любляча і добра Мати!» Ми нині прийшли до Тебе, щоб свідчити про любов свого дитячого серця, ми нині прийшли до Тебе, щоб сказати, як ми любимо Тебе, яка Ти для нас дорога. Ні, це не те слово «дорога», Ти для нас най­дорожча, наймиліша, найрідніша, найближча, бо Ти нам дала Бого­чоловіка, бо Ти нам дала Христа, Ти нам Небо прихилила, відкрила двері і показала дорогу, яку наша прамати Ева закрила. Дорогі брат­тя і сестри, чому в сьогоднішньому світі так мало говорять про Фатіму, чому світ забув про неї, Церква не прислуховується до голосу з Фа­тіми. Сьогодні спробуємо ввійти в глибину Фатімських об’явлень і розважати над їхнім значенням. Пізнання Фатіми, її святості, ласк, які приносить нам, дорогі браття і сестри, Мати Божа Фатімська.

1917 рік… Чим він був знамен­ний, і які історичні події відбували­ся в цьому році?

1917 рік… У Латинській Амери­ці, в Мексиці, приходять до влади масони. Мексиканська революція нищить в серцях багатьох людей віру в Господа Бога. Церква і Бог не мають жодних прав у народі, переслідування, сотні священиків, монахів і монахинь принесли своє життя на вівтар Бога, Церкви і сво­го народу.

1917 рік в Росії. Більшовицька революція, яка заперечила існу­вання Бога, так званий воюючий атеїзм, який голосить, що Бога нема, а релігія – це опіум для наро­ду. Батьки, діди і прадіди будува­ли церкви, часто віддаючи останні заощадження, а їхні діти, онуки, правнуки руйнували святині, па­лили святі книги, збещещували монастирі, а тепер тисячі свяще­ників, монахів і монахинь, тисячі вірного народу, які не хотіли по­клонитися тій безбожницькій вла­ді, були вислані на каторгу, у в’яз­ниці, в Сибір, Магадан. Жертвою безбожницької влади стала і наша Свята Греко-Католицька Церква. 1946 рік – псевдособор. Я. Галан заявив на цілий світ: «Унія вмерла. Така Церква не існує і не має права на існування». Сини цієї Церкви і народу пішли в глибоке підпілля, а інші принесли своє життя в жертву в ім’я Бога, Церкви й України.

1917 рік… Протестанти тріум­фували, бо відзначали 400 років з дня, коли Мартін Лютер повстав проти католицької віри, перекру­тивши правди і догми святої віри. 200 років – святкувала масонська ложа в Англії. То з Англії масони керували світом, складали свої плани проти Бога, проти Церкви, проти родини.

1917 рік… Дорогі браття і се­стри, в Італії, в Римі, в Апостоль­ській столиці, велика маніфеста­ція, яка рухалася до пам’ятника Джордано Бруно. Вона була орга­нізована революціонерами і масо­нами, які несли транспорант – ве­ликий плакат, на якому був зобра­жений Люцифер – тобто диявол, під ногами в якого був Архангел Михаїл – вождь Небесних сил. На плакаті було написано: «Люцифер переможе Михаїла». Та маніфес­тація зупинилася біля вікон Папи, а її учасники голосно репетували: «Прийде час і тут засяде наш папа! Прийде час і тут засяде він (тобто Люцифер), а ти будеш йому швей­царом!»

Таким страшним був 1917 рік. Зруйновані родини, поневолені на- роди, переслідувана Церква, зни­щена сім’я (Радянський Союз, властиво, перша держава, яка уза­конила легалізацію абортів і дала офіційний дозвіл на розлучення). Світ покрився великою тьмою, світ і прапор сатани мав велике військо, мав армію, ідеологію, бо в його руках – засоби масової ін­формації (а хіба зараз не так?), опісля вони будуть мати все – вій­сько, армію, атомну зброю. Вони виступлять проти Бога. Проте Мати Божа ніколи не опускає своїх ді­тей. І в 1917 році 13 травня, дорогі браття і сестри, в Римі висвячують на єпископа Євгенія Печеллі, май­бутнього Папу Пія ХІІ.

І в 1917 році 13 травня в не­знаній околиці, яку ми називаємо нині Фатіма, являється Пречиста Діва Марія трьом дітям – Фран­циску, Луції і Якинті. Ті убогі діти, які походили з бідних родин, пасли свої овечки в долині Кова-да-Ірія, то, ті діти, яким вже в 1915 і 1916 році являвся Ангел. Візіонери ба­чать велике світло, ясність, яка з’явилася над дубом. В ясності ба­чать постать Невісти. Підійшли до Неї, чують слова: «Не бійтеся, Я вам нічого злого не зроблю». Луція питає: «Хто Ти, Невісто? Звідки Ти, Пані?» А Вона відповідає: «Я при­йшла просити, щоб ви приходили на це місце протягом шести місяців кожного 13-го дня в тій самій годи­ні. Пізніше Я вам скажу, хто Я і що бажаю, і потім повернуся сюди ще сьомий раз». Це було, дорогі брат­тя і сестри, перше об’явлення Пре­чистої Діви Марії в Фатімі, перша іскорка надії для людського роду. Що просить Пречиста Діва Марія фатімських дітей, що Вона благає, дорогі браття і сестри? «Хочете офірувати себе Богові? Будете зно­сити великі терпіння, які Він захо­че надіслати вам в акт надолужен­ня за гріхи, якими Він же і знева­жений, і акт благання за навернен­ня грішників». Так, дорогі браття і сестри, коли з’явився Ангел в 1916 році перший раз, а потім і другий на подвір’ї Луції, то промовляв до них: «Моліться, моліться, багато моліться і все жертвуйте Отцеві Небесному за навернення бідних грішників». Дорогі браття і сестри, чому такими важливими є Фатім­ські об’явлення для нас, людей третього тисячоліття? Бо починаю­чи від Папи Пія ХІІ, який добре ро­зумів, що відбувається у світі й у Церкві, він віддав в опіку Матері Божої, Її Непорочному Серцю світ. Але то не було те посвячення, про яке говорила Мати Божа з Фатіми. То має відбутися посвячення, під час якого Папа разом з усіма єпи­скопами світу одночасно (о тій са­мій годині) має віддати Росію в опі­ку Непорочному Серцю, щоб зло, яке панує в тій державі та й в ін­ших, подібних до неї, зникло. Фаті­ма дорога для нас, особливо для людей третього тисячоліття. Ви сьогодні прийшли сюди до нас з різних околиць, з різних міст, сіл. Ваші священики не раз чують ваші болі і страждання, пережиття не тільки фізичні, але також моральні і духовні. Багато людей сьогодні розбиті, розчаровані, залишилися як ті овечки, що шукають пастиря, бо його не мають. Багато людей сьогодні є опущеними і не знають, де подітися, запитуючи, що відбу­вається в Церкві. Ми знаємо, що має бути по-іншому, ми пам’ятає­мо, як ми ходили до нашої церкви з маленької дитини і прожили 70, 80 і навіть деякі – 90 років. Що від­бувається? Ми ставимо сьогодні перед собою це питання – люди знеохочені. Одні кажуть – так го­ворить керівництво Церкви, треба слухати. Але чому говорять не так, як вчили наші діди і прадіди, яка причина? І тут, дорогі мої браття і сестри, відповідь дає Фатіма, об’яв­лення Матері Божої у Фатімі. Хочу зауважити, що об’явлення у Фатімі підтвердив і на Фатіму уповав ко­жен Папа, кожен після Папи Пій ХІІ. Слуга Божий Папа Йоан Павло ІІ був поранений на площі Св. Пе­тра у Римі, рана була смертельна, лікарі не давали жодної гарантії на його життя. Він чудом вижив і дав свідоцтво для всього світу: «Мене врятувала Пречиста Діва Марія. То Вона повернула мене до життя». Яким важливим є об’явлення Мате­рі Божої у Фатімі. Папа Йоан Павло ІІ, який увів Церкву і людство в третє тисячоліття, віддав їх в опіку Матері Божої Фатімської, в опіку Непорочного Серця Пречистої Діви Марії. Це свідчить про те, що най­більшим скарбом для світу, так як сказала Сама Пречиста Діва Марія, є почитання Її Непорочного Серця. Це остання надія для людства, це останній наш щабель, це та клад­ка, по якій людина переходить з долини сліз до щасливої вічності. Але Мати Божа у Фатімі говорила про переслідування Церкви, про зневагу Церкви, про страшні часи, які чекають Церкву. І тому, дорогі браття і сестри, Мати Божа, з’явля­ючись в Фатімі, хотіла, щоб Їй дові­рилися, Вона дала нам приклад, як ми маємо молитися. Подивімося, яким є нинішнє протистояння. Ан­гел, що прийшов з Неба, щоб про­диктувати і навчити дітей молитви: «О мій Боже, вірю, надіюся, лю­блю, покланяюся Тобі. Перепро­шую Тебе за тих, які не люблять, не вірять, не покланяються Тобі…», стає Ангел на коліна. Наступного разу, коли Ангел з’являвся на узбіччі гори Кабессо, приніс з неба чашу, над якою зависла Частичка – Тіло Боже, з Якого до чаші спли­вала Кров. Ангел зійшов і став на коліна разом з дітьми, впав лицем до землі, віддав поклін Євхаристії, Божому Тілу і знову навчав дітей молитви надолуження і перепро­шення, а саме: «О Пресвята Трой­це, Отче, Сину і Духу Святий, по­читаю Тебе з глибини душі і жер­твую Тобі Найсвятіше Тіло і Кров, як винагородження за зневаги, яких Він зазнає». Сам Ангел з Неба сходить, сам Ангел падає на коліна перед Євхаристією і падає лицем до землі. Що в нинішній день вчать нас? Нас вчать протилежного. Ка­жуть вставати перед Євхаристією, людей масово заставляють іти сто­ячи до Св. Причастя. Бог покину­тий, висміяний, забутий і зневаже­ний. А що вчить Фатіма? Фатіма вчить цілком іншого. Ангел і Мати Божа взиває дітей: «Моліться, не­устанно моліться, чувайте, поку­туйте». Мати Божа Сама навчила дітей тієї молитви: «Ісусе наш, прости нам наші гріхи, захорони нас від пекельного вогню, провадь наші душі до Неба, а вже найбіль­ше тих, що потребують милосер­дя». «Найменші свої терпіння, – каже Ангел і Пречиста Діва Марія, – жертвуйте за навернення бідних грішників». Чого навчають в ни­нішній день і що відбувається в Церкві? Наша Божественна Свята Літургія на половину скорочена, пости скасовані. В ім’я чого, для якої мети? Задля людини. Церкви наші стають пусткою, дорогі мої браття і сестри. Віра в людському серці згасає, про що попереджала Пречиста Діва Марія. То є страшно. Мати говорила, а ми хіба нині мо­жемо бути сліпими, щоби не бачи­ти того страшного упадку, того мо­рального упадку і упадку, який відбувається у світі. Як, напри­клад, говорить статистика: у ХVІІ ст. загинуло у війнах 1 млн. людей, ХVІІІ ст. – 5,5 млн. ХІХ ст. – 16 млн. людей, ХХ ст. – 96 млн. людей загинуло внаслідок Першої і Другої світових воєн. А ми кажемо, що ни­нішній вік і цивілізація є найви­щою. Ми сьогодні підносимо свою голову вгору, бо ми є цивілізація космосу і великих досягнень. Але, насправді, це цивілізація смерті, бо в нинішній день у цілому світі йде боротьба за легалізацію абортів. Мова йде про те, щоб легалізувати аборти навіть у католицьких краї­нах. І то ми бачимо на прикладі ка­толицької Португалії, народ якої приносить велику честь Матері Бо­жій, а їхній президент підписує де­крет про легалізацію абортів. Пар­ламент Мексики, де була прослав­лена Пречиста Діва Марія, приймає закон, згідно з яким дитина, яка є в утробі матері до трьох місяців, може бути позбавлена життя. Хіба то не страшно? У якому віці ми жи­вемо? У віці цивілізації? Так. Але не цивілізації духовної, ми живемо, дорогі браття і сестри, у віці цивілі­зації смерті, яка закрила свої двері і серце перед Господом Богом. Далі сумна статистика чуми третього тисячоліття – СНІДУ. Коли в 1978 році хворих на СНІД було тільки 9 осіб і ті 9 осіб заразила аж 250. У 1994 році на земній кулі було вже 1,5 млн. людей заражених тією страшною недугою, які у свою чер­гу заразили 17 млн. 2000 рік – 21 млн. людей хворих на СНІД, від них хвороба заатакувала 40 млн. Що це, скажіть мені?! Що відбува­ється з народом?! Бог промовляє до народу. Якщо ми знову загляне­мо у статистику щодо катаклізмів, землетрусів, різного роду стихій у природі, то побачимо такі цифри: ХІХ ст. – великих катаклізмів було 15, а вже у ХХ ст. їх було 101. Коли в ХІХ ст. один великий катаклізм був раз на 6 років, то починаючи від 1950 р. до 1990 р. 1 – на півро­ку. Може, ви скажете, що я пере­більшую? Так, це є речі матеріаль­ні, дочасні. А що сталося з вірою? Що сталося з нашою святою вірою, особливо після ІІ Ватиканського Собору?! Яка статистика? Під час зборів єпископів у Латинській Аме­риці Папа говорив про свою вели­ку стурбованість щодо стану віри. Візьмемо Латинську Америку: 1900 рік – сектантів 50 тис., а вже в 1974 році їх стало 8 млн., в 1992 р. – 65 млн., а в 2000 р. в католиць­ких країнах Латинської Америки сектантів було 120 млн. Святіший Отець затривожений, що відбува­ється в Латинській Америці, де проживає половина католиків сві­ту. Чому народ покидає свою Цер­кву, що відбувається у світі? Чи не збуваються ці слова, що говорила Мати Божа з Фатіми? Так, це ре­альність. Візьмемо Францію, країна – дочка Католицької Церкви, так французи себе гордо називали – найстарша дочка Католицької Цер­кви. І сьогодні в тій католицькій Франції 2 млн. сектантів і 1300 ме­четей. Магів і різного роду про­тестантських місіонерів у като­лицькій Франції є більше, ніж като­лицьких священиків, монахів і мо­нахинь. Чи це не криза віри? Доро­гі браття і сестри, чи ці часи, в яких ми з вами живемо, не сповнюється обітниця Матері Божої з Фатіми. Ми прийшли сьогодні, дорогі браття і сестри, щоб засвідчити і скласти дар віри і подяки Матері Божій. То Вона нас втримала при вірі, то ми завдячуємо Їй, що в цьому світі ще стоїмо при вірі батьків, що ще три­маємося Традиції Унійної, якою була наша Церква і за яку наші му­ченики заплатили кров’ю. Мати Божа щоденно благає молитися на вервиці. Дорогі браття і сестри, в кожній нашій сім’ї, родині є налого­ві грішники, закаменілі, черстві грішники. Син чи дочка, зять чи невістка, діти чи онуки, які пізнав­ши отрути світу, щось осягнули в житті і сьогодні кажуть, що їм Бога не треба, не треба їм йти в неділю до церкви на Службу Божу. А ті бідні, які чогось не осягнули, пита­ють, де є Бог, чи Він допомагає тільки багатим, а про нас забув, нам не треба недільної Служби Бо­жої, не треба посту, не треба рано і ввечері молитися, ми живемо сво­їм життям. А що ти робиш, тату і мамо, що ви робите, діти, щоби ря­тувати батька, який роками не був у сповіді, який не поєднався з Бо­гом, що ти робиш, жінко, щоби на­вернути твого чоловіка-пияка з до­роги блудного сина, скільки ти мо­лилася на вервиці, скільки ти при­йняла Св. Причасть в наміренні його навернення, за спасіння його душі? Мати Божа показує візію пе­кла, перед дітьми в об’явленні від­кривається земля і вони бачать душі проклятих. Діва Марія гово­рить дітям, що душ проклятих є так багато, як крапель дощу, що пада­ють з неба. Мати Божа каже: «Їх можна врятувати, але ніхто їх не хоче рятувати, ніхто за них не мо­литься, ніхто за них не дбає».

Дорогі мої браття і сестри, ми сьогодні є зібрані біля Матері Бо­жої Фатімської, починаємо наші прощі, покути, Хресні Дороги від місяця травня до жовтня. Ми бу­демо по наших парафіях голосити славу, честь Матері Божої, відбу­вати набожества, Фатімські реко­лекції, щоби ще раз засвідчити: «Маріє, ми хочемо стояти при Тобі, ми хочемо з Тобою бути, ми хочемо разом з Тобою молитися до Отця Небесного за спасіння людських душ». Можеш бути багатим, можеш у тому світі все мати і осягнути, мо­жеш стояти на вершині влади, мо­жеш бути монополістом, великим бізнесменом, але якщо ти забув про свою душу, якщо ти забув, що ти дитина Божа, якщо ти забув, що таке Церква, молитва, Святі Тай­ни, то ти пропащий навіки. Дорогі браття і сестри, не даймося в тих часах спокусити, не даймо обману­ти себе дияволом, який хоче зве­сти нас з дороги правди на дорогу розпачу і зневіри. Молімося і про­сімо: «Мати Божа Фатімська, рятуй нас, рятуй цілий світ, рятуй душі моїх близьких і рідних та заведи їх до Неба, до вічної щасливості. Ми довіряємо Тобі, ми любимо Тебе, бо Ти є Наша Мама, а ми є твої сини і дочки» Амінь!

о. Василь Ковпак,
Генеральний настоятель СБССЙ