У цій статті спробуємо з’ясувати критерії вибору майбутнього чоловіка (дружини) для омріяного щасливого подружнього життя. Тут йтиме мова про стосунки між подружньою парою і їхніми батьками, про конфлікти, які часто виникають до і після одруження молодих; розважимо про причини конфліктів і сварок у новоствореному подружжі і способи їхнього полагодження.
Виявляється, що причини різноманітних непорозумінь між батьками і обранцями їхніх дітей, між подругами дуже схожі між собою, мають багато спільного. До шлюбу маємо один настрій, а після шлюбу ми йдемо до реального життя.
Чи можна запобігти і чи варто запобігати конфліктам, якщо сварка очищає атмосферу? Звичайно, запобігти конфліктам повністю не вдасться. Маємо розуміти, що конфліктів і сварок могло б бути набагато менше, а з часом вони б звелися до мінімуму, якби двоє людей розважливіше поводилися в ситуації, яка може спровокувати сварку. З роками ми сваримося менше, бо знаємо реакцію один одного і можемо передбачувати сварку, з плином часу ми уникаємо небезпечних моментів, намагаючись зупинити проблему в зародку. Наприклад, якщо дівчина знає, що хлопець дратується, якщо вона не попереджає, що спізниться, то нехай заздалегідь надішле йому повідомлення.
Застосовуючи подружній діалог, ми маємо шанс спокійно розмовляти на теми, під час яких нам іноді хочеться кричати. Діалог відрізняється від сварки своїм перебігом. Під час діалогу ми розмовляємо на різні теми: і болісні, і складні – але розмовляємо спокійно. Ми, можливо, готуємо список проблем, які треба вирішити під час діалогу. А в момент сварки нами керують емоції, яких ми хочемо якнайшвидше позбутися.
Термін «подружня сварка» не означає, що можемо використовувати її лише після шлюбу, насправді це йдеться про час, коли особи перебувають у стосунках. Діалог – розмова двох осіб. Ці принципи полягають у тому, щоб хоч раз в місяць сісти сам – на – сам за чашкою чаю, подякувати один одному за все добре, що відбувається між ними, навіть якщо йдеться про побутові справи: про торт, про відремонтований кран. Чому потрібно починати саме з цього? Зовсім не тому, щоб сподобатися іншій стороні перед тим, як докоряти, але, щоб менше боліло, спочатку треба похвалити. Потрібно спершу собі пригадати позитивні риси особи, відновити у пам’яті, що вона робить доброго, навіть якщо йдеться про дрібниці. Даємо першість добру, сприймаємо особу як добру і позитивну. Звісно, не тільки для того, щоб похвалити і подякувати, але, в першу чергу, щоб і самому в часі діалогу бачити і сприймати особу, як добру і позитивну.
Пізніше потрібно делікатно сказати, що нам у ній не подобається. Кажемо це зовсім не для того, щоб звинуватити свого обранця та розбурхати жаль до себе, такого нещасливого, а для того, щоб позбутися в майбутньому нових конфліктів. Необхідно говорити про свої відчуття, наприклад: «Я завжди дуже злюся, коли ти не ховаєш хліб у хлібницю, а залишаєш на столі – він черствіє». Варто уникати звинувачень, коли кажемо: «Ти роззява, ти не дотримався слова...», тим самим ми забираємо в особи можливість на захисний аргумент. Неправильно докоряти людині, узагальнюючи все без конкретики, але важливо просто висловити свої відчуття до тієї чи іншої ситуації словами: «Я не люблю, мені не подобається». Адже ці слова такі щирі і справжні, що їх важко заперечити. Для прикладу, коли докоряємо: «Ти ніколи не залишаєш хліба в хлібниці, він черствіє!», тоді друга сторона може у свою чергу сказати: «А ти залишаєш волосся в умивальнику!» І в такому випадку до сварки залишається півкроку. Запропонований діалог може дати нам змогу не оцінювати людини, а говорити про свої відчуття, які виникають з конкретного факту. Уникаймо слів «завжди», «ніколи», загальних фраз, наприклад: «Ти ніколи не дотримуєшся порядку в домі!», бо в більшості випадків ці твердження фальшиві. У таких ситуаціях ми не даємо людині можливості змінитися, бо маємо лише один мотив – бажання допекти. Нам потрібно конкретно назвати проблему: «Я дратуюся, коли ти розкидаєш свій одяг по кімнаті, а опісля не прибираєш після себе» і робити конкретні постанови з метою розв’язання проблеми. Навіть якщо нам не вдасться їх дотриматися, ефект діалогу полягає в тому, що ми бачимо труднощі й бажаємо їх подолати. Окрім подолання проблем, з’являється час, який ми проведемо разом, і через щирі розмови ще більше наблизимося один до одного.
Далі поміркуймо над такою ситуацією: сім’я не сприймає нашого вибору, нашого майбутнього чоловіка (дружини) і не бажає прийняти у сім’ю, як члена родини. Що робити у такому випадку? До речі, причини несприйняття можуть бути різноманітні. Ми не завжди можемо впливати на симпатії чи антипатії батьків. Коли помічаємо, що батькам не надто подобається обранець чи обраниця, і щоб уникнути непорозумінь, намагаймося не говорити про це своїй половинці або принаймні не все й відразу. Тут ідеться не про те, щоб лицемірити чи щось приховувати, а щоб від самого початку не налаштовувати обидві сторони одну проти одної.
Розгляньмо ситуацію з погляду дівчини, бо частіше трапляється так, що батьки нареченої не сприймають майбутнього зятя. Часто вони докоряють її обранцеві, що він лінивий, не амбітний. Тому вона, збентежена і сповнена жалю, приходить до коханого, щоб він спростував ці оскарження. Звичайно, такі докори з боку батьків коханої викликають гнів і вороже налаштування до майбутніх тестів. Бо ж він старається, а вони потикають йому правдивими чи неправдивими недоліками. Чоловік відчуває, що мусить захищатися, часом доказуючи, що він не такий, як про нього думають і кажуть. Він прагне бути цікавішим і щосили намагається всім сподобатися, а це частіше викликає протилежний ефект. Тоді майбутній зять може загордитися і взагалі відмовитися від стосунків з майбутніми тестями. І, як результат, він або їх не відвідує, або виявляє свою нехіть, шукаючи в них вади і недоліки. Це призводить до конфлікту. Однак навіть це не є найгіршим, він робить ту саму помилку, що наречена – говорить їй про свої застереження щодо її батьків. А вона, здивована, спочатку захищається, потім, можливо, визнає, що він має рацію і сама розпочинає війну з родиною. До чого це призводить? До того, що всі з усіма посварені, і ніхто нікого не сприймає. Батьки ще більше починають докоряти доньці, що вона змінилася не в кращий бік, а винен у всьому її обранець. Внаслідок цього, стосунки між обранцями погіршуються і починаються сварки, під час яких дівчина захищає своїх батьків. У результаті хлопець визнає, що він не є для неї найважливішим, якщо вона настільки підпорядкована батькам, і, як наслідок, після шлюбу буде так само. Дуже часто це призводить до розірвання їхніх стосунків.
Іронія полягає в тому, що найчастіше звинувачення є перебільшеними, оскільки батьки неправильно зрозуміли чиїсь слова чи наміри, не надто добре знають обранця своєї дитини, і деяка поведінка їх дратує. Вони інтерпретують все неправильно, бо тут основну роль відіграє турбота про свою дитину. Тож вони намагаються відкрити доньці очі, думаючи, що вона бачить в обранцеві лише хороше. Тим часом вона бачить і вади, але не зізнається в цьому батькам, аби не підігравати їм, бо це могло б спричинити лавину подальших звинувачень. То що ж вона робить? Виправдовує хлопця, ідеалізує, захищає, відбиваючи батьківські атаки. А це ще більше їх турбує і утверджує в переконанні, що вона дивиться на свого обранця через рожеві окуляри. Все це призводить до дуже напруженої ситуації, яка може тривати роками, а після шлюбу додадуться інші конфліктні точки – неправильне виховання дитини, нечасті відвідини. Тому ми радимо не повторювати бездумно закиди батьків щодо вибору доньки.
І ще один момент. Зазвичай, коли проходить час, і батьки краще пізнають обранця своєї дитини, то змінюють про нього свою думку. Вважають, якщо доньці з ним добре, то не варто перейматися. Тож ставлення батьків м’якне. Але образа дітей на батьків залишається. Якщо на ваші спроби згладити конфлікт батьки і надалі недоброзичливо ставляться до вашого вибору, то мусимо змиритися з тим, що тягар їхнього несприйняття буде на вас. Однак найважливішою людиною, якій ви будете прирікати любов і вірність буде ваш подруг. Ви мусите бути разом, і разом перемогти всі життєві бурі. Яким чином це робити? Завжди добре відкликатися про подруга в присутності батьків. Не скаржитися на ваші клопоти, а часом просто змовчати, коли йдеться про дрібниці. У разі серйозних звинувачень від ваших батьків, ви маєте обов’язок захищати свого подруга, але обмежитися фактами і аргументами. Легко піддатися емоціям і почати скандал, але це добром не закінчиться. Якщо навіть після шлюбу стосунки стають деструктивними, то треба обмежити візити до батьків, але ніколи не можна від них повністю відмовлятися, щоб не давати нагоди до наступних закидів та докорів. Не варто провокувати і починати дискусії. Часом така непохитна позиція і витривання з чоловіком дадуть плоди, хоча шлях може бути довгим і важким. Якщо нас не сприймають, то намагаймося знести це гідно і мати повагу до батьків обранця. Йдеться не про те, щоб миритися з неналежною поведінкою чи образами, а про те, щоб не розпочинати зайвих дискусій. Часом краще змовчати, обернути все на жарт, навіть якщо доведеться зібрати всю волю в кулак. Звичайно, тут є привід для дії майбутнього подруга. Саме він має сказати, що не бажає, аби батьки ображали молоду пару.
Ніколи не відповідайте тим самим! Звісно, це боляче, коли ви хочете миру, а батьки лише висловлюють незадоволення, але попри те, не забувайте привітати їх з святами: День матері, іменини, День народження.. Робіть це, навіть якщо ви не отримали вітання від них.
Після шлюбу на першому місті мають бути інтереси власної сім’ї.
А що робити, коли маємо несприйняття з боку інших членів родини, наприклад, з братами чи сестрами? У такому випадку з ними треба вести прямий, але невимушений діалог. Якщо сестра не любить вас і повторює закиди батьків, то ви не мусите зближатися з цією особою. Можливо, не буде спільних поїздок, вечірок, зате буде спокій. Коли відмінності між вами і батьками полягають у світогляді, життєвому стилі, тоді не треба когось силоміць навертати. Достатньо дати приклад своїм життям. Не варто брати на себе роль старшого брата, який постійно повчає. бо тоді особа може збунтуватися: «Яке ти маєш право мене вчити?». Намагаймося ставитися до братів чи сестер нашої половинки приязно, навіть якщо вони молодші. Тоді у них не буде невдоволення, що хтось прийшов і збирається їх повчати.
Ви повинні молитися за своїх майбутніх тестів і свекрів! Коли ваші стосунки напружені – моліться особливо ревно.
Рішення про шлюб – це вільний вибір, здійснений за допомогою розуму та волі, взаємного пізнання та прагнення йти спільним шляхом. Немає спеціальних тестів, які, підсумовуючи бали за декілька запитань, дали б можливість нам чітко з’ясувати, чи ідеальний наш вибір, чи ні. Проте хочемо запропонувати декілька запитань, які допоможуть вам задуматися, перш ніж стати на шлюбний рушничок. Зрозуміло, що цей перелік не є повним, що більшість цих тем ви вже обговорювали. Йдеться про моменти, погляди, які для майбутніх подругів мали б стати міцним фундаментом для будування християнського подружжя. Запропоновані питання – найважливіші для пізнання своєї майбутньої половинки. Бо якщо ви не пізнаєте поглядів свого подруга (подруги), то спільний шлях буде всіяний несподіванками і не завжди приємними. Правдоподібно, що ви не зможете говорити все й відразу, але йдеться не про це, буде краще, якщо ви будете роздумувати над цими речами впродовж тривалого періоду, а потім знову до них повернетеся. Не переживайте, якщо ваші погляди будуть різнитися, адже ціль цих роздумів полягає у тому, щоб пізнати погляди на основні речі, які стосуються спільного життя. Важливо, щоб ви вміли спільно випрацювати компроміс, або ж визнати, що ви по-різному на щось дивитесь. Це вас або наблизить, або ж покаже правду, підштовхне ще раз задуматися над спільним життям, над тим, що треба змінити в собі аби бути разом. Будьте взаємно щирі, адже рішення спільного життя має бути побудоване на правді, інакше ваше «так» під час шлюбу буде лише ілюзією. Можемо сказати, що контрольну для наречених ми повинні написати всі і сказати собі, що полегшує або ускладнює наше подружнє життя.
Ця контрольна має перелік таких запитань, на які треба дати відповіді:
1. Моя і твоя ієрархія цінностей
Що для мене важливо в житті? Яка ціль мого життя? Ким я б хотів бути і чого б хотів досягнути за 5 чи 10 років? Чи я знаю, що є важливим для тебе?
2. Віра та стосунки з Богом
Ким для мене є Бог і чи Він важливий у моєму житті ? Як це проявляється? Чи для мене важливе моє та твоє спасіння? Як виглядає наша спільна участь у житті Церкви? Як часто ми будемо приймати Св. Тайни? Чи знаю я, що звичайна людина може стати святою і чи треба цього прагнути? Чи заповіді є визначальними в моєму житті? Чи прийдеться мені колись стати перед вибором із вірою? Яке рішення я прийму? Як би я повівся, якби мусів образити ближнього? Який вибір я б зробив, якби був змушений вибирати між Богом і тобою?
3. Ти і я
Які риси в собі я люблю, а які ні? Від яких своїх звичок я б відмовилася, а від яких не зможу відмовитися у подружжі? Що мені найбільше подобається у тобі? Що мене дратує в тобі? Що мене захоплювало в тобі на початку нашого знайомства, а що я ціную тепер у тобі найбільше? Чи я знаю про твої комплекси? Чого ти соромишся у собі?
4. Ми – як подружжя, наша ціль
До чого ми прямуватимемо? Як ми собі уявляємо наше щоденне життя? Які загрози я бачу в ньому? Наші риси характеру, зовнішні чинники? Фінансові чинники, несприйняття з боку батьків, хвороби? Як я бачу нашу професійну діяльність та фінансову незалежність? Як би ми хотіли проводити наш вільний час? Які у нас хобі? Які домашні обов’язки я виконую добре?
5. Проблеми та непорозуміння
Чи ми часто сваримося? Хто найчастіше поступається? Чим закінчується наша сварка? Чи бувають у нас дні, коли ми не розмовляємо один з одним? Чи змушую я тебе здогадуватися про свій внутрішній стан? Чи вміємо ми спокійно розмовляти на важкі теми? Чи ми вже випробували метод подружнього діалогу?
6. Наші родини
Що я відчуваю, коли думаю про своїх батьків? А що відчуваю, думаючи про твоїх батьків? Що я хотів би перенести з родинного дому у наше подружнє життя, а чого хотів би уникнути? Як ми собі уявляємо щорічні свята? Чи часто ми гостюватимемо у наших батьків, братів, сестер? Як часто ми їх прийматимемо в себе? Чи справді я усвідомюю, що після шлюбу ти маєш бути для мене найважливішою людиною? Що буде, якщо батьки втручатимуться в наші справи?
7. Інтимне життя
Коли я думаю про інтимні стосунки, то чи зважаю на твої прагнення? Чи хочу жертвувати тобі ніжність, любов? Чи я вважаю, що в нашому подружньому житті потрібні тільки ті чи інші методи планування сім’ї? Що я думаю про контрацепцію? Коли і скільки дітей ми б хотіли мати? Що зробимо, якщо виявиться, що ми безплідні?
8. Труднощі та клопоти
Чи ми обоє здорові? Чим ми хворіли в минулому? Які хвороби нам можуть передатися у спадок? Які мої відчуття при думці, що ти можеш захворіти? А якщо захворію я? Що б ми зробили, якщо б хтось із нас втратив роботу? А якби обоє втратили роботу? Як би ми давали собі раду? Чи я допускаю думку про те, щоб працювати на непристижній та низькооплачуваній роботі, заради порятунку сімейного бюджету? А що я думаю про прийняття фінансової допомоги від третіх осіб? Чи у нас буде своє помешкання? Які у нас будуть перспективи купити його? Якщо ні, то чи маємо намір винаймати помешкання? Чи припускаємо можливість оселитися у моїх чи твоїх батьків? Чи спадає мені на думку ще щось, що може створити серйозну проблему у нашому подружньому житті?
9. Турбота про наші стосунки
Як до цього часу проявлялася моя любов та ніжність до тебе? Що я найбільше люблю у наших стосунках? А що любиш ти? Які жести та слова я не люблю? Як часто ми говоримо, що кохаємо один одного і що це для нас означає? Чи вважаємо ми, що про кохання треба турбуватися? Як це робити?
Маємо дати собі відповідь спершу самостійно, а потім у парі. Пам’ятаймо, що кожна відповідь є добра, бо вона спільна і наша.
Тепер необхідно говорити про те, що після шлюбу наші стосунки можуть цілком змінитися. Що робити, аби за тиждень після шлюбу чоловік не перетворився у монстра? Чому чоловік і жінка мали б змінюватися? Чоловіка чи жінку ніколи не можна пізнати повністю до шлюбу. Що робити із чоловіком -монстром? Насправді, відповідь проста – справжня любов містить у собі повагу, безконечний подив, подяку Богові за дар, яким є наш подруг і радість щоденного перебування разом. Якщо все це є, якщо це справді любов, то неможливо, щоб після шлюбу все це закінчилося. Зовсім навпаки – любов буде зростати та розвиватися. Очевидно, що вона буде змінюватися, матиме різні обличчя, але все це буде доказом її прогресу, а не занепаду. Любов після шлюбу стає чистіша і палкіша. Такою її роблять ситуації, яких ми не мали можливості пережити до шлюбу, наприклад, інтимне життя, виховання дітей. Варто додати, що після шлюбу ми перебуваємо день і ніч разом. Тож маємо спостерігати за поведінкою, якої швидше не бачили, і не тому, що хтось це приховував, а просто у нас не було такої нагоди. Саме в цьому значенні справжня любов проявляється щойно після шлюбу. Це неправда, що після укладення шлюбу немає за що боротись. Навпаки – боротьба буде і дуже важкою. До шлюбу хлопець намагається сподобатися дівчині, показати, який він сильний, люб’язний, компетентний, старається справити добре враження. Це нелегко, але набагато важче – підтримати це враження після шлюбу, коли дружина бачить чоловіка в піжамі, неголеного, коли йому не вдається відремонтувати зливний бачок, коли він невдоволений чи втомлений. Набагато легше зробити позитивне враження, коли ти прийдеш до дівчини відпочилий, акуратний, напарфумлений, з квітами. Усі турботи та балаган залишається вдома. Дівчині буде набагато легше зачарувати свого хлопця красою та вродою, бо коли вона збирається на побачення, то робить зачіску, одягає найкраще вбрання. Хлопець бачить лише результат – красу і привабливість. А що бачить чоловік після одруження? Він бачить, як вона поспіхом робить макіяж, не може знайти сумочки, сердиться, як нарікає та дратується, коли у неї звичайні жіночі дні. Щоб справити враження в подружжі потрібна більша боротьба. Щоденне перебування разом, проблеми насправді зближують чоловіка та дружину. Це зворушує, викликає бажання допомогти, збільшує турботу. Хіба можна бути ближчим з кимось, коли ми щоранку прокидаємося разом, робимо покупки, з ким молимося, і найважливіше – чию душу ми знаємо глибоко. Адже ця людина мала настільки довіри, що відкрила свою душу, а її радощі і страждання стали спільними. Ця особа подарувала нам себе у Таїнстві Подружжя. Коли поглянемо на Тайну шлюбу, нас огортає захоплення та вдячність Богові. Бог подарував нам людину. Немає нічого більшого, ніж любов! Наша душа схиляється перед цією таємницею, набирається поваги до подруга. Потрібно дивитися на подруга не просто як на когось, з ким ми завжди разом, і який нас вже нічим не здивує, а як на дар, на який ми зовсім не заслужили. Цей дар нас збагачує, розвиває. Як у нас може виникнути думка ошукати або не турбуватися про такий дар?
Немало подругів не дбають один про одного. Так відбувається, бо у подружжі зустрічаються два дуже різних світи. Це люди з різних родин, з різними традиціями та темпераментами. Кожен з них очікує, що інший пристосується до нього, що у подружжі все буде так, як він собі уявляє. Що інший буде про нього дбати та боротиметься за його любов та увагу. Декому видається, що вони вже все здобули та вже не варто прикладати зусиль. Як результат, чоловік приходить з роботи та сідає до комп’ютера, а жінка перестає дбати про себе. Обоє розлінюються, відмовляються від своїх мрій. Це не фінал любові, це було б надто просто. Шлюб це захоплююче запрошення, перехід до нового іншого життя, яке можна пережити лише разом.
То що ж робити, якщо через тиждень чоловік та жінка перетворюються у монстрів? Перш за все потрібно змиритися, що ми різні. Це не означає, що потрібно все терпіти. Потрібно лише зрозуміти, чим чоловік та жінка відрізняються. Попри те, необхідно зрозуміти, що наш подруг не є нашою власністю і має право на свої погляди. До нього треба ставитись, як до дару, а не до чогось, що належить нам. Ніколи не можна перебувати в незгоді, потрібно з’ясовувати всі болючі непорозуміння. Якщо нас щось дратує, не вдаваймо, що нічого не трапилося. Вчімося щиро говорити про те, що нам подобається, а що не подобається. Не потрібно чекати, поки ваш подруг сам здогадається помити посуд. Але лагідно попросімо його про цю послугу, наголошуючи на тому, що нам добре разом. Часто говоріть, що він мудрий і сильний. Чоловіки дуже вразливі, коли йдеться про їхню компетентність. Подібно, як жінка, коли йдеться про її вроду. Жінку треба цінувати за щоденні зусилля, приготований обід, час, який вона присвячує сім’ї. Варто сказати їй комплімент, помічати її втому, зробити чай, навіть якщо вона цього не просила. Розмовляйте з нею. Так! Жінки потребують наших розмов.
Ми багато разів говоримо про однакові речі, але це справді шлях до вирішення проблем. Йдеться про те, щоб не лише обговорити негайні справи. Адже після шлюбу любов зростає і дозріває – і цього треба прагнути. Варто подивитися на свого подруга, як на дар від Бога, як на людину, якій належить повага, бо вона добровільно віддала нам своє життя.
Коли ми маємо якусь важливу справу, то докладаємо найбільших зусиль, щоб зробити це якнайкраще. А хіба подружжя це не важлива справа? Це справа, дана нам на все життя, і від нашої позиції і зусиль буде залежати якість, а отже, щастя нашого життя.
