Пресвята Діва Марія підіймає нас з недуг. Що трапляється з нами найчастіше від недуги? Бог посилає її для того, щоб нас очистити в ній, наче золото у вогні, але, на жаль, вона не всіх освячує, багато на неї не погоджуються і не переносять її належним чином, хоча за допомогою Божої Ласки могли б так робити. Однак це нелегка річ – користуватись перевагами недуги, бо коли стискає біль і докучає нужда, то кожний, хоч і погоджується із св. Божою волею, шукає все-таки полегшення і часто вигукує: «Ісусе, змилуйся! Мати Божа, рятуй!». Водночас, ця милосердна Лікарка відвідує хворого і приносить зі своєї аптеки безкоштовний і дуже цінний, важко доступний лік – терпеливість. Добре відома притча про милосердного самарянина, котрий підняв побитого розбійниками юдея, перев’язав йому рани і завіз до заїзду. Отож, такою самарянкою є Пресвята Діва Марія; ось Вона бере на свої рамена покинутих напризволяще хворих і віддає їх під опіку своїм слугиням, тобто милосердним черницям; Вона піклується про них і підбадьорює. Тому доречно Її порівнюють з розлогим деревом, під гіллям якого мандрівники знаходять прохолоду або ж цілющий бальзам, що загоює рани. Інколи трапляється, що Марія за допомогою Божої сили у дивовижний спосіб повертає здоров’я, тому слушно свята Мати Церква прославляє Її, називаючи зціленням недужих. Святий Петро Даміані розповідає, що коли Оділон – майбутній абат з Клуні, був ще малим хлопцем, няня принесла його до храму, залишивши на хвилю самого. Він з цікавості поповз до вівтаря на честь Пресвятої Діви Марії. Чарівна усмішка наймилішої Матері привабила малого, і він на якусь мить з дитячою любов’ю вдивлявся у Її образ, а потім підніс руки угору, наче хотів сказати: «Простягни свою руку, Мамо, щоб я міг підвестись і до Тебе підійти». Тієї ж миті у нього випростались ноги, і він підійнявся здоровим без ознак недуги, яка мучила його на той час.
Ця добра Мати навіть у видимий спосіб об’явилась св. Филипу Нері й одразу зцілила його від тяжкої недуги.
З життя св. Магдалини з Пацці дізнаємось, що одного разу вона взяла із собою образ Пресвятої Діви, який висів у келії новичок, і вирушила до палати, де лежала в тяжкій недузі хвора черниця. Вона підійшла до хворої, перехрестила Її образом Матері Божої, і підвівши очі до неба, сказала: «Хай діється Твоя воля, Боже!». Щойно вона вимовила ці слова, як біль минув, черниця підвелась з ліжка і повернулась до своїх справ.
Однак навіщо звертатись до минулих століть? Коли ти нездужаєш, звернись до Неї вслід за абатом Оділоном, благаючи: «Люба Ненько, простягни свою руку і підійми мене з ложа немочі, а якщо така свята Божа воля, щоб я ще довше і терпляче її переносив, то тоді виєднай для мене Ласку терплячості, щоб вона спричинилась на спасіння моєї душі».
Пресвята Діва потішає нас у горю. На землі є чимало страждань, бо ще 4 тис. років тому святий Йов скаржився: «Чоловік, що народжується від жінки, віком короткий і тривоги повний». А той, хто в це не вірить, хай загляне у всі людські серця, хай завітає до всіх домівок, хай підрахує всі пролиті сльози і зойки, а тоді вигукне разом зі св. Августином: «Хіба ж чоловік – це не темна прірва, нужденна земля, син гніву, посудина хтивості, на роджений нагим, який проживає в утисках і помирає у тривозі». Життєві страждання – це насправді знаряддя Божого милосердя, але не всіх стосується Господнє слово: «Блаженні засмучені, бо будуть утішені». Бо не всі терплять так, як хоче Бог, не всі шукають потіхи там, де її можна знайти, тобто у Пресвятому Серці Спасителя й Непорочному Серці наймилостивішої Матері. На прикладі свого Сина і своїм власним ця Мати вчить нас двигати хреста, а коли ми падаємо під тягарем наших хрестів, Вона підносить нас; коли ми знесилюємось, Вона зміцнює нас; коли ми мучимось, Вона витирає нам піт з чола, а в серце вливає Божу міць. Ще живучи на землі, Вона не могла дивитись на хвилювання молодят у Кані. Наскільки ж більше тепер Цариця Милосердя і Матір усіх людей милосердиться над нещасливими й зі свого трону опускає вино небесної потіхи, яким Вона осолоджує гірку воду страждань. «У грудях тієї Матері, – сказав Ріхард, – так багато любові, що щойно дізнавшись про чиєсь горе, Вона відразу дає молоко співчуття». «Про Тебе, Маріє, – додає св. Бернард, – і подумати не можна, щоб Ти не потішила». Бідна селянка слізно молилась перед фігурою Прясвятої Діви. Очевидно, її щось дуже пригнічувало, бо вона благала вголос: «О, Маріє, навіщо Ти мене засмутила? Невже коли-небудь я Тебе покидала, що Ти тепер мене покидаєш? Чи я коли-небудь занедбувала відмовляти на Твою честь святу Вервицю? А на останнє свято в Твою честь я пожертвувала для Тебе таку велику свічку, що вона горітиме аж до опівночі. Кожного разу, проходячи повз святиню, я промовляю на Твою честь «Богородице Діво», однак, мій син помирає! Якщо Ти його не врятуєш, то я загину. Чуєш!!! Свята Діво, моя дитина, моя єдина дитина хвора!». Вона почала зойкати, а згодом знову почала: «Невже Ти мене не вислухаєш? Невже Ти не хочеш виконати мого прохання? А в мене є лише одна-єдина дитина, так, саме одна-єдина, як і в Тебе». Тут вона знову залилась рясними слізьми: «А коли б Твій Син покинув Тебе, залишаючи сиротою? А коли б у Тебе хтось відібрав єдину, наймилішу дитину?» Промовивши ці слова, вона підводиться і зворушливо дивиться на фігуру, підходить, вириває з рук Марії Дитятко Ісуса. «А що тепер скажеш?» – різко вигукує з палаючим поглядом на обличчі. Вона щиро пригорнула Дитятко до своїх грудей, з палкою любов’ю шанобливо поцілувала Його ніжки та рученята і повернула Матері. Невже Марія змогла б відмовити такому гарячому і настирливому проханню? Ах, де ж там! Дитина видужала.
Однак навіщо наводити чужі приклади, коли і ти часто у своєму житті переконувався у тому, якою чарівною і дієвою є потіха Марії.
Пресвята Діва Марія поспішає нам на допомогу під час життєвих пригод. Бог часто допускає на нас різні пригоди, а інколи навіть дуже небезпечні, щоб ми завжди пам’ятали про смерть, уникали гріхів і плекали у своїх душах щире уповання на Нього. Якщо ти прагнеш порятунку чи бажаєш отримати Ласку доброї смерті, впродовж усього життя прибігай під опіку Пресвятої Матері, а під час небезпек клич Її на допомогу. Серед багатьох інших у цьому переконався і великий шанувальник Марії – св. Медард. Одного разу здійнялась велика буря і ріки вийшли з берегів, а від громовиць здригалась земля. Залишившись наодинці зі стихією, Медард почав молитись: «Під Твою милість прибігаю, свята Божа Родителько», і ось подивись: Пресвята Діва прислала великого орла, який розпростерши свої крила над Медардом, заслонив його від дощу і грому.
Таку ж допомогу отримав і святий Єронім Еміліяні. Проходячи військову службу на теренах Республіки Венеції, він потрапив у полон ворога, де його закували у кайдани і кинули в темне підземелля. Смертельно стривожений, він звертається до Пресвятої Діви з проханням про порятунок, перед ним з’являється Небесна Цариця у предивному сяйві і промовляє: «Встань, твоя молитва вислухана, ти вільний від ув’язнення!» Глибоко зворушений святий Єронім хотів поцілувати стопи Тієї Цариці, але видіння зникло. З його рук і ніг відразу впало залізо, і двері так широко відчинились, що він міг безпечно оминути ворожу сторожу і сміло йти до міста Тревісо, в якому він перед образом Пресвятої Діви повісив розірвані кайдани. З тих пір він почав вести богопосвятне життя і займався навчанням знедолених дітей.
У Її заступництві переконався і комерсант, про якого ми дізнаємось, перечитуючи сторінки життєпису св. Франциска Ксаверія. Він жив у місті Меліарур і виявився дуже прихильним до святого, за що отримав від нього в подарунок святу Вервицю з обітницею, що Пресвята Діва опікуватиметься ним, якщо він буде щиро уповати на Її допомогу. Згодом корабель, на якому він подорожував, розбився вщент, багато загинуло. Серед живих залишилось декілька чоловік, а також і той купець. Опритомнівши на одній із диких скал, він вирішив на якомусь відламку з корабля допливти до сусіднього острова. Спочатку він помолився до Пресвятої Діви, і, взявши до рук вервицю, вирушив у небезпечну подорож. Розбурхані хвилі метали ним навсібіч так, що він зі страху знепритомнів, і, не тямлячи, як саме він опинився на березі. У руці він судомно стискав вервицю. Свій порятунок він завдячував опіці Пресвятої Діви.
Таку ж допомогу від Пресвятої Діви отримували цілі міста і родини. Вони отримували її, коли на них спадали великі нещастя.
І ти також, перебуваючи у невідрадних життєвих обставинах, проси у Марії допомоги й опіки.
Після вдалого штурму Кам’янець-Подільського 1672 року турецький султан Магомет IV з незліченним військом наблизився до Львова. Їм назустріч вийшла жменька польського рицарства, але хто кине його у бій? Очі всіх були звернені на гетьмана Собеського, який кілька днів тому повернувся з України після тривалої битви з ворогом. Під час війни він тяжко захворів і його життя було у великій небезпеці. Усвідомлюючи необхідність своєї присутності на полі бою, він звертається з палкою молитвою до Пресвятої Діви Ласкавої, образ якої знаходиться у Львівській Катедрі. На велике здивування лікарів, у яких опустились руки, у той же день йому значно покращало. Незабаром він отримав блискучу перемогу над ворогом під Калушем, де визволив 30 тисяч гнаних до ясиру бранців. Нещасні зі сльозами на очах дякували рятівнику, але Собеський, пояснюючи своє зцілення і перемогу опікою Пресвятої Діви, став навколішки і підніс свої руки в палкій молитві вгору, а потім послав у Львівську Катедру подарунок для Пресвятої Діви.
