Ми неодноразово чули слова Святого Євангелія від Матея, яке починається словами: «Родовід Ісуса Христа, Сина Давида, Сина Ав- раама. Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його…, а в Якова – Йосиф, чоловік Марії, від якої народився Ісус, що зветься Христос».
За підрахунками Андрея Критського, число чоловіків налічує чотирнадцять патріархів, чотирнадцять царів і стільки ж князів, між якими багато відомих і славних. За Божим задумом, вони мали бути свічниками вибраного Божого народу, адже через них віра в Спасителя мала переходити від покоління до покоління. Крім того, вони мали бути ще й прославою Спасителя, бо Він – із їхньої крові, через Свою Матір мав прийняти людське тіло, а святість, мудрість, великі діла предків мав затьмарити Своїми чеснотами, а особливо чудесами, які засвідчують Його Божество. Святий Дух, Отці Церкви, Мати-Церква зливають славу Патріархів на Святого Йосифа і ставлять його вище від них. Бо його називають Сином Давида, мужем Марії, батьком Ісуса, ключем Старого Завіту, оздобою і славою своїх предків. «Двома привілеями, а саме, будучи чоловіком Марії і батьком Христа, Святий Йосиф був вивищений понад усіма патріархами і пророками, які були до нього», – пише Толетус. Славний Де Баєжа стверджує, що Святий Йосиф має перевищувати царів і князів. Порівняймо Святого Йосифа з двома найвідомішими: Авраамом і Йосифом, і побачимо, що вони були тільки Його копією. В Авраамі Отці Церкви прославляють велику віру. Об’являючись Авраамові, Господь Бог каже, що через його потомство будуть благословенні всі покоління землі. Авраам, будучи в похилому віці, був бездітним, але через свою віру в Бога став батьком численних народів.
Святому Йосифу у сні являється Ангел і каже: «Марія зачала від Духа Святого, породить сина, а ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він Спасе народ».
Яка таємниця криється у цих словах!
Святий Йосиф міг засумніватися, міг сказати: «Це лише сон!» Однак він вірить…
Побачивши Марію, Свята Єлизавета, натхнена Святим Духом, промовила: «Щаслива та, що повірила…». На цій же правовій підставі Святої Віри спливає на Святого Йосифа Благословення. Тут ми можемо вигукнути разом із великим шанувальником Святого Йосифа, який стверджує: «Вітаємо тебе, Святий Йосифе, Ласкою Божою під- нятий, Благословенний ти між чоловіками і Благословенний твій названий Син Ісус!»
Бог хотів випробувати віру Авраама, тому звелів йому принести в жертву свого єдинородного сина, хоча через нього мали бути благословенними всі покоління землі. Авраам не відступив від жертвенного наміру й виконав би це, якби знову не втрутився Господь. Віру Святого Йосифа теж випробовував Бог, вимагаючи, щоб Дитятко Ісус було пожертвуване Пану, але не так, як інші батьки жертвували своїх первородних. Святий Йосиф жертвував своє Дитя на криваву, хресну жертву, на відміну від якої, пожертвування у Святині було ли- ше копією. Якщо під час пророцтва Симеона душу Марії прошив меч, тоді безсумнівним є те, що той самий меч смертельного болю прошив також і душу Святого Йосифа, бо хто ж після Марії любив Дитятко Ісуса більше, ніж він?
О Святий Йосифе, випроси нам ту живу віру, яка виявляється, передусім, у вчинках і посвяті, щоб ми зуміли нею так само, як ти, провадити всіх до Ісуса!
Святі Отці, однак, вбачають в особі патріарха Якова тип і постать Святого Йосифа. Патріарх Йосиф був улюбленим сином Якова, а наш Святий Йосиф є улюбленим Сином Отця Небесного. Патріарх Йосиф бачив сон, у якому перед ним клоняться снопи його братів і навіть зорі, сонце і місяць. А нашому Святому Йосифові поклоняються не тільки всі покоління землі, але навіть сонце справедливості – Ісус Христос і Його Найсвятіша Матір, про яку Святий Дух каже: «Така гарна, наче місяць». Фараон призначив патріарха Йосифа управителем Єгипту, довіривши йому всі скарби королівства.
Святого Йосифа – Обручника Діви Марії поставив Господь опікуном Марії і Дитятка та доручив Його опіці скарби Неба.
Де нам знайти слова і почуття, якими можна описати твою, Святий Йосифе, славу й подякувати тобі за те, що зробив для Ісуса, а також і для нас?
Святий Вернар порівнює Святого Йосифа з царем Давидом: «Треба зауважити, що Святий Йосиф походив із роду Давида, шляхетного походження, але душею він стоїть набагато вище. Він – Син Давида, справді подібний до батька під усяким поглядом; не тільки щодо тіла, але й з погляду святої віри, святості і побожності. Господь знайшов у ньому чоловіка за Своїм уподобанням, наче другого Давида, якому Він безпечно довірив найбільшу таємницю Свого Серця».
23 квітня 1763 року священик-лютеранин отримав від лікаря погані новини щодо стану свого здоров’я: йому залишилося жити лічені дні-години. Тому попросив про уділення останніх таїнств, необхідних для вічного життя. У неділю зранку почув церковний дзвін, що лунав із католицької святині. Довідавшись, що дзвін голосить про величаву відправу на честь Святого Йосифа і що до храму прибула велика кількість людей, недужий сердечно зітхнув і з глибини душі промовив: «Святий Йосифе, ти бачиш мою неміч, прошу випроси мені у Бога, твого Сина, здоров’я. Обіцяю, якщо я встану з цієї смертної постелі, то цілковито навернуся, покаюся і повернуся до лона Католицької Церкви». Після цих слів він заснув глибоким сном. Прокинувшись зранку, відчув цілковите оздоровлення, вирушив до вічного міста Рима, де попросив прощення у Святішого Отця та про прийняти його в лоно Католицької Церкви, а також про те, щоб на весь світ було проголошено, що своїм здоров’ям і наверненням він завдячує Святому Йосифові.
