Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Мої найдорожчі браття і сестри, Боже Слово дає відповіді на всі питання людського життя, а найважливіше питання, яке сьогодні лунає в церквах, в родинах, в державі: «Чому все так зле? Чому так важко жити? Чому я стараюся, щось роблю, до чогось прикладаю працю своїх рук, а, здається, все проти мене: малі зарплати та пенсії, дорогі комунальні послуги, неслухняні діти, невихована молодь, агресія, брак культури, до того всього ще світова біда з коронавірусом, який щодня косить нові жертви, війна на Сході триває вже майже сім років…» І це нормально, коли людина ставить питання: «А чому так зле?» І на це, мої найдорожчі браття і сестри, сьогодні Слово Боже дає нам відповідь. Сьогоднішнє Євангелія в церковному році читається найбільше разів. Це історія про гадаринських біснуватих. Наприклад, про блудного сина читається – раз, про митаря і фарисея і про милосердного самарянина – раз, але чомусь Свята Мати Церква подає нам для розважання подію про гадаринських біснуватих аж п’ять разів на рік. Це не випадково. Про цю подію розповідають майже всі євангелисти. І це не просто так. Тут, найдорожчі мої, криється те, що ми між собою одні – рідні, другі – чужі, сьогодні ти рідний, завтра – ворог, для нас з кимось посваритись – жодних проблем, цей – чорний, цей – білий, цей – ворог, цей – не ворог, цей мені кривду зробив, того прощу, а той не вартий мого прощення… Це в нас, в людей, так. А в Бога – ні! Це ми бажаємо всім ворогам смерті, а в Бога – не так. У Бога немає білих і чорних, багатих і бідних, у Бога нема ні українців, ні американців, ми всі для Нього любі діти. Всі, що криємо в смертному тілі безсмертну душу, є Божими дітьми.
Коли Мойсей провів ізраїльтян через Червоне море, як по суходолу, ні один волосок не впав з голів євреїв, а коли зайшло фараонове військо, Мойсей закрив море й воно забрало тисячі людей. І всі раділи, тішились, що так їм і треба, нашим ворогам, слава Богу за все, тішились і раділи, поки Бог не сказав до Мойсея: «А що ви тішитесь? З чого ви радієте? З того, що там, у тому морі, загинули мої діти?!» Хоч і єгиптяни були поганами, хоч єгиптяни почитали бога Ра, але Господь Бог називає їх – «мої діти».
І тут, мої найдорожчі браття і сестри, постає гадаринський край. Він чомусь не знаходився в околицях Єрусалиму, а на протилежному березі Генезаретського озера і річки Йордан. І це не співпадіння. Така коротенька історія: ще за часів Мойсея, коли він виводив 12 поколінь Ізраїля, які йшли до Обіцяної землі, цю віддаль вони могли пройти за 40 днів, а натомість йшли 40 років. Причиною того було поклоніння золотому тельцю замість почитання Бога. І Бог сказав: «День вам обернеться на рік», – і замість іти 40 днів – йшли 40 років. І коли прийшли, залишився останній крок – переступити річку Йордан і оселитися в Ханаан землі, завоювати ту землю, звільнити її від поган. Та земля була дійсно плодючою, родючою, текла «медом і молоком», це нинішній Єрусалим, але перед річкою Йордан знаходилася чудова земля, чудові пасовиська, джерельно чиста вода. І ось одне покоління Гада (ім’я одного з синів Якова) з дванадцяти поколінь сказали: «Ми будемо тут, тут є все необхідне для життя». Мойсей каже: «Ні, Божа воля йти далі, через війну здобути Святу Землю. Там є наш край, на іншому березі моря». А народ з покоління Гада каже: «Ні, ми будемо тут, подалі від Мойсея, Святої Землі, Закону Божого та й від Самого Бога. І так пішла назва того краю – гадаринський край.
І ось ті, які далеко від Бога, далеко від Єрусалимської святині, далеко від Божої волі, такі люди, дорогі браття і сестри, просто перетворилися на звірят та не мали нічого святого. Це також були ізраїльтяни. Вони, наприклад, вели той нечесний бізнес – продавали свиней. А жидам строго-на-строго було заборонено їсти свинину, торкатись її, навіть дивитись на поросят – це була нечиста звірина. А вони з цього зробили бізнес – продавали грекам ту свинину, робили, що хотіли, і так, зрештою, люди, які не вірять у Бога, роблять все, що хочуть. Для них проклясти – не проблема, лихі слова – звично, порушити піст – легко, плюнути на тата чи маму – не проблема, обсудити Церкву, облити гноєм храм, священика – не проблема, зрадити жінці (чоловікові) – не проблема. Для того, хто немає Бога в серці – немає ніяких проблем – свинство в душі. Але Христос, як я вже сказав, прагне спасти всіх. Він знає, що це теж Його діти і хоче визволити їх від тих свиней, від того порушення Божого Закону. Він прагне привернути їх назад до Єрусалиму.
Коли прибув у той край, хто Його зустрів? Хто зустрів того Пророка-Чудотворця? Може міс- то вийшло з хлібом і сіллю? Та де там. Біснуватий, одержимий, психічнохворий. Він зустрічає Христа. Падає, дорогі браття і сестри, ниць на землю і каже: «Що тобі і мені Сину Бога Всевишнього? Ти прийшов передчасно мучити мене?» Христос не веде дискусій. Не можна вести дискусії з дияволом, з думками. Починаєш думати, заведуть тебе думки на погибель… Ніколи. «Мовчи – каже, – вийди з того чоловіка!» «Як тебе звати?» «Легіон». І перед тим все місто думало вирішити проблему: прийти та зв’язати ланцюгами того біснуватого, а він натомість рвав ті ланцюги, як нитку. Чому? Бо диявол не любить, коли його зв’язують. Диявол любить волю. Ніхто не має права мною керувати, я сам по собі.
Гордість, дорогі браття і сестри, не любить бути залежною від когось. Людина хоче бути вільною. Сьогодні не маєш права зв’язати людину обов’язками молитви, Заповідей Божих, обов’язками слухання Служби Божої, прийняття Святих Тайн, обов’язками чеснот… Зв’яжіть – людина рве на собі, не хоче, бунт, вічний бунт… Це вже є слід легіона. І диявол проситься: «Дозволь нам вийти, але не йти в безодню (чуєте, є безодня – пекельна безодня), але ввійти в свиней». І Христос дозволяє, щоби показати нам два приклади. Перше, що він звільняє тих людей від їхньої гріховної роботи та залежності, а друге – свині кинулися в море і втопилися. А Він хоче показати, мої найдорожчі, що диявол зробив би з людиною, якби не було Божої опіки над нами. Чому вони, цілий легіон – це 9 тисяч злих духів, не кинули того чоловіка в море, а гонили по пустелі – і все. А це ще раз підкреслює, що для Бога немає ні чорних, ні білих. Бог опікується праведником так само, як і грішником. Бог опікується і п’яницею, і наркоманом, і розпусником. Лежить п’яничка, бідний, холодно, але Бог пошле доброго, хто підійме і заведе його додому. І тому Він хоче показати нам: «Подивіться!» Як каже Псальмопівець: «Якби Господь не жив у нас, дияволи би нас пожерли». Якби Він не жив, диявол би нас порізав на кусочки. Він ненавидить все, він не шанує нічого. Для нього немає ні природи, ні людини - нічого, тому що він нічого не сотворив і до нічого не приклав своєї праці. Він може тільки нищити, вбивати, вигублювати – це його робота. І в тій секунді всі 2 тисячі свиней – бац! – в море і потонули. Господь показує: «Якби не було Моєї волі…» Чуєте, диявол навіть не може у свиней ввійти безмБожої волі, якби Господь нами не опікувався, диявол би нас пожер. І так само Він показує, мої найдорожчі, приходячи в цей гадаринський край, де диявол потопив свинство в озері, Бог хоче потопити наше свинство – наші гріхи, хоче потопити не в озері, а в океані Своєї любові. Прагне потопити не в озері, а в морі Своєї крові на горі Голгофті.
І ось, дорогі мої, ми наближаємось до тієї відповіді, а чому так зле, ну чому нам так не добре. А відповідь нам дають люди гадаринського краю. Коли їм принесли вістку (ні, не про те, що прийшов Месія, оздоровив біснуватого), що свині наші потопилися, наше свинство. І що – вони запросили Христа? Сказали: «Ісусе, дякуємо тобі». «Ні, – сказали вони, – іди геть. Іди геть, Христе, з нашого краю, не заходь у наше життя, не заходь у наше серце, не заходь у наше місто, бо від Тебе одні проблеми». І то є правда. Якщо хочеш по-справжньому навернутися, то будеш мати справжні проблеми. Ну які ж проблеми?! Тебе не зрозуміють друзі, коли перестанеш споживати м’ясні страви в пісні дні, коли перестанеш нецензурно лаятись, не будеш вживати алкоголь – тебе не зрозуміють. Бо так живуть усі. Коли приходить Христос, ти мусиш перестати обманювати, займатись нечесним бізнесом, ошукувати людей на базарі чи в магазині, недоважувати… Мусиш перестати! А кому це вигідно? Нікому. Сигарети возили? Возимо. Контрабанда, брехня на брехні, на роботі недоважуємо, на зіпсований товар переклеюємо нову етикетку: якась стара з’їсть і нічого з нею не трапиться. І чому так зле?! А відповідь проста: «Христе, до побачення! Ти нам не цікавий. Через Тебе одна втрата. Йди у Свій край, а ми собі нових свиней заведемо, будемо жити так, як ми того хочемо».
І то є проблема сьогодення, найдорожчі браття і сестри – немає Бога в серці, церкви порожніють, на молитву майже ніхто не ходить, відмовляти вервицю люди не хочуть. І яка би біда не прийшла, людина не хоче змінюватися. Святий Августин сказав чудові слова: «Господи, зроби з мене святого, але не зараз». Зроби святого, але зараз ні, бо я ще хочу погуляти, нагулятися, нажертися, напитися, я ще багато чого хочу, ще молодий. Зроби мене святим, але не зараз. А завтра може і не настати, дорогі браття і сестри, бо ніхто не знає, коли прийде Господь. Тому сьогодні, Христе, прийди в наше життя. Ми не кажемо тобі йти геть, але прийти. Прийди й очисти моє серце від того свинства, очисти мій розум, очисти моє «я» від тієї біди, яка заполонила моє серце. І Він прийде, бо, кажу ще раз, Він любить всіх нас однаково, бо за всіх нас однаково віддав своє життя. І коли прийде, найдорожчі браття і сестри, буде відповідь на наше питання: «Чому нам так зле?» А зле вже не буде, бо з Христом, направду, добре, бо з Христом, направду, приходить спасіння, бо з Христом, направду, ми перейдемо з гадаринського краю на землі до Обіцяної землі, яка в Небі, якщо приймемо Ісуса за свого Спасителя. Амінь.
