Під покровом Пречистої Діви Марії, або неймовірна історія Грушівської церкви Пресвятої Тройці та чудотворного образу Божої Матері

У сьогоднішній нашій публікації пропонуємо ознайомитися з істо­рією церкви Пресвятої Тройці, що в с. Грушеві на Дрогобиччині та до­відатися про чудотворну ікону Ма­тері Божої Грушівської.

Село Грушів розташоване на правому березі р. Бистриці (при­токи Дністра) в Дрогобицькому ра­йоні Львівської області. У північній частині села розташована дерев’я­на церква Пресвятої Тройці. Ще наприкінці XVIII ст. – на початку XIX ст. на місці теперішньої свя­тині росла стара дуплава верба. З часом у дуплі з’явилась вода. Цю воду люди пили та почали заува­жувати її цілющу силу. Високо на вербі почепили образ, намальова­ний олійними фарбами на полотні. На іконі було зображено криницю, оточену немічними та каліками, а над криницею – Пречисту Діву Марію з Ісусом на руках. Внизу на образі є напис, який свідчить про те, що його намалював «Року 1806 многогрішний іконописець Стефан Чаповський».

На цьому образі можемо бачити також написи. Зокрема, серед них такі: зліва – «О істочнікі чудес іс­полняється», справа – «Іже Мати Божія в ньом являється». Біля старшого чоловіка, що заглядає в криницю: «Воістину виджу Матері Божія ікону», а жінка відповідає «І аз виджу». Мати із сліпою дитиною на руках промовляє: «Сліпе уроді­ся, з очей кров текуще, ізціліся»; хворий із перев’язаною головою каже: «Помилуй мя, Мати Божія»; чоловік з милицями: «Три годи хо­ровал на ногу і ізцелілся».

Достеменно невідомо, хто і коли саме повісив ікону на вербі. По­божні люди обгородили вербу та місце навколо неї. Із часом сюди почало приходити щоразу більше людей. Це не сподобалося місце­вим урядникам. Спочатку ними створювались різного роду пере­шкоди для паломників, а пізніше було вирішено зовсім зруйнувати це місце. Знайшовся хлопець, який порубав сокирою паркан і зни­щив вербу, а криницю закидали падаллю та нечистотами. Переля­кані люди не мали відваги цьому протистояти. Образ Пречистої Діви Марії зняли з дерева та перенес­ли до церкви у с. Грушів. Ця подія датується приблизно 1840 роком. Через деякий час той хлопець, що сплюндрував побожне місце, його сестра, мати і батько померли наг­лою смертю.

У 1855 році поширилася епіде­мія холери, яка призвела до чима­лих людських втрат. Тоді селяни вирішили відновити збезчещене місце – зібрали певні кошти та в сусідньому селі Дорожеві купили каплицю, яку мали знести, бо пла­нували збудувати нову церкву. Зу­силлями мешканців Грушева було очищено криницю у вербі, виложе­но її з середини дошками і постав­лено невелику церкву із криницею всередині, а на одній із стін каплиці помістили образ Пресвятої Богоро­диці. Над каплицею почепили дзві­нок. Всі ці роботи люди виконали за три дні, і відразу страшна епідемія холери вщухла – хворі почали оду­жувати і більше ніхто в тому році не захворів на холеру. Ця новина швидко поширилися околицями, і до Грушева знову почали приходи­ти ті, що хотіли тут помолитися та набрати цілющої води.

Вартим уваги є те, що спору­дження каплиці супроводжувало­ся різними чудесними видіннями: деякі побожні люди бачили над криницею три свічки, які горіли яскравим полум’ям (тому і назвали церкву на честь Пресвятої Тройці; інші бачили Пречисту Діву Марії у вигляді прекрасної молодої жінки в єврейському одязі, а також пере­повідали, що на цьому місці часто лунали приємні звуки дзвонів).

Найбільший внесок у спору­дження каплиці здійснили місцеві мешканці – Григорій Фещак і Яків Омир. На свято Успення Пресвя­тої Богородиці у 1856 р. церковцю посвятив о. декан Г. Кмицикевич у співслужінні п’яти священиків. Від­тоді у каплиці відправлялися Бого­служення і в будні дні, а найбільші урочистості відбувалися три рази на рік – на свято Пресвятої Трой­ці (храмовий празник), на свято Успення Пресвятої Богородиці (як пам’ятка про посвячення церкви) та на Воздвиження Чесного Хреста (в цей день, починаючи з 1856 р. щороку сюди приходили люди з Підгір’я).

Вищезгадана церковця просто­яла лише 22 роки і потребувала значної реконструкції. Тоді місце­вий парох о. Іван Коростенський вирішив побудувати нову святиню на кошти, пожертвувані прочана­ми (6 тис. крон). Хотіли збудувати муровану церкву, але наявних ко­штів було мало, тому почали буду­вати дерев’яну за планом церкви у Миколаєві. З північної сторони до церкви прилягала невелика капли­ця Успення Пресвятої Богороди- ці, а територію біля храму, на якій знаходилася фігура Пречистої Ді- ви Марії і Розп’яття Ісуса Христа, обгородили парканом. 21 травня 1878 р. нову церкву посвятив па­рох Грушева, декан, о. І. Коросен­ський у співслужінні сусідніх свя­щеників. Збоку, при вході на те­риторію святині, споруджено дзвіницю.

У 1883 р. зусиллями цього ж пароха у церкві споруджено іконо­стас. За часів наступного пароха, радника Єпископської Консисторії, бл. п. о. Ієрона Борковського було зроблено чимало: позолочено іко­ностас, розмальовано олійними фарбами святилище та інше. Все це робили на пожертви прочан.

На свято Успення Пречистої Діви Марії 1892 року оновлену церкву поблагословив Високопре­подобний о. Крилошанин Прелат Іоанн Войтович з Перемишля у співслужінні з численними отцями.

За стараннями вищезгаданого місцевого пароха о. Ієрона Бор­ковського, Перемиський Єпископ Преосвященний Кир Костянтин Че­хович виклопотав перед Святішим Апостольським Престолом право надання повного відпусту всім вір­ним, які на свято Пресвятої Трой­ці, Успення Пречистої Діви Марії та Воздвиження Чесного Хреста приступлять до Св. Тайни Сповіді та Св. Причастя і помоляться в на­міренні Святішого Отця Папи Рим­ського. Одна грамота була видана Апостольським Престолом 5 люто­го 1901 р., а інша Преосвященні­шим Єпископським Ординаріятом 6 травня 1901 року в Перемишлі.

Урочисте впровадження цих відпустів відбулося у свято Пре­святої Тройці 21 травня 1901 року через делегата Преосвященного Перемиського Ординаріяту, Висо­копреподобного о. Крилошанина Йоана Стрийського з Перемишля у співслужінні з 16 священиками.

Стараннями тогочасного паро­ха і радника Єпископської Конси­сторії о. Симеона Дуткевича ікона Пресвятої Богородиці, яка колись висіла на вербі, була відновлена та поміщена в гарну раму. Тоді ж по­будували новий престол на честь Пресвятої Тройці, заново підмуру­вали церковцю на бетоні і закінчи­ли розписи храму.

Всі вищезгадані події мали міс­це в історії Грушівської святині ще до 1912 року. Кількість прочан під час Першої Світової війни суттєво зменшилась. За свідченням ста­рожилів, впродовж міжвоєнного періоду (1920–39 роки) у Груше­ві регулярно відбувалися прощі у відпустові дні, – на свято Пресвятої Тройці, Успення Пречистої Діви Ма­рії та Воздвиження Чесного Хреста. У 1928 р. та 1937 р. церкву в Гру­шеві відвідав Правлячий Архієрей Перемиської Єпархії (до неї тоді належав Грушів) Владика Йосафат Коциловський. Під час Другої сві­тової війни Богослужіння в храмі відбувалися, проте не так часто як до війни; зменшилась і кількість прочан, а 18 березня 1959 року за розпорядженням радянської атеїс­тичної влади церква була закрита. Навіть біля храму було заборонено молитися, проте приходило чимало вірних, які навколішки молилися перед зачиненими дверима святи­ні.

26 квітня 1987 року сталася подія, яку згодом почали називати «Грушівським дивом». Тоді 12-річ­ною дівчинкою Марією Кізин було помічено зображення Пречистої Діви Марії на балконі закритої цер­ковці. Ця звістка набула значного поширення, її повідомляли навіть центральні канали Українського телебачення. До місця об’явлен­ня вирушали численні паломники. Люди бачили Діву Марію, то в бла­китному, то в чорному одязі.

Зрозуміло, що представникам офіційної влади такий розвиток подій був не до вподоби і тому здійснювались спроби припинен­ня руху паломників до Грушева. Всі дороги, які вели до села, пе­рекрили, стояли патрулі міліції та пропускали лише службовий тран­спорт; перешкоди чинились і для пішоходів. Проте люди знаходили способи добратися до місця об’яв­лення Богородиці. Перед храмом проводились Богослужіння, під час яких використовувалась атрибу­тика греко-католицького обряду. Ці події у Грушеві стали ще одним своєрідним поштовхом до легаліза­ції УГКЦ у 1989 році.

Наприкінці 1989 р. парафія повертається в лоно Української Греко-Католицької Церкви. Відтоді спостерігається її значна активі­зація та розвиток. Щороку у храмі відправляється по дві архієрейські Служби Божі. Тепер відремонто­вано церкву, на околиці села спо­руджено фігуру Божої Матері та Хресну Дорогу (2011–2017 рр.).

Мар’яна Іванишин

Джерела:

1. о. В. Боянівський. Коротко про Грушів та Грушівську ікону Бо­гоматері;

2. Інтернет-ресурс – Фотогра­фії старого Львова.