«Боже, за що?! Воно ж зовсім невинне! Чому ж Ти так покарав його?» – знов і знов у сльозах взивала до Бога мати перед дитячим ліжечком.
«Це параліч», – слова лікаря, після яких матір нічого не пам’ятала, крім сліз і невпинноїмолитви. Їїсерце розривалося, бо ніхто не міг їй допомогти – мама померла 2 роки тому, тато слідом за нею, а батько їїхвороїдитини покинув їх одразу після звістки про вагітність.
«Це кінець!» – подумала матір, і дві сльози скотилися по їїобличчі.
Але раптом на душі їйстало тихо йспокійно, тепло розійшлось по всьому тілу,
«Все буде добре, я вірю Тобі, Пречиста Матінко. Ти не покиниш мене і мою дитину, не забереш СвійПокров від нас», – промайнула думка в її голові. І знову сльози, відчай, тривога, Вервиця, молитва...
Так і заснула втомлена.
Снилося їй, що вона пройшла через Ворота Небесні й несміливим кроком прямувала до Нього.
Вона впала на коліна і в сльозах благала про поміч, про оздоровлення.
І запитала в Нього: «Господи, прошу, скажи, чому Ти так вчинив з моїм дитям?», а Він їйпояснив: «Таким чином Я хотів привчити тебе до молитви і показати, що Моя сила більша, ніж ти думаєш. Ти пам’ятаєш, як казала, що Я ніхто, що Мене нема, Христос – це вигадка тих, кому було нудно, та йтому вони вирішили придумати якусь там Біблію?»
Вона сказала: «Пам’ятаю, Господи... Я каюсь, Боже, каюсь! Господи, прости мені. Я молю Тебе, Отче, покараймене, але не мою дитину, прошу, Батьку!»
Але звідкись з’явилась Вона... Прекрасна Троянда, Жінка Неймовірноїкраси...і кинулась Вона до стривоженоїматері, обійняла й прошепотіла: «Я ж обіцяла і обіцянку Свою виконаю...»
Вже разом вони молили Його на колінах зі сльозами, і Він не витримав сліз та молитви Своєї Матері, сказав:
– Матінко Моя, встань з колін.
Покірно послухала Сина і Бога Свого та відійшла. Він продовжив: «Радуйся, грішна. Матір Моя допомогла тобі. Я прощаю Всі беззаконня твої, але пообіцяйМені, що до останнього свого подиху будеш славити Мене й не грішити».
Вона сказала:
– Обіцяю, Боже, обіцяю! А що ж буде з дитям? – запитала.
Твійсин одужає, дитино Моя. Лиш вір, молися і не забувайпро Мене.
Вона вже в сльозах радості цілувала Його Святі ноги та безперестанку дякувала...
Пресвята Матір провела її до виходу і вже при самих Воротах, сповнена миру й надіїжінка, впала в ноги Пречистійта в молитві дякувала Їй...
Прокинулася жінка зовсім іншою людиною...
Справи дитини помалу налагоджувались, лікарі навіть дивувалися, що так швидко...
А матір виховувала синочка віруючим, і коли він став повнолітнім, посвятив себе Йому, склавши вічні монаші обіти.
