Во ім’я Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, дорогі брати і сестри, неділя Блудного Марнотратного Сина. Розважмо та застановімось над тим, якою була причина та побудник цього сина, що виявив непослух і бунт супроти свого батька. Цей гріх ми називаємо гріхом пристрасті. Що ж таке пристрасть? Пристрасть – це сильне бажання задовольнити свої потреби: сексуальні, фінансові, професійні, політичні; це сильне бажання осягнути певну мету чи ціль. Отже, насамперед розберемо, що таке тілесні пристрасті та як ми можемо їх розпізнати. Як ми можемо їх розпізнати в наших малих дітях, онуках, щоб тоді, коли вони підростуть і стануть дорослими, не пішли отою дорогою блудного сина, блудної доньки і не стали жертвою своїх пристрастей. Отже, тілесні пристрасті – це ненаситність, розкіш, пияцтво, розпуста, перелюб, крадіжка, пристрасть до вбрання (виглядати краще від інших), блуд, азартні ігри і так далі. Їх можна перераховувати ще дуже багато. Наприклад, ненаситність чи жадоба. Ви бачите, що дитина підростає і ніколи не ділиться з братом і сестрою, якщо хтось візьме щось її, навіть шапку – одразу скандал, плач, крик, тому що «Це моє! Яке ти мав право брати?» Ненаситність – це коли людина ніколи не задовольняється тим, що має, що дають їй батьки, їй завжди мало-мало-мало без меж і кордонів. Ми не повинні виховувати в наших дітях непоміркованість. Наприклад, ідучи в магазин купувати якусь річ, ви бачите, що дитина вибирає те, що найдорожче. Ви повинні перевірити, як вона поставиться до того, якщо ви купите їй щось дешевше: буде незадоволеною, крутитиме носом, не подякує... Оце і є той невтішний, дорогі мої, стан вашої дитини, який бажає бути кращим. Надмірна вибагливість до вбрання. Комусь здається, що це дурниці, а насправді, це дуже поважна справа. Бо коли така дівчина виростає, вона завжди буде вимагати від чоловіка, від сім’ї, що в неї повинно бути все найкраще, навіть якщо треба брати кредит, позичати гроші, вона все одно наполягатиме: «Це мені подобається! Я хочу гарно виглядати!» – навіть якщо від цього потерпатиме бюджет її сім’ї. І тому, дорогі мої, ця пристрасть не виникає в дорослому віці, вона зароджується ще там, у дитячому садку, в школі за партою. Ось твоя дитина приходить і каже: «Мій товариш у школі має те і те, а чому я не маю? Чому ти мені не хочеш придбати?» І ви негайно летите, щоб виконати забаганку свого синочка, онучка й чините направду зле. Отже, та тілесна пристрасть здебільшого стосується нашого тіла, але не менш і наших вчинків та дій. Св. Єфрем Сирін каже у своїй настанові: «Коренем і першопричиною всякого зла є любов до насолод, любов до слави, гординя, з якої постає всяке лихо».
Пристрасті душевні – це те, що криється в нашому єстві: гнів, осудження, наклеп, страх, ревнощі, заздрість, гординя, лицемірство, брехня, лінивство, підступність, мрії про гріховне, яке постійно стоїть перед очима, зарозумілість і так далі. Отже, ці душевні пристрасті глибоко засідають у нашій свідомості, розумі, серці. Наприклад, лицемірство – це коли людина ніколи не скаже тобі правди, буде говорити те, що тобі подобається, але іншим людям говоритиме зовсім протилежне.
Чому пристрасть є такою небезпечною?
По-перше, тому що пристрасть є егоїстичною. Вона завжди прагне щось отримати: «Я прагну когось використати, щось отримати». Ось скажімо, дитина, яка біля тебе леститься, і коли ти вже вивчила свою дитину, то знаєш, що це не просто так «мамцю, мамцю», «бабусю, бабусю», «дідусю» і так далі, але за тими словами стоїть прагнення вигоди, тобто дитина прагне щось отримати, щось хоче. Тому пристрасть завжди є егоїстичною. Вона не зважає, чи маєш ти, чи не маєш – вона бере останнє.
Пристрасть ніколи не думає про ближнього, про те, що з ним станеться опісля, бо егоїст думає про себе, аби задовольнити свої потреби, а що буде з братом, сестрою, що буде з чоловіком, з батьками – його це найменше цікавить, бо він мусить отримати те, що бажає. І тому пристрасна людина ніколи не думає про ближнього, про те, що буде з її родиною, як та родина проживе рік, що буде з її чоловіком, дітьми, дружиною. Не думають діти, що вони соромлять своїх батьків, завдають їм прикростей та болю – егоїстична натура робить те, що хоче, живе, як хоче, чинить, як хоче… До інших такій людині байдуже, бо вона має насамперед задовольнити свої тілесні прагнення чи похоті, а що там люди, що там суспільство, родина, батьки, хоч своїми вчинками вона може завдати дуже великого болю і шкоди.
Пристрасть прагне негайно за- довольнити свої бажання. Вона волає: «Я хочу це для свого задоволення. Я хочу це незалежно від наслідків, я хочу це негайно». Пристрасть не дивиться і не зважає на наслідки: «Що буде, якщо зроблю це, якщо вчиню те?» Її не обходить, вона нікого не бачить і не чує. Пристрасть небезпечна тому, що вона спалахує несподівано, як вогонь, або появляється, як хмари на небі. Ось чисте небо, а тут ні з того ні з сього з’явилися темні хмари. Так спалахує в нашій уяві та серці пристрасть. «Я хочу, я маю мати, мушу поїхати, мушу там бути!»
Пристрасть – це захоплення, яке називають любов’ю без розуму. Це не лише сексуальна любов, але й любов до чогось. Наприклад, любов до спорту. Людина буде нехтувати всім і вся, буде позичати гроші, але точно поїде на той турнір з футболу чи ще кудись, бо така в неї забаганка. Вона буде фанатом певної справи, через яку можуть терпіти сім’я, діти, родина. Адже їй так добре, так комфортно в товаристві колег. Вона не збирається провести суботу і неділю з сім’єю: «Я цілий тиждень працював, чому повинен провести час з дітьми та онуками? У мене своє життя: сауна, пиво, відпочинок, жінка має своїх колежанок». Саме так розпадається християнська сім’я, бо ви не знаєте одне одного. Так інколи триває від молоду і аж до старості: ви живете для своїх захоплень та тілесних пристрастей, а діти, бачачи те, як живуть їхні батьки, бабці, дідусі, кажуть: «А чому ми повинні жити по-іншому?» У кожного з нас свої зацікавлення та захоплення, і тому ця пристрасть, дорогі брати і сестри, дуже і дуже небезпечна. Часто ми кажемо: «А що сталося в родині, а що сталося з родиною?» А сталося те, що ми не дали доброї формації та прикладу для своїх родин.
Пристрасть, яка спалахує до конкретної людини, так само може і несподівано зникнути після задоволення своїх потреб. Це кожен, я думаю, пережив. У мене теж таке буває, коли купую якісь речі для себе чи щось з одягу… На перший погляд, це щось добре, гарне, може бути. А прийдеш додому, добре поміряєш те взуття чи щось інше і бачиш, що ні, треба комусь віддати, бо ходити в тому не будеш. Деколи, скажемо так, що у людини горять очі: вона не подумає добре, не розсудить. Звичайно, стояти півдня в магазині і приглядатися – це також певною мірою хвороба.
Часто пристрасть може викликати інша людина. Це стосується молоді, особливо в нинішній час. Пристрасть, яка часто виявляється в словах і, безумовно, провадить до гріха. Вона спалахує, ти ні про що не думаєш, лише б осягнути оту певну ціль, мету. Ти хочеш заволодіти серцем хлопця чи дівчини. Слушно кажуть, що любов глуха і сліпа, вона не чує і не бачить, особливо пристрасна любов. Ти поставив собі за ціль, мету. А те, що говорить мама, тато, брат, сестра… Пам’ятаєте, у вересні ми говорили про чесноту відповідальності: як треба виховувати у дітей відповідальність за свої вчинки і дії? Якщо ви змалечку виховаєте в дитини відповідальність – це дуже важливо, бо коли вона виросте, то знатиме, що має відповідати. Вона тоді не буде керуватися пристрастями: «Я хочу того хлопця, ту дівчину...» А коли отримав те, що хотів, тоді та пристрасть, любов так само, як спалахнула, так швидко і зникла. І ти вже втратив (втратила) те задоволення та потяг до певної особи. І такі діти знають, що татко і мамця їм завжди прощають, що б вони не зробили. І приходить дівчинка і каже, що в блаженному стані (вагітна), а тато, мама скаже: «Іди роби аборт, іди геть, ти для мене ніхто, ти спокусила мого сина». Можливо, і спокусила, а, можливо, і твій син був причиною. І бачите, виховання – це цілий комплекс, усе взаємопов’язане в нашому житті. Лише той, хто має почуття відповідальності, ніколи собі не дозволить когось скривдити, образити.
Пристрасна людина, отримавши бажане, може змінити свої почуття до об’єкта задоволення на відразу. Пристрасть не є стабільною. «Я дуже хочу, дуже люблю», через два дні: «Я не хочу тебе бачити, ненавиджу тебе, щезни з моїх очей!» Тому бачимо, дорогі брати і сестри, такий гріх, як пристрасть. Те, що мав Блудний син. Він гордо прийшов до свого батька і каже: «Давай, я маю право!» Батько дав йому. І до чого довела його пристрасть? Він залишився біля порожнього корита, був готовий їсти те, що їдять свині, але й того йому не давали. Так пристрасть розбила йому життя. У цій науці знаходимо приклад, що не кожній душі вдається це пережити. Але він усвідомив, переосмислив свої вчинки і дії. Напевно, йому було важко прийти і сказати: «Я винен, блудний, зле вчинив, прости мені». Це була велика боротьба та мужність. Чому сьогодні ми молимося до Матері Божої? Бо й сьогодні багато тих, які не знаходять у собі сили, мужності, відваги. Він буде, бідний, десь там в Італії чи Іспанії спати під мостом, бо розтратив гроші, прогуляв, хоч тут на нього чекає мама, найбільше мама (ну, бо жінка могла собі знайти когось іншого). А, може, чекають діти, але він не має сили та відваги встати й повернутися. Так, соромно, бо будуть говорити сусіди, що будуть казати рідні, близькі, як в їхніх очах буде виглядати – краще вже десь там, на заробітках, доживати свій вік. Є такі, багато є таких, які живуть у брехні. Одного разу таксист, який часто їздить на заробітки, розказував мені, що наші жінки обдурюють свої родини. Поляк їм платить (він у Польщі працював), а вони приходять додому і кажуть, що проробили, а господар не видав їм гроші. Хоча бувають і такі випадки, що обманюють. Але здебільшого заробітчани прогулюють, пропивають. І тут є на кого звалити. Тому той стан душі, дорогі мої, яка пішла на блудну дорогу, є дуже важким. Часто це справа рук диявола, який навіює такий страх: «Ти нікому не потрібний, твої діти тебе не приймуть, твій чоловік тебе не прийме, до кого ти поїдеш, ти не потрібен батькам. А що будеш там робити?» І часто така людина, маючи непевність, страх, розпач, не може зібратися з думками, опускає руки й залишається в тій пропасті, багні. Тому в сьогоднішній Святій Літургії, яку поручаємо Матері Божій Потіхи, ми просимо: «Маріє, допоможи тим душам, які перебувають у стані тривоги, розпачу, знеохочення! Подай їм руку помочі! Дай їм відваги, мужності, сміливості, щоб вони встали і повернулися до свого родинного дому, сім’ї, рідних, близьких, знайшли те слово «вибач», «прости», «помилився», «так сталося». Це дуже важливо, дорогі брати і сестри!
Я не раз вам розказував і завжди згадую приклад однієї жінки з Рясного-2 (мабуть, вона вже відійшла у вічність). З нашого боку мусить бути второпність, стриманість. Я дуже любив о. Антонія, поважав, але деколи священик також може помилитися, в емоціях щось сказати. Вона прийшла до нього за порадою і каже, що син наркоман, краде, біда чорна. І отець в емоціях сказав: «Та вижени його! Що будеш йому терпіти?» І вона їде з церкви Св. Андрія в Рясне-2 і думками б’ється, що має насправді робити. Але жінка була дуже побожна і розсудлива, тому каже: «Я його виховала такого. Ну, вижену я його (а то були 90-ті роки), а він почне розбивати підвали людські, будуть терпіти невинні люди, він буде красти, розбивати машини…» Каже: «Ні, я не можу його вигнати, він мій син, моя дитина». Зрозуміло, що наркоман має всю середину, внутрішні органи пошкоджені. І прошу собі уявити: він прожив ще півроку, вона привела до нього священика, він висповідався, запричащався і спокійно відійшов з Богом до вічності. То вона розказувала мені особисто. Каже: «Прошу отця, це моя дитина, мені його шкода. Але якщо б я вигнала, він би помер десь у підвалі. Чи, як мама, я могла би собі простити й вибачити те, що вигнала свою дитину?!» Не керуйтеся злими емоціями: «Іди геть, забирайся з хати!» Він піде, і це може бути останнє, що ви почуєте від нього, бо десь там у підвалі він може і померти. А тобі треба буде жити з тим все життя, поки Бог призначив. Тому радше будьте терпеливі. Знаю, що це важко, але радше в таких випадках будьте терпеливі, будьте чуйні і старайтеся врятувати таку душу.
Одна жінка хотіла довести своєму чоловікові, що він зраджує їй. А була щаслива сім’я, якій всі заздрили. Вона сьогодні з онуком ходить – не можуть купити квартиру, тому що все розміняли, грішми поділилися і все. Так диявол їх товк. Так часто диявол те саме робить з нами: «Докажи!» А що там доказувати?! Та бери вервицю і молися за його навернення, проси в Бога про ласку опам’ятання. Що ви будете доказувати одні одним?! Принцип іде на принцип, зуб іде на зуб – і руйнується. А опісля ти бачиш, що зі «щасливої» родини сталася велика руїна, трагедія. І тому перед тим, як комусь показати пальцем на двері: «Іди!» – добре подумай про наслідки. Добре подумай, що буде з тією душею. Він чи вона може піти і більше ніколи не повернутися. І тому, дорогі мої, щоб у нас було якнайменше отих блудних синів, ми мусимо дбати про виховання малечі, мусимо добре виховувати наших дітей, онуків і самим старатися бути взірцевими, розуміти, що ж таке пристрасть. Хто зараз говорить у моєму серці, хто говорить моїми думками, моїми устами? Пристрасть. А пристрасть – це вогонь, який охоплює моє серце, душу, свідомість – все моє єство. І ви, коли щось дуже хочете і вважаєте, що це правильно на 100%, і коли вам багато говорять, ви впевнені, бо вас колеги накрутили, що будете великим бізнесменом, і ти тягнеш гроші від мами, тата – вони не дають, береш кредити, бо хочеш своє поставити, а тебе всього-на-всього хочуть використати. Може, треба охолонути, прийти до тями, усвідомити, порадитися в родинному колі: як краще, чи правильно я роблю. Не керуйтеся лише своїми емоціями! Не слухайте обіцянок, бо нині так багато фальшивих обіцянок тільки для того, щоб тебе підставити, використати, обкрутити, обманути, ошукати, щоб об тебе витерти ноги, а опісля, як непотріб, викинути. Тому в нинішньому світі, в такому багатому інформаційно, ми можемо так легко попасти в капкан, тому будьмо чуйні, будьмо уважні, дорогі брати і сестри, не даймося звести на блудну дорогу, стіймо твердо, виховуймо, завжди аналізуймо: «Боже, від кого та думка? Від Тебе чи від диявола? Боже, моє бажання добре чи зле?» Пам’ятай, що є родина, діти, обов’язки, старенькі батьки – не те, що ти хочеш, але те, що хоче моя родина, те, що добре для моєї сім’ї. І в тому хай Бог нам, дорогі брати і сестри, допоможе. А ми нині умильно, благально просім Матір Божу Потіхи: «Маріє, дай ласки і сили витривалості нам всім, щоб ми не були емоційні, щоб ми ніколи нікому не сказали: «Іди геть!» – бо це дуже страшно!» Але також, щоб ми, дорогі брати і сестри, мали сміливість визнати свої хиби. Це героїзм – визнати свої блуди, перепросити, не бути гордим та зарозумілим. Спілкуймося, молімося, бо так багато тих різних випадків у родинному житті, деколи нам так важко розв’язати всі проблеми, страшно, але якщо ми віддамося в руки Матері Божої, то Вона обов’язково допоможе нам, потішить і дасть добрі думки тим, за кого ми молимося. Тому моліться! Моліться за своїх дітей! Ви, діти, моліться за своїх батьків: навіть, якщо тато тебе покинув і пішов блудними дорогами, навіть, якщо про тебе мама забула – є різні ситуації, не раз дуже важкі. Менше осуджуймо, а більше молімося. Будьмо більше милосердні, ніж строгі, а Бог поблагословить!
