MILITIA IMMACULATAE, лицарство Непорочної Діви Марії традиційного зразка

Початки Лицарства Непо­рочної (Militia Immaculatae)

Рік 1917 був роком не тільки жовтневої революції в Росії, але передусім роком об’явлень Матері Божої у Фатімі! Також цього року в Римі масонство відзначало 200-річ­чя свого заснування – повсюдно можна було побачити прапори й плакати з зображенням св. Архан­гела Михаїла, переможеного й при­тисненого до землі ногою Люцифе­ра. Довжелезні процесії тягнулися через Вічне Місто в напрямку пло­щі Святого Петра. Демонстранти співали блюзнірські пісні й несли плакати з гаслами: «Диявол буде панувати у Ватикані, а папа буде його слугою».

У цей час у Римі перебував мо­лодий польський францисканець – брат Максиміліан Марія Кольбе, студент теології Григоріанського Університету, якому довелося ста­ти свідком тих нечуваних грізних демонстрацій. «Як це можливо, – запитував він сам себе, – щоб наші вороги демонстрували в такий спо­сіб свою силу, щоб нас перемогти, а ми в цей час стоїмо, склавши руки? Невже в нас немає набагато сильнішої зброї; невже не можемо розраховувати на ціле небо, а осо­бливо на Непорочну?»

Молодий брат розважав Св. Письмо, твори Отців Церкви, науки великих Марійних святих (св. Лю­довіка Марії Гріньйона де Монфо­ра, розважав про догму Непороч­ного Зачаття і значення об’явлень Матері Божої у Лурді). Безперечно, всі ці правди і таємниці мають не тільки духовне значення, але та­кож і велике практичне в суспіль­ному житті.

«Непорочна Дівиця, перемож­ниця всіх єресей, не відступить перед ворогом, який піднесе про­ти Неї голову. А коли Вона знайде вірних слуг, послушних своїй волі і Її наказам, то отримає нові перемо­ги, значно більші, ніж можна собі уявити».

1917 р. Рим святкував іншу річ- ницю – день перемоги Непороч­ної: несподіване навернення юдея Альфонса Ратісбонна в 1842 р., завдяки ласкам, отриманим через Чудотворний Медалик. Збіг усіх цих фактів надихнув бр. Максимі­ліана заснувати Лицарство Непо­рочної, символом якого мав бути Чудотворний Медалик. Через три дні після чуда сонця у Фатімі, 16 жовтня 1917 р., бр. Максиміліан, клячучи разом із шістьма співбра­тами перед престолом Матері Бо­жої в каплиці Серафимського Ко­легіуму в Римі, з дозволу свого на- стоятеля заснував Лицарство Не­порочної (Militia Immaculatae).

Суть Лицарства Непорочної

Лицарство Непорочної (Militia Immaculatae) – це не типове това­риство з визначеними заздалегідь конкретними ділами, призначени­ми для конкретної групи зацікав­лених осіб.

«Це рух, який повинен при­тягнути маси й відірвати їх від ди­явола. Ці душі будуть здобуті для Непорочної, серед них знайдеться кілька таких, які можуть осягнути самої вершини відданості, навіть героїзму в служінні задля поши­рення Царства Божого через Непо­рочну. Всі релігійні чини і згрома­дження, всі рухи в Церкві можуть також належати до Лицарства Не­порочної. Членство в Лицарстві Не­порочної дозволить кожному від­дати всі свої сили для апостоляту і таким чином осягнути християн­ську досконалість у своєму стані, у своєму покликанні. Необхідне ро­зуміння Лицарства Непорочної як чогось радше трансцендентного, ніж загального – це означає, що її не слід розуміти як єдину органі­зацію серед багатьох інших, вона радше повинна проникнути вглиб усіх інших організацій» (З листа 31 грудня 1935 р.).

«Суть Лицарства Непорочної полягає у приналежності до Непо- рочної без жодних умов, невід­клично, без застережень і повні­стю. Тому кожний, хто долучається до Лицарства Непорочної, стає ціл­ковито Її власністю. І саме в такий спосіб належить до Ісуса так само, як Вона належить до Ісуса, а що більше є Її власністю, то більше на­лежить до Ісуса».

«Лицарство Непорочної нази­ває себе воїнством, лицарством, оскільки кожен, хто належить до нього, не обмежується посвячен­ням цілковито Непорочній, а ста­рається всіма силами своєї душі здобути серця інших для Неї, щоб і вони також могли віддати Їй свої серця так, як він віддав своє».

«Предметом Лицарства Непо­рочної є прагнення до навернення грішників, єретиків, схизматиків і т. п., а особливо масонів, а також освячення всіх під опікою і за за­ступництвом Непорочної Діви».

Св. Максиміліан Кольбе роз­різняє три ступені Лицарства Не­порочної залежно від ревності, можливостей та життєвого стану членів.

1. «На першому ступені кожний посвячується Непорочній і стара­ється реалізувати ціль Лицарства індивідуально, згідно з обставина­ми та засадами второпності».

Цей ступінь є підставою, фун­даментом Лицарства: у своєму ін­дивідуальному житті лицар Непо­рочної молиться, складає жертви і вдосконалюється, як самотній воїн у битві.

2. «На другому ступені Лицарі єднаються спеціальними правила­ми і програмами, єднаються сила­ми, щоб швидше й ефективніше досягнути поставленої мети».

   Цей ступінь характеризується єднанням сил і організацією Лица­рів з метою провадження публічно­го апостоляту. Лицарі можуть єд­нати свої сили в різних починаннях – чи то на парафії, чи в окремій ре­лігійній спільноті, чи на рівні чину або згромадження. Лицарі можуть також утворювати товариства за спільними духовними інтересами, згрупованими за віком або апо­стольськими цілями і т. п. Більше того, вже існуючі організації (на­приклад, молодіжні рухи, наукові групи і т. п.) можуть через ідеал Лицарства Непорочної тим самим діяти як Лицарство Непорочної другого ступеня.

   3. «Третій ступінь полягає в необмеженому набоженстві до Не­порочної, тому Вона може вчини­ти з нами, що хоче і як хоче. Ми належимо цілковито до Неї, а Вона цілковито належить до нас. Ми ро­бимо все з Її поміччю, живемо й працюємо під Її опікою».

  Це, можна сміливо сказати, вершина Лицарства Непорочної: посвячений стан. Лицар посвячу­ється цілковито і виключно апо­столяту Непорочної й запечатує це посвячення складанням монаших обітів.

  «Таким чином перший спосіб обмежується індивідуальною дією, другий долучає організовану дію, а третій ламає всілякі обмеження, прямує до героїзму» (З листа 25 травня 1920 р.).

Історичний розвиток

Лицарства Непорочної

 Через рік після свого заснуван­ня Лицарство Непорочної отрима­ло апостольське благословення від Папи Венедикта ХV. 2 січня 1922 р. Папа Пій ХІ затвердив його як побожне товариство (Pia Unio), а в 1927 р. воно було піднесене до Pia Unio Primaria, що означало, що Лицарство Непорочної може закла­дати відділи по цілому світу.

  Від того часу Лицарство Непо­рочної поширилося по цілому світі – без сумніву, в чудесний спосіб.   У 1927 р. св. Максиміліан засну­вав Місто Непорочної (Непорочна), щоб реалізувати ідеал третього ступеня Лицарства Непорочної. Мале місто постало на теренах сільськогосподарських полів. Че­рез дванадцять років після свого заснування воно налічувало 762 монаших братів, які ревно посвя­тилися Марійському апостоляту в кожній можливій формі, особливо в апостоляті католицької преси.

 Серед одинадцяти публікова­них часописів була щоденна га­зета (яка від 1939 р мала 250 000 передплатників), а особливо мі­сячник «Лицар Непорочної», який виходив накладом майже мільйон екземплярів у польському видан­ні. Часопис цей був публікований різними мовами, також японською і на латині (для духовенства).

 У 1930 р. св. Максиміліан за­ сновує друге «Місто Непорочної» в Нагасакі (Японія), яке було в чу­десний спосіб захоронене під час бомбардування в 1945 р. На по­чатку 60-х років ХХ ст. Лицарство Непорочної мало 500 філій на всіх п’яти континентах і нараховувало понад 3 мільйони членів.

Далі буде

о. Kaрл Штелін, СБСПХ

Оригінальні статути

Лицарства Непорочної

«Вона зітре тобі голову» (Бут. 3, 15)

«Вона знищила всі єресі на ці­лому світі» (З Римського бревіарія)

1. Мета:

Старатися дбати про навер­нення грішників, єретиків, схизма­тиків та ін., а особливо масонів, і про освячення всіх під опікою та за посередництвом Непорочної Діви Марії.

2. Умови:

1. Беззастережно посвятитися Непорочній як знаряддя в Її Непо­рочних руках.

2. Носити «Чудотворний Меда­лик».

3. Засоби:

1. По можливості раз на день звернутися до Непорочної з таким стрілистим актом: «О Маріє, без гріха первородного зачата, молися за нами, що ми до Тебе прибігаємо, і за тих, що до Тебе не прибігають, а особливо за масонів і за душі, по­свячені Тобі!»

2. Усі засоби (аби лиш при­стойні і справедливі), на які доз­воляє стан, умови і обставини, що полишаємо на ревність і розсуд кожного; насамперед поручається розповсюджувати «Чудотворний Медалик».

N.B. 1) засоби (під № ІІ) тіль­ки рекомендовані; 2) нічого не зо­бов’язує під гріхом, навіть наймен­шим; нашим єдиним побудником до того, щоб привести якнайбіль­ше душ до якнайтіснішої єдності з Найсвятішим Серцем Господа на­шого Ісуса Христа через Непороч­ну Діву Марію, є любов до Нього.