Катехизмова частина
Безперечним є те, що Святі у Небі мають не однакову прославу. Одні – більшу, інші – меншу. Вони відрізняються між собою, як одна зірка відрізняється світлом від іншої. Мірилом прослави Святих є їхні земні заслуги. Святі Отці стверджують, що Святий Йосиф перевищує прославою в Небі всіх, бо Він їх перевищував заслугами на землі.
Святий Августин порівнює прославу Святих до блиску зір, а прославу Святого Йосифа до блиску сонця.
Відомий «Isolanus» представляє глибокоповажного Святого Йосифа у троякому вінці: з вінцем Святого дівоцтва, бо Він Святої чистоти серця ніколи не забруднив навіть найменшим гріхом; з вінцем Апостольства, бо Він перший об’явив ізраїльтянам і поганам Ісуса; з вінцем мучеництва, який заслужив стражданням і пережиттям за Ісуса і Марію.
Вчителі Церкви стверджують, що Святий Йосиф перебуває серед тих, котрі під час Страстей Господа Ісуса воскресли, і що Він є в Небі прославлений з тілом і душею.
Святий Корнелій з Лапіди налічує дуже багато Вчителів, котрі вважають, що ті, які під час Воскресіння Господа Ісуса повстали з гробів, разом з Ним – з тілом і душею і вступили до Неба. «Якщо ми віримо у те, – каже Святий Франциск Сальзький, – що споживаючи Найсвятіше Тіло Господа Ісуса, у день Страшного Суду – воскреснемо, чи годиться сумніватись у тому, що Господь Ісус взяв до Неба з тілом і душею і Святого Йосифа, котрий мав щастя і Ласку носити Його на своїх руках?».
Святий Бернард з Сієни стверджує: «Якщо Господь Ісус, аби виявити свою любов до Матері, взяв Її з душею і тілом до Неба, треба вірити у те, що те саме Він вчинив і для Святого Йосифа, який так яскраво виокремлюється між Святими. Таким чином – Пресвята родина, яку поєднували страждання, любов і Ласка на землі, царює тепер з душею і тілом у Небесній славі».
Прослава Святих у Небі є відмінною: суттєва і додаткова. Істотна прослава Святих базується на огляданні Господа Бога віч-на-віч, у невимовному щасті, якого вони зазнають. Мірилом цього щастя є заслуги Святих, а якщо заслуги Святого Йосифа перевищували заслуги інших, то якою має бути Його прослава?
Святий Бернард з Сієни каже: «Піднесімо нашу думку до Неба і пригляньмося до прослави Святого Йосифа. Господь Ісус, який у своєму земному житті не тільки підпустив Його до свого найближчого товариства, але поважав Його і був слухняним, наче син своєму батькові, безсумнівно, зберіг, і навіть збільшив ці привілеї у Небі. «Увійди в радість Пана свого», – каже доречно Господь Ісус, бо хоч небесна радість входить у серце людини, Господь Ісус радше каже: «Увійди в радість Пана свого», аби виразити те, що ця радість не тільки входить до серця, але й те, що вона оточує цілу людину, цілком абсорбує і занурює у безодню щастя. Якщо Господь Ісус до вірного слуги каже: «Увійди в радість Пана свого», і оточує його таким щастям, що ж казати тоді про Святого Йосифа? Справді, Він значною мірою дає йому те, про що каже Святий Павло: «…чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не прийшло те, що напоготував Бог тим, що Його люблять».
Додаткова прослава Святих полягає у тому, що Святі, окрім Бога і щастя Його оглядання, мають ще й усілякі інші блага, ті добра, яких вони забажали б. Вони радіють красою свого прославленого тіла; вони радіють прекрасним видом Неба; вони радіють, адже перебувають у товаристві Ісуса, Марії та інших Святих; вони мають щасливу нагоду слухати Небесні піснеспіви; вони мають щасливу нагоду насолоджуватись іншими розкошами Неба. Ця велика радість збільшується внаслідок любові, котрою палають Ангели і Святі взаємно один до одного, так що щастя усіх, стає щастям кожного зокрема. Якою ж має бути любов інших Святих до Святого Йосифа? Вони Йому багато чим завдячують. Адже Він опікувався Ісусом і Марією, а своєю покорою і жертвою спричинився для освячення і витривання Святих.
Тут треба згадати також про прославу, яку Святий Йосиф отримує в Небі від воюючої Святої Матері Церкви на землі. До Нього безупинно підносяться молитви і похвальні гімни, котрими вірні славлять Його привілеї і заслуги. До Нього підносяться благальні прохання вбогих вдів і сиріт, що не мають жодної підтримки на землі; до Нього моляться пригноблені, недужі і переслідувані; до Нього прибігають усі праведники і грішники, миряни і духовенство, простолюдини, імператори і Папи. А скільки пливе до Престолу Бога подячних молитов за отримані через Його заступництво добродійства!
Відомий Абат – Руперт вигукує: «Усі ласки, чуда, Божі діла, котрі з Неба на землю спливають, проходять через Твої руки, Святий Йосифе!» Додаймо до цього Святі Літургії та інші Набоженства, відправлені на честь Святого Йосифа, скільки прослави, яку честь має від них Святий Йосиф! Якою має бути радість Святих у Небі, які бачать велику прославу Святого Йосифа! Увесь Небесний Двір радіє кожного разу, коли Опікун Спасителя отримує від людей шану».
Приєднай, дорога християнська душе, до молитов шанувальників Святого Йосифа і свої молитви, і ти переконаєшся у тому, що якщо будеш вшановувати Його, то Він своїм заступництвом буде випрошувати для тебе благословення і щедрі ласки. Отці та Вчителі Святої Матері Церкви відзначають, передусім, честь і славу, яку Ісус і Марія віддають Святому Йосифові в Небі. Ця честь і прослава полягає в тому, що в особі Святого Йосифа Господь Ісус бачить свого названого Батька, а Пресвята Діва Марія – свого шлюбного чоловіка, всіх інших святих Вони вважають своїми приятелями.
Відтак пише Іsolanus: «Господь Ісус у Небесній славі бачить: хтось звертається за допомогою до Святого Йосифа і, турбуючись про його прославу, виконує це прохання з радістю. З пошаною до свого батька й опікуна, Він прихильніше вислуховує Його прохання і обдаровує щедрими дарами тих, котрі до нього прибігають».
Справді, Святий Йосиф стоїть в Небі вище над Ангелами й усіма Святими!
«Як сонце своїм світлом затьмарює усі зорі, так і Святий Йосиф своєю прославою перевершує всіх Ангелів і Святих», – каже Святий Августин.
Один відомий художник отримав від Папи Пія ІХ доручення намалювати образ, який зображав би проголошення догми Непорочного Зачаття Пресвятої Марії. Митець приніс Папі ескіз образа: «А де Святий Йосиф?» – запитав Папа. Митець, вказуючи на групу Святих, котрі знаходились далеко у хмарах, відповів: «Я розташую Його тут». – «Ні, – відповів Папа, вказуючи на місце біля Господа Ісуса, – тут треба Його помістити, бо в Небі, Він безсумнівно знаходиться».
Дорога християнська душе, і ти покликана до щасливої вічності у Небі. До цієї мети провадять чесноти Пресвятого Серця Ісусового, котрі Святий Йосиф так досконало наслідував.
Ах, зумій розірвати кайдани гріха і піти дорогою вибраних за Святим Йосифом. Молись до Нього про цю ласку, кажучи: «Святий Йосифе, ти що погордивши світом і його грішними принадами, полюбив усією душею Ісуса і Марію, де, услуговуючи Їм впродовж всього життя, тепер у Їхньому товаристві зазнаєш у Небі найбільшого щастя, випроси для мене цю Ласку, щоб і я, наслідуючи Твої чесноти на землі, прославляв на віки разом з Тобою Ісуса і Марію!».
Однією з найгарніших інституцій, заснованих на честь Святого Йосифа, є «Сестри вбогих», фундатором яких був у 1838 році в St. Servan, що у французькій Британії, o. Le Pailleur. «Сестри вбогих», присвячуються з великою любов’ю опіці над старшим поколінням, від яких відмовились невдячні діти або вони були самотніми і одинокими все своє життя. У кожному великому місті знаходився такий дім – притулок.
У 1871 році, коли французькі анархісти грабували костели, ув’язнювали і катували священиків, палили найгарніші споруди і вулиці у Парижі, Святий Йосиф віддано опікувався і оберігав Сестер. Одного дня, пізньої години, коли всі тихо і мирно спали, біля хвіртки пролунав потужний вибух.
До приміщення зайшов військовий, який волав за настоятелькою, вимагаючи грошей. Мати настоятелька відчинила шухлядку, де зберігали гроші. З великим подивом і криком військовий закричав: «І це все?». Почувши ствердну відповідь, пішов неприятель по будинку, але коли побачив тих бідних немічних стареньких, то, на велике здивування всіх, злагіднів і пообіцяв свою опіку і заступництво над ними всіма і їхнім домом. За таку дивну переміну грабіжника Сестри дякували своєму великому покровителю – Святому Йосифові.
