Проповідь виголосив о. Василь Ковпак під час Святої Літургії у Хрестопоклонну неділю у храмі Свв. Верх. Апп. Петра й Павла (м. Львів, Рясне-1)
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри, Свята Мати Церква постійно вірним вказує, підкреслює вірним про важливість і значення у їхньому житті святого хреста. Розважання про хрест, дорогі браття і сестри, є надзвичайно глибоким, і якщо ми у своєму житті не впізнаємо, не зрозуміємо, не перечитаємо значення слова «хрест», наше життя буде дуже важке і нестерпне. Воно буде супроводжуватись цілковитим бунтом, незадоволенням, наріканням, а, може, і прокльонами. Але якщо зрозуміємо велику таємницю хреста, якщо навчимося розпізнавати хрест, якщо будемо свідомі того, що криється за ним, які його наслідки і, найважливіше, якими є плоди святого хреста, то полюбимо його всім серцем і не впадемо під його тягарем. Плоди… ми всі хочемо бачити плоди у своєму житті, результат нашого життя. Часто ми опускаємо руки і питаємо: «Який же результат мого життя, яким його є плоди.
Коли помирає людина і, якщо не знаю ту особу добре, то часто питаю, що то за людина, яким було її життя. Не раз чую, що життя її було тяжке, нестерпне, була бідна, мала стільки хрестів у своєму житті, Бог їй посилав хрест за хрестом, але вона була покірна, не нарікала, двигала його. Тобто, дорогі мої, ми часто жаліємо тих людей, які прожили таке життя і, може (в людському розумінні), не зазнали солодкості, приємностей, задоволення з того життя. Можливо, воно пройшло у сльозах, в болю, в терпіннях, в стражданнях, але її життя не закінчилося, воно продовжується після смерті. Одкровення святого Йоана Богослова потішає таких: «І прийде Господь, і утре сльози з очей, і не буде там вже болю, і не буде там вже терпіння, не буде страждання, а вічна радість». Ісус Христос розказав про Лазаря і багача. Лазар лежав під плотом, чиряки обсипали його тіло, люди не хотіли дивитися на нього, пси лизали його рани. Але після земної мандрівки він спочив на лоні Авраама, тобто в місці вічної радості.
Наші великопосні розважання цього року, дорогі браття і сестри, йдуть під гаслом: «Бог так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто живе і вірує в Нього, не загинув, але мав вічне життя». І ось ми підходимо сьогодні до такого важливо питання любові. Отже, правдива любов не очікує від людини взаємної любові, не очікує від неї якоїсь користі, вигоди, посади, навіть доброго слова. Вона любить, щоб ощасливити іншу людину, і є щасливою, коли в неї все добре, коли в неї достаток. І справжня любов тим тішиться. Це наука любові апостола Павла в 13 розділі до Коринтян: любов не лицемірна, любов не гнівається, не тримає зла, любов завжди прощає. І ось довершення такої любові: Христос стоїть перед вибором, в Оливному городі заливається кривавим потом і просить Отця: «Якщо можливо, хай мимо Мене пройде ця чаша, чаша болю, страждань, терпінь. Але, Отче, не моя, але твоя хай воля буде». І ось принесли той хрест, ганебний знак тяжкої мученицької смерті, страшний знак. Люди його проклинали, плювали, нарікали, а Христос виглядає немовби несповна розуму. Він приходить, падає на коліна, обнімає той хрест, бере на свої рамена і розпочинає Хресну дорогу. Так… оце доказ найвищої любові, святої любові, доказ довершеної любові. Хоча ми кажемо, що Ісуса Христа на хресті розіп’яли цв’яхи, а я би сказав, що на хресті Ісуса розіп’яла його любов, любов до людського роду, любов до кожного із нас. Якою відмінною є та любов…
Мабуть, новини 30 березня зворушили серця багатьох: у нашому місті по вулиці Личаківській знайшли мертвою 19-літню студентку Дарію Косенюк. І на своє оправдання вбивця говорить, що він невинний, що в нього була така любов, ревнива любов, що він брав кухонний ніж і з любові встромляв у серце 19-літньої дівчини. Якою відмінною є та любов, дорогі браття і сестри! Правдива любов спасає людину, фальшива – завдає болю, вона вбиває. Це не любов, це диявольська «любов», це не Божа любов. Але, дорогі батьки, я читав різні коментарі, звичайно, це є боляче і страшно, мова про це не йде. Але, знаєте, ніхто не сказав, що не тільки винні ті діти, але частково винні і батьки. Хлопець з Житомирщини і студентка у Львові винаймають собі помешкання на вулиці Личаківській і живуть статевим життям?! Не читав я серед коментарів, щоби хтось сказав: «Це гріх», «Не можна того робити!» А скільки серед ваших дітей і онуків таке роблять? І навіть ті, які ходите до церкви, є побожними, і ваші діти, і онуки, здається, теж побожні. Але Карпати, Єгипет, Турція… відпочинок хлопця з дівчиною… Це нормальне явище?! Гріх. Гріх став сьогодні нормою життя. А навіть вони таким життям хваляться, пропагують, у фейсбуці виставляють свої світлини. Це стало нормою. «Вони ж молоді, мають право». «А коли вони будуть тішитися, радіти?!» «Що? Як будуть старшими?» Гріх став нормою людського життя. Оце трагедія. Але ми сьогодні на цю трагедію закриваємо очі. І ця трагедія сьогодні стала нормою життя багатьох християнських сімей. Гріх став нашою нормою. Оце страшно, це, насправді, лячно, соромно, гидко і катастрофічно. Часто наслідки такої любові страшні, бо дівчата вагітніють, роблять аборти, опісля виходять заміж і не мають дітей, опісля – трагедія і руїна сім’ї. І кажемо, що нас Бог покарав. А застановися добре, людино, тебе Бог покарав, чи ти сама вибрала такий шлях?! Ні! Ти сама його вибрала, вибрала дорогу гріха. Ти відкинула Божу любов, ти знехтувала і погордила Божою любов’ю, ти вибрала дорогу гріха. І на тій дорозі гріха ти зневажаєш Пана Бога.
Дорогий брате і сестро, у житті кожна людина має свій хрест. Христос каже: «Хто хоче йти за Мною, хай візьме свій хрест і йде слідом за мною». І хтось скаже: «Покажіть мені, отче, де той хрест? Де мій хрест?» Тут, у твоїй хаті є твій хрест. Це діти, які пішли манівцями, блудними дорогами, які впали в алкоголь, наркотики, гральні автомати, які живуть без Бога, які п’ють, нарікають, крадуть, роблять іншим людям зло. Мамо, відкрий очі і подивися, що то твій хрест. Жінка питає: «Де мій хрест?» Отой чоловік, якого ти покинула, той пияк, наркоман. Так, мамо, твій зять. Це ти поставила донці ультиматум: «Щоби його ноги в моїй хаті не було. Я не хочу його бачити». Ти викинула хрест зі своєї хати, ти розбила шлюб, ти розбила присягу, ти взяла на своє сумління тяжкий гріх. Так, дитино, твій хрест – то хворі батьки, каліки, немічні, які, можливо, докучають тобі в житті, які на старість стали дуже прикрими, вразливими. Так, то твій хрест. Може, тяжкий, але дякуй Богові за той хрест. Вчора субота, я ходив сповідати хворих і зайшов до однієї родини. І кажу вам, старше покоління, яке також бурмочите, нарікаєте, страшно гнівите й ображаєте Пана Бога. Особа тяжко хворіла, але ще ходила, принаймні могла в хаті зайти в туалет, частково дати собі раду. Але сідала і впала – перелом стегна. Лежить пластом і годують її, годує невістка. То сталось кілька тижнів тому. Я поручаю їх Божій опіці, але не знаю, за що там молитися – за життя, терпіння чи за щасливу смерть, боюся, бо добре знаю ту родину. І коли ви нарікаєте – мамі треба приготувати, дати їсти. Не робіть того, але дякуйте, бо Бог може дати тяжчий хрест, що, можливо, ту маму чи свекруху треба буде нагодувати з ложечки. Так, це тяжко, це таємниця хреста. І коли виявляється та правдива любов до Христа, Христос нам показує, приходить і цілує хрест. Він бере його на свої рамена і крок за кроком іде на гору Голгофту. І той хрест виявляється в моєму житті стосовно тієї дитини, яку я ношу під своїм серцем, яку я не люблю і хочу вбити, хочу зробити аборт. Бог каже: «Не вбий. Я допоможу тобі, ти не пропадеш». Диявол каже: «Досить. Вбий, вона тобі не потрібна». Де та любов? Правдива любов, коли ми готові на жертву задля іншої особи нести хрест. Хоч часто будемо падати, будемо нарікати. Наше життя на землі дуже скоро проминає, як одна мить, як одна хвиля, але після нашої земної мандрівки чекає нас вічність. І тому, Боже, в Хрестопоклонну неділю ми волаємо з глибини наших сердець і душ: «Дай нам любов до хреста, дай нам терпеливості святої, поможи нам. Якщо ми несемо наші хрести, пошли нам Киринейчика, Св. Вероніку».
Любов – це чеснота, яка не спить, яку не закопують у землю, яку не кидають у холодильник, морозилку, бо любов постійно чуває, постійно діє. То в нинішній день, дорогі браття і сестри, яким є добре і не маєте хрестів, дякуйте Богові, але не будьте дуже вузькозорими. Подивись направо, наліво, подивись у своїй сім’ї, родині, в сусідстві, на робочому місці, скільки є тих людей, що потребують, щоб ти був тим Киринейчиком, Веронікою для них, скільки є тих людей, які терплять на душі і тілі, мають дітей, хворих, калік, мають різні проблеми і їм важко в житті. Христос не тільки каже: «Візьми свій хрест», але й на Хресній дорозі навчає: «Люди, будьте Киринейчиками, будьте Св. Вероніками у вашому житті». Він кличе нас. Любов твоя має бути завжди діюча, і я не маю відкладати, а в час посту особливо, маю розширювати своє бачення, кому я маю допомогти, хто найбільше потребує сьогодні моєї допомоги. Боже, де я можу придбати той скарб Неба? Вероніка придбала Небо, обтерши Ісусове Обличчя. Тому не будьмо пасивні в нашому християнському житті, але дієві. Стараймося в той чи інший спосіб діяти. Бачиш, що твої діти багаті, добре живуть, розкошують. Тату, мамо, напімни: «Там ву родині є хворий. Дитино, дай, допоможи. Там сусід на 5-му поверсі, ти бачиш, що людина на інвалідному візочку – допоможи». Ви також спонукайте, вчіть своїх дітей до діл милосердя. Так, це правдиве християнське життя. А не радій: мені добре, я розкішно живу, а іншого не хочу знати і бачити. Це не християнський спосіб мислення, це не християнський вчинок. Боже, дякую Тобі, що добре. Але пам’ятайте, діти і онуки, ви йдете на дискотеки, в бари, на відпочинок кілька разів до року, ти тратиш великі гроші, але подивися, скільком би ти міг допомогти». Ти б міг собі тут на землі за ті гроші Небо купити. Так каже Євангеліє, що Небо дається силою, тому що в День Суду ті люди, яким ти допоміг, яким ти сльози втер, та мама, яка не знає, як собі дати раду в тому житті, а ти прийшов і дав їй милостиню, допомогу, ті душі в день суду будуть просити милосердя для тебе, бо ти виявив милосердя до них. Хрест кличе до милосердя, хрест кличе до співчуття, хрест кличе до дії, хрест кличе кожного з нас відкрити свої очі, відкрити своє серце для тих, які в немочах, для тих, які потребують. Хрест кличе мене і вас всіх поділитися з терплячим, з немічним, підтримати того, який в розпачі, знеохоченню, у зневірі, хрест кличе мене до молитви, до молитви за людей, а в нинішній день – за хворих, за лікарів, за тих, які втратили працю, які впали в депресію і розчарування. Хрест кличе сьогодні: «Люди, допоможіть собі, один одному». «Все, – каже Христос, – що ви зробили хворому, бідному, голодному, у в’язниці – ви зробили мені».
Хресте Пресвятий, відкрий наші очі! Хресте Пресвятий, відкрий наше серце! Хресте Пресвятий, відкрий нашу душу! І тому, закінчуючи розважання про хрест, подивімось, як наш народ терпеливо несе свій хрест. З одного боку ті, які прийшли на нашу землю, ті, які у фальшивий спосіб розпочали війну на Донбасі, а з іншого боку ті, які з любові до свого народу захищають свою землю, державу і свій народ. Розумієте, яка різниця між ними. Одні прийшли з ненавистю, щоб вбивати, роз’єднувати, панувати над народом, над державою. Наш прямий обов’язок та любов волає і кличе захищати, молитися. І питаю вас, чи молимося за наш край, чи у своїх приватних молитвах маєте час на молитву за Україну, за державу, за військо. А якщо знаєш якогось військового чи пораненого, чи там проблема, чи ти відкритий допомогти їм? Боже, дай нам впізнати хрест, дай нам той хрест полюбити, без нарікання нести його й опісля отримати нагороду вічного життя в Царстві Небесному. Амінь.
