Катехизмова частина
Однією із найважливіших Божих справ на землі, є справа християнського виховання молоді. Свята Мати Церква вже від самого початку свого заснування скеровувала найбільші зусилля для виконання цього завдання, засновуючи у минулих століттях школи при Церкві. Найбільша частина сучасних університетів завдячує свій початок Католицькій Церкві. Чому Католицька Церква так ретельно займається вихованням молоді? Бо від доброго виховання залежить щастя людини на землі та її спасіння. Сьогодні, коли Свята Мати Церква більшою мірою втратила вплив на школи, спостерігається деградація молоді, яка морально гине чи, в кращому випадку, наражається на безліч небезпек. У такій смутній реальності надзвичайно важливо, щоб вона зуміла знайти приятеля і опікуна, який би оберігав її від цих небезпек і провадив дорогою Святої Віри і чесноти. Такого патрона молоді дає Свята Мати Церква в особі Святого Йосифа, Опікуна Дитятка Ісуса й Обручника Пресвятої Діви Марії, якого Господь поставив над своєю челяддю.
Папа Лев ХІІІ у своїй енцикліці: «Про вшанування Святого Йосифа», від 15 серпня 1889 року, кажучи про наше сумне сьогодення, в котрому «молодь зростає без чесноти Святої Віри і звичаїв», рекомендує їй обрати цього Святого своїм патроном. Той прославлений привілей заслужив собі Святий Йосиф вірністю і посвяченням, якими він відзначився у сердечній опіці, займаючи високий уряд охоронця найцінніших Божих скарбів на землі – Ісуса та Марію. Бо хоч Господь Ісус був воплоченим Богом, самою святістю, бо хоч Він безмежно більше про все знав за Святого Йосифа, однак, Він бажав, щоб у людських очах його зростання – розвиток були подібними до зростання і розвитку інших дітей, до того ж під керівництвом Святого Йосифа. Божа Премудрість, яка від віків про все передбачає заздалегідь, не тільки вибрала Святого Йосифа з-поміж усіх на цей високий уряд, але вона виокремила Його зі широкого загалу та надала йому всілякі можливі засоби для виконання цього уряду. Святий Йосиф дуже трепетно виконує своє завдання, беручи участь у всіх заходах старозавітного закону: у церемонії Обрізання, жертвуванні Дитятка, Він проявляє себе батьком. У молитовних практиках, святкуванні свят Він дотримується суворо букви Закону. Щойно Дитятку виповнилось 12 років, Він бере його на Свято Пасхи до Єрусалима, хоч Закон зобов’язував до цього чоловіків у віці 22-х років.
О, якою ж важливою річчю є те, коли б усі християнські діти виховувались у такий спосіб, адже тоді батьки мали б з них потіху, вітчизна – гордість, а Господь Бог – Прославу! Тому християнські провідники молодіжних організацій, будучи переконаними в дієвій опіці Святого Йосифа, поручали своїх вихованців опіці Святого Йосифа. Блаженний Йоан з Ля Саллет, засновник Згромадження братів християнських шкіл, віддав під опіку Святого Йосифа свою інституцію і завжди рекомендував Братам, аби вони у своїх взаєминах з молоддю наслідували вчинки Святого Йосифа щодо Дитятка Ісуса. Відомо, як напрочуд успішно працювали ті Брати у Франції напередодні остаточного закриття монастирів; у їхніх руках було дуже багато чоловічих народних шкіл. Увесь державний уряд Франції віддавав заслужені почесті їхній жертовній і безкорисливій праці. Під кінець 1886 року вони мали у своєму розпорядженні 1120 закладів, 11712 Братів, а під їхнім безпосереднім керівництвом було близько 1700 шкіл, в котрих налічувалось 308000 учнів. У тих країнах, де шкільництво було вільним, дуже велика частина Католицьких наукових освітніх чоловічих та жіночих закладів функціонували під опікою Святого Йосифа. В нашому краю у місті Хирові знаходився найвідоміший приватний науковий заклад – «Колегіум Святого Йосифа». А про різні товариства й інституції, які годі перелічити, виховувалась молодь у дусі Святої Віри та чистоти звичаїв.
Тому, якщо тобі брате і сестро у Христі, Бог доручив виховувати своїх або чужих дітей, то віддай їх під опіку Святого Йосифа, навчай їх часто просити про заступництво Святого Йосифа, і особливо переконуй їх наслідувати Його чесноти. Тоді Господь Бог поблагословить твою плідну працю, тоді ти дочекаєшся її солодких плодів і переконаєшся у тому, що у Святій Літургії в день свята Опіки Святого Йосифа, Свята Мати Церква про Нього каже: «Я залишався під опікою того, котрого прагнула моя душа, і я відчув чудовий присмак її дієвості». Із цією метою, якщо ти вчитель, вчителька, розповідай дітям про те, як Святий Йосиф їх любить, як турботливо Він опікується ними, кажи їм про те, як Він своїми чудотворними ласками оберігає їх від небезпек. Дай дітям на згадку образок або медалик Святого Йосифа, а якщо можеш, подаруй їм книжечку про Святого Йосифа. Запропонуй дітям якусь простеньку прислугу чи молитовку, яку вони могли б щодня на честь Святого Йосифа відправляти. Молодь має багато спонук, щоб віддавати Святому Йосифу сердечну честь. У такий спосіб Святий Йосиф буде чувати, наче особливий патрон над дитиною, у всіх потребах душі та тіла, Він буде благословляти її в навчанні та складанні екзаменів. Одній студентці м. Львова було запропоновано піти до Святого Йосифа і поручити свої страхи і переживання перед важливим іспитом його опіці. Так і вчинила. На диво, вона настільки добре його склала, що всі екзаменатори були надзвичайно здивовані. Ось один із прикладів опіки Святого Йосифа над молоддю.
«Святий Йосифе, візьми під опіку нашу молодь, заховуй її від сітей диявола і безбожних людей, аби вона, розвиваючись у Святій вірі і християнських чеснотах, зуміла привести багато інших до плекання культу Твоєї особи, шануючи та довіряючи Тобі!».
Однією з найвідоміших постатей Речі Посполитої кінця ХVІ століття був Острозький князь Константин-Василій. Він не тільки перевищував інших великим майном, котре щорічно приносило йому один мільйон сто тисяч чистого прибутку, але і заслугами у переможних війнах, що надавало старовинному родоводу новий блиск. Щодо релігії, він був упертим схизматиком, бо хоч спочатку і виявляв бажання приєднатись до Унії і з цією метою навіть послав гінців до Папи Григорія ХІІІ, однак, пізніше відмовився. Помер у схизмі 1606 року. Його син Ян, згодом волинський воєвода та краківський каштелян, перебуваючи замолоду при дворі німецького імператора, перейнявся засадами Католицької віри, і наслідуючи свого брата Константина, він відрікся від схизми. Коли Ян повернувся додому, то батько, дізнавшись про синову приналежність до Католицької віри, розлютився так, що навіть прогнав сина з палацу на кухню до прислуги, а також заборонив спілкуватись з оточуючими. Його одиноким відвідувачем був лишень священик-схизматик. Переконавшись, у даремності всіх своїх зусиль, він кинув непокірного сина до в’язниці. Ян, ще будучи у Відні, розвив і плекав у своєму серці велику і палку любов до Святого Йосифа. І тепер свій прикрий стан він віддає в його опіку. Якось вночі йому з’явився Святий Йосиф в образі надзвичайно милого, рум’яного, сивого старця, котрий виглядав наче чудова «розквітла яблуня», заохочуючи його до витривалості в доброму аж до кінця. Святий запевнив Яна, що жоден волосок не впаде з його голови. В такий спосіб був підкріплений на дусі в’язень. Наступної ночі в пориві гніву батько вийняв шаблю і хотів відтяти голову рідному синові. «Звироднілий сину, ти вже негідний жити на цьому білому світі!» – кричав він. «Батьку! – не ганьби кров’ю власної дитини честь тієї шаблі, котра так багато прислужилась Батьківщині, візьми радше мою шаблю і відрубай мою голову. Я готовий тисячу разів померти за Святу Католицьку віру». Роззброєний тією відповіддю, батько випустив сина на волю. Ян витривав у Святій вірі як ревний католик аж до смерті. В подяку Господу Богові за отримані ласки, він заснував у м. Константинові Костел і монастир для оо. Домініканців і призначив два селища на їхнє утримання. У Межиріччі, поблизу м. Острога, Ян заснував Костел для оо. Францисканців. Він також своїм коштом створив Заславську Ординацію, з тим застереженням, що коли б хтось із нащадків вирішив би відступити від Католицької віри, то тоді він втрачає право до Ординації. Плекаючи впродовж усього життя набожність до Святого Йосифа, котрого він завжди називав своїм патроном, Ян прославився у багатьох війнах і помер на 66 – му році життя у краківській каштелянії 1620 року.