Святий Йосиф – патрон молоді

Катехизмова частина

 

Однією із найважливіших Бо­жих справ на землі, є справа хрис­тиянського виховання молоді. Свята Мати Церква вже від само­го початку свого заснування ске­ровувала найбільші зусилля для виконання цього завдання, засно­вуючи у минулих століттях школи при Церкві. Найбільша частина су­часних університетів завдячує свій початок Католицькій Церкві. Чому Католицька Церква так ретельно займається вихованням молоді? Бо від доброго виховання залежить щастя людини на землі та її спасін­ня. Сьогодні, коли Свята Мати Цер­ква більшою мірою втратила вплив на школи, спостерігається деграда­ція молоді, яка морально гине чи, в кращому випадку, наражається на безліч небезпек. У такій смутній реальності надзвичайно важливо, щоб вона зуміла знайти приятеля і опікуна, який би оберігав її від цих небезпек і провадив дорогою Свя­тої Віри і чесноти. Такого патрона молоді дає Свята Мати Церква в особі Святого Йосифа, Опікуна Ди­тятка Ісуса й Обручника Пресвятої Діви Марії, якого Господь поставив над своєю челяддю.

Папа Лев ХІІІ у своїй енциклі­ці: «Про вшанування Святого Йо­сифа», від 15 серпня 1889 року, кажучи про наше сумне сьогоден­ня, в котрому «молодь зростає без чесноти Святої Віри і звичаїв», ре­комендує їй обрати цього Святого своїм патроном. Той прославлений привілей заслужив собі Святий Йо­сиф вірністю і посвяченням, якими він відзначився у сердечній опіці, займаючи високий уряд охоронця найцінніших Божих скарбів на зем­лі – Ісуса та Марію. Бо хоч Господь Ісус був воплоченим Богом, самою святістю, бо хоч Він безмежно біль­ше про все знав за Святого Йосифа, однак, Він бажав, щоб у людських очах його зростання – розвиток були подібними до зростання і роз­витку інших дітей, до того ж під ке­рівництвом Святого Йосифа. Божа Премудрість, яка від віків про все передбачає заздалегідь, не тільки вибрала Святого Йосифа з-поміж усіх на цей високий уряд, але вона виокремила Його зі широкого зага­лу та надала йому всілякі можливі засоби для виконання цього уряду. Святий Йосиф дуже трепетно вико­нує своє завдання, беручи участь у всіх заходах старозавітного зако­ну: у церемонії Обрізання, жертву­ванні Дитятка, Він проявляє себе батьком. У молитовних практиках, святкуванні свят Він дотримується суворо букви Закону. Щойно Ди­тятку виповнилось 12 років, Він бере його на Свято Пасхи до Єру­салима, хоч Закон зобов’язував до цього чоловіків у віці 22-х років.

О, якою ж важливою річчю є те, коли б усі християнські діти ви­ховувались у такий спосіб, адже тоді батьки мали б з них потіху, вітчизна – гордість, а Господь Бог – Прославу! Тому християнські провідники молодіжних організа­цій, будучи переконаними в діє­вій опіці Святого Йосифа, поруча­ли своїх вихованців опіці Святого Йосифа. Блаженний Йоан з Ля Саллет, засновник Згромадження братів християнських шкіл, віддав під опіку Святого Йосифа свою ін­ституцію і завжди рекомендував Братам, аби вони у своїх взаєми­нах з молоддю наслідували вчин­ки Святого Йосифа щодо Дитятка Ісуса. Відомо, як напрочуд успіш­но працювали ті Брати у Франції напередодні остаточного закрит­тя монастирів; у їхніх руках було дуже багато чоловічих народних шкіл. Увесь державний уряд Фран­ції віддавав заслужені почесті їхній жертовній і безкорисливій праці. Під кінець 1886 року вони мали у своєму розпорядженні 1120 за­кладів, 11712 Братів, а під їхнім безпосереднім керівництвом було близько 1700 шкіл, в котрих налі­чувалось 308000 учнів. У тих краї­нах, де шкільництво було вільним, дуже велика частина Католицьких наукових освітніх чоловічих та жі­ночих закладів функціонували під опікою Святого Йосифа. В нашо­му краю у місті Хирові знаходився найвідоміший приватний науковий заклад – «Колегіум Святого Йоси­фа». А про різні товариства й ін­ституції, які годі перелічити, вихо­вувалась молодь у дусі Святої Віри та чистоти звичаїв.

Тому, якщо тобі брате і сестро у Христі, Бог доручив виховувати своїх або чужих дітей, то віддай їх під опіку Святого Йосифа, навчай їх часто просити про заступництво Святого Йосифа, і особливо пере­конуй їх наслідувати Його чесноти. Тоді Господь Бог поблагословить твою плідну працю, тоді ти доче­каєшся її солодких плодів і пере­конаєшся у тому, що у Святій Лі­тургії в день свята Опіки Святого Йосифа, Свята Мати Церква про Нього каже: «Я залишався під опі­кою того, котрого прагнула моя душа, і я відчув чудовий присмак її дієвості». Із цією метою, якщо ти вчитель, вчителька, розповідай ді­тям про те, як Святий Йосиф їх лю­бить, як турботливо Він опікується ними, кажи їм про те, як Він своїми чудотворними ласками оберігає їх від небезпек. Дай дітям на згадку образок або медалик Святого Йо­сифа, а якщо можеш, подаруй їм книжечку про Святого Йосифа. За­пропонуй дітям якусь простеньку прислугу чи молитовку, яку вони могли б щодня на честь Святого Йосифа відправляти. Молодь має багато спонук, щоб віддавати Свя­тому Йосифу сердечну честь. У та­кий спосіб Святий Йосиф буде чу­вати, наче особливий патрон над дитиною, у всіх потребах душі та тіла, Він буде благословляти її в навчанні та складанні екзаменів. Одній студентці м. Львова було за­пропоновано піти до Святого Йоси­фа і поручити свої страхи і пере­живання перед важливим іспитом його опіці. Так і вчинила. На диво, вона настільки добре його склала, що всі екзаменатори були надзви­чайно здивовані. Ось один із при­кладів опіки Святого Йосифа над молоддю.

«Святий Йосифе, візьми під опіку нашу молодь, заховуй її від сітей диявола і безбожних людей, аби вона, розвиваючись у Святій вірі і християнських чеснотах, зу­міла привести багато інших до пле­кання культу Твоєї особи, шаную­чи та довіряючи Тобі!».

Однією з найвідоміших поста­тей Речі Посполитої кінця ХVІ сто­ліття був Острозький князь Кон­стантин-Василій. Він не тільки пе­ревищував інших великим майном, котре щорічно приносило йому один мільйон сто тисяч чистого прибутку, але і заслугами у пере­можних війнах, що надавало ста­ровинному родоводу новий блиск. Щодо релігії, він був упертим схиз­матиком, бо хоч спочатку і вияв­ляв бажання приєднатись до Унії і з цією метою навіть послав гінців до Папи Григорія ХІІІ, однак, пі­зніше відмовився. Помер у схизмі 1606 року. Його син Ян, згодом во­линський воєвода та краківський каштелян, перебуваючи замолоду при дворі німецького імператора, перейнявся засадами Католиць­кої віри, і наслідуючи свого брата Константина, він відрікся від схиз­ми. Коли Ян повернувся додому, то батько, дізнавшись про сино­ву приналежність до Католицької віри, розлютився так, що навіть прогнав сина з палацу на кухню до прислуги, а також заборонив спілкуватись з оточуючими. Його одиноким відвідувачем був лишень священик-схизматик. Переконав­шись, у даремності всіх своїх зу­силь, він кинув непокірного сина до в’язниці. Ян, ще будучи у Від­ні, розвив і плекав у своєму серці велику і палку любов до Святого Йосифа. І тепер свій прикрий стан він віддає в його опіку. Якось вночі йому з’явився Святий Йосиф в об­разі надзвичайно милого, рум’яно­го, сивого старця, котрий виглядав наче чудова «розквітла яблуня», заохочуючи його до витривалості в доброму аж до кінця. Святий за­певнив Яна, що жоден волосок не впаде з його голови. В такий спосіб був підкріплений на дусі в’язень. Наступної ночі в пориві гніву бать­ко вийняв шаблю і хотів відтяти голову рідному синові. «Звиродні­лий сину, ти вже негідний жити на цьому білому світі!» – кричав він. «Батьку! – не ганьби кров’ю влас­ної дитини честь тієї шаблі, котра так багато прислужилась Батьків­щині, візьми радше мою шаблю і відрубай мою голову. Я готовий тисячу разів померти за Святу Ка­толицьку віру». Роззброєний тією відповіддю, батько випустив сина на волю. Ян витривав у Святій вірі як ревний католик аж до смерті. В подяку Господу Богові за отримані ласки, він заснував у м. Констан­тинові Костел і монастир для оо. Домініканців і призначив два сели­ща на їхнє утримання. У Межиріччі, поблизу м. Острога, Ян заснував Костел для оо. Францисканців. Він також своїм коштом створив За­славську Ординацію, з тим засте­реженням, що коли б хтось із на­щадків вирішив би відступити від Католицької віри, то тоді він втра­чає право до Ординації. Плекаючи впродовж усього життя набожність до Святого Йосифа, котрого він завжди називав своїм патроном, Ян прославився у багатьох війнах і помер на 66 – му році життя у кра­ківській каштелянії 1620 року.

Підготував о. Василь Карбунишин, СБССЙ