Дух Святий каже: «Чи ж то життя людини на землі – не служба?...». Ця служба – боротьба для одних є легшою, а для других – важчою. Тяжкою вона є саме для вас, убогі ремісники, бо вам доводиться долати значно більші труднощі; у вас є багато неприятелів, а приятелів – обмаль. Окрім найважливішої боротьби, а це спасіння душі, ви ведете другу, дуже тяжку боротьбу, тобто змагання за існування, особливо в більших за чисельністю населення містах. На ваші резерви, нестатки, спокуси, сльози, великий світ дивиться із байдужістю, бо він цілковито втратив чесноти святої віри і любові. Світ нагадує євангельського багатія, котрий мешкав у розкішному палаці, втішався обжирством, одягався у пурпур і бісер, але забороняв давати вбогому Лазарю жалюгідні рештки зі свого панського столу, а цей лежав обдертий, голодний, виснажений недугою, на смітті перед його палацом.
Візьми собі під увагу, дорога християнська душе, що у цій притчі – Господь вказує на серце, що пульсує співчуттям і любов’ю, котре завжди бажало для тебе добра і справедливості. Тим люблячим серцем є Пресвяте Серце Ісуса. Перебуваючи у важкому і часто в безвихідному становищі, ти потребуєш досвідченого патрона, котрий оберігав би під час спокуси, котрий благословляв би твою щоденну працю, котрий скріплював би у хрестах – стражданнях. Таким патроном є – Святий Йосиф, ремісник, тесля за фахом, котрий, важко працюючи, зберіг чесноту Святої віри. Цього патрона рекомендує Свята Мати Церква, через свого Намісника Папу Лева ХІІІ в Енцикліці «Про вшанування Святого Йосифа». Відомою річчю є те, що дуже небезпечною спокусою є безбожний соціалізм, що ставиться до людини, як диявол, який, спокушуючи Ісуса в пустині, взяв Його зі собою на високу гору і, вказуючи на всі земні царства, промовив: «Я дам тобі все те, якщо ти віддаш мені поклін. Отой упадок – спокуса і поклін дияволу виявиться тоді, коли людство відречеться релігії, Церкви, а навіть і родини – за що ворог спасіння людської душі обіцяє допомогу, даючи небувалу славу, розвиток добробуту і щастя; адже диявол прагне, аби світ та всі його уряди належали лише йому одному! Пригадаймо слова Господа Ісуса про двох чоловіків, які будували житло: розумний чоловік будує свій дім на твердій скелі, якому не зашкодить жодний буревій. А нерозумний будує на піску – внаслідок проливних дощів дім руйнується».
Якщо в людини забрати все, що для неї найсвятіше: релігію, Церкву і родину, які є своєрідним фундаментом, а крізь засліпленість людського серця підсунути фундамент на піску, то це грозить великою руїною для суспільства, родини і для самої людини, котра відвернулась від єдиного Бога.
Святий Йосиф заслонить тебе, дорога християнська душе, якщо ти будеш наслідувати Його і обереш своїм патроном. Що Він робить?
У найтяжчих обставинах свого життя Він опирається на фундамент чесноти Святої Віри, працює і повністю уповає на Бога, котрий Його не покинув. На ці Його чесноти звертає увагу Христовий Намісник Папа Лев ХІІІ і закликає до наслідування цього великого Святого. Бо Він спроможний випросити потрібні ласки в Пресвятого Серця Ісусового.
«Святий Йосифе, збережи у наших серцях Святу Віру наших батьків, оберігай чесноти в родинах, виєднай любов до праці, щоб ми цим прославляли Бога на землі – і заслужили на Небо після своєї смерті».
Але виникає запитання, що робити в той час, коли перебуваєш у злиднях і терпіннях?
Бути доброю Божою дитиною, старанно працювати та чувати над спасінням своєї душі. Господь Ісус стверджував: «Шукайте найперше Царства Божого та його справедливості, а все інше вам додасться». Коли Йосифові брати прийшли до Єгипту під час голоду, щоб купити хліба, то він – високопосадовець, звелів двічі навантажити їхні вози пшеницею і повернув їм гроші. Наприкінці він звелів «… і, забравши вашого батька й ваші сім’ї…, приходьте…, до Єгипту». А ще Йосиф дав їм з дозволу фараона врожайну родючу землю. Невже наш Святий Йосиф не буде щиро допомагати нам, коли ми Його про це будемо благати. Свята Мати Церква каже, що від віків не чувано, аби той, хто під Його опіку прибігав і в Нього помочі просив, був невислуханий. Ця віра в опіку Святого Йосифа у нашій Святій Церкві настільки випробувана, що вже у ХVІ столітті ремісничі цехи проголошували Його своїм Патроном. У 1596 році у Римі цех теслярів і столярів побудував Костел на честь Святого Йосифа, де бідні та опущені знаходили полегшення у своїх терпіннях. Тому і ми разом зі Св. Терезою закличмо: «Прибігайте до Святого Йосифа, і ви самі переконаєтесь!». Не забувайте, однак, про те, що земля є долиною сліз, і що Господь Бог провадить своїх вибранців дорогою Хреста до Неба. Такою дорогою провадив Господь Бог і Святого Йосифа, тому і ви готуйтесь до страждань, бо, як каже Св. Григорій, «…передбачені заздалегідь, терпіння зранюють менш болісно». Якщо нещасливий збіг обставин позбавить вас заробітку, коли конкуренція неприязних до вас людей зменшить вартість вашого товару, якщо хтось зведе нанівець ваші наміри і сподівання, не падайте духом, «прибігайте до Йосифа, і все те, що Він вам скаже, робіть!». Це означає те, що Він у нещасті простягне до вас свою рятівну руку. Коли недуга чи втрата дорогої вашому серцю особи або якийсь інший хрест – страждання пригнітять вашу душу, не кажіть, мовляв, уже все втрачено, як про це кажуть малодушні люди, але прибігайте до Святого Йосифа; цей Ваш добрий опікун і патрон впізнає голос бідолашних, злагіднить болючі удари долі. Адже і Його провадив Господь Бог дорогою хрестів – страждань, а провадив для того, аби Він у майбутньому швидше і старанніше нам допомагав у всіх наших потребах. Поміж чудами Святого Йосифа, котрі ми знаходимо на сторінках, написаних на Його честь творів, дуже багато трапилось у середовищі робітничого класу та убогих ремісників.
Свята Мати Церква пропонує нам у наших потребах звертатись до цього Святого через дев’ятниці на Його честь, котрі завжди закінчуються видимою діяльністю! Але коли Святий Йосиф для усіх є щедрим добродієм і патроном, то наслідуймо Його чесноти, прибігаймо під Його опіку. А особливо не забуваймо: у середу, яка є посвячена на Його честь – прочитати, помолитись молитву, запалити перед Його Образом свічку або пожертвувати на Його честь якийсь інший вчинок. Не сумнівайся, що тоді ти переконаєшся на власному досвіді у тому, про що йдеться в одній старій пісні:
Щасливий той, хто Йосифа
обрав своїм опікуном,
Хай він нічого не лякається,
бо Святий Йосиф стоїть
поруч з ним і він не загине!
16 вересня 1751 року під час святкування у місті Каліш, поблизу Колегіуму, перед самим Церковним деканатом загорілась панська хата. Це була велика територія, оточена зі всіх сторін господарськими будівлями. Жителі близьких помешкань поспішили до найближчого Костелу, де перед престолом Святого Йосифа люди лягли хрестом і благали помочі та заступництва у того великого Святого: «Святий Йосифе, ти, що нещодавно випросив для померлої життя, випроси подолання цієї пожежі!».
Всі присутні відразу стали свідками Божого дива, адже, за молитвами Святого Йосифа, несподівано вщух сильний вітер, так наче його й не було; що більше, у такій тисняві ніщо не згоріло, окрім палаючого двору, а інші будинки, хоч і були охоплені сильним полум’ям, не зазнали навіть найменшої шкоди. Наступного дня у стінах Колегіуму було відслужено подячну Святу Літургію. Окрім того, було складено самим паном значну пожертву на честь Святого Йосифа, перед Його Образом горіла протягом року свічка в золотій лампаді, а також було назначено одного відповідального священика, який мав цілий рік щоденно служити Святу Літургію на честь Святого Йосифа, як подяку за отриману ласку.
