Плоди молитви на Св. Вервиці

Ми маємо прагнути до ще більшого чуда: освячення нашої душі і оберігання її від усякого зла. І якщо ми хочемо досяг­нути святості, досконалої молитви, побо­роти диявола і його спокуси, відмовляймо щоденно, якщо можемо, цілу Вервицю чи принаймні її частину. Хай підтримкою і по­тіхою будуть для нас слова св. Людовіка: «Після п’ятнадцяти сходинок цієї драбини ти зможеш вирушити від чесноти до чес­ноти, від святості до святості й дійдеш лег­ко без манівців аж до повноти віку Ісуса Христа», «Ніколи ревна душа, яка кожно­го дня відмовляє Св. Вервицю, не підпаде під вплив сатани. Це твердження я підпи­сав би власною кров’ю». Задумаймося над цими словами.

Коли св. Марія Магдалина якось попро­сила Господа надати їй дієвий засіб для того, щоб зростати в Його любові й досягти найвищої досконалості, Ісус відповів їй, що немає жодного іншого кращого засобу, ніж розважання біля підніжжя Хреста страсних таїнств, які Вона споглядала особисто на Хресній дорозі.

Для більшого заохочення додамо, що Вервиця, відмовлена одночасно з роз­важанням таїнств, як подає св. Людовік, підносить нас непомітно до досконалого пізнання Ісуса Христа; очищає наші душі від гріха; дозволяє нам перемогти всіх сво­їх ворогів; полегшує практикування чес­нот; запалює нас любов’ю до Ісуса Христа; збагачує нас ласками і заслугами; дає нам змогу сплатити усі наші борги перед Богом і людьми, випрошує нам у Бога багаті ла­ски; з неї ми черпаємо знання, науку про спасіння.

Через розважання таїнств Св. Вервиці ми стаємо учасниками подій, в яких здійс­нилося наше спасіння. Суть Вервиці по­лягає у вписанні нашого життя в таїнства спасіння, в яких Ісус Христос, Син Марії, переміг диявола і поєднав нас з Отцем.

«Хочу, – зверталася Мати Божа до бл. Алана, – щоб ті, які мають набоженство до Моєї Вервиці, отримали ласки і були благо­словенні у житті та після смерті через Мого Сина; хочу, щоб звільнені від усякої нево­лі, вони були справжніми царями з вінцем на голові і скіпетром у руці у вічній славі».

А ще Мати Божа йому сказала: «Знай, скільки б не було відпустів, уділених Моїй Вервиці, Я збагачу її ще більше з кожним п’ятим десятком «Богородице Діво» тим, хто промовлятиме її без смертного гріха, побожно на колінах. Отже, кожному, хто витриває у відмовленні Вервиці, розважа­ючи про її п’ятнадцять таїнств, Я випрошу нагороду за вірну службу, щоб наприкінці життя були йому відпущені всі провини й кари за всі його гріхи. Нехай це не здаєть­ся тобі неймовірним, Мені це легко вчини­ти, адже Я – Матір Царя Небесного, Того, хто називає Мене Благодатною (сповне­ною ласки). Якщо Я нею сповнена, то можу її розділяти й зішлю щедро Моїм дорогим синам».

О свята, о благословенна, о невідома ще й досі своєю силою Св. Вервице! Ти вири­ваєш приречені душі з вічної пропасті, ти просвічуєш невірних і єретиків, ти гасиш вогонь чистилища, ти святосте людських душ, ти раю наш небесний! Любімо ж Св. Вервицю всім своїм серцем!

Одним із свідчень і доказів чудодійної сили Св. Вервиці є життя Маргарити Ба- варської. Вона народилася 1372 р., була донькою Руперта ІІ, обраного в 1400 р. німецьким королем. У 1393 р. вийшла заміж за лотарингського княжича Карла ІІ. Свідчить її сповідник Адольф з Ессена, «Славна пані Маргарита Баварська не була звичайною дитиною, бо виховувалася в золотих шатах і гучних забавах». Тож не дивно, що Маргарита всім серцем віддалася справам цього світу.

Та ось за порадою свого сповідника вона почала відмовляти Св. Вервицю й розважати таємниці життя Ісуса й Марії. З того часу дівчина почала змінюватися. «Відколи вона дізналася про Св. Вервицю, – описує її сповідник, – відтоді почала вправлятися в чеснотах з таким запалом, старанням і витривалістю, що за короткий час стала іншою Маргаритою. З дня на день робила щоразу більші поступи, і то передусім, у тих чеснотах, які знаходила, роздумуючи над життям Ісуса і Марії».

 Княгиня стала пострахом для ворогів свого чоловіка, бо у війнах випрошувала своїми молитвами більший вплив на перебіг бойових дій, ніж князь своїм військом.

 Св. Вервиця приносила в життя баварської княгині засади життя Ісуса Христа, пробуджувала в ній прагнення щоденного виконання заповіді любові до ближнього. Маргарита допомагала бідним, хворим, прокаженим, схилялася до тих, на яких інші не могли навіть дивитися. Вона мала славу чудесної цілительки, проте, будучи покірною, не приписувала собі нічого, а тільки Божій ласці.

 Маргарита ділилася з іншими своїм досвідом про чудесний вплив молитви на Св. Вервиці. Всіх, які прибували до неї, навчала цієї молитви. Кожен з її знайомих, хто молився на Св. Вервиці, змінював своє життя.

Завдяки вервиці, Маргарита почала наслідувати Христа в Його чеснотах, а своє щоденне життя вчинила частиною таємниць Спасителя. Навчилася дивитися на світ з перспективи Царства Божого і вже за життя стала його учасником.

У чому полягає винятковість молитви, запропонованої Маргариті її сповідником? Та в тому, що щоденна духовна праця княгині Баварії була пронизана розважанням над життям Ісуса і Марії, у її пам’яті глибоко закарбувалася наука Спасителя. Всі ці практики почали проявлятися у зовнішніх вчинках її життя. Відтак настав час, коли розважання стали для неї визначальними в щоденному поступі.

Щоб освятитися, потрібно жити Св. Вервицею щодня, жити її таїнствами, жити й чинити так, як Ісус і Марія. Якщо не будемо цього робити, то наша молитва не дасть повноцінних плодів.

Тому слід добре відмовляти Св. Вервицю. Розважати кожну таємницю потрібно так, мовби ми самі є присутніми тоді, коли вона відбувалася, й застосовувати її до себе. Треба думати про ту чи іншу подію, «чи­тати» думки, слова, вдивлятися у вчин­ки, зовнішній вигляд, поведінку осіб, їхні відчуття та прикладати їх до себе, вміло вплітаючи, втілюючи у своє життя в кож­ній його ситуації, тобто старатися чинити в кожному життєвому випадку так, як ро­бив би Ісус чи Марія. Це означає жити Ісу­сом і Марією, жити з Ними і для Них кожної хвилини, кожного дня, дихати Ними. Одне слово, любити Їх усім своїм серцем.

Але це не має бути звичайним думан­ням та відмовлянням. Ми повинні прагнути наслідувати Ісуса й Марію. Тому, розпочи­наючи кожний десяток, слід не просто зга­дати, яке таїнство ми розважаємо, а й ви­брати з події, яку маємо розважати, одну з чеснот Ісуса й Марії і, розглядаючи цю чес­ноту, обов’язково постановити наприкінці кожного десятка чинити так само. Потрібно подивитися, чи я так само чиню в якомусь конкретному випадку свого життя; якщо я не бачу якогось конкретного випадку, то роблю бодай загальну постанову так чини­ти чи уникати тих чи інших гріхів, напри­клад: бути покірним; мовчати, коли захо­дить суперечка, прощати зі щирого серця тим, які мене образили чи розгнівали; бути лагідним, а не сварливим; любити ближніх і не обмовляти чи осуджувати і т. д.

 Для успішнішого розважання запитаймо себе: що Ісус і Марія хочуть нам через це таїнство сказати і чого навчити? Розважа­ючи, шукаймо відповіді на ці запитання. Коли будемо так робити при кожному таїн­стві, то й будемо добре розважати.

Не залишаймо наших намірень за наш народ, за військо і перемогу над ворогом. Жертвуймо щедро велику кількість вер­виць в цьому намірі. Пречиста Діва Марія чітко сказала у Фатімі, і її слова найбіль­ше актуальні в сьогоднішню днину для нас і нашого народу: «Моліться вервицю – і війна закінчиться». Тому не будьмо ліни­ві, байдужі, а навпаки, ревні у відмовлянні вервиці.

о. Андрій Коваль, СБССЙ