Любі читачі нашого часопису! Ми з Вами поринали в скарбницю ласк духовного життя в катехизмовій частині. Ми розглядали різні теми, а сьогодні розпочинаємо нову тему, в якій будемо намагатись (звичайно, під покровом Святого Духа, заглянути в бездонну глибину скарбів Божих ласк, які відкриває нам Святе Письмо.
Від початку християнства Христові учні любили Біблію, вивчали її та застосовували до неї своє приватне, родинне та соціальне життя. Кожен християнин повинен мати у своєму помешканні Святе Письмо і перечитувати його знову і знову, бо кожного разу Дух Святий буде нам відкривати щось нове. Це святий обов’язок тих, що звуть себе християнами, це потіха для тих, що вірять у Христа і люблять Його, бо Біблія, особливо Святе Євангеліє, говорить про Христа. Старий Завіт – це підготовка людства до приходу Месії. Новий Завіт, особливо Євангеліє, це короткий, здебільшого кожному зрозумілий, опис народження, життя, діяльності, навчання, страстей і смерті Божого Сина, що в товаристві учнів і апостолів проходив містами і селами Палестини, звіщаючи людям кінець неволі гріха, тиранії сатани і початок духовного відродження.
Обіцяний у раю Месія зійшов з Неба, щоб здолати горе, яке наші прабатьки, Адам і Єва, спричинили людству, з’явився на землі, щоб людей підняти до гідності Божого дитинства, відчинити їм Царство Боже, подати засоби спасіння, знищити зухвалість диявола, просвітити людський розум, скріпити Ласкою людське серце – тобто обновити все людство.
Це все греки назвали Євангелієм – тобто Доброю Новиною, бо чи може бути щось краще ніж звістка, що Божий Син став людиною, щоб людей, поглинутих пітьмою поганства та гріха, вчинити Божими дітьми. Не було й не буде кращої у світі новини, ніж певність, що Христом Бог помирився з людством, бо його єдинородний Син помер на хресті, щоб спокій і згода запанувала між Богом – Творцем і Його найкращим (хоч невдячним) сотворінням.
Яків Руссо, хоч сам не жив по закону Святого Євангелія, все-таки захоплювався Христом, якого воно змальовує. «Яка це цінна, але й водночас простенька книжка! Чи можливо, щоб Той, чию історію вона подає, був тільки звичайним чоловіком? Яка лагідність випромінює з Ісуса! Яка чесність! Яка відвага в Його навчанні! Яка шляхетна Його наука! Яка мудрість у Його проповідях! Яка свобода та правда! Чи можливо, щоб ця книга була людським винаходом? Ні, дорога християнська душе, немічна людина не в силі винайти чогось подібного, і навіть праці Сократа не такі вірогідні, як діла Христові!»
Святий Йосафат Кунцевич, найбільший український святий і мученик за віру, каже: «Без Біблії ніхто не зрозуміє себе самого. У Біблії Бог говорить до людей… Святе Письмо – досконале джерело самопізнання».
Людина не хоче бути доброю, не любить, лінується поринати в глибину скарбів Святого Письма. Іван Гете, німецький поет, каже: «Що більше люди стають правдивими людьми, то пильніше часто читають Святе Письмо».
Слуга Божий, митрополит Андрей Шептицький, каже: «Святе Письмо повинно бути першою книгою, яка має бути нашим щоденним читанням».
Іван Папіні – італійський письменник, колишній скептик, що прийняв католицьку віру, казав: «Нема важливішого завдання, ніж кожного ранку, приклякнувши навколішки, прочитати декілька рядків Євангелії та застосовувати їх до щоденного життя».
Свята Тереза від Дитятка Ісус говорить про Святе Письмо так: «Ніщо більше не цікавить мене ніж Святе Письмо. З нього черпаю все, чого потребує моя бідна душа, і знаходжу в ньому завжди нове світло та скриті скарби».
Святий Ігнатій Антіохійський шукав потіхи, поради і сили у Святому Письмі, як сам казав: «Я звертаюсь так до Святого Письма, як і до самого Ісуса».
