Духовний лік для хворих

Про Святу Тайну Єлеопомазання

Чи можемо ми зрозуміти Милосердя Боже, яке солодкий Ісус приносить нам у хворобі, як полегшу в терпіннях, що слу­жать для життя вічного. Любов Божа не опускає нас ні на хвилю в цій земній подо­рожі. Коли приходимо на світ, через Хре­щення відкривається нам Небо, яке було замкнене через гріх Адама і Єви. А коли втратимо ласку Божу, в тайні Сповіді може­мо знову її отримати.

Але на цьому доброта Божа не закінчу­ється. При Миропомазанні уділяється Св. Дух, просвічує наш розум, оживляє нашу віру, без якої не можна подобатися Богу. Серед праць і боротьби скріпляє нас Тілом і Кров’ю Своєю і дає відчути передсмак того щастя, котре святі відчувають у Небі. Але людину чекає смерть, як кара за гріх, і тому спішить до нас з поміччю в тій остан­ній хвилі, бо хоче полегшити наше терпін­ня і дати можливість заслужити на життя вічне, зміцнює нас перед нападом диявола, який з великою силою бореться за людську душу.

Всі Святі Тайни, як і Тайну Єлеопома­зання, установив Ісус Христос для нашого добра. Деколи ця Тайна повертає хворому цілковите здоров’я. А коли – ні, то завжди примножить здоров’я душі.

Хто може приймати Тайну Єлеопо­мазання, коли і як часто?

Приймати може кожен дорослий хри­стиянин, який у стані тяжкої недуги, і то не тоді, коли вже втратить пам’ять, але за­вчасу, при свідомості. Приймати цю Тайну належиться стільки разів, скільки разів на­відає небезпечна хвороба. В одній хворобі, як правило – один раз, але коли з хвороби вилікувалися і потім знову в цю саму хво­робу впали, то можна більше разів. Перед цією Тайною слід висповідатися, оскільки це є тайна живих, тобто для тих, які пе­ребувають в стані ласки освячаючої, тоді вона уділить повноцінну ласку хворій лю­дині.

У Святому Письмі читаємо: якщо хтось хворіє між вами, хай покличе пресвітерів церковних і над ними хай помоляться, на­мастивши його оливою в Господнє ім’я, і молитва віри спасе недужого.

Тайна Єлеопомазання – привертає здо­ров’я душі, дає сили до боротьби з дияво­лом, уділяє солодкі потіхи, в серці оживляє надію, бо представляє Бога не як спра­ведливого, але як доброго і співчутливого Батька.

Кожна хвороба є цінним даром Небес, бо пригадує нам про Бога, відволікає від речей сотворених, від приємностей.

Бо на лоні смерті людина замислюється над своїм життям, збуджує жаль за гріхи, навертає сльози на очі. Тоді постановля­ємо поправу, якщо добрий Бог поверне нам здоров’я. У хворобі починаємо боятися справедливості Божої і вічних кар, які го­тує Бог для нерозкаяних грішників. У хво­робі подаємо руку неприятелеві і відшко­довуємо нами нанесену шкоду.

Кожна довша хвороба виходить людині на користь, якщо людина вміє з неї кори­стати. Багато з нас лише на суді Божому пізнають, що хвороби охороняли нас від пекла і довгих мук чистилища.

Часто між людьми шириться фальшива думка: якщо священик іде до хворого уділя­ти Єлеопомазання чи сповідати, то хворий вже мусить померти. Тайна Єлеопомазання не приносить хворому смерті, а навпаки, приносить полегшення, вона очищає з грі­хів повсякденних, які людина поповняє під час хвороби. Хворий в терпіннях часто не покладається на волю Божу, навіть за такі гріхи треба було б покутувати кілька ро­ків в чистилищі, а ті гріхи змиває, згладжує Тайна Єлеопомазання.

Інші наслідки Тайни Єлеопомазан­ня

Потіха в терпіннях: не один з нас знає, як терпить недужий, який неспокій, триво­га находить на нього. Один бачить, що ще такий молодий, а вже треба покидати світ. Другий бачить свої статки, свою працю, а тут лунає голос все залишити. Ще інші ба­чать і чують плач своєї жінки, дітей, бачать їхню журбу, як смерть починає морозити ноги й не дає промовити ані слова. О яка спасенна тоді Св. Тайна Єлеопомазання! За її ласкою хворий пізнає, що терпить справедливо, що своїми гріхами заслужив на ще більші муки, потішає себе, що треба приймати все, як Бог дає, кориться перед Провидінням Неба і каже: «Хай буде Божа воля».

Св. Тайна Єлеопомазання скріпляє сили проти спокус.

Святий Єлизар, монах чину Св. Фран­циска, жив так побожно, що його життя було подібне на життя ангелів. Коли при­йшла на нього тяжка недуга, то зносив її терпеливо і весело. Але раптом прийшла на недужого тривога. Його очі стали диви­тися з переляком, святий почав кричати: «Мій Боже, яка страшна сила диявола». Священик уділив Тайну Єлеопомазання – і лице його враз заспокоїлося. Поглянув ве­село на тих, що стояли біля його ліжка і сказав: «Я переміг Божою ласкою».

Як хворий має поводитись, щоб от­римати користь із Тайни Єлеопомазан­ня?

Оскільки говоримо про Тайну Єлеопо­мазання, то треба згадати, як хворий має поводитись, щоб отримати з неї користь. Найперше, він має прагнути Св. Єлею. Ап. Яків виразно каже: «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви». Тими словами він хоче сказати: «Мої браття, коли попали в недугу, коли бачите небез­пеку, то подбайте понад усе, щоб до вас прибув священик, не чекайте аж інші на­женуть вас до того, не чекайте поки втра­тите притомність і не будете розуміти, що діється навколо вас».

Хворий повинен не лише прагнути свя­щеника, але завчасно приготуватися, тоб­то розглянути свою совість, пригадати собі гріхи і збудити за них жаль. Перед Св. Єлеєм недужий приймає, звичайно, ще дві Тайни, а саме – Покаяння і Євхаристії. Може котра з давніх сповідей була свято­тацька, може ще який гріх точить твоє серце, добре це все згадати у цій сповіді, бо ніхто не знає, чи Богу подо­бається підвести його з по­стелі, чи ні.

  Також при намащуванні єлеєм хворий має збудити в собі віру. Коли Ісус Христос оздоровляв хворих, то ка­зав до кожного: «Твоя віра спасла тебе». Тими слова­ми Спаситель хотів сказати: «Оздоровляю тебе, бо ти вартий цього за те, що ви­знаєш моє Божество і силу». Апостоли повертали неду- жим здоров’я, бо вони віри­ли в Божу силу, котра дія­ла через них. Так само ко­жен має вірити, що та сама Божа сила є в інших Святих Тайнах і що Св. Єлей може принести потіху в терпінні, скріпити душу і тіло.

   Крім віри, маємо мати на­дію на Милосердя Боже, яке в цій Тайні невидимо діє.

   Якщо хворий при пам’я­ті, то має подякувати Богу за те, що дозволив отрима­ти цю Св. Тайну і здатися на волю Божу.

   Коли видужає, то най­перше мав би піти до цер­кви, пам’ятаючи, що його лікарем був Господь Бог.

   У нас є звичай зволіка­ти зі Св. Єлеєм. Але хай так не буде. Краще попросімо і запитаймо священика, чи може хворий отримати Тайну Єлеопома­зання, а священик і вирішить.

   Під час Тайни священик відчитує молит­ви, благаючи Милосердя Божого, потім на­мазує очі, вуха, уста, ноги, руки і благає Бога о прощення всіх гріхів, котрі хворий кожним членом свого тіла поповнив.

   Живімо побожно, молімося про щасливу годину смерті і не будемо боятися, і Бог нас не відкине від себе. Амінь.

о. Богдан Турчиняк, СБССЙ