Коли всемогутній Господь має об’явити щось дуже важливе, то заздалегідь приготовляє людей до цього. Уже в Старому Завіті Господь Бог кидає зерна Тайни Пресвятої Євхаристії, що мають зійти колись.
Перший прообраз Пресвятої Євхаристії у Св. Письма зустрічаємо в перших днях створення. Бог приготував першому чоловікові Адамові гідний побут у розкішному городі – раю, сад, приємний для ока, засадив для його розкоші і вжитку. А щоб раювання чоловіка не закінчилось, Предобрий Творець засадив дерево життя посеред раю (Бут. 2, 9). Овочі його мали чарівну силу – хоронили тіло від хворіб старості, удержували завжди молодим. Споживаючи їх, чоловік не мав умирати, але без терпінь і смерті мав бути перенесений із земського життя до вічності. Таку цінну прикмету, дар безсмертності мав овоч дерева життя. Було ще інше райське дерево пізнання добра і зла. Їжа з цього дерева була заборонена під загрозою смерті. Перші люди не витривали у пробі і согрішили. Щойно на порозі раю прогнаний Адам зрозумів плани Божої любові, але було пізно. Та Боже Провидіння змилувалося над нещасними людьми. Дерево було причиною гріха, і дерево стало спасінням. Овоч з дерева приніс смерть, пречудний овоч з хресного дерева приносить життя. Бог сотворив певний рай і в ньому заложив нове дерево життя. Який то рай? Пречиста Діва Марія є тим благословенним плодом, а Ісус Христос – Спасителем світу. У Новому Завіті Бог дав людям нове дерево – хресне, а овоч з нього – розп’ятий Ісус, той Божий овоч переховується у Пресвятій Євхаристії. Перший Адам з’їв овоч і втратив рай, другий Адам, Євхаристійний Ісус, став для нас кормом, що дає право до небесного раю.
Ісус Христос, який тісно злучається з моєю душею, стаючи кормом для неї, подає свіжість, молодість внутрішнього надприродного життя не лише тут, але й у житті вічному. Вже Бог не ставить ангелів, щоб забороняли вступ до раю, а навпаки шле земних ангелів, своїх священиків, щоб його дітей запрошували, даючи корм по цілому світі.
Ісусе, прошу Тебе, зроби моє серце раєм, хай воно завжди пам’ятає про Твою жертву на хресті, хай у присутності Євхаристійної Жертви шукає щастя.
2. У Св. Письмі читаємо, що два брати Каїн і Авель приносили Богу жертву зі своїх первоплодів. Авель приніс щонайкраще ягнятко. Каїн – жертвував снопи непотребу. Бог прийняв жертву Авеля і зародилася в серці Каїна заздрість, а вслід за нею пролилась невинна людська кров.
Авель – це другий прообраз Євхаристійного Ісуса. Ісус Христос – Добрий Пастир, праведник між людьми, а гине невинно на хресті, як жертва заздрості фарисеїв.
3. Великим чудом і знаком безмежної любові є манна, якою Бог у Старому Завіті годував ізраїльський народ у пустелі. У Новому Завіті не манною, а своїм Тілом живить своїх дітей Христос. Без манни ізраїльський народ би загинув у подорожі через пустелю. Однак ця манна була лише прообразом Найсвятішої Євхаристії, яка є поживою душі, тим більше вона нам потрібна в подорожі нашого життя через пустелю цього світу. Без Євхаристії наші душі мусіли б позавмирати. «Істинно, істинно кажу вам: Якщо не споживатимете Тіла Чоловічого Сина й не питимете Його Крові, не матимете життя в собі. Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня» (Йо. 6, 53–54). Ісус Христос лишився з нами в Найсвятішій Євхаристії, щоб бути прибіжищем нашим. Тому кожна католицька церковця, хоч би якою незначною вона була, якщо в ній переховується Найсвятіша Євхаристія, то для нас вона стає найбезпечнішим захистом. Якщо вже в Старому Завіті душі праведні тужили і цілим серцем спішили до своєї святині, хоч у ній переховувався лише Ковчег Завіту з манною і таблицями Заповідей Божих, то чим же мають бути для нас наші святині, в котрих перебуває Христос, правдива наша сила і оборона, правдива пожива і правдиве світло для наших душ. Бо ж на престолі перебуває не Ковчег Завіту, а Христос, утаєний у Найсвятішій Євхаристії. Тут, біля Ісуса, укритого у Святих Тайнах, стривожене серце отримує спокій, а в душу, змучену і зболілу, входить надія і радість. Найсвятіша Євхаристія – то діло не людської сили, а всемогутності Божої, у Бога все можливо (Мт. 19, 26). Коли Бог сказав: «Хай станеться сонце, місяць, зорі, цілий світ». І так сталося. Так само Христос сказав на Св. Літургії: «Хліб – це є тіло Моє, це є кров Моя». І так дійсно стається.
