Христос – це осередок Старого і Нового Завіту, тому й усі книги Святого Письма звернені до Нього. Ніхто не може бути байдужим супроти Божого Сина, що став чоловіком і помер за наше спасіння. Багато людей не цікавляться Христом, бо не знають Його. Якби вони читали Біблію, то пізнали б Його, переконалися б у Його Божому Синівстві, побачили Його доброту і ласкавість до людей, полюбили Його, бо Святе Письмо допомагає пізнати Спасителя. Він Сам сказав до фарисеїв, Своїх ворогів, що переслідували та ненавиділи Його: «Дослідіть Писання, ви вірите, що в ньому маєте вічне життя. Воно ж свідчать про Мене».
Без Христа нема надії на вічне життя: «Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, яким ми мали б спастися». Христос – це дорога до спасіння, бо Він вислужив його всім людям і провадить їх до нього, якщо вони слухають Його голосу і коряться Його законам. «Отче, прийшла година, прослав Свого Сина, щоб і Син Твій прославив Тебе, бо Ти дав Йому владу над усяким сотворінням, щоб Він дав життя вічне всім тим, що Ти Йому дав. Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа, що Його Ти послав».
Один військовий капелан подорожував по Україні в уніформі капітана чужої армії. Було це після закінченні другої світової війни 1945 року. Україна ще кипіла від революційних заворушень і боротьби проти московських комуністів. Капелан о. Юрій зустрів молодого українця, який, впізнавши в ньому Христового священика, розповів йому історію свого життя. Він був дитиною комуністичної школи, в якій наслухався дуже багато безбожних засад і пропаганди. Якось відвідав знайому родину і там потрапило йому до рук Євангеліє від Святого Луки. Почав перечитувати і дійшов до пізнання брехні комуністичної пропаганди. Отче, нас навчали, що Христос був ворогом бідного робочого класу, бо Він стояв за багачами і буржуями. Він же помер за нас, бо любив нас…, мене вчили боятися та ненавидіти Його…, ох, яку велику кривду я вчинив Йому! Отак читання Святої Євангелії запровадило молодого комсомольця до Христа і розпалило в його серці любов до Спасителя. Безбожна пропаганда в одній хвилині втратила всю вартість в очах цього юнака. Христос став його провідником посеред червоної темряви на шляху життя, де немало перехресть та небезпек.
Свята Євфросинія, українська черниця, дочка полоцького князя Юрія, нащадка Володимира Великого, зреклась світу та присвятила життя службі Христа і ближнього. Господь особливо любив цю невинну дівицю від її народження. Якщо її товаришки захоплювалися чаром юності і мріяли про майбутнє життя посеред теплого родинного вогнища, Євфросинія читала Святе Письмо та розважала про правди вічні. Перед душею став Божественний Спаситель і промовляв до її палкого, юного серця: «Євфросиніє, любиш Мене? Чи сильно любиш Мене? Чи любиш Мене більше ніж увесь світ, своїх батьків, себе?» На кожне із цих питань вона відповіла – «Так». Отакі роздумування сповняли душу молодої та вродливої дівчини. Не дивно, що вона відкидала пропозиції численних княжих і боярських синів, які намагались здобути її серце. Це серце належало до Христа. Євфросинія порівнювала земних до Небесного Жениха – й Ісус завжди перемагав у її серці. Поведінка доньки, брак зацікавлення світом і відмова вийти заміж дивувала її власних батьків. Вони вирішили силоміць зламати її наміри і проти її волі заручити з першим ліпшим нареченим. Довідавшись про підступний намір батьків, дівчина покидає рідний дім і глибокої ночі втікає до жіночого монастиря.
Іван Паніні, італійський письменник, навчає: «Святе Євангеліє, апостольське Передання та Церква – це місце, де можна знайти Христа. Хто відкидає Євангеліє, той мусить усе відкинути та визнати: «Я не знаю нічого!». Не лякається ризику той, хто має при собі Господа Ісуса, який просвічує його розум і порушує серце ніжним голосом Божої ласки: «Ось правдива дорога! Йди сюди чи туди!»
Життєві перехрестя не страшні і ризикові, не бувають небезпечні для тих, що прийняли Христа за свого провідника на шляху життя. «В усьому перемагаємо Тим Христом, що полюбив нас». Хто не хоче знати Христа і слухати Його, той зрікається Божого Благословення за життя та вічного щастя по смерті. Святий Павло не вагається кидати анатему на тих, що не хочуть любити Спасителя: «Якщо хтось не любить Господа, хай буде проклятий!»
У світі є багато книжок, що говорять про Христа, описують Його життя та діяльність. Де ж краща книжка, як Біблія? Папа Лев ХІІІ каже, що на сторінках Святого Письма, особливо в Євангелії, «стоїть перед нами живий образ Христа, що роздає потіху в клопотах, додає відваги вправлятися в чесноті й чинить притягальною любов Бога». Тому слушно Святий Єронім навчав: «Хто не знає Святого Письма, той не знає Христа». Хто ж не знає Христа, той не знає, чому живе на світі і як йому чинити на цій долині сліз. Де ж краще можна пізнати Христа, ніж у Біблії, що звернена до Христа? Там описане Його народження, Його діла, чуда, наука, страждання, смерть, славне воскресіння і вознесіння. Як же можемо знати Його земне життя, якщо не читаємо Святого Письма?
Під час корейської війни Святе Письмо врятувало життя американському воякові – Павлові з Техасу. Павло був шофером. Одного разу, їдучи машиною, він почув звуки обстрілів комуністами. Шрапнель вибухнула за 15 стіп від нього. Уламок вдарив вояка, продірявив його сорочку і повалив на землю. Лікар кинувся до нього, думаючи, що вояк уже мертвий. На превелике здивування знайшов великий відламок кулі на Святому Письмі, яке вояк тримав у кишені. Це було мала кишенькова книжечка, що вміщала навіть не всю Біблію, а тільки Новий Завіт. Христос показав чудом, як подобаються Йому ті душі, що люблять Святе Письмо, читають його та намагаються жити так, як воно велить.
