АНАЛІЗИ ДОСЛІДЖЕНЬ
ПІДТВЕРДЖУЮТЬ СПРАВЖНІСТЬ
ПЛАЩАНИЦІ
Перші сучасні досліди
Тривимірне зображення
19 лютого 1976 р. відбулася значна подія, що зробила переворот у свідомості вчених. До цього вони мали справу з явищами на Плащаниці, які можна було повторити, маючи певний технічний рівень. Цього ж разу було досліджено цікаву деталь – американські вчені д-р Джон Джексон і Білл Моттерн вперше оглянули тривимірне зображення Плащаниці за допомогою аналізатора VP8, який був винайдений у 60-х роках ХХ ст. і до того використовувався лише для аналізів фотографій ландшафту для відновлення тривимірних об’єктів. Робота приладу базувалася на залежності висоти об’єкту і яскравості його зображення на фотографії: встановлена пряма залежність від висоти об’єкту і яскравості його зображення на фотографії. Звичайні фотографії предметів і навіть копії Плащаниці не мають такої властивості – при аналізі на апараті VP8 можна побачити лише спотворене передання світлих і темних відтінків. Туринська Плащаниця має чітке передання залежності тривимірності – ділянки тіла, що були ближчими до полотна (щоки, ніс), темніші і, навпаки, віддалені частини тіла світліші. Таким чином, за допомогою аналізатора VP8 було утворене об’ємне зображення людини з полотна. Цей момент став переломним – Плащаниця зацікавила провідних вчених світу і сприяла утворенню наукової групи STURP (Shroud of Turin Research Project – Проєкт із дослідження Туринської Плащаниці).
Після тривалих переговорів у 1978 р. Ватикан дав дозвіл на повне дослідження Туринської Плащаниці за умови, що жодна ниточка полотна не буде пошкоджена. У жовтні група науковців, яка складалася з 30 експертів – учених різних спеціальностей (фізики, біохіміки, біологи, експерти з криміналістики і медицини) Європи та Сполучених Штатів, протягом 120 годин безперервно досліджує полотно, змінюючи один одного і використовуючи найдосконалішу техніку. Було завезено 72 ящики апаратури, п’ять днів фахівці просвічували рентгенівським промінням полотно, фотографували його в інфрачервоному та ультрафіолетовому промінні, збільшували окремі фрагменти – одне слово, сповна використовували всі можливості сучасної науки.
Команда науковців отримала два надзвичайно важливих висновки:
1. Відбиток людини – це не малюнок художника, оскільки не було знайдено жодних органічних, хімічних чи мінеральних речовин, які могли б входити в склад фарб. Зображення на Плащаниці – це результат дегідратації лляної тканини, тобто опік.
2. Кров на Полотні – справжня людська кров, до того ж вона потрапила на тканину раніше, ніж на ній з’явилося зображення.
3. На тканині виявили частки пилку різних рослин, характерних тільки для Палестини, Туреччини і Центральної Європи, тобто якраз тих країн, де, як на думку істориків, побувала Плащаниця.
4. Цілісне зображення на Плащаниці з’явилося від сильного потоку світла, коли звичайна тканина сама стала як би «фотоплівкою». Але для отримання такого зображення потрібний більший потік світла, ніж при ядерному вибуху в Хіросімі, при цьому сама тканина, звичайно, повинна була б згоріти. Проведені дослідження привели вчених до думки про те, що цей потік світла не був природного походження, тобто він не підкорявся законам фізики – законам дифузії чи законам поширення світла.
Єдиним розумним поясненням явищавідбитого тіла світловими променями є те, що джерелом такого «невідомого світла» було загорнуте тіло і спалах тривав тисячну частку секунди, викликавши тим самим процеси, які далі розвивалися природним чином. Таке, на думку учених, могло статися лише при воскресінні людини.
Ватикан визнав матеріали, зібрані в 1978 р., як офіційні наукові дані для досліджень Плащаниці і не планує дозволити майбутні досліди над полотном, окрім питань, пов’язаних з його консервацією. Небажання Ватикану допускати наукові дослідження має серйозні підстави. Як відомо, на Плащаниці багато деталей, іноді дрібного розміру, які можуть проігнорувати сторонні особи, але які насправді мають велике значення для вивчення артефакту. Зокрема, через пошкодження деяких волокон на Плащаниці стали менш чіткими деталі, що їх приймають за літери з монет, які можна побачити на правому оці полотна. Ці літери добре відомі на фотографіях 1898 та 1931 рр., але погано видимі на фотографіях 1978 р., оскільки структура волокна була пошкоджена під час показу 1973 року.
Баррі Шворц був їхнім офіційним фотографом: «Коли мене вперше попросили стати членом групи, я відповів – Я ж єврей! І, будучи євреєм, я думав, що це одна з не цікавих мені речей. Однак побачивши Плащаницю, виявилося, що вона зовсім не така, якою я її уявляв. Чесно кажучи, я очікував побачити фарбу та мазки пензлем та піти додому, але мені знадобилося 2 хв., щоб переосмислити все і зрозуміти, що це не малюнок, а те, що пояснити не можливо». Баррі Шворц, американський учений, який вивчав Плащаницю майже 40 років, довів, що жодна людська техніка не може досягти такого ефекту (відбиття тіла). Тому образ не є роботою художника.
Професор Джуліо Фанті: Чи міг би художник намалювати сам образ Ісуса Христа на плащаниці? В цьому випадку волокна повинні б були ввібрати у себе фарбу. Однак дослідники довели, що відбиток залишено лише на поверхні полотна». Професор подивився на полотно (образ Плащаниці) через мікроскоп до самих волокон. Щоб вивчити її, треба було б збільшити в 300 разів. Збільшення тканини дало нові висновки, що в одній нитці більше ста волокон, якби образ був намальований, то кожна нитка була б просякнута фарбою, але образ лише на верхніх волокнах. Це було б неможливо намалювати, тому що кісточка повинна б була бути неймовірно тонкою 15 мкмм, художник не міг би розмалювати лише з лицевої сторони, не торкаючись інших волокон, для такого результату йому б потрібно було обмальовувати мільйони волокон одне за другим. І це ще раз підтверджує справжність Плащаниці.
Працюючи в архіві, Фанті знайшов мініатюру зі зображенням Плащаниці, намальованою раніше XIV століття в угорському молитовнику. Ілюстрація із зображенням Ісуса, який лежить на полотні з дуже подібним плетінням, як у Плащаниці. Також на малюнку професор помітив 4 круглі відмітини, ідентичні тим, що на сучасній Плащаниці. Угорський молитовник датується 1192–1195 роками. Продовжуючи працювати в архівах, він бачив інші зображення схожі на Плащаницю, які датувалися до VI століття.
Вчені з Трієста, Барі і Падуї вивчали Плащаницю на глибокому сучасному рівні. Експерименти проводилися з використанням новітньої електронної мікроскопії та методів рентгенівського сканування. Вперше в історії дослідники перевірили наноскопічні властивості зібраних волокон Туринської Плащаниці. Вони проаналізували фрагменти полотна, що знаходяться далеко від плям крові. Поглиблений аналіз наночастинок виявив досі невідомі деталі: волокна Плащаниці обсипані креатиніном розміром від 20 до 100 нанометрів. Що це означає? Креатинін є хімічною сполукою, яка є в м’язах. Його високий рівень у крові здорової людини найчастіше є результатом розриву м’язів, наприклад, у результаті травми. Це означає, що Ісус «був замучений надзвичайно звірячим способом», так що його м’язи розірвалися.
Після дослідження Плащаниці атеїстом у 1995 р. він зробив висновок: цей чоловік, що був тут загорнутий, справді воскрес!
