Історія навернення до Католицької Церкви колишнього масона

Письменник і перший біограф свято­го Падре Піо Альберто Дель Фанте, який через свої твори привів тисячі людей в Сан-Джованні-Ротондо, був колись завзя­тим масоном. Будучи масоном, він написав кілька різких статей про Падре Піо у фло­рентійському журналі «Italia Laica», хоча ніколи навіть не зустрічався з ним.

Однак дивовижне зцілення племінниці Дель Фанте, яке, як вважалось, відбулось завдяки молитвам Падре Піо і всупереч невтішним прогнозам лікарів, пробудило в ньому бажання познайомитись з Падре Піо. Він відправився в Сан-Джованні-Ро­тондо з цікавості і з великими сумнівами, але побачивши Падре Піо і побувавши на Службі Божій, він був настільки приголом­шений, що кардинально змінив своє жит­тя. Він став войовничим католиком і одним із улюблених і старанних духовних дітей Падре Піо.

З того часу Альберто Дель Фанте по­святив життя поширенню віри, особливо серед своїх колишніх братів масонів. Його книга «Dal dubbio alla fede» («Від сумнівів до віри») пробудила у багатьох бажання поїхати до Падре Піо і через нього навер­нутись в лоно Церкви.

Досить часто Альберто Дель Фанте був посередником між Падре Піо і своїми ко­лишніми братами. Наприклад, одного разу один із друзів Дель Фанте, який належав до масонської ложі Болоньї, але протягом певного часу, зацікавившись творами Дель Фанте про Падре Піо, передав Альберто маленький образочок св. Франциска, який він завжди носив з собою в кишені, з про­ханням звернутись до Падре Піо, щоб бла­гословити цей образочок.

Через деякий час, коли Дель Фанте по­їхав в Сан-Джованні-Ротондо і збирався передати образочок для благословення Падре Піо, той сказав: «Це належить ма­сону, який носить у своїй кишені св. Фарн­циска, і отже має дух віри».

І справді, незабаром після того, як Дель Фанте повернув товаришу образо­чок, поблагословлений Падре Піо, той за­хотів поїхати в Сан-Джованні-Ротондо, де Падре Піо посприяв його наверненню. Із Сан-Джованні-Ротондо він написав товари­шу наступне: «Я щасливий … це найкраще, що я зробив у своєму житті; і за це я вдяч­ний тобі!»

Доктор Джордж Феста був практикую­чим лікарем, якому представники релігій­ної влади доручили обстежити рани Падре Піо. Як результат, він описав свої дослі­дження в книзі «Тайни науки і вогню віри». Він також написав про чудесне навернення свого двоюрідного брата, адвоката Чезаре Фести, колишнього мера міста Аренцано в провінції Генуя і одного із відомих людей серед лігурійських масонів.

Доктор Феста часто ділився враження­ми про свої поїздки в Сан-Джованні-Ротон­до з двоюрідним братом. Думка лікаря про рани Падре Піо, походження яких з науко­вою точки зору було неможливо пояснити, і його захоплення самим Падре Піо часто були причиною розбіжностей між братами. Проте одного разу адвокат Феста все ж по­їхав в Сан-Джованні-Ротондо.

Приїхавши в монастир, він звернувся до монахів, щоб дізнатись, як йому знай­ти Падре Піо, хоч сам Падре Піо був серед них. Не дочекавшись, поки адвокат пред­ставиться, Падре Піо підійшов до нього, привітно привітався і сказав: «Сеньйоре, Ви приїхали до нас, хоч Ви франкомасон!»

Злегка збентежений адвокат Феста чес­но відповів: «Так, отче!» «І яка Ваша мі­сія в масонській ложі?» – питав його Падре Піо. І адвокат знову чесно відповів: «Бо­ротись з Церквою політичними методами».

Що було потім, розкаже доктор Феста, який написав кілька пам’ятних сторінок про цю розмову свого брата: «Потім на мить настала тиша, а потім боголюбний свяще­ник взяв адвоката за руку, подивився йому в очі з великою жалістю та ніжністю і повів за собою, дорогою розповідаючи притчу про блудного сина, яскраво описуючи ми­лосердя Батька, в контрасті з моральною убогістю сина. І розумний освічений чоло­вік, який зовсім недавно запекло і вперто боровся проти моїх переконань, відстоюю­чи свою секту, захотів упасти до його стіп, бажаючи лише слухати з його вуст слова втіхи, прощення і любові!»

Через 20 років життя далеко від Цер­кви, Таїнств і молитви, під постійним впли­вом ідей, протилежних вірі, він був звору­шений і щасливий схилити голову перед великою могутністю Слова, яке є радістю і втіхою для сильних духом.

У сповіді своїх блудів він бажав наклас­ти на себе повне відречення від оманливих ідей, яких він дотримувався до цього мо­менту. У Святій Євхаристії, яку він з того часу безперервно носить в своєму серці, він почав наповнюватись енергією, потріб­ною для нових, більш хвилюючих і славних битв. Того дня разом з урочистим відре­ченням від свого огидного минулого він за­явив, що надалі з вірою стане наслідувати лиш навчання Церкви Христової. І хоч він висловив намір офіційно і негайно відмо­вився від своєї посади в секті, Падре Піо, розуміючи, які делікатні обов’язки у своїй вірі взяв на себе Феста, завбачливо запро­понував йому дочекатися, коли Господь в потрібний момент покаже йому шлях».

Із Фоджі доктор Феста отримав від сво­го брата наступний лист: «Я повертаюсь із Сан-Джованні-Ротондо і їду в Геную. Міц­но обнімаю тебе і від усієї душі дякую! Ти відкрив для мене дорогу, якою я збираюсь йти. Я повертаюсь зі спокійною душею, глибоко зворушений і спраглий тиші, щоб нічого не бентежило мій дух».

І далі доктор Феста продовжує свою роз­повідь: «Після цього випадку його життя в Генуї повністю змінилось; він почав спіл­куватися з найосвіченішими священиками в місті і посвятив себе ділам милосердя; він часто ходив в храм, старанно молився і розважав…

Минуло всього кілька місяців і він зно­ву приїхав сюди, тому що йому хотілось знову і знову повертатись в Сан-Джован­ні-Ротондо. Я побачив його вперше після того, як розгорнув проти нього (даремно) свою останню антимасонську кампанію. Він дуже емоційно розповів мені про чудес­не преображення свого світосприйняття, якому посприяв скромний капуцин із Гар­гано, і показав мені маленьке Євангеліє, на форзаці якого Падре Піо написав йому на пам’ять кілька слів перед від’їздом. Він прочитав мені ці слова, які виражали і суть його навернення, і серйозні попередження на майбутнє: «Блаженні покірно слухаючі Слово Боже, ревно зберігаючи і вірно на­слідуючи його!»

Він відправився в Сан-Джованні-Ротон­до і через кілька днів приїхав до мене. Він був дуже радий, показав мені параман св. Франциска. Падре Піо захотів, щоб він став терціарієм, хоч формально він все ще за­лишався масоном! Повернувшись в Геную, він відправився в паломництво до Лурду, організоване архиєпархією Мілану; в ті дні він багато молився і надавав велику допо­могу багатьом хворим, які приїхали в Лурд.

Це паломництво повернулось шале­ною компанією, розгорнутою проти ньо­го. Стаття, опублікована в газеті «Avanti» під заголовком «Масон в Лурді», викли­кала тривогу серед масонів, які прийняли рішення провести секретне засідання для прийняття відповідних заходів до адвоката Фести. Дізнавшись про час і місце прове­дення засідання, адвокат вирішив взяти в ньому участь. В той момент, коли він вихо­див із дому, йому принесли лист. Він був від Падре Піо, який написав наступні сло­ва підтримки: «Мій дорогий брате і сину, не слабни в наслідуванні правди і втілен­ня вищого блага. Будь послушний поклику благодаті, наслідуючи її натхнення і про­яви. Не стидайся Христа і Його вчення: прийшов час змагатися відкрито. Нехай Датель всього сущого подарує тобі потріб­ну силу!»

Яким би глибоким не був коментар до цього листа, він затемнить те світло, яке походило від цього великого послання. Я обмежусь лиш тим, що зверну вашу увагу на дивне співпадіння. Саме в той момент, коли Чезаре збирався на засідання, на якому його мали судити, Падре Піо, вірний своїй обіцянці, відправив йому віатикум свого палаючого слова, щоб наповнити його ще більшою ревністю і святою енергі­єю сили і допомогти йому піти із жахливої секти, в якій він провів стільки років! Натх­ненний такою сильною підтримкою, Чезаре відправився на збори масонів. На велике здивування присутніх, він спокійно і роз­судливо відстоював віру в Христа. Він роз­казав про світло любові, яке він зачерпнув своїм розумовим поглядом із смиренних і м’яких слів простого монаха із Сан-Джо­ванні-Ротондо, і заявив, що з цього момен­ту розриває всі зв’язки з масонством. Своє безповоротне рішення він підтвердив, від­правивши лист Великому майстру.

Він також написав Падре Піо, щоб пові­домити про яскравий епізод, який завер­шив його життя франкомасона раз і на­завжди».

В перше Різдво після навернення док­тор Феста дуже емоційно написав: «24 грудня він приїхав в Рим, прийшов до мене і запитав, як я буду святкувати Різдво. Я з готовністю відповів йому, що після кіль­кох візитів до пацієнтів я піду в храм Сан­та-Марія-ін-Арачелі, щоб бути присутнім на церемонії відкриття Святих Ясел. Він висловив бажання приєднатись до мене, і ми домовились зустрітись наступного дня. Я відчув невимовну радість, побачивши його в одязі терціарія, який в компанії ін­ших видатних людей йшов у процесії, яка супроводжувала шанований образ Дитятка Ісуса; в руці у нього була свічка, а на об­личчі відбивались сильні емоції, які були в його душі.

Через три дні, повідомивши, що він – повертається в стадо ягнят, яке захотіло зустрітись зі своїм Пастирем, він удостоїв­ся аудієнції у Папи Бенедикта XV. Чезаре описав понтифіку своє життя, розказав про благотворний вплив Падре Піо на стан його душі і своє навернення, і показав листи від Падре Піо. Папа подивився на них, зрадів і з глибоким задоволенням вигукнув: «Так, Падре Піо воістину Божа людина; деякі сумніваються, але Ви зробите його відо­мим!»

І справді, адвокат Чезаре Феста, палкий францисканець-терціарій і ревний захис­ник віри, своїм словом і прикладом розпо­вів багатьом про Падре Піо, а також його місію – приводити душі до Бога.

З журналу

«Молись за нас» 3(95) 2022