Скільки в мені місця для віри?
«Скільки в мені місця для віри? Якщо людина не вірить в існування Бога, вона не вірить в існування своєї душі.
Дяка Богу, я виросла у досить релігійній родині: ми старалися виконувати багато духовних практик і користати зі всіх можливих ласк. Відповідно, я слухала багато різних наук та навіть думала, що багато знаю. Але, на превеликий жаль, останнім часом моя віра почала щоразу слабнути і на розмовах з Богом я була вже геть розсіяна.
Любити себе – любити у своєму смертному тілі свою безсмертну душу, тому для своєї я вирішила шукати ліки у реколекціях святого Ігнатія Лойоли. Головне правило реколекцій (та й після них) – налаштувати струни своєї душі на заклик Христа-Царя. Треба будувати у своїй душі церкву з таких матеріалів, як віра, надія і любов. Останнє – фундамент. Любов завше перемагає. Любов – то Бог.
Ісус воскрес тільки тілом, бо духовно Він завжди був, є і буде досконалий, але людині потрібне саме духовне воскресіння – розкаяна душа. Мушу зізнатись, ніколи раніше настільки не усвідомлювала і так не плакала на Сповіді (то була зі всього життя) та ще довго після неї.
Справді, дуже вдумливі і серйозні всі науки, та окреме поважне місце дістається розважанням. І нехай я ще не навчилась розважати так, як слід, я навчилась бути більш зосередженою на своїй молитві, бо розумію перед Ким стою.
Після розмови з отцем про вибір стану і постанови на майбутнє, отримала благословення на свої наміри. Сповнена натхненням, мені дуже радісно на душі, я хочу і прагну жити в ласці Божій: прошу в цьому допомоги з Неба.
Безсумнівно, я гадаю, що кожна людина має бодай раз у житті відбути такі реколекції. Дякую Богу, що і я мала таку можливість».
* * *
«Реколекції Св. Ігнатія стали в моєму житті переломним моментом»
Раніше я не чула про реколекції Св. Ігнатія, але навіть якщо приходилось почути, не звертала на це уваги, адже вважала це безглуздим марнуванням часу.
Пройшов лише рік, як я стала відвідувати храм католицької церкви, і називати себе католичкою, і зовсім не очікувала, що все моє життя так стрімко перевернеться за цей час. Складалось таке враження, наче я все життя стояла на місці і тільки зараз почала рухатись вперед.
Цього літа мені було найважче перенести якісь побутові проблеми, проблеми із здоров’ям, усе на раз різко почало тиснути і між цією тиснявою, коли я вже була у безвиході, мені порадили поїхати на реколекції Св. Ігнатія.
Я, звісно, одразу не погодилась, взяла час, щоб подумати, порадилась з рідними і все ж таки вирішила поїхати, бо вважала, що може саме це і є моїм порятунком.
Перший день.
Усі учасники реколекцій зібрались у семінарії, згодом підійшов о. Андрій привітавшись з усіма, провів екскурсію, показуючи місця, де ми будемо проводити час протягом п’яти днів. Люди, які прибули в очікуванні дива не розуміли і не здогадувались, що їх чекає далі. Чужі, налякані, вони мовчки ішли за отцем, розглядаючи усе навколо, я ж у тому числі. Отець чітко розповів про розпорядок тижня і правила поведінки впродовж реколекцій (розпорядок на тиждень був складений погодинно, тому організація була така: за розкладом дзвонив дзвоник, на звук якого усі повинні були збиратись у зазначеному місці).
Ті, що їздили не вперше, реагували спокійно, а ті, що вперше, ховали очі від подиву. Для мене і самої усе було таким не зрозумілим, у перший день мені хотілось повернутись додому, адже я була новенькою не те що на реколекціях, а й у самій католицькій вірі. «Стільки дивного» лунало в думках, така ізоляція біля шумного центру міста була дивна мені.
Одними з найважчих умов реколекцій було зберігати мовчання, спілкуватись скільки завгодно лише з Богом, та заборона користуватись телефоном! Спочатку я вважала це неможливим, але пізніше я дякувала за таку можливість. До реколекцій я не могла і години витримати без телефону, а там я навіть не згадувала, чи він у мене є.
Коротко розкажу Духовні Вправи Св. Ігнатія Лойоли розділені на чотири частини, тобто 4 тижні, але у семінарії їх було скорочено до 5 днів. Ми встигли розважити усі чотири тижні духовних вправ за цих 5 днів.
Вправи допомагали учасникові побачити невпорядкованість свого життя, пізнати глибину гріха і його руйнівну силу.
Перша реколекція несла в собі пояснення, для чого нам ці реколекції, ким створені. Розуміння «хто ми» і «для чого ми тут», «для чого існуємо», «чи хочемо ми змінитись і для чого нам мінятись»?
Уже під вечір задзвонив дзвоник до вечері. У великій, просторій кімнаті стояв довгий стіл повний страв, перш ніж приступити до трапези усі помолились, а отець поблагословив їжу. На вечері чи на будь- якій трапезі наші думки повинні були бути перейняті чимось іншим, не те як приготована страва, чи смачна та інше, тому щоб уникнути такого отець приносив з собою книгу, яку читав усім вголос, поки йшла вечеря. Книга була дуже захоплююча, називалась «Отець Боско», розповідала про життя одного священика, який хотів допомагати молодому поколінню хлопців.
Звісно, протягом цих п’яти днів учасники разом із отцем молились спільно вервицю, співали пісні, були Богослужіння і навіть перерви на вільний час (який усі використовували з користю, читаючи книгу чи розважали).
У семінарії панувала тишина, хоч було близько 15 чоловік, кожен відчував тільки присутність Бога, з яким могли поговорити і відкрити душу, ми розказували йому про свої проблеми, жалілись, ділились враженням, просили допомоги, дякували за те, що він дав.
Наступні дні реколекцій проходили із так званими вправами – розважаннями. За словами отців, це як вчитись молитись до Бога правильно, подібно до тренування у спорті, а це тренування духовне. Такі тренування тривали близько 3 годин на день.
Добре запам’яталась тема «Гріх», отець розповідав, яка у гріха подоба, з чим асоціюється, та подавав приклади перших гріхів і до яких наслідків вони призвели. Найстрашніше було слухати тему «Смерть», отці дуже яскраво розповідали про пекло, і що чекає нас за наші гріхи.
Після кожної такої вправи ми повинні були розважати в самоті, так звана контемпляція за певною інструкцією (це означало повністю поринати у тему, яку щойно розглядали, подумки роздумували над своїм життям та над прикладами зі Святого Письма).
Усі дні реколекцій ми пролетіли над історією з початку створення людей до Воскресіння Ісуса Христа. Починали «Хто є Бог і чому Він існує та закінчили, з якою радістю і любов’ю ми повинні жити і дякувати Богові за кожну прожиту хвилину.
Учасник реколекцій, входячи в себе, відкриває неусвідомлені й часто погані мотиви своєї поведінки, хворобливу пристрасть і психічні рани. Після перших трьох днів реколекцій він іде на загальну сповідь, яка допоможе очистити душу. У мене після такої сповіді було таке дивне відчуття спокою і гармонії, наче камінь з душі упав.
Були ще так звані Аполегетичні виклади, на яких ми слухали та взнавали про саму сутність католицької віри, її початок та історію.
Можна стільки всього ще описати, але це потрібно пережити, а не просто прочитати, можна безліч разів читати відгуки, які не зрівняються з тим, щоб просто самим там побувати.
Скажу одне, після того, як я вийшла з семінарії, єдине що я захотіла це повернутись назад!
За цих п’ять днів я настільки поринула у віру, як ніколи за все своє життя. Я прийняла параман, почала Помпейську дев’ятницю, зробила постанови на життя (яких досі дотримуюсь), перечитала безліч книжок релігійної тематики.
У мене з’явилась така мотивація, якої раніше ніколи не було, мої погляди на життя кардинально змінились, до реколекцій я лише нарікала на життя, бачила кругом проблеми, а після них я дякую за все, що зі мною стається і дивлюсь на світ неначе вперше.
Реколекції Св. Ігнатія стали в моєму житті переломним моментом, після якого я вирішила поміняти все, щоб не повертатись до колишніх помилок. Щиро дякую отцям, які так старались викласти максимально зрозуміло і з усмішкою не давали сумувати, цікаво та емоційно провадили цю науку, вона на довго закарбувалась у пам’яті, особливо слова о. Андрія, які я згадую кожного дня «Роби проти!»
Тому усі охочим і тим, що вагаються раджу приїздити на реколекції Св. Ігнатія, адже вони дають свої плоди! Вони дають змогу переосмислити своє життя та зблизитись з Богом ще більше. А тим паче в цьому модерному часі, людині так важко побути на самоті із Богом і знайти розраду.
* * *
З великої доброти Божої, я мала можливість взяти участь у реколекціях св. Ігнатія (02.08.21–07.08.21) року Божого.
Насамперед хочу подякувати Богу за можливість відновитись духовно. В тиші і віддаленні від світу!
П’ять днів перебування з Ісусом Христом і Його Найсвятішою Матір’ю!
Я отримала виняткові ласки від Ісуса і Марії. Мою душу переповнювали відчуття спокою, довіри, миру і безмежної Любові Божої.
Я відчувала близкість з Богом! Відчувала Його присутність!
В мені відновилась сила духу, провівши час над розважанням того, що справді є найважливішим у нашому житті: над вічним спасінням!
Можу запевнити, що реколекції св. Ігнатія є важливою, необхідною і невід’ємною частиною для відновлення кожної душі.
Саме тут я поклала початок своєї Духовної праці, я зрозуміла свою ціль. Моя ціль – Святість душі. Я усвідомила прагнення моєї душі, прагнення жити в Бозі. Бог дав мені ласку відчути невгамовне бажання служити Йому і жити в Його Любові.
Бачити Ісуса всюди і відчувати Його любов. Як Він любить нас! Любити Його!
Після завершення реколекційних наук я подивилась на світ іншими очима.
Я немов підносилась до Неба в радості Господній. Таку ласку Божу для моєї душі я прийняла, як великий дарунок від нашого Творця. Я стала ще більше прагнути жити в Господі. Прагнула, щоб моя душа була милою для Бога. Від того часу, немає для моєї душі більшої радості і потіхи, як жити з Ісусом Христом!
А Свята Вервиця стала невід’ємною частиною мого життя. Стала моїм повітрям, без якого я вже не в змозі ні дихати, ні жити!
Дякую Богу за все!
