Духовне Св. Причастя – це гаряче бажання прийняти Ісуса в Пресвятій Євхаристії в духовний спосіб. Ця духовна практика бере початок від Триденського собору (1545 р.).
Господь Бог сам давав часто до пізнання побожним душам, що ця духовна вправа є Йому дуже мила. Св. Марії Маргареті Алякок Ісус з’явився, коли вона сильно прагнула Св. Причастя і сказав: «Моя доню, твоє бажання так дуже пронизило моє Серце, що коли б Я не установив цієї тайни, то Я зробив би це зараз».
Святі цю духовну практику (духовне Причастя) приймали декілька, а навіть десятки разів у день. Св. Анеля від Христа приймала духовне Св. Причастя 100 разів в день і 100 разів вночі.
Духовне Св. Причастя можна приймати багато разів на день, не треба до цього бути натще, не треба постити, для нього не потрібний окремий дозвіл сповідника, не треба для того багато часу. А це є дуже спасенне, бо дає ті ласки що і Св. Причастя, коли ми приймаємо на Службі Божій. Після справжнього Св. Причастя духовне Св. Причастя дає нам найбільше ласк: дає нам сили побороти пристрасті і спокуси, потішає в смутках, нищить легкі гріхи, береже від смертельних гріхів, гартує нашу волю, підносить наш дух тощо.
«Вір, і ти отримаєш» (св. Августин). Духовно причащатися – це не тяжка річ; вистачає лише на хвилину зосередитися, перенестись духом перед кивот і сказати: «Господи Ісусе, вступи до мого серця» (монахиня Марія Лятаст †1947).
Перші християни причащалися щодня. Не кожний може приймати Св. Причастя щодня, тому ми повинні причащатися бодай духовно. Це можна робити в будь-яку пору дня: чим частіше, тим краще. Стараймося якнайчастіше приймати духовне Св. Причастя: під час розважання, під час посіщення Св. Тайн, коли переходимо біля церкви, під час спокус, щоб Ісус допоміг перебороти їх, можна це робити багато раз під час дня…
Правдиве Причастя можна порівняти із золотим посудом, а духовне – зі срібним, це об’явив Ісус с. Павлині Маресці, якій показав дві посудини: одна золота, друга срібна. В золотій посудині переховувалося справжнє Св. Причастя, а в срібній – духовне Св. Причастя. Христос, перебуваючи на землі, брав до уваги не лише тих, котрих відвідував особисто, але й відсутніх, які щиро бажали побачити Його; згадаймо слугу сотника. Ще й сьогодні Христос чинить так само. Ті, котрі бажають споживати небесний хліб, завдяки своїй живій вірі, отримають його плоди і користь (Трид. Соб. 13, 8).
Духовне Причастя – це найкраща підготовка до правдивого Причастя. «Христос прийшов на світ лише тоді, коли туга за Ним і очікування Його стали загальними і палкими. Неохоче входить Христос до тієї душі, котра Його щиро і сильно не бажає» (бл. Іван Авіля).
Приймається духовне Причастя таким способом. Збуджуємо в собі почуття віри в правдиву присутність Ісуса в Пресвятій Євхаристії, потім почуття любові до Нього і щирий жаль за гріхи, потім збуджуємо гаряче бажання, просячи Ісуса, щоб ввійшов до нашої душі і серця і зробив своєю власністю. Тепер уявляємо собі, що дійсно Його приймаємо з гарячою любов’ю. Вкінці дякуємо Йому.
Молитва: Мій Ісусе, вірую, що Ти є присутній у Пресвятій Тайні Євхаристії. Люблю Тебе понад усе, моя душа тужить за Тобою. А що не можу Тебе тепер прийняти в Пресвятій Тайні Євхаристії, тому бодай духовним способом прийди до мого серця (3–5 с.). Обіймаю Тебе так, якби Ти вже був у мені і лучуся зовсім з Тобою. Не допусти, щоб я знову колись відлучився (-лася) від Тебе. Ісусе, моє найвище Добро й моя солодка Любове, обійми й запали моє серце, щоб воно ціле горіло завжди для Тебе. Амінь.
