Католицька Церква навчає, що є сім Святих Тайн: Хрещення, Миропомазання, Пресвята Євхаристія, Сповідь, Єлеопомазання, Священство та Подружжя. Ці Святі Тайни установив Сам Спаситель, щоб допомагати людям проживати по-Божому і спасти душу, бо тайна – це видимий знак, установлений Ісусом Христом, що означає й подає освячуючу Ласку, якщо особа належно розташована до її прийняття.
Протестанти назагал не приймають сімох Святих Тайн. Одні з них допускають одну Тайну, другі – дві, треті – не вірять у жодні Тайни, що давали б людині освячуючу Ласку. Вони звуть Святі Тайни вигадками Католицької Церкви. Навіть ті протестанти, що допускають Хрещення та Пресвяту Євхаристію, назагал не вважають, що вони конечні до спасіння. І навіть не всі протестанти вірять, що хрещення конечне до спасіння. Спасіння залежить від внутрішнього розташування людини, хоч вони допускають хрещення як обряд, яким хтось стає членом згаданої релігійної організації. Коли ж іде про хрещення дітей, то майже всі протестанти попросту відкидають його.
Святі Тайни – дуже важливі в християнському житті, бо вони є звичайними духовними водопроводами, якими Господь роздає Свої ласки людям. Це не значить, що Христос мусить уживати Святих Тайн, щоб подати комусь якусь ласку. Ні, Христос може подати її безпосередньо, не вживаючи Святих Тайн. Проте Він цього не робить, бо хоче, щоб люди вживали Тайн, які Він Сам установив. Христос подасть ласку, коли прийняття Тайни неможливе. Якщо таке прийняття можливе, то треба приймати її, бо інакше не дістанемо бажаної ласки.
Святе Письмо недвозначно потверджує віру католиків, що є сім Святих Тайн, які Сам Христос установив для добра душ, бо Церква не має права установляти їх. Тільки Христос може вчинити так, що видимі знаки мають силу подавати невидиму ласку.
Хрещення
«Ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Христос чинить віру в Його навчання і хрещення умовинами спасіння: «Хто увірує й охреститься, той буде спасенний. А хто не увірує, буде осуджений». Хрещення абсолютно конечне до спасіння. Сам Христос заявив Никодимові: «Направду кажу тобі: Коли хтось не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Боже Царство». Як же ж тоді протестанти наважуються твердити, що хрещення не є конечне до спасіння? Церква, що так явно протирічить Христові, не може бути Христовою Церквою.
Хрещення не тільки чинить людину членом Христової Церкви, але в першу чергу змиває всякий гріх у душі, як первородний, так усякі інші особисті гріхи. Святий Петро наказав своїм слухачам прийняти хрещення, щоб простилися їхні гріхи: «Хай кожен із вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і приймете дари Святого Духа». Апостол Ананія сказав до чудесно наверненого Павла: «А тепер чого вагаєшся? Вставай і охрестися й обмий свої гріхи».
Хрещення дітей
Хоч багато протестантських сект допускають хрещення для дорослих, проте всі без винятку заперечують, що хрещення конечне дітям до спасіння. Католицька Церква знає із церковного передання, що хрещення конечне всім без винятку – дорослим і дітям. Христос виразно заявив, що без хрещення нема спасіння. Він теж сказав, що діти можуть спастися: «Пустіть дітей, щоб приходили до Мене, бо таких Царство Боже». Тут Христос говорить про юдейських дітей, які через обрізання чи інший обряд приписаний для дітей жіночого роду, були вже звільнені від первородного гріха й ще не мали змоги допуститися ніяких тяжких особистих гріхів, бо не дійшли до уживання розуму.
Спаситель зовсім не перечить, що первородний гріх існує в дітях і що треба змити його хрещенням. Пророк Давид твердить, що він народився в гріху: Бо ось я родився в беззаконні й у грісі почала мене мати моя. В якому грісі народився він? Про який гріх говорить? Не про особистий, бо як дитина, яка тільки народилась, він не міг допуститися ніякого особистого гріха. Не йде тут про гріх матері, бо Давид мав законних батьків. Уживання подружжя не є гріхом. Отож Давид натякає тільки на первородний гріх, в якому всі діти приходять на світ. Вони затягають цей гріх без власної вини, й тому можуть бути очищені з цього первородного гріха без власної співучасті.
Святий Павло каже: «Ми… з природи (від народження) були дітьми гніву». Як могла б людина бути від народження предметом Божого гніву, якщо б вона не народилася в первороднім гріху, що чинить її Божим ворогом? Ніхто не може допуститися гріха, поки не має уживання розуму і волі. Діти ж не мають уживання розуму і волі, поки не підростуть. Як же ж вони можуть бути «дітьми гніву з природи?» Тільки через те, що первородний гріх переходить на всіх нащадків Адама. Ми родимося духово мертвими. Треба відродитися хрещенням, щоб здобути надприродне життя, життя ласки та вічної слави по смерті. Тому Христос заявив: «Коли хто не родиться з води і Духа (тобто, не прийме хрещення), не може ввійти в Царство Боже», бо ніщо грішне негодне дістатися до Неба. І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, що чинить гидоту і неправду, але тільки ті, що записані в книзі життя Ягняти.
Святе Письмо вказує, що Апостоли хрестили всіх, дорослих і дітей. Ось Святий Павло охрестив цілий дім, тобто всіх мешканців побожної жінки Лідії в Филиппах: «Охрестилась вона і її дім». Там теж охрестився в’язничний сторож, що пильнував Павла і Силу: «Й охрестився негайно він і ввесь його дім», тобто всі, що мешкали в його домі. Святий Павло згадує, що він «…охрестив дім Степанів». Чи згадані родини не мали дітей? Правдоподібно мали й апостоли охрестили їх, бо не згадують, що вони хрестили тільки дорослих, полишаючи дітей без хрещення.
Найсильніший аргумент, що хрещення абсолютно конечне навіть дітям, це авторитет і навчання Церкви. Знаємо з історії, що Церква завжди хрестила малих дітей. Католицька Церква краще знає, як було на початках християнства, ніж усякі секти, що повстали в 16, 17, 18, 19, або і в 20 столітті. Коли вона твердить, що хрещення конечне дітям, то так воно є.
Миропомазання
Миропомазання – це Тайна, що подає охрещеним ласку, яка скріпляє і чинить їх сильними відважно визнавати християнську віру. Миропомазання, як свідчить Святе Письмо, дає особливу ласку, відмінну від ласки хрещення: «А вони (апостоли з Єрусалиму), як прийшли, помолилися за них (за новонавернених дияконом Пилипом мешканців Самарії), щоб вони прийняли Святого Духа, бо ще ні на одного з них Він не сходив, бо були вони тільки охрещені в ім’я Господа Ісуса. Тоді (апостоли Петро та Іван) поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа». Це так захопило Симона чорнокнижника, що він хотів купити владу подавати людям Святого Духа, за що Петро прокляв його: «Хай твоє срібло буде тобі на погибель».
Пилип не був єпископом, тому не міг уділити Тайни Миропомазання. Уділили ж її новонаверненим самарянам апостоли Петро та Іван, що були єпископами. Ось тому тільки єпископи мають право й обов’язок уділяти Тайну Миропомазання. Вони можуть цю владу дати священикам, як це буває в нашій Східній Церкві. Диякони не можуть дістати цієї влади, бо до неї потрібно священства. Пилип, що проповідував і охрестив самарян, був тільки дияконом, тому не міг уділити їм цієї тайни.
Пресвята Євхаристія
Пресвята Євхаристія – це Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа під видами хліба і вина, що Спаситель подав як поживу для душ. Католицька Церква вірить і навчає, що приймаючи Пресвяту Євхаристію, приймаємо дійсне Тіло і дійсну Кров Христа Господа під видами хліба й вина. На слова освячення, що їх виголошує священик над хлібом і вином у часі Божественної Літургії, суть хліба та вина перетворюється в Тіло і Кров Христову, хоч види хліба і вина залишаються. Під видами хліба і вина розуміємо колір, смак, кількість, тягар і форму.
Протестанти, без винятку, відкидають перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Спасителя, і тому заперечують дійсну присутність Тіла і Крові Христової в Пресвятій Євхаристії. Одні протестанти твердять, що Пресвята Євхаристія – це тільки символ Тіла і Крові Господа Ісуса. Другі кажуть, що там є якась Божа сила, а не Тіло і Кров Христа. Ще інші твердять, що хоча люди приймають звичайний хліб і вино, то все-таки отримують такі ласки, немов би прийняли Самого Христа. Лютерани твердять, що в Пресвятій Євхаристії є дійсно Тіло і Кров Спасителя, бо Тіло Христа є всюди присутнє, хоч це не правда, бо Тіло Христове є тільки в Небі. Христос є всюди присутній як Бог, а не як людина. Навіть, якщо б протестанти вірили, що в Пресвятій Євхаристії є Тіло і Кров Спасителя, вони, на жаль, не мали б Його, бо не мають правдивих єпископів і священиків. Без дійсних священиків і єпископів Пресвята Євхаристія неможлива. Не мають вони правдивого священства від часів псевдореформи, коли Лютер і всякі інші реформатори відкинули Службу Божу і священство, як «вигадку Католицької Церкви». Ніхто не може бути дійсним священиком, якщо дійсний єпископ не висвятить його. Ніяка протестантська церква не має правдивих єпископів.
Католики вірять, що в Пресвятій Євхаристії є дійсне Тіло і Кров Спасителя, бо Сам Христос так нам сказав: «Тіло Моє це правдива пожива, моя ж Кров це правдивий напій». Як же ж Христос заявив, що Він подасть Своє Тіло і Кров на поживу та пиття для людства, то не тільки Його вороги, але й власні учні не хотіли вірити в Його слова: «Жорстока це мова. Хто може слухати її?» Христос не відкликав Свого твердження, ані не спростував його; якщо б вони були Його зле зрозуміли, то Спаситель напевно був би поправив Свої слова, щоб не вводити в блуд Своїх слухачів, особливо учнів. Тим часом Святе Євангеліє виразно зазначає, що Христос не змінив Свого твердження, хоч «з того часу відпало багато з Його учнів і вже не ходили з Ним». Ці учні добре зрозуміли, що Христос говорив про Своє дійсне Тіло і Кров, а не про символ чи про якусь ласку, що люди отримуватимуть, як будуть споживати хліб і вино на спомин Його Страстей.
Установлення Пресвятої Євхаристії напередодні Христових Страстей не дозволяє на найменший сумнів, що там є дійсно Тіло і Кров Господа. Спаситель узяв хліб і вино й поблагословив їх та промовив: «Беріть, споживайте, це є Моє Тіло. Пийте з неї всі, бо це Моя Кров Нового Завіту…». Святий Павло виразно підтверджує цю правду в листі до Коринтян, де каже: «Хто їстиме цей хліб чи питиме чашу Господню негідно, той буде винний супроти Тіла та Крови Господньої». Як міг би хтось зневажити Тіло і Кров Христа, приймаючи Пресвяту Євхаристію негідно, якщо б там не було дійсного Тіла і Крові Христа Господа?
