Чим є Свята Тайна Сповіді
Сповідь – це Свята Тайна, в якій священик чи єпископ в імені Христа прощає грішникові його гріхи, якщо він визнає їх, жаліє за них, обіцяє поправу і готовий чинити за них покуту.
Всі протестантські секти без винятку заперечують Тайну покути і називають її вигадкою Католицької Церкви. Треба зазначити, що не тільки Католицька, але і православна Церква, яка відділилась від Католицької в 1054 році, теж має сповідь. Отож сповідь уже була перед великою східною схизмою, що поділила Христову Церкву на православну і Католицьку. Якщо ця Свята Тайна була вигадкою саме католицької Церкви, то після розриву між Сходом і Заходом у православній Церкві цієї Святої Тайни б не було.
Не Католицька Церква винайшла сповідь, але Христос установив її, щоб допомагати людям позбуватися гріхів. Христос мав право наділити Своїх апостолів і їхніх законних послідовників – єпископів і священиків владою прощати людям гріхи в Його імені. Чи Христос не дав апостолам сили проганяти бісів, очищувати прокажених, лікувати хворих? Дав, і цього ніхто з противників Католицької Церкви не заперечує. «Проповідуйте та говоріть, що наблизилося Царство Небесне. Оздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів!» Апостоли користувалися цією владою творити чуда, бо повернувшись, утішно сповістили Учителя: «Господи, навіть демони коряться нам».
Прощати гріхи і чинити чуда вимагає Божої сили. Якщо Христос дав Своїм апостолам владу творити чудеса, то міг дати і владу прощати грішникам їхні гріхи.
Христос установив цю Тайну
Чи дав Христос цю владу апостолам і їхнім послідовникам – єпископам і священникам? Дав. Ось докази Святого Письма, яке для більшості протестантів теж є святою, непомильною книгою Божого об’явлення.
Христос обіцяв Св. Петрові цю владу: «Я дам тобі ключі Царства Небесного і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах, і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане в небесах».
Подібну владу Спаситель обіцяв Своїм апостолам: «По правді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, буде зв’язане на Небі, і що тільки розв’яжете на землі, буде розв’язане на Небі».
В’язати і розв’язувати означає видавати та звільняти від гріхів, накладати кари і прощати їх, відпускати гріхи або затримувати їх, якщо грішник не заслуговує на прощення через свою впертість у гріху чи брак жалю.
Спаситель не тільки обіцяв Своїм апостолам і їхнім послідовникам владу прощати гріхи, але й реально дав їм цю владу: «Прийміть Духа Святого. Кому ви простите гріхи, то простяться їм. А кому задержите, то задержаться».
Апостоли отримали владу не тільки проповідувати прощення гріхів тим, що каються, але й прощати їх в імені Христа. На це Христос уділив їм Святого Духа, щоб при Його допомозі чинили те, чого власними силами не зможуть виконати. Цю владу мали не тільки Апостоли, а її мають і їхні законні послідовники – єпископи і священники, які отримали владу проповідувати Боже Слово і прощати гріхи. Так як гріхи будуть між людьми аж до кінця світу, то й влада прощати їх залишиться в Церкві аж до кінця світу.
На жаль, вороги Католицької Церкви не хочуть допустити, що Апостоли і їхні послідовники мають право та владу прощати гріхи. Це заперечення походить із глибокого незрозуміння Тайни сповіді та влади, якою Христос наділив Своїх законних заступників.
Як розуміти цю владу?
Священник, повертаючись із далеких місій, мав такий випадок.
«У потязі сів біля мене панок. Після якогось часу зав’язалася цікава дискусія. Розмовляли мирно, поки він не торкнувся питання сповіді. «Я, – каже мій співбесідник, – не розумію Католицької Церкви й може б вступив до неї, але є одна перепона, що здержує мене від цього кроку». «Що за перепона? Я готовий вияснити трудність, бо як католицький священик, не бачу жодної перепони, яка стримувала б кого-небудь від Церкви, Яку Христос заснував для всіх людей і всіх часів», – відповідаю панкові.
«Отче, – каже мій співбесідник, – я не вірю, що ви можете прощати гріхи. Це може вчинити тільки Бог. А ви не є Богом. Я можу так само прощати гріхи людям, як ви, бо я такий самий чоловік, як ви».
На цей звичайний закид я відповів оцим питанням: «Пане, припустімо, що ви маєте брата, який допустився злочину, от хоча б убив когось. За це суд засудив його на шибеницю. Чи ви могли б подарувати йому цей злочин і врятувати життя?»
«Ну, ні, я не маю права прощати злочинцям!» – відповів він.
«А чи Президент Америки міг би простити йому та врятувати його від шибениці?» – натискаю на панка.
Панок призадумався та згодом відповів: «Так, президент може це зробити, бо він президент. Він має право та владу милувати злочинців, якщо вважає за відповідне».
«Як це, пане? – натискаю я, – ви ж перед хвилиною сказали, що маєте таке саме право прощати злочини, як і кожний інший чоловік. Чому б ви не могли простити своєму братові його злочин? Та ж ви такий самий чоловік як президент Америки?»
«Ні, отче, не зовсім такий самий. Тут велика різниця. Президент Америки не прощає злочинцям, як звичайний собі чоловік, громадянин держави, але як президент, бо уряд президента дає йому цю владу», – відповів панок.
«Отак, дорогий пане, – кажу, – і священик не прощає грішникові гріхів, як звичайний собі чоловік, але як заступник Ісуса Христа. Чи ви не знаєте слів Св. Павла, який каже про себе й інших апостолів: «Бог у Христі примирив світ з Самим Собою… Оце ми послуговуємо замість Христа… Усе ж від Бога, що… дав нам служіння примирення». Хіба не читали ви, що каже Св. Йоан Золотоустий: «Тут у сповіді священики дістали від Бога таку владу, якої не мають ні ангели, ні архангели, бо Христос не сказав до ангелів і архангелів: «Що зв’яжете на землі, буде зв’язане в Небі, і що розв’яжете на землі, буде розв’язане на Небі».
Панок задумався і, виходячи з потяга, щиро попрощався зі мною, обіцяючи розглянути цю справу в майбутньому.
Отож, сповідь установив Сам Ісус Христос. Він міг це вчинити, бо Він Бог, знає людську природу, бо Сам сотворив її, знає наші немочі та засоби, щоб допомагати людям позбуватися їх. Якщо Він установив сповідь, як засіб прощення гріхів, то люди мусять користуватися нею, бо інакше їхні гріхи не будуть прощені ні в цім, ні в другім житті. Слова Спасителя надто зрозумілі, щоб допускати будь-який сумнів: «Кому ви гріхи простите, то простяться їм, а кому ви задержите, то задержаться».
Не буде мати оправдання перед Богом той, хто свідомо відмовляється користуватися цим легким засобом, щоб позбутися гріхів і спастися.