Сповідь

Чим є Свята Тайна Сповіді

Сповідь – це Свята Тайна, в якій свяще­ник чи єпископ в імені Христа прощає гріш­никові його гріхи, якщо він визнає їх, жаліє за них, обіцяє поправу і готовий чинити за них покуту.

Всі протестантські секти без винятку за­перечують Тайну покути і називають її ви­гадкою Католицької Церкви. Треба зазна­чити, що не тільки Католицька, але і пра­вославна Церква, яка відділилась від Като­лицької в 1054 році, теж має сповідь. Отож сповідь уже була перед великою східною схизмою, що поділила Христову Церкву на православну і Католицьку. Якщо ця Свя­та Тайна була вигадкою саме католиць­кої Церкви, то після розриву між Сходом і Заходом у православній Церкві цієї Святої Тайни б не було.

Не Католицька Церква винайшла спо­відь, але Христос установив її, щоб допо­магати людям позбуватися гріхів. Христос мав право наділити Своїх апостолів і їхніх законних послідовників – єпископів і свя­щеників владою прощати людям гріхи в Його імені. Чи Христос не дав апостолам сили проганяти бісів, очищувати прокаже­них, лікувати хворих? Дав, і цього ніхто з противників Католицької Церкви не запе­речує. «Проповідуйте та говоріть, що на­близилося Царство Небесне. Оздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищай­те прокажених, виганяйте демонів!» Апо­столи користувалися цією владою творити чуда, бо повернувшись, утішно сповістили Учителя: «Господи, навіть демони корять­ся нам».

Прощати гріхи і чинити чуда вимагає Божої сили. Якщо Христос дав Своїм апо­столам владу творити чудеса, то міг дати і владу прощати грішникам їхні гріхи.

Христос установив цю Тайну

Чи дав Христос цю владу апостолам і їх­нім послідовникам – єпископам і священни­кам? Дав. Ось докази Святого Письма, яке для більшості протестантів теж є святою, непомильною книгою Божого об’явлення.

Христос обіцяв Св. Петрові цю владу: «Я дам тобі ключі Царства Небесного і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах, і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане в небесах».

Подібну владу Спаситель обіцяв Сво­їм апостолам: «По правді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, буде зв’язане на Небі, і що тільки розв’яжете на землі, буде розв’язане на Небі».

В’язати і розв’язувати означає видава­ти та звільняти від гріхів, накладати кари і прощати їх, відпускати гріхи або затри­мувати їх, якщо грішник не заслуговує на прощення через свою впертість у гріху чи брак жалю.

Спаситель не тільки обіцяв Своїм апо­столам і їхнім послідовникам владу проща­ти гріхи, але й реально дав їм цю владу: «Прийміть Духа Святого. Кому ви простите гріхи, то простяться їм. А кому задержите, то задержаться».

Апостоли отримали владу не тільки про­повідувати прощення гріхів тим, що кають­ся, але й прощати їх в імені Христа. На це Христос уділив їм Святого Духа, щоб при Його допомозі чинили те, чого власними силами не зможуть виконати. Цю владу мали не тільки Апостоли, а її мають і їхні законні послідовники – єпископи і священ­ники, які отримали владу проповідувати Боже Слово і прощати гріхи. Так як гріхи будуть між людьми аж до кінця світу, то й влада прощати їх залишиться в Церкві аж до кінця світу.

На жаль, вороги Католицької Церкви не хочуть допустити, що Апостоли і їхні по­слідовники мають право та владу прощати гріхи. Це заперечення походить із глибо­кого незрозуміння Тайни сповіді та влади, якою Христос наділив Своїх законних за­ступників.

Як розуміти цю владу?

Священник, повертаючись із далеких місій, мав такий випадок.

«У потязі сів біля мене панок. Після яко­гось часу зав’язалася цікава дискусія. Роз­мовляли мирно, поки він не торкнувся пи­тання сповіді. «Я, – каже мій співбесідник, – не розумію Католицької Церкви й може б вступив до неї, але є одна перепона, що здержує мене від цього кроку». «Що за пе­репона? Я готовий вияснити трудність, бо як католицький священик, не бачу жодної перепони, яка стримувала б кого-небудь від Церкви, Яку Христос заснував для всіх людей і всіх часів», – відповідаю панкові.

«Отче, – каже мій співбесідник, – я не вірю, що ви можете прощати гріхи. Це може вчинити тільки Бог. А ви не є Богом. Я можу так само прощати гріхи людям, як ви, бо я такий самий чоловік, як ви».

На цей звичайний закид я відповів оцим питанням: «Пане, припустімо, що ви маєте брата, який допустився злочину, от хоча б убив когось. За це суд засудив його на шибеницю. Чи ви могли б подарувати йому цей злочин і врятувати життя?»

«Ну, ні, я не маю права прощати зло­чинцям!» – відповів він.

«А чи Президент Америки міг би прости­ти йому та врятувати його від шибениці?» – натискаю на панка.

Панок призадумався та згодом відповів: «Так, президент може це зробити, бо він президент. Він має право та владу милува­ти злочинців, якщо вважає за відповідне».

«Як це, пане? – натискаю я, – ви ж пе­ред хвилиною сказали, що маєте таке саме право прощати злочини, як і кожний інший чоловік. Чому б ви не могли простити своє­му братові його злочин? Та ж ви такий са­мий чоловік як президент Америки?»

«Ні, отче, не зовсім такий самий. Тут ве­лика різниця. Президент Америки не про­щає злочинцям, як звичайний собі чоловік, громадянин держави, але як президент, бо уряд президента дає йому цю владу», – відповів панок.

«Отак, дорогий пане, – кажу, – і свя­щеник не прощає грішникові гріхів, як звичайний собі чоловік, але як заступник Ісуса Христа. Чи ви не знаєте слів Св. Пав­ла, який каже про себе й інших апостолів: «Бог у Христі примирив світ з Самим Со­бою… Оце ми послуговуємо замість Хри­ста… Усе ж від Бога, що… дав нам служіння примирення». Хіба не читали ви, що каже Св. Йоан Золотоустий: «Тут у сповіді свя­щеники дістали від Бога таку владу, якої не мають ні ангели, ні архангели, бо Хри­стос не сказав до ангелів і архангелів: «Що зв’яжете на землі, буде зв’язане в Небі, і що розв’яжете на землі, буде розв’язане на Небі».

Панок задумався і, виходячи з потяга, щиро попрощався зі мною, обіцяючи роз­глянути цю справу в майбутньому.

Отож, сповідь установив Сам Ісус Хри­стос. Він міг це вчинити, бо Він Бог, знає людську природу, бо Сам сотворив її, знає наші немочі та засоби, щоб допомагати людям позбуватися їх. Якщо Він установив сповідь, як засіб прощення гріхів, то люди мусять користуватися нею, бо інакше їхні гріхи не будуть прощені ні в цім, ні в дру­гім житті. Слова Спасителя надто зрозумілі, щоб допускати будь-який сумнів: «Кому ви гріхи простите, то простяться їм, а кому ви задержите, то задержаться».

Не буде мати оправдання перед Богом той, хто свідомо відмовляється користува­тися цим легким засобом, щоб позбутися гріхів і спастися.

о. Василь Карбунишин, СБССЙ