Про піст

 

1. Яке призначення посту?

Призначення посту:

– Викорінення пристрастей і похотей.

– Досягнення стриманості й по­мірності.

– Приготування до загробного рівноангельського життя.

«Бо Царство Боже не їжа та пиття» (Рм. 14, 17)

Молитва твориться з увагою особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.

2. У чому полягає піст?

Тілесний піст полягає в утриму­ванні від їжі (або певного роду їжі), від подружніх стосунків. Цей тілес­ний піст вводить людину у другий – духовний: молитву, добрі діла, стриманість, чистоту, терпеливість – загалом викорінення гріха і здо­буття чеснот.

«Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі» (Св. Ва­силій Великий).

3. Що примушує християни­на постувати?

– Перше: любов до Бога;

– Друге: страх Божий;

– Третє: послух.

Любов до Бога неможлива без посту, поки людина на землі. Стверджують це ті, що досягли лю­бові – праведники усіх часів. По­стив Мойсей, цар Давид, пророки Ілля та Даниїл, постили апостоли, що описано в Діяннях апостолів, також ап. Павло, постили святі і мученики, благочестиві князі, свя­щеники і миряни – саме з любові до Бога.

   Страх Божий спонукає людину постити, коли в житті її трапля­ється якесь лихо. Так було навіть з цілими народами (ніневітяни, із­раїльський народ), які були при­речені на смертну кару через гріх, але піст і покаянна молитва спасли їх від Божого гніву. Істинний піст завжди рятує людину в очах Божих, бо виводить її з будь-якого забуття на шлях правди. Незліченні випад­ки, коли піст і молитва зупиняли хворобу, рятували від смертель­ної небезпеки, зупиняли нещастя, рятували життя іншим людям. Піст допомагає людині знайти правиль­ний настрій серця: «сокрушенний і смиренний». Це, як ми знаємо, є єдиною жертвою Богові, інших жертв Бог не приймає.

   Навіть і не знаючи цього, бла­гочестиві люди, керовані Духом Святим, починають постити, до­слухаючись настанов Апостоль­ської Церкви. Піст – це, перш за все, рух, активність духа, бороть­ба зі млявістю, лінощами, зманіже­ністю, розслабленням волі і тіла. Це боротьба за життя, за свободу духа від звичайного рабства. «Піст тіла є їжа для душі» (Св. Йоан Зо­лотоустий).

   4. Чи є в Новому Заповіті пряме свідчення Ісуса Христа про піст?

   Перше – пряме свідчення Ісуса Христа про значення посту: «Цей рід (бісівський) не можна вигнати, тільки молитвою і постом» (Мк. 9, 29).

   Друге – пророкування про піст для усіх християн: «Прийдуть дні, коли віднімуть у них жениха, тоді будуть постити у ті дні» (Лк. 5, 33- 35). Йдеться тут не тільки про весь період від Вознесіння до Другого пришестя, але й про конкретні дні: середу – коли Юда, зрадив Госпо­да і п`ятницю, коли Господь помер на хресті. Св. Атанасій Великий го­ворив: «Той, хто дозволяє собі їсти скоромне (жирне і масне) у середу й п’ятницю – розпинає Господа».

   Третє – Господь показує, яким має бути піст: «Коли ж ви пости­те, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажуть своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить та­ємне, віддасть тобі» (Мт. 6, 16–18).

Четверте – Господь попере­джає про небезпеку наїдання до переситу: «Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не об­тяжилися обжирством, пияцтвом та житейськими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька... Будьте чуйні, отже і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином» (Лк. 21, 34).

П’яте – Сам Господь постив 40 днів, показуючи приклад духовно­го посту й перемоги над дияволом (Мт. 4).

5. Наскільки важливе зна­чення для спасіння людини має піст? Адже піст не входить на­віть у 10 заповідей Господніх!

Піст – це перша заповідь, яку дав Господь людям через Адама та Єву. Вона ж повторена і в Єван­гелії. Піст – не мета, а засіб, без якого досягти мети дуже важко. Птахові неможливо злетіти у небо без крил; піст і молитва – це два крила, за допомогою яких ми до­лаємо висоти виконання заповідей Божих. Найпростіший приклад: найголовніша заповідь – любити Бога. А Бог говорить, що любить Його той, хто виконує Його слово. Усе ж Слово Боже (Біблія) проник­нуте значенням посту для душі лю­дини, для її єднання з Богом. Як же ти любиш Бога, якщо слова Його для тебе не дорогоцінні? Отже піст стає засобом для того, щоб нам на­вчитися найголовнішому – любові до Бога. Причому, як свідчать свя­ті люди – одним з наймогутніших засобів. Перша заповідь, Господь дав людству – заповідь про піст. І, якщо вона була необхідною для людей до падіння нашого, тим по­трібніша вона після падіння. Хто заперечує пости, той віднімає у себе й у інших зброю проти бага­тостраждальної плоті своєї й проти диявола, сильних проти нас осо­бливо через нестриманість.

   «Піст возносить молитву на небо, стаючи для неї наче крила­ми» (Св. Василій Великий).

   6. Чи для всіх християн обов’язковий піст?

Так, піст обов’язковий для кож­ного християнина, навіть для ді­тей, починаючи коли дитина при­ступила до Першого Св. Причастя, а то й раніше, – кожному у своїй мірі. Піст укладено Богом з пер­шого часу існування людини, як необхідний засіб для її зростання в Бозі. Про необхідність посту для кожного, хто охрестився у Христа Ісуса, говорить і те, що ні свяще­ник, ані яка влада, ані сам патріарх не мають права благословляти по­рушення посту (тільки полегшення для немічних і дітей). Тобто всю відповідальність перед Богом за це кожна людина бере тільки на себе. Особливо піст потрібний немічним духовно: схильним до гніву, осуду, сваволі, впертості, наполяганні на своєму, легковажним, розсіяним, недбалим, малодушним, пристрас­ним...

   «Хто постить – знає, як піст приборкує хотіння. А ті, кому дове­лося випробувати це у ділі, ствер­джують, що він пом’якшує норов, вгамовує гнів, стримує пориван­ня серця, бадьорить розум, дістає спокій для душі, полегшує тіло, усуває нестриманість (Св. Йоан Зо­лотоустий).

   7. Я бачив людей, які по­стять, але дуже далекі від хрис­тиянського ідеалу. Хіба Богу чи їм самим потрібний такий піст?

   Якщо людина не фарисействує, а постить чесно і щиро – Бог будує її внутрішній храм – незбагненне і невидиме. Для нас це все ще стара людина, але в ній вже зародилося щось нове. Для нас це все ще тем­рява, але в серці її вже є світло. Не знаємо, скільки Господь дав їй духовних сил, не знаємо, скільки вона вже здолала і яка відбуваєть­ся в ній боротьба. Принаймні цій людині є що відповісти перед Бо­гом. Вона старалася і зробила, як змогла, по вірі своїй. А ми що ска­жемо, не маючи навіть цього най­меншого виправдання?

8. Я намагався постити, але мені здається, що піст мені ні­чого не дає...

Було б помилкою для людини, що тільки-но розпочала роботу для Бога, чекати якихось особливих вражень та благодатних дарів. Мо­литва й піст і всяка праведність на­вчають, збудовують людину, як ми це вже згадували, невидимо і ча­сто непомітно. Як зерно, вкинуте у землю, ще не побачило світла, але вже зрушилося, неухильно потяг­нулося до світла, прорвало свою в’язницю і пішло в ріст, так і душа у терпінні і труді неодмінно йде правильно і вже близька до Бога. А душа недбала – блукає. Навпаки, якісь екзальтичні переживання, що з’являються у людини на по­чатку її шляху, є часто наслідком не прагнення до Бога, не пошуку істини, а пошуку самовиявлення, догоджання собі. Такі переживан­ня зовсім не є духовними, найчас­тіше це омана й самооблещування. На шляху до Бога треба трошки постаратися, трошки докласти зу­силь («Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зу­силля, здобуває його» Мт. 11, 12). Треба трошки збити ноги на цьому шляху, перш, ніж удостоїтися не­бесних дарів. Бог не дає Свої скар­би в нечисті руки, нечисте серце. Треба попрацювати, постукати у двері, очиститися трохи. «Вашим стражданням ви спасете душі свої» (Лк. 21, 19).

«Стримання морить голодом бі­сів» (Св. Теофан Затворник).

9. А якщо людина немічна й не може дотримуватися посту? Особливо в наші часи, коли і самі продукти харчування не­здорові, і люди тяжко працю­ють і виснажуються надмірно, і не завжди можна дістати те, що потрібно з пісної їжі. Може Церкві варто було б перегля­нути вимоги посту і змінити їх, враховуючи сучасні обстави­ни?

Дуже важливо пам’ятати, що пости укладені не людським розу­мом, а премудрістю Божою, Прови­дінням Божим. Пости розташовані протягом року премудро і, безу­мовно, розраховані й на наші часи, і на ті, що будуть, може й набагато складніші. Потрібно пам’ятати, що у кожної людини – своя міра стри­мання, яку може визначити тільки вона, але це стримання необхідне особливо для духовного здоров’я.

   Люди бояться посту, забува­ючи основоположні істини: «Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4). Як тоді, так і зараз Господь нам каже: «У Мене є їжа, якої ви не знаєте... Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене...» (Йо. 4, 34). Таку їжу пі­знає кожний, хто заради Бога по­чинає постити. І те, що ще вчора було неможливо, стає сьогодні ціл­ком реальним. І піст можна розумі­ти як св. Йоан Золотоустий: «Піст – це стримання язика, приборкання гніву, викорінення лакімства…»

   Ніхто тебе не питає у церкві: «Як ти постиш?» або «Скільки чого їси?» Але Церква закликає усіх дітей своїх прийняти чудотворні ліки посту на одужання душі і тіла. Хіба це треба Церкві? Хіба збіль­шується її авторитет від того, що вона пропонує нам те, що нам не подобається? Хіба це Богу треба? Це потрібно нам! Щоб ми «дозво­лили» Господеві увійти в нас і зці­лити нас.

   «Я є хліб життя. Батьки ваші манну в пустині споживали й по­мерли. Це ж – хліб, що з неба зі­йшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Йо. 6, 48–50).

   10. Чи може людина хвора наважитися виконувати Цер­ковний устав посту в усій пов­ноті, без послаблень?

   Оце вже той випадок, коли йдеться не про загальне для всіх правило, а про конкретну особи­стість. Яка людина? Ви? Я? Він? Бу­ває, що і хвора людина може взя­ти на себе суворий піст без шкоди для свого здоров’я. Але найчастіше піст входить в життя людини при­родньо, поступово. Бажання не образити Бога, не зневажити свою Церкву, бажання навернутися до Бога та інші, запалені небесним вогнем думки, визначають мінімум для даної людини тілесної їжі і мак­симум духовної. «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукай­те, і відчинять вам».

   Не треба запеклості, випробо­вування своїх можливостей, а біль­ше довіри, послуху, лагідности. Благочестива людина повторює історію Церкви Христової у фор­муванні досконалої визначеності посту. Має пройти якийсь період формування, будуть і помилки, і фарисейство, і, навпаки, недба­лість – Господь виправить. Голов­не – невідступність, прагнення до святості, незворотній рух до Бога.

   З якою любов’ю, з якими боже­ственними благодатними силами служить Господь усім, хто істинно постить! Він їх навідує, очищає, оновлює, зміцнює у боротьбі з при­страстями... навчає всякої чесноти і зводить до досконалості.

   11. Чи є їжа нечиста, небла­гословенна Богом для людини?

   Про їжу сказано, що «всяке творіння Боже добре, і ніщо не по­гане, коли приймається з подякою, бо освячується словом Божим і мо­литвою» (І Тм. 4, 4–5). Відмовляє­мося ж ми від скоромної їжі у пости тому, що кожний рід їжі має влас­тиву йому дію на кров, на мозок, на усе тіло, а через тіло – й на дух. Тому їжа розрізнюється якісно: за своїм впливом на людину.

   Гріх не в їжі, а в нестриманості, в непослуху Церкві, у віддаленні від праці над собою.

   12. Як правильно постити?

   Під час усіх постів із їжі вилу­чають м’ясо в перший і останній тиждень посту, та в проміжні тижні посту – в понеділок, середу і п’ят­ницю, а молочні продукти в інші дні проміжного тижня дозволені. Загальним правилом є: утримува­тися від розваг, веселощів та забав з алкогольними напоями, не справ­ляти весілля, стримувати свій язик (не тільки від поганих, злих слів, а й від порожніх), творити діла ми­лосердя, побільше «відривати» від себе: вчитися жертвувати. Добре є стримуватися подружніх відносин. Усі страви під час постів мають бути прості, невигадливі.

   Пости бувають звичайні й суво­рі (коли не їдять рибу, олію й га­рячу їжу – це так зване сухоїдіння: хліб, вода, компоти, варені й сирі овочі й фрукти), іноді особливо су­ворі (не їдять аж до вечора, а хто може – і кілька днів), одноденні й тривалі.

   Людина з благословення свя­щеника може взяти на себе до­датковий піст (у випадку хвороби, небезпеки, для більшого вдоскона­лення тощо).

   «Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка за­лишається на життя вічне, – яку ж дасть вам Син Чоловічий» (Йо. 6, 27).

Підготував

Василь Кривозірка