1. Яке призначення посту?
Призначення посту:
– Викорінення пристрастей і похотей.
– Досягнення стриманості й помірності.
– Приготування до загробного рівноангельського життя.
«Бо Царство Боже не їжа та пиття» (Рм. 14, 17)
Молитва твориться з увагою особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.
2. У чому полягає піст?
Тілесний піст полягає в утримуванні від їжі (або певного роду їжі), від подружніх стосунків. Цей тілесний піст вводить людину у другий – духовний: молитву, добрі діла, стриманість, чистоту, терпеливість – загалом викорінення гріха і здобуття чеснот.
«Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі» (Св. Василій Великий).
3. Що примушує християнина постувати?
– Перше: любов до Бога;
– Друге: страх Божий;
– Третє: послух.
Любов до Бога неможлива без посту, поки людина на землі. Стверджують це ті, що досягли любові – праведники усіх часів. Постив Мойсей, цар Давид, пророки Ілля та Даниїл, постили апостоли, що описано в Діяннях апостолів, також ап. Павло, постили святі і мученики, благочестиві князі, священики і миряни – саме з любові до Бога.
Страх Божий спонукає людину постити, коли в житті її трапляється якесь лихо. Так було навіть з цілими народами (ніневітяни, ізраїльський народ), які були приречені на смертну кару через гріх, але піст і покаянна молитва спасли їх від Божого гніву. Істинний піст завжди рятує людину в очах Божих, бо виводить її з будь-якого забуття на шлях правди. Незліченні випадки, коли піст і молитва зупиняли хворобу, рятували від смертельної небезпеки, зупиняли нещастя, рятували життя іншим людям. Піст допомагає людині знайти правильний настрій серця: «сокрушенний і смиренний». Це, як ми знаємо, є єдиною жертвою Богові, інших жертв Бог не приймає.
Навіть і не знаючи цього, благочестиві люди, керовані Духом Святим, починають постити, дослухаючись настанов Апостольської Церкви. Піст – це, перш за все, рух, активність духа, боротьба зі млявістю, лінощами, зманіженістю, розслабленням волі і тіла. Це боротьба за життя, за свободу духа від звичайного рабства. «Піст тіла є їжа для душі» (Св. Йоан Золотоустий).
4. Чи є в Новому Заповіті пряме свідчення Ісуса Христа про піст?
Перше – пряме свідчення Ісуса Христа про значення посту: «Цей рід (бісівський) не можна вигнати, тільки молитвою і постом» (Мк. 9, 29).
Друге – пророкування про піст для усіх християн: «Прийдуть дні, коли віднімуть у них жениха, тоді будуть постити у ті дні» (Лк. 5, 33- 35). Йдеться тут не тільки про весь період від Вознесіння до Другого пришестя, але й про конкретні дні: середу – коли Юда, зрадив Господа і п`ятницю, коли Господь помер на хресті. Св. Атанасій Великий говорив: «Той, хто дозволяє собі їсти скоромне (жирне і масне) у середу й п’ятницю – розпинає Господа».
Третє – Господь показує, яким має бути піст: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажуть своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6, 16–18).
Четверте – Господь попереджає про небезпеку наїдання до переситу: «Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та житейськими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька... Будьте чуйні, отже і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином» (Лк. 21, 34).
П’яте – Сам Господь постив 40 днів, показуючи приклад духовного посту й перемоги над дияволом (Мт. 4).
5. Наскільки важливе значення для спасіння людини має піст? Адже піст не входить навіть у 10 заповідей Господніх!
Піст – це перша заповідь, яку дав Господь людям через Адама та Єву. Вона ж повторена і в Євангелії. Піст – не мета, а засіб, без якого досягти мети дуже важко. Птахові неможливо злетіти у небо без крил; піст і молитва – це два крила, за допомогою яких ми долаємо висоти виконання заповідей Божих. Найпростіший приклад: найголовніша заповідь – любити Бога. А Бог говорить, що любить Його той, хто виконує Його слово. Усе ж Слово Боже (Біблія) проникнуте значенням посту для душі людини, для її єднання з Богом. Як же ти любиш Бога, якщо слова Його для тебе не дорогоцінні? Отже піст стає засобом для того, щоб нам навчитися найголовнішому – любові до Бога. Причому, як свідчать святі люди – одним з наймогутніших засобів. Перша заповідь, Господь дав людству – заповідь про піст. І, якщо вона була необхідною для людей до падіння нашого, тим потрібніша вона після падіння. Хто заперечує пости, той віднімає у себе й у інших зброю проти багатостраждальної плоті своєї й проти диявола, сильних проти нас особливо через нестриманість.
«Піст возносить молитву на небо, стаючи для неї наче крилами» (Св. Василій Великий).
6. Чи для всіх християн обов’язковий піст?
Так, піст обов’язковий для кожного християнина, навіть для дітей, починаючи коли дитина приступила до Першого Св. Причастя, а то й раніше, – кожному у своїй мірі. Піст укладено Богом з першого часу існування людини, як необхідний засіб для її зростання в Бозі. Про необхідність посту для кожного, хто охрестився у Христа Ісуса, говорить і те, що ні священик, ані яка влада, ані сам патріарх не мають права благословляти порушення посту (тільки полегшення для немічних і дітей). Тобто всю відповідальність перед Богом за це кожна людина бере тільки на себе. Особливо піст потрібний немічним духовно: схильним до гніву, осуду, сваволі, впертості, наполяганні на своєму, легковажним, розсіяним, недбалим, малодушним, пристрасним...
«Хто постить – знає, як піст приборкує хотіння. А ті, кому довелося випробувати це у ділі, стверджують, що він пом’якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дістає спокій для душі, полегшує тіло, усуває нестриманість (Св. Йоан Золотоустий).
7. Я бачив людей, які постять, але дуже далекі від християнського ідеалу. Хіба Богу чи їм самим потрібний такий піст?
Якщо людина не фарисействує, а постить чесно і щиро – Бог будує її внутрішній храм – незбагненне і невидиме. Для нас це все ще стара людина, але в ній вже зародилося щось нове. Для нас це все ще темрява, але в серці її вже є світло. Не знаємо, скільки Господь дав їй духовних сил, не знаємо, скільки вона вже здолала і яка відбувається в ній боротьба. Принаймні цій людині є що відповісти перед Богом. Вона старалася і зробила, як змогла, по вірі своїй. А ми що скажемо, не маючи навіть цього найменшого виправдання?
8. Я намагався постити, але мені здається, що піст мені нічого не дає...
Було б помилкою для людини, що тільки-но розпочала роботу для Бога, чекати якихось особливих вражень та благодатних дарів. Молитва й піст і всяка праведність навчають, збудовують людину, як ми це вже згадували, невидимо і часто непомітно. Як зерно, вкинуте у землю, ще не побачило світла, але вже зрушилося, неухильно потягнулося до світла, прорвало свою в’язницю і пішло в ріст, так і душа у терпінні і труді неодмінно йде правильно і вже близька до Бога. А душа недбала – блукає. Навпаки, якісь екзальтичні переживання, що з’являються у людини на початку її шляху, є часто наслідком не прагнення до Бога, не пошуку істини, а пошуку самовиявлення, догоджання собі. Такі переживання зовсім не є духовними, найчастіше це омана й самооблещування. На шляху до Бога треба трошки постаратися, трошки докласти зусиль («Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» Мт. 11, 12). Треба трошки збити ноги на цьому шляху, перш, ніж удостоїтися небесних дарів. Бог не дає Свої скарби в нечисті руки, нечисте серце. Треба попрацювати, постукати у двері, очиститися трохи. «Вашим стражданням ви спасете душі свої» (Лк. 21, 19).
«Стримання морить голодом бісів» (Св. Теофан Затворник).
9. А якщо людина немічна й не може дотримуватися посту? Особливо в наші часи, коли і самі продукти харчування нездорові, і люди тяжко працюють і виснажуються надмірно, і не завжди можна дістати те, що потрібно з пісної їжі. Може Церкві варто було б переглянути вимоги посту і змінити їх, враховуючи сучасні обставини?
Дуже важливо пам’ятати, що пости укладені не людським розумом, а премудрістю Божою, Провидінням Божим. Пости розташовані протягом року премудро і, безумовно, розраховані й на наші часи, і на ті, що будуть, може й набагато складніші. Потрібно пам’ятати, що у кожної людини – своя міра стримання, яку може визначити тільки вона, але це стримання необхідне особливо для духовного здоров’я.
Люди бояться посту, забуваючи основоположні істини: «Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4). Як тоді, так і зараз Господь нам каже: «У Мене є їжа, якої ви не знаєте... Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене...» (Йо. 4, 34). Таку їжу пізнає кожний, хто заради Бога починає постити. І те, що ще вчора було неможливо, стає сьогодні цілком реальним. І піст можна розуміти як св. Йоан Золотоустий: «Піст – це стримання язика, приборкання гніву, викорінення лакімства…»
Ніхто тебе не питає у церкві: «Як ти постиш?» або «Скільки чого їси?» Але Церква закликає усіх дітей своїх прийняти чудотворні ліки посту на одужання душі і тіла. Хіба це треба Церкві? Хіба збільшується її авторитет від того, що вона пропонує нам те, що нам не подобається? Хіба це Богу треба? Це потрібно нам! Щоб ми «дозволили» Господеві увійти в нас і зцілити нас.
«Я є хліб життя. Батьки ваші манну в пустині споживали й померли. Це ж – хліб, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Йо. 6, 48–50).
10. Чи може людина хвора наважитися виконувати Церковний устав посту в усій повноті, без послаблень?
Оце вже той випадок, коли йдеться не про загальне для всіх правило, а про конкретну особистість. Яка людина? Ви? Я? Він? Буває, що і хвора людина може взяти на себе суворий піст без шкоди для свого здоров’я. Але найчастіше піст входить в життя людини природньо, поступово. Бажання не образити Бога, не зневажити свою Церкву, бажання навернутися до Бога та інші, запалені небесним вогнем думки, визначають мінімум для даної людини тілесної їжі і максимум духовної. «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам».
Не треба запеклості, випробовування своїх можливостей, а більше довіри, послуху, лагідности. Благочестива людина повторює історію Церкви Христової у формуванні досконалої визначеності посту. Має пройти якийсь період формування, будуть і помилки, і фарисейство, і, навпаки, недбалість – Господь виправить. Головне – невідступність, прагнення до святості, незворотній рух до Бога.
З якою любов’ю, з якими божественними благодатними силами служить Господь усім, хто істинно постить! Він їх навідує, очищає, оновлює, зміцнює у боротьбі з пристрастями... навчає всякої чесноти і зводить до досконалості.
11. Чи є їжа нечиста, неблагословенна Богом для людини?
Про їжу сказано, що «всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою, бо освячується словом Божим і молитвою» (І Тм. 4, 4–5). Відмовляємося ж ми від скоромної їжі у пости тому, що кожний рід їжі має властиву йому дію на кров, на мозок, на усе тіло, а через тіло – й на дух. Тому їжа розрізнюється якісно: за своїм впливом на людину.
Гріх не в їжі, а в нестриманості, в непослуху Церкві, у віддаленні від праці над собою.
12. Як правильно постити?
Під час усіх постів із їжі вилучають м’ясо в перший і останній тиждень посту, та в проміжні тижні посту – в понеділок, середу і п’ятницю, а молочні продукти в інші дні проміжного тижня дозволені. Загальним правилом є: утримуватися від розваг, веселощів та забав з алкогольними напоями, не справляти весілля, стримувати свій язик (не тільки від поганих, злих слів, а й від порожніх), творити діла милосердя, побільше «відривати» від себе: вчитися жертвувати. Добре є стримуватися подружніх відносин. Усі страви під час постів мають бути прості, невигадливі.
Пости бувають звичайні й суворі (коли не їдять рибу, олію й гарячу їжу – це так зване сухоїдіння: хліб, вода, компоти, варені й сирі овочі й фрукти), іноді особливо суворі (не їдять аж до вечора, а хто може – і кілька днів), одноденні й тривалі.
Людина з благословення священика може взяти на себе додатковий піст (у випадку хвороби, небезпеки, для більшого вдосконалення тощо).
«Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку ж дасть вам Син Чоловічий» (Йо. 6, 27).
