Син Фаустіно, римського сенатора, Святий Климент був обраний керувати Церквою після мученицької смерті святого Клета. Він закликав свідків мучеництва святих, щоб вони подбали про старанне записування фактів мучеництва та всього, що говорили вони перед своїми суддями та імператорами.
Під час понтифікату святого Климента відбулася схизма Коринфа, в якій християни, відмовляючись підкорятися владі пантифіка, стверджували, що обирають священиків відповідно до їх таланту. Тоді Понтифік послав послання до Коринтян, яке вважалося важливою пам’яткою християнської античності, і чого, як кажуть, достатньо, щоб покласти край схизмі.
Третє переслідування християн, розпочате імператором Траяном, стосувалось святого Климента, оскільки він належав до патриціанської родини, йому спочатку обіцяно імператором блага, а потім погрожувано смертю, щоб відмовитись від папства, але безрезультатно. Тоді він був засуджений до заслання в Херсонес Таврійським (Крим), куди відправляли злочинців. Традиція говорить про те, що римський понтифік знайшов там дві тисячі засланих християн, і що він морально допоміг їм, а також матеріально, створивши чудо, коли настала нестача води, що було причиною жорстоких страждань. Цей факт та постійні проповіді, дозволили святому Клименту привернути багато засланців до християнства, поки наказом імператора з Риму, понтифіка не забрали і кинули в море з якорем, прив'язаним до шиї. Так закінчилось земне життя четвертого Папи Римського.
