Святий ЮЛІЙ I

Яскравим фактом понтифікату св. Юлія I було проголошення невинності св. Атанасія, патріарха Олександрійського, через наклеп Євсевія (342). Вони скаржились, а понтифік відповів їм посланням (яке вважається одним з найкрасивіших пам’яток церковної старовини), в якому він дорікнув їм за те, що вони відмовились від вчення Нікейського собору, щоб прийняти засуджені єресі. З тих пір Римський собор скасував висвячення Григорія і підтвердив обрання святого Павла на престол Константинополя, подовживши суперечку між Східною та Західною Церквами, було визнано необхідним скликати конгрес, який міг би погодити дві церкви. Насправді за ініціативою Юлія I і з розумінням двох імператорів у 347 році було скликано собор у Сардинії (Іллірія), на якому святий Атанасій отримав нову перемогу, а євсевійські послідовники Арія були засуджені та відлучені від церкви. На цьому соборі, на якому понтифік не зміг бути присутнім, було вирішено, що всі єпископи повинні звернутися до наступника св. Петра для вирішення своїх суперечок. Окрім Послання до Євсевія, від св. Юлія І залишились ще два важливі листи до Східних Церков. Мощі цього папи зберігаються в Римі під головним вівтарем церкви Санта Марія ді Трастевере.