Народився у Римі в родині патриція Анісія, він був претором у 573 р., Заснував шість монастирів на Сицилії та один у Римі. Папа Пелагій II відправив його апостольським нунцієм до Константинополя. Коли святого Григорія обрали папою, Риму загрожували два вороги: голод і лангобарди. Григорій привіз зерно з Сицилії і підготувався до війни, починаючи переговори із загарбниками, з якими йому вдалося укласти вигідний договір, скориставшись підтримкою королеви Феодолінди, дружини Агілульфа. Таким чином, звільнившись від будь-якої небезпеки з боку лангобардів, він енергійно боровся з донатистами в Африці та симоняками в Галлії, він працював над поширенням аскези святого Бенедикта серед ченців, реформуванням звичаїв світського духовенства (595–597). На Сході він не міг завадити константинопольському патріарху Іоанну Посту, захищеному імператором Моріцієм, прийняти титул екуменічного єпископа. Він також подбав про ритуал і культ; він мав усі молитви, необхідні для Служби Божої та для здійснення таїнств, зібравшись разом і склавши Антифонарій. Він також заснував співочу школу, яку назвав григоріанською.
Григорій I помер у віці 64 років, залишивши за собою значну кількість праць, тридцять п’ять книг про Йова, Діалоги, Псалтир, тринадцять томів листів, Таїнство та згаданий Антифонарій. Комплекс цих робіт є дуже важливою пам'яткою для церковної історії.
