Чому треба бути дитиною, щоб увійти у Царство Боже

Пояснюючи людям про Царство Боже, Ісус використовував різні знаки: порівнював його з гірчичним зерном, скарбом, дорогоцінною перлиною, неводом. Проте особливе місце в словах Ісуса має дитина: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, — не ввійде до нього. Що такого особливого в тому, як дитина сприймає людей, події, обставини? Найперше — дитина не може всього розуміти чи перевірити, не може всього знати й уміти. Дитина не очікує від себе досконалості, вона має батьків та інших близьких людей і довіряє їм. Якщо вона чогось не знає, то питає, а отримавши відповідь — вірить. Дитина має батьків. Дитина Божа має Небесного Отця, який є кращим за найкращих земних батьків. Він любить безумовно, турбується, не очікуючи подяки, цінує й прощає, не зважаючи ні на що, все бачить і знає, але не контролює й не примушує, не розчаровується, не втомлюється чекати. Небесний Батько добрий і щедрий до усіх своїх дітей. Дитина Божа може довіряти своєму Татові навіть у питаннях, яких вона не розуміє, не може перевірити, – адже знає, що Йому можна довіряти. Живучи в цьому світі, людина не знає, що таке відсутність спокус, страждань, обмежень. Не знає, яким є спілкування з Богом та людьми без страху, егоїзму й інших перешкод. Не може інакше усвідомити Царства Божого, як тільки прийняти його з дитячою довірою. Дитина ще не має стереотипів, очікувань, ілюзій. Вона живе теперішнім, відкрита до нового. Дитина не відкине Царства Божого тільки тому, що воно не відповідає її уявленням, як це зробили деякі книжники та фарисеї. Дитина розуміє свою слабкість і потребу, щоб про неї потурбувались. Вона не думає, що повинна здобувати власними силами їжу чи одяг, — усе, що потрібно, їй дають. Не думає, що мусить заслужити любов, — а просто очікує любові й приймає її легко. Дитина Божа не мусить і не може ввійти в Царство своїми силами чи заслугами, не здатна його збагнути власним розумом. Отже, залишається прийняти його з вірою. 

                               За матеріалами: CREDO