Тисячі мешканців Пакистані живуть у вкрай складних умовах. Вони животіють у брудних нетрях без проточної води та електрики. Іноді в одному приміщенні тісниться з десяток людей. Становище християн у цій країні ще гірше. Влада залишає для них таку роботу, як прибирання туалетів; 90% прибиральників у Пакистані — християни. Вони ніколи не отримують захисного одягу, навіть рукавиць, не кажучи вже про засоби дезінфекції. Однак у найважчій ситуації перебувають християни, які відбувають покарання у в’язницях, часто — як у випадку Асії Бібі — за сфабрикованими звинуваченнями в богохульстві.
У важкодоступному районі в Тиграї, в Ефіопії, у таборі біженців перебувають близько 18 тисяч еритрейців, які втекли від політичних та релігійних переслідувань. Половина з них — діти. Через пандемію влада Ефіопії планує закрити табір, а його мешканців депортувати до Еритреї. Ситуація біженців може значно погіршитися, якщо вони знов опиняться в країні, якою править диктатор, який зачинив минулого року 22 католицькі медичні центри.
Схожа доля чекає на християн, які втікають з Ірану й Афганістану до Туреччини. Їх зустрічають там із ненавистю та виключають із механізмів підтримки, позбавляють необхідної допомоги та їжі для їхніх сімей.
Також нігерійська група ісламських радикалів Боко Харам не припинила своєї терористичної діяльності. Вона стала ще більш безкарною, коли світ зосередився на боротьбі з коронавірусом.
Подібні переслідування відбуваються в Північній Кореї, де режим арештовує, переслідує і катує християн.
