Жінки походили з дуже бідної сім’ї. Вони обоє працювали на фармацевтичній фабриці в Лахорі. Вони давно скаржились своєму керівнику, що їх жорстоко переслідували власник заводу Мохаммад Маєм та один з керівників Мохаммад Імтіаз. Вони виїхали на роботу 26 листопада і пропали. Їхні побиті тіла були знайдені 7 грудня, закинуті в каналізацію. Обидві жінки були заміжні та мали дітей. Чоловік старшої однозначно говорить, що вони померли, бо були бідними християнками, які позбавлені будь-яких прав у Пакистані. Муштак Масіх зазначає, що лише захоплення катувачів та зразкове покарання можуть змінити ситуацію. Однак він не вірить, що це станеться. Власник заводу був затриманий і зізнався у скоєному, але був відпущений під заставу. Іншого чоловіка досі розшукують.
Прем’єр-міністр Пенджабу оголосив, що винні відповідатимуть за скоєні злочини, і наказав поліції повідомити його про хід розслідування, проте правозахисники в цій мусульманській країні побоюються, що вся справа буде замовчена. Про це свідчать історії християнок, яких раніше викрадали, зґвалтували та вбивали багаті мусульмани, для яких гроші та релігія досі гарантують безкарність у Пакистані. «Моя дружина та моя сестра неодноразово відкидали їхні аванси та великі гроші, які вони пропонували, кажучи, що у них є сім’ї, діти і вони щасливі, і вони не хочуть приймати іслам. На жаль, цього було недостатньо», – говорить Муштак Масіх, вказуючи на другий вимір цієї трагедії – це загалом шість дітей-сиріт, які виховуються без матері.
Протестантський пастор, який опікується громадою в Махані, до якої належали вбиті жінки, визнає, що права християн широко порушуються. “Більшість із цих людей дуже бідні, багато неписьменні, пакистанське суспільство про них взагалі не піклується”, – каже пастор Амір Саламат Масіх. У свою чергу, директор місцевої газети Pakistan Christian Post зазначає, що становище послідовників Христа, особливо жінок, продовжує погіршуватися. “Меншини мають права, гарантовані конституцією, але на практиці це не дотримується”, – підкреслює Чіоса Назір Бхатті.
