Німецькі єпископи та миряни під час так званого Синодального Шляху наполягають на розширенні ролі жінок у Церкві, включаючи проповідь під час Меси та навіть хіротонію жінок, згідно з робочим документом, нещодавно опублікованим в неофіційному, але точному англійському перекладі. Документ вимагає виборів на керівні посади, а також “нового собору”, який би сприяв синодальній структурі Церкви.
Крім того, документ апелює до релятивізму, вказуючи на складність і двозначність, які притаманні усім процесам сучасності, в тому числі теологічному пошуку: “Для теології теж немає єдиної центральної точки зору, жодної істини релігійного, морального та політичного світу, а також жодної форми думки, яка могла б претендувати на вищий авторитет”.
“І в Церкві погляди та способи життя можуть конкурувати між собою навіть за основними переконаннями”, – продовжується втексті: “Так, вони можуть одночасно висловити теологічно виправдане твердження про істинність, коректність, зрозумілість і чесність, і тим не менше бути суперечливими між собою у своїх висловлюваннях або у своїй мові”.
Широкомасштабний документ був прийнятий 3 грудня Першим Форумом Синодального шляху, який стосується влади та поділу влади в Церкві. Одним із двох керівників форуму є єпископ Франс-Йозеф Овербек з Ессена.
Інші форуми: Форум 2 про священицький спосіб життя та Форум 3 про роль жінок. Форум 4 зосереджується на моральному вченні Церкви, зокрема щодо сексуальності.
За документ ще не проголосували усі учасники Синодального шляху, включно з рядом єпископів та мирян, які виступають проти пропозицій, висловлених у тексті.
“Питання про прийняття жінок до висвяченого служіння, яке також буде обговорено на Форумі 3 Синодального шляху”, також є питанням влади та розподілу влади через виключність доступу “, – йдеться в документі.
«Папа Римський Іоанн Павло ІІ у своєму Апостольському листі Ordinatio Sacerdotalis заявив, що Церква не має права висвячувати жінок у священики», – визнав Форум 1 у тексті. “Однак, завдяки новим уявленням про свідчення Біблії, про розвиток Традиції та про антропологію статі, узгодженість його аргументації та обгрунтованість його твердження часто ставляться під сумнів”.
«Потрібно знову зв’язати свідчення Писання і Традиції з прикметами часу та почуттям віри народу Божого», – читаємо далі у тексті.
Відповідно, “Форум 1 пропонує, щоб церква в Німеччині під час Синодального шляху також мотивовано проголосувала щодо питання про допуск жінок до рукоположення, що включає запрошення до вселенської Церкви та Апостольського Престолу для вивчення заново піднятих питань та пошуку рішень”.
Документ також акцентує на ширших повноваженнях для помісних єпископів: “Апостольському Престолу пропонується поважати формотворчі права єпархіальних єпископів, щоби організовувати місцеве душпастирське служіння та сприяти євангелізації. Прикладами є проповідь кваліфікованих вірних під час Євхаристії та організація парафіяльного та громадського керівництва”.
Щодо керівних посад у Церкві, в документі зазначається: “Для Католицької Церкви важливо, щоб процеси прийняття рішень були пов’язані з інтересами та ідеями вірних, корінням яких є їхнє почуття віри”.
“Основною формою участі є право голосу”, – вказується в документі. “Той, кому довірена керівна посада в Католицькій Церкві, повинен бути обраний для цієї мети членами Церкви, якщо це необхідно через обрані представницькі органи. Поки всезагальне церковне законодавство не передбачає виборів, згідно з єпархіальним законодавством повинні знаходитись відповідні форми, щоб народ Божий міг ефективно брати участь у виборі осіб, які займуть керівну посаду в Церкві ».
Найбільша керівна посада в Церкві – це єпископ, а потім парафіяльний священик. Іншими словами, католики Німеччини можуть проголосувати за нового єпископа у своїх єпархіях, якщо пропозиція Синодального шляху буде прийнята.
Інші способи посилення участі мирян у житті Церкви включають розбудову синодальних структур. Хоча це стосується навіть місцевого парафіяльного рівня, на рівні вселенської Церкви документ вимагав “синодального форуму … зібрання вселенської Церкви, нового собору, на якому віруючі всередині та поза висвяченим служінням обмірковують і вирішують разом щодо питань теології та душпастирства, а також щодо конституції та структури Церкви “.
Схоже, єпископи та представники мирян, які домагаються цих реформ під час Синодального шляху, готові змінити Церкву відповідно до категорій, встановлених сучасними демократичними державами.
Підсумковий документ прямо говорить про демократичність виборів, підзвітність та контроль обраних осіб, обмеження повноважень шляхом участі та прозорості: “Якщо Католицька Церква хоче залишатися вірною своїй місії, необхідна інкультурація в суспільства, що характеризуються демократичними процесами”.
Згідно з доповіддю The Pillar, високопоставлений чиновник Конгрегації Єпископів заявив, що документ переглядається Ватиканом.
