Вбивство сімох монахинь, які працювали в госпіталі, було задокументовано ще в 1945 році. Пошуки велися Інститутом національної пам’яті спільно з Католицькою Церквою, яка веде процес беатифікації жінок, що прийняли мученицьку смерть за віру і вірність обов’язку.
Останки сестри Харитини (Ядвіги Фаль) було виявлено на кладовищі в Гданську, останки сестер Генероси (Марії Больц), Христофори (Марти Кломфасс) і Ліберії (Марії Домінік) – в Ольштині, а сестер Роланди (Марії Абрахам), Гунільди (Дороти Стеффен) і Бони (Анни Піску) – в Орнеті.
Їх могили використовувалися для повторного поховання, в ході пошуків довелося ексгумувати останки тих, хто був похований в них потім. Дослідники знайшли фрагменти одягу, характерної для черниць-катаржинок, вервиці, хрести, медальйони із зображенням святої родини.
Інститут національної пам’яті розповідає, що коли в лікарню увірвалися радянські війська, сестри спробували захистити від них поранених німецьких солдатів. Тоді зазнали нападу і вони. Багато черниць перед тим, як загинути, були зґвалтовані.
Найстрашнішу смерть прийняла 42-річна сестра Христофора. На її тілі було 16 ран від багнетів, їй викололи очі і вирвали язик. Сестра Генероса, за даними Інституту, була замкнена на горищі лікарні, де над нею знущалися 10 днів. Потім вона була звільнена, але не витримавши фізичних і психологічних страждань черниця померла 9 травня 1945 року.
