У Китаї трансплантують органи у в’язнів. Християни також є в цьому списку.

14 червня експерти ООН з прав людини заявили про насильницьку трансплантацію органів у Китаї серед представників меншин, що включає фалуньгун, уйгурів, тибетців, мусульман і християн, які утримуються під вартою в країні, часто без пояснення причин арешту або без видачі ордерів на арешт.

Вони глибоко стурбовані повідомленнями про дискримінаційне поводження з ув’язненими або затриманими за ознакою їх етнічної приналежності, релігії або переконань.

Відомо, що найбільш поширеними органами, які вилучають в ув’язнених, є серце, нирки, печінка, рогівка. Ймовірно у цій формі торгівлі людьми медичного характеру беруть участь фахівці сектору охорони здоров’я, зокрема хірурги, анестезіологи та інші медичні фахівці.

Експерти ООН з прав людини раніше порушували це питання перед урядом Китаю у 2006 і 2007 роках. Тоді уряд КНР не зміг надати інформацію про джерела органів.

Повідомляється також, що тіла загиблих ув’язнених сім’ям не видають. Експерти закликають Китай негайно відреагувати на звинувачення і дозволити незалежний моніторинг з боку міжнародних правозахисних організацій.

У відповідь член китайського представництва в Женеві звинуватив експертів ООН в наклепі. Він повідомив, що Пекін «захищатиметься проти цих звинувачень і категорично їх відкидає». За його словами, експерти ООН стали жертвами антикитайської дезінформації з боку сепаратистів. Заявляють, що подібних репресій в Китаї не було з часів Культурної революції.

У 2019 незалежний трибунал з насильницького вилучення органів у в’язнів совісті в Китаї (China Tribunal) вже публікував дані про те, що в країні триває практика насильницького вилучення органів у в’язнів. Ще у 2014 році китайський уряд стверджував, що подібні випадки припинилися, однак China Tribunal зібрав дані, які доводять, що це не так, і представив їх на засіданні в Лондоні.

За різними оцінками, в Китаї проводиться від 60 до 100 тисяч операцій з пересадки органів на рік, і ця цифра значно перевищує дані, зазначені в офіційних урядових джерелах.

Джерело: Слово про слово