Батьки абсолютно безсилі перед своїми дітьми, які стверджують, що є «непристосованими» до своєї біологічної статі, і що вони мають «право» змінити цей стан речей. Їх бунт підтримує держава. Канада нещодавно навіть засудила батька, який виступав проти такого «перетворення» своєї дочки. Також у Франції батько, який піклується про реальні дитячі потреби, одразу стає… «трансфобом». Сімейне життя стає кошмаром.
З іншого боку, Міністерство освіти 29 вересня опублікувало циркуляр «для кращої підтримки учнів-трансгендерів у школах», який підтримує хворобливі ідеї незрілих підлітків. Через кілька днів французький парламент ухвалив заборону на «конверсійну терапію», тобто лікування, наприклад, гомосексуалізму або бажання змінити «гендерну ідентичність». Явище звернень у Франції є абсолютно маргінальним, але такі закони створюють атмосферу згоди на примхи неповнолітніх.
Нібито трансгендерні діти раптово почали множитися, і важко не помітити, що за цим стоїть специфічна мода та вплив ЛГБТ-пропаганди з наголосом на літеру «Т». Кандидат у президенти Франції Ерік Земмур навіть офіційно засудив циркуляр міністерства освіти і звинуватив главу міністерства Жана-Мішеля Бланкера в підпорядкуванні держави ЛГБТ-лобі.
Історії, які цитує Le Figaro, жахають. Ідеологія «транс» пов’язана з явищем звичайного бунту дітей проти батьків у підлітковому віці. Проте будь-яке неприйняття, спроби обговорення та суперечки батьків, які добре знають своїх дітей, закінчуються звинуваченнями у… трансфобії. Батьки у розпачі. Вони не можуть розраховувати на підтримку школи. Деякі говорять про справжню «пандемію» транссексуальної моди. Є школи, де про такі тенденції повідомляє близько десятка учнів. Батьки скаржаться, що їхній авторитет знищений, і вони захоплюють… соцмережі, де кишить промотування «транс». Мама 14-річного хлопчика розповіла, що знайшла в Instagram фотографії сина в жіночій білизні. Виявляється, Луї просто хотів отримати додаткові лайки.
Батьки кажуть, що нібито «гендерна дисфорія» і «страждання» є найпоширенішими мареннями, які в більшості випадків зникають після підліткового віку. А тим часом підтримка держави та школи у впертості дітей, які “потребують” гормонального лікування, може спричинити незворотні наслідки.
