У Гані – з часів британського колоніального правління – гомосексуалізм заборонений, як і інші неприродні сексуальні стосунки. Закон передбачає кримінальну відповідальність за одностатеві стосунки.
Новий законопроект збільшує покарання у вигляді позбавлення волі з п’яти до десяти років за вступ у гомосексуальні стосунки, проведення так званої операції зі зміни статі, а також за ідентифікацію, як небінарної, інтерсексуальної, транссексуальної особи тощо. Нарешті, передбачає покарання до 10 років позбавлення волі за пропаганду та підтримку способу життя LGBTQI спільноти та фінансування такої діяльності. Закон забороняє всі неурядові організації, які сприяють чи підтримують таку роботу «частково, відкрито чи приховано». Інтернет-платформи або медіаконцерни, які підтримують вимоги людей, пов’язаних із «середовищем ЛГБТКІ», будуть притягатися до відповідальності.
Прогомосексуальні організації скаржаться на те, що нові правила, які забороняють громадську підтримку та дебати про «права ЛГБТКІ», є наступом на право на свободу асоціацій та вираження поглядів. Таким чином, це негативно впливає на демократію. Стверджується, що законопроект порушує Конституцію Республіки Гана, зокрема право на свободу вираження поглядів (Розділ XII) та міжнародні договори з прав людини, у тому числі зафіксовані в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, а також в Африканській хартії прав людини та племен.
Центр захисту прав людини, Міжнародна Амністія, Права ЛГБТ та Африканський центр міжнародного права разом із понад десятком інших організацій опублікували спільну заяву, в якій засуджують уряд Гани за відступ від «прав людини» та «підживлення хрестового походу, фанатизм та ненависть». Організації заперечують, що хочуть легалізувати т. зв одностатеві шлюби.
Близько 77% населення Гани християни і 16% мусульман. Незважаючи на заборону гомосексуалізму, правила досі не дотримувалися і поширювалася гендерна пропаганда. Ініціатор законопроекту Сем Джордж стверджує: “Наша конституція говорить, що права можуть бути обмежені, якщо вони становлять екзистенційну загрозу громадській безпеці, здоров’ю та суспільній моралі. Він пояснив, що гомосексуальні дії є проблемою для здоров’я та моральності, додавши, що важливо захищати дітей, які є мішенню ЛГБТК+, заохочуючи їх до «нового способу життя». Олександр Марсель, директор правозахисної групи Комітету Айдахо, Франція, звинувачує релігійних лідерів, які «вчать традиційної» моралі, у підбурюванні до переслідувань. Зокрема, він нападав на католицьких єпископів Гани: “Вони відповідальні за цю мову ворожнечі проти гомосексуалістів. Як папа може визнати, що його єпископи підтримують такий закон?” — обурено запитав він.
В опитуванні, проведеному в 2016-2018 роках Афробарометром, 92,5% опитуваних жителів Гани заявили про неприйнятність гомосексуалізму.
Кентерберійський архієпископ Джастін Велбі та лідер Всесвітньої церкви Англії Стівен Коттрел заявили, що нинішня позиція англіканських структур у Гані не відображає «пропозицію Бога беззастережної любові щодо гомосексуалізму». Уелбі сказав, що він «серйозно стурбований» проектом. Він засудив позицію англіканської церкви в Гані, заявивши, що «більшість англікан у світовій англіканській спільноті віддані як традиційному вченню шлюбу, викладеному в резолюції Ламбета 1998 року, так і правам кожного, незалежно від сексуальної орієнтації». Він додав, що «обітниця має на меті запевнити ЛГБТК+ меншість у тому, що їх любить Бог і що всі охрещені та віруючі, незалежно від сексуальної орієнтації, є повноправними членами Тіла Христового». «Я нагадую нашим братам і сестрам з Церкви Англії в Гані про ці зобов’язання. Ми – глобальна сім’я церков, але місія Церкви однакова в кожній культурі та країні», – написав він.
Йоркський архієпископ Стівен Коттрелл назвав законопроект «шокуючим і неприйнятним». Єпископи Ліверпуля, Вустера, Саутворка та Норвіча також висловили невдоволення новим регламентом. Священнослужителі церкви Англії в Гані, однак, наголошують, що «церква розглядає спільноту ЛГБТКІ+ як несправедливість в очах Бога» і «тому зробить усе, що в її силах, щоб забезпечити прийняття закону».
Релігійні громади зобов’язалися створити центри консультування та підтримки для людей з розладами «гендерної ідентичності». Вони також просять приділити ще більше уваги освіті щодо Закону про права людини та сімейні цінності, щоб боротися з «емоційністю та сентиментальністю членів релігійних громад і суспільства в цілому».
