Нідерланди — це країна з найліберальнішим законодавством щодо евтаназії. Самогубство під наглядом лікаря тут дозволено з 16 років без згоди родичів чи опікунів. Також в країні застосовується Гронінгенський протокол. Це розроблений асоціацією педіатрів документ, яким регулюється евтаназія немовлят (!) від 1 року.
Цей та подібні законопроекти щороку множаться в європейських парламентах. Хоча їх автори представляють ініціативи як своєрідне «наближення гуманності й прогресу», проте джерела таких ідей відносять нас у минуле та позаминуле століття. Вбити хвору дитину, зробити аборт, бо дитина може мати вади, — це буквально євгеніка (ідея про цінність людини з огляду на її біологічну якість).
Сучасні ліволіберали намагаються не вживати цього терміну, усіляко оминати, щоб уникнути визнання того факту, що вони роблять буквально те ж саме, що й нацисти, які вбивали «дефективних» громадян. Нинішні популярні політики не аргументують прихильність евтаназії «чистотою раси» та біологічною користю для нації. Вони шукають виправдання у псевдогуманістичних ідеях позбавлення від страждань і звільнення родичів від споглядання за стражданнями. Однак факт залишається фактом: їм просто не потрібні хворі люди, від яких хочуть зручно позбутися.
Занадто багато людей в ХХІ столітті хочуть вбивати дітей. Це дуже симптоматично для суспільства, хворого культурою смерті. Ми щодня чуємо про вбивства цивільних російськими загарбниками (серед жертв сотні, а можливо й тисячі дітей). Будь-яке обмеження вбивства ненароджених дітей викликає істерію «прогресивної» частини населення (на тлі скасування федерального дозволу на аборти в США Франція готується до конституційного закріплення права вбивати дітей). Доповнення цієї тенденції просто варварськими законопроектами про евтаназію ставить перед нами питання: що не так з нашим суспільством? Як велика західна цивілізація пройшли шлях від декларації цінності життя кожного до пошуку морального виправдання знищення мільйонів людей?
